Постанова № 13572038, 03.09.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

справа № 2-а 4833/09/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

за участі представників сторін:

позивача Кірія О.К., Скідан Л.Ф., Житнікова А.І.

відповідача Крутовських С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську до відповідача 1 - Відкритого акціонерного товариства Акціонерної компаніїКомбінат Придніпровський, відповідача 2 - Приватного підприємства Курара Плюс, про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2009 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, на виконання своїх владних повноважень, звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, посилаючись на укладення між ВАТ Акціонерна компанія Комбінат Придніпровськийта ПП Курара Плюснікчемної угоди на поставку молока від 01.06.2008 р., просить стягнути з ПП Курара Плюсна користь ВАТ Акціонерна компанія Комбінат Придніпровськийгрошові кошти в сумі 4184461 грн. 60 коп., та стягнути з ВАТ Акціонерної компанії Комбінат Придніпровськийв дохід держави грошові кошти вартості товару в розмірі 4184461 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що угода, яка була укладена між відповідачами, не була направлена на встановлення, зміну або припинення будь-яких цивільних прав та обовязків. Так, засновник ПП Курара ПлюсОСОБА_6 безпосередньої участі у реєстрації підприємства не приймав, фінансово-господарської діяльності не здійснював, доходів від такої не отримував, до документообігу підприємства відношення не має, що підтверджується його поясненнями, наданими співробітнику податкової міліції. Також, при співставленні даних податкового обліку ВАТ Акціонерної компанії Комбінат Придніпровськийта ПП Курара Плюсвстановлено, що сумам податкового кредиту ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" за деклараціями за період з червня по грудень 2008 року не відповідають суми податкових зобовязань його контрагента - Приватного підприємства Курара Плюс. Крім того, позивач посилається на акт невиїзної документальної перевірки ПП Курара плюсвід 19.06.2009 р., складений працівниками Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, яким встановлено, що ПП Курара плюсза юридичною адресою не знаходиться, фактичне його місцезнаходження не встановлено, директор підприємства ОСОБА_6 до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, реєстраційних документів не підписував, заяв на відкриття банківських рахунків не подавав, що підтверджено його нотаріально посвідченими поясненнями. Крім того, у підприємства відсутні власні виробничі, складські приміщення, устаткування та транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності. За результатами перевірки, податковим органом зроблено висновок, що декларації ПП Курара плюсз податку на прибуток та податку на додану вартість за червень грудень 2008 року не можуть бути визнані податковою звітністю.

Посилаючись на вказані обставини та на статті 215, 228 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що укладена між ВАТ Акціонерна компанія Комбінат Придніпровськийта ПП Курара Плюсугода на поставку молока від 01.06.2008 р. є нікчемною за законом, і в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Укладаючи спірну угоду, ПП Курара Плюспосередництвом дій невстановлених осіб діяло з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою коштів від оподаткування шляхом підписання невстановленими особами податкових накладних, які включалися ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" до податкового кредиту, внаслідок чого, задекларована сума ПДВ не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника податку продавця. Оскільки вказана мета суперечить інтересам держави та суспільства, позивач просить стягнути грошові кошти вартості товару за нікчемною угодою в сумі 4184461 грн. 60 коп. в дохід держави. В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається також на п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року "Про судову практику по справах про визнання угод недійсними".

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково на питання, що виникли під час розгляду справи, представники позивача зазначили, що зазначений адміністративний позов подано СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 19.06.2009 р. На час подання та розгляду даної позовної заяви, контрагент відповідача 1 ПП Курара плюс, не визнаний фіктивним підприємством, його реєстрація не скасована, а спірна угода не визнана недійсною в судовому порядку. Крім того, позивач не зміг обґрунтувати обставини, на які він посилається як на підставу звернення до суду з даним позовом, а саме, щодо підтвердження наміру сторін, який виник на момент укладення спірної угоди, на умисне ухилення від оподаткування. Розрахунок суми, заявленої до стягнення за даним позовом, позивачем також не було надано.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідач-2 - ПП Курара плюс, на момент укладення угоди про закупівлю молока від 01.06.2008 р., був зареєстрований як платник ПДВ, про що Державною податковою інспекцією в АНД районі м. Дніпропетровська йому було видано свідоцтво № 047701, яке не анульовано, а підприємство не виключено з реєстру платників ПДВ. Отже, ПП "Курара плюс" в період постачання молока було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому мало право виписувати податкові накладні; відповідно, ВАТ Акціонерна компанія Комбінат Придніпровськиймало право на податковий кредит при придбанні молока. Також, відповідач-1 зазначив, що намірів вчинити будь-які дії, мета яких завідомо суперечить інтересам держави і суспільства при укладенні та виконанні спірної угоди, підприємство не мало, а доказів іншого позивачем не наведено. На виконання договору № 67 від 01.06.2008 р., було придбано і повністю оплачено молочної сировини на загальну суму разом з ПДВ - 4184 461 грн. 60 коп., що підтверджується наданими до заперечень копіями первинних документів та зведених бухгалтерських реєстрів по оприбуткуванню молочної сировини по періодам з червня по грудень 2008 року, та документами на підтвердження факту вивезення підприємством молока. Крім того, Закон не містить такої підстави для виключення сум з податкового кредиту, як несплата постачальником ПДВ до бюджету.

Відповідач 2 Приватне підприємство Курара плюс, повідомлявся судом про час і місце розгляду справи за адресою його державної реєстрації, проте, поштове відправлення повернулося до суду з довідкою державного підприємства Укрпоштапро відсутність підприємства за вказаною адресою. За таких обставин, враховуючи, що судова повістка надсилалася на адресу державної реєстрації відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому відсутні відомості про зміну ПП Курара плюссвого місцезнаходження, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, та розглядає справу за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд доходить висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія "Комбінат Придніпровський" (свідоцтво про державну реєстрацію № 01528186), знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з 14.07.2000 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №148-28-124.

01 червня 2008 року між ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" (покупець) та ПП Курара плюс(продавець), укладений договір № 67 про закупівлю молока.

На виконання умов договору, за період з червня по грудень 2008 року Приватним підприємством "Курара плюс" на адресу ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" було поставлено молока на загальну суму 4184 461 грн. 60 коп. (вказані суми наведені позивачем у позовній заяві, та сторонами не заперечуються).

Вищевказані суми по податковим накладним включені ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" до податкового кредиту у відповідних періодах 2008 року.

Позивачем, при співставленні податкового кредиту покупця та податкових зобовязань продавця було встановлено, що сумам податкового кредиту ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" за деклараціями з червня по грудень 2008 р. не відповідають суми податкових зобовязань його контрагента - ПП Курара плюс.

ПП "Курара плюс" знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується довідкою про взяття на податковий облік від 11.04.2008 року за № 6905.

У відповідності з листом Держаної податкової інспекції у Амур -Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 13.03.2009 р. № 4651/10/15-1, на який посилається позивач у позовній заяві (в матеріалах справи вказаний лист відсутній), ПП Курара плюс зареєстровано на громадянина ОСОБА_6, який не має відношення до створення та діяльності вказаного підприємства; ПП Курара плюсза юридичною адресою не знаходиться.

Факт відсутності відповідача 2 за юридичною адресою (м. Дніпропетровськ, пер. Л.Мокієвської, 12, кв. № 46) підтверджується актом № 29/15-2/35862594 від 20.01.2009 р. ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська; листом КЖЕП № 43 від 30.01.2009 р. про відсутність за адресою пер. Л.Мокієвської, 12 квартири за № 46; повідомленням податкового органу за формою № 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 19 від 11.02.2009 р.

Вказані обставини позивач вважає підтвердженням нелігитимності створеного ПП Курара плюс, і робить висновок про підписання ним податкових накладних з метою здійснення незаконної діяльності, а з боку ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" висновок про неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ сум за вказаними податковими накладними, які не відповідають податковим зобовязанням платника податку-продавця.

За результатами співставлення даних податкових зобовязань продавця молока ПП Курара плюс, з податковим кредитом ВАТ АК "Комбінат Придніпровський", було виявлено невідповідність таких показників (ПП Курара плюсу липні листопаді 2008 року задекларовано 0 грн. податкових зобовязань, а в грудні 2008 р. 7154,83 грн., в той час як ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" в червні грудні 2008 р. формувало собі податковий кредит на підставі виписаних продавцем податкових накладних), що стало підставою для звернення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську 24 березня 2009 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, з посиланням на нікчемність даного правочину у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Отже, на час звернення до суду з даним позовом, у позивача були відсутні як матеріали перевірки ПП Курара плюсДержавною податковою інспекцією у м. Дніпропетровську, так і матеріали власної перевірки. Таким чином, єдиною документальною підставою для звернення до суду з даним позовом, був лист Державної податкової інспекції у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 13.03.2009 р. № 4651/10/15-1, на який посилається позивач у позовній заяві (до матеріалів справи вказаний лист позивачем не наданий), а також співставлення даних податкових зобовязань продавця молока ПП Курара плюс, з податковим кредитом ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" (в матеріалах справи також відсутнє).

Лише в серпні 2009 р., тобто коли вказана адміністративна справа вже перебувала в провадженні суду, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську провела планову виїзну перевірку ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1128-08-03/2-01528186 від 18.08.2009 р. (на вимогу суду, позивачем повний текст акту перевірки не надано; надано витяг з акту перевірки в частині, що стосується взаємовідносин з ПП Курара плюс). Згідно таблиці, наведеної у акті, вбачається, що на виконання умов договору № 67 від 01.06.2008 р., ПП Курара плюсв червні грудні 2008 р. поставило на адресу ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" молоко та виписало видаткові накладні, а останнє, в свою чергу, перерахувало продавцю кошти за придбане молоко в сумі 5021353 грн. 89 коп., ПДВ 835263,78 грн.

Згідно податкових накладних, виписаних ПП Курара плюс, за вказаний період отримано коштів на суму 4176 319,38 грн., в т.ч. ПДВ 835 263,78 грн., а саме:

за червень 2008 р. - 681310,92 грн., в т.ч. ПДВ 136262,18 грн.;

за липень 2008 року - 669 074 грн. 11 коп. , в т.ч. ПДВ 133 814 грн. 74 коп. ;

за серпень 2008 року - 699 445 грн., в т.ч. ПДВ 139 889 грн.;

за вересень 2008 року 877 562 грн. 60 коп.., в т.ч. ПДВ 175 512 грн. 52 коп.;

за жовтень 2008 року 769 962 грн. 33 коп., в т.ч. ПДВ 153 992 грн. 46 коп.;

за листопад 2008 р. 443190,25 грн., в т.ч. ПДВ 88638,05 грн.;

за грудень 2008 року 35 774 грн. 17 коп., в т.ч. ПДВ 7154 грн. 83 коп.

Посилаючись на недійсність угоди з підстав, що зазначалися вище (зокрема, на фіктивність контрагента, та укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави), податковий орган у акті перевірки зазначає про звернення ним 24.03.2009 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення в доход держави всього, що набуто сторонами при укладенні вказаного договору. Інших заходів з метою усунення виявлених перевіркою порушень (в тому числі, донарахування платнику податків податкових зобовязань, нарахування штрафних санкцій тощо, у відповідності з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181), СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську за результатами даної перевірки вжито не було.

При перевірці зазначених у позовній заяві розрахунків, зокрема, щодо вартості поставленої продукції (молока) за спірною угодою, судом встановлено, що суми, наведені позивачем у позовній заяві, не співпадають з долученими до справи первинними документами (податковими накладними та додатками до декларацій з податку на додану вартість), а також при їх складанні (по періодам), призводять до іншого математичного результату.

Так, на сторінці 2 адміністративного позову, позивачем наведено таблицю щодо обсягу операцій за даними декларацій та податкових накладних по періодам з червня по грудень 2008 року, та за результатами їх підрахунку робиться висновок про поставку ПП Курара плюсна адресу ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" в цьому періоді молока на суму 4184461,60 грн., що відповідає сумі заявлених позовних вимог (а.с. 3).

Проте, при складанні зазначених позивачем помісячно сум, загальна сума поставки молока по даній угоді за період червень грудень 2008 р. становить 4185 361,60 грн.

За даними акту перевірки ВАТ АК "Комбінат Придніпровський" № 1128-08-03/2-01528186 від 18.08.2009 р., витяг з якого долучено до матеріалів справи, при складенні сум поставки, зазначених у таблиці 2 помісячно, загальна сума становить 4176 319,38 грн.

Дані, наведені у вказаній таблиці, відповідають дослідженим в судовому засіданні цифровим показникам, зазначеним у податкових накладних № 10 від 30.06.2008 р., № 8 від 31.07.2008 р., № 7 від 31.08.2008 р., № 5 від 30.09.2008 р., № 7 від 31.10.2008 р., № 5 від 30.11.2008 р., № 4 від 31.12.2008 р.

Таким чином, сума позовних вимог 4184461,60 грн., не підтверджена матеріалами справи. Навіть при перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку суми позовних вимог (а.с. 3), при математичному підрахунку його складових по періодам, виникає інший цифровий показник одержаного сторонами за спірною угодою - 4185 361,60 грн.

Крім цього, досліджуючи питання про нікчемність спірної угоди, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство Курара плюсна момент укладення та виконання угоди про закупівлю молока від 01.06.2008 р. було зареєстроване платником податку на додану вартість, мало відповідне свідоцтво платника ПДВ № 100114472, а також було включено до бази платників ПДВ, що підтверджується роздруківкою з бази даних платників ПДВ з офіційного сайту ДПА України. Свідоцтво платника ПДВ ПП Курара плюсанульовано лише 28.10.2009 р.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту, до складу податкового кредиту включаються суми сплаченого 9нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону Про податок на додану вартість, подат- кова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідач 2 в період дії угоди на поставку молока від 01.06.2008 р. був зареєстрований як платник ПДВ, його реєстрацію на той час не було анульовано в порядку, передбаченому п. 9.8 ст. 9 цього Закону, а тому мав право виписувати податкові накладні. Відповідно, відповідач 1 як добросовісний покупець (іншого позивачем не доведено), мав право на податковий кредит при придбанні молока. Закон не містить такої підстави для виключення сум з податкового кредиту, як несплата ПДВ до бюджету постачальником товарів (послуг).

До того ж, факт несплати відповідачем-2 податкових зобовязань з податку на додану вартість за даною угодою, позивачем не доведено. Так, вказані обставини могли б підтверджуватись фактом притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, нарахування податковим органом податкових зобовязань та штрафних санкцій за результатами перевірки (зокрема, за актом перевірки ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська), наявністю у відповідача-2 податкового боргу тощо. Жодного з цих документів, позивачем не надано, посилань на них у позовній заяві не наведено.

Крім того, слід зазначити, що питання про фіктивність ПП "Курара плюс" у встановленому порядку не вирішувалося. Також, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач не посилається на безтоварність операцій за спірною угодою, вказане питання під час перевірок не досліджувалося, та документально не підтверджено.

З огляду на сукупність викладених вище обставин, висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на фіктивність контрагента, який видав податкові накладні, та фактичну несплату цим контрагентом податку до бюджету, є безпідставним.

У відповідності з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені частиною 1 статті 208 цього Кодексу.

Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Водночас, при задоволенні позову у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Відповідно, наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків, необхідна для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

В той же час, виконання Приватним підприємством Курара плюссвоїх зобовязань щодо поставки товару (доказів іншого не надано), та оплата вартості товару покупцем, підтверджує наявність у сторін наміру досягти правових наслідків, обумовлених договором.

Як зазначалося вище, необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до статті 207 Господарського кодексу України та статті 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди між сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, зокрема, на ухилення від сплати податків.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.). А, відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.

В ході розгляду справи, позивачем не доведено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Сам по собі договір № 67 "Про закупівлю молока" не є таким, що суперечать інтересам держави та суспільства. Так, на час його укладення та виконання сторони були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість; обумовлений договором товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалася ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Крім того, позивачем не надано рішення або вироку суду, в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що уклали угоду від імені юридичної особи, з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Також, позивачем не надано доказів оскарження у встановленому порядку нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновника на установчих документах, чи невідповідності його підпису на первинних бухгалтерських документах.

За таких обставин, доводи позивача, що угода купівлі-продажу молока укладена відповідачами з метою ухилення від оподаткування, є припущеннями, і не доведені належними засобами доказування.

Крім того, за правопорушення у сфері оподаткування відповідальність настає у правопорушника за правилами податкового законодавства, а не веде до визнання недійсним договору чи висновку про його нікчемність та до цивільно-правової відповідальності.

За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, суд дійшов висновку про те, що твердження позивача ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

У відповідності зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем у встановленому законом порядку не було доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а саме, що договір є таким, що суперечать інтересам держави та суспільства, чи носить умовний характер, або того, що наслідком виконання угоди стало безпідставне одержання з державного бюджету коштів у вигляді податку на додану вартість.

Таким чином, відсутні і підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Отже, позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 09.09.2010 року.

Суддя В.В.Чорна