Ухвала суду № 135718646, 15.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2-с/243/82/2026

Номер справи 243/9923/24

УХВАЛА

про відмову у скасуванні судового наказу

15 квітня 2026 року суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Агеєва О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 243/9923/24 від 26 грудня 2024 року, виданого Слов`янським міськрайонним судом Донецької області

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу №№ 2-н/243/1849/2024 від 26.12.2024 року, виданого Слов`янським міськрайонним судом Донецької області у справі № 243/9923/24. В обґрунтування зазначеної заяви заявник ОСОБА_1 зазначає, 26 грудня 2024 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області було видано судовий наказ № 2-н/243/1849/2024 у справі № 243/9923/24 про стягнення з неї заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 29976,67 грн, абонентське обслуговування у сумі 805,78 грн., судовий збір у розмірі 242,24 грн . Копію судового наказу заявник не отримувала. Також Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» не зверталося до заявниці та не повідомляло про намір звернутися до суду. Про наявність судового наказу та відкриття виконавчого провадження № 80441420 від 08.04.2026 року заявниця дізналася у квітні 2026 року після отримання повідомлення через мобільний додаток Приватбанку .

З 9 березня 2022 року вона постійно перебуває за межами України та проживає у Республіці Молдова, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 вона не проживає. У зв`язку з цим вона не мала можливості отримати кореспонденцію суду та подати заяву про скасування судового наказу у встановлений строк.

Крім того, заявник не погоджується із заявленою заборгованістю, оскільки:

- з 9 березня 2022 року фактично не проживає у квартирі (дата виїзду 09.03.2022р. зазначена у закордонному паспорті);

- квартира знаходиться у місті Слов`янськ Донецької області, яке входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376;

- послуги теплопостачання фактично не споживалися;

- борг нарахований після виїзду заявниці за кордон, у зв`язку з воєнним станом, до цього моменту комунальні послуги з теплопостачання були сплачені;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану не допускається стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, нарахованої після 24.02.2022, з осіб, які залишили місце проживання у зв`язку з воєнними діями та проживають на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (м.Слов`янськ Донецкої області включене до такого переліку).

На підставі викладеного заявник просить поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу № 2- н/243/1849/2024 від 26.12.2024 року, виданого Слов`янським міськрайонним судом Донецької області та скасувати судовий наказ № 2-н/243/1849/2024 від 26.12.2024 року, виданий Слов`янським міськрайонним судом Донецької області у справі № 243/9923/24.

Розглянувши подану заяву, суддя приходить до висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 170 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до частини шостої статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження.

Статтею 171 ЦПК України регламентовано порядок розгляду належним чином оформлених заяв боржників про скасування судового наказу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Судом встановлено, що судовий наказ у справі № 243/9923/24 виданий Слов`янським міськрайонним судом Донецької області 26 грудня 2024 року, надіслано на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , однак конверт повернуто на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Заявник зазначає, що про існування судового наказу їй стало відомо після відкриття виконавчого провадження № 80441420 від 08.04.2026 року у квітні 2026 року після отримання повідомлення через мобільний додаток Приватбанку .

Таким чином, судом не встановлено підстав для повернення заяви про скасування судового наказу.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2012, у заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, сама по собі заява про скасування судового наказу не є достатньою підставою для скасування судового наказу, а повинна містити обґрунтовані обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача.

На обґрунтування доводів викладених у заяві заявницею до заяви надана копія закордонного паспорта з відміткою про виїзд, та копія документу на проживання в Республіці Молдова.

Проте, надана заявником копія документу на проживання в Республіці Молдова викладена іноземною мовою.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року «Про забезпечення функціонування української мови як державної», єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної мови» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про нотаріат» консульські установи України засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Відповідно до ст. 79 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

За вимогами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, для оцінки письмових доказів суд повинен розуміти зміст таких документів.

Враховуючи викладене та той факт, що наданий заявником документ на проживання в Республіці Молдова викладений іноземною мовою, суд не бере до уваги вказаний доказ, оскільки позбавлений можливості оцінити належність, допустимість, достовірність кожного такого доказу.

За змісту Постанови КМУ № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану вбачається, що перелік документів, які споживач може пред`явити виконавцю послуги не є вичерпним, а саме це можуть бути: довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу.

Тобто споживач повинен підтвердити факт його відсутності в житловому приміщенні.

Щодо надання заявником копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, як доказу про перетин Державного кордону України суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3, 4 розділу ІІ Порядку проставлення відміток про перетинання державного кордону України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.08.2019 року № 714, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2019 року за № 1017/33988 у паспортних документах громадян України, іноземців та осіб без громадянства відмітки проставляються на вільних сторінках, призначених для них, починаючи з останньої: «В`їзд» - з правого боку (під час кожного в`їзду на територію України); «Виїзд» - з лівого боку (під час кожного виїзду з території України). Відмітки «В`їзд», «Виїзд» відповідно до напрямку руху не проставляються у паспортних документах громадян України, за винятком випадків їх особистого звернення з метою проставлення такої відмітки.

Таким чином, виходячи з наведеного наявність відповідних відміток у паспортних документах громадянина України не є обов`язковою, та проставляється у паспортних документах лише у випадках особистого звернення громадян України з метою проставлення такої відмітки, внаслідок чого надана копія паспорту громадянам України для виїзду за кордон, в якому містяться відмітки про те, що заявниця неодноразово перетинала державний кордон, не є належним доказом підтвердження перебування, або проживання відповідачів за межами України саме з 09 березня 2022 року та відповідно не проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що у скасуванні судового наказу слід відмовити, оскільки заявником не доведено обставин, які б могли стати підставою для скасування судового наказу, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 77-80, 89, 170, 258-259, 260, 261, 263 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н/243/1849/2024 від 26.12.2024 року, виданого Слов`янським міськрайонним судом Донецької області у справі № 243/9923/24 - відмовити

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області О.В.Агеєва