Рішення № 135715803, 14.04.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/4906/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Альони Шлапак, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути із останнього заборгованість в загальній сумі 28 500,36 грн.

У обґрунтування заявленого ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомило, що ОСОБА_1 уклав із первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТзОВ «Мілоан») договір про споживчий кредит на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх у строки, обумовлені кредитним договором. У подальшому право вимоги за цим договором перейшло до позивача. Разом із тим, ОСОБА_1 самоусунувся від виконання взятих на себе зобов`язань через що позивач вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, скерував до суду відзив на позовну заяву в якому визнав позовні вимоги ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». У обґрунтування своєї позиції останній повідомив, що з метою укладення вищевказаного кредитного договору треті особи викрали особисті персональній дані ОСОБА_1 , однак, оскільки останній не звертався із відповідними заявами до правоохоронних органів, то підтвердити факт крадіжки своїх даних відповідач не може через це визнає факт наявності у нього заборгованості перед позивачем.

У відповіді на відзив ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підтримало свою позицію, викладену в позові.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

03 червня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 101889102 (далі Договір) відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 7 400 (п. 1.2 Договору) строком на 30 днів (п. 1.3 Договору).

Разом із тим, положеннями п. 1.5.2 Договору визначено, що проценти за цим договором нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом, а відповідно до приписів п. 1.6 Договору стандартна (базова) ставка за ним складає 5% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом.

Разом із тим, умовами п. 2.2.3 Договору передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3 запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену в п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процента ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору.

Окрім цього, правилами п. 2.3.1.2 Договору передбачено, що позичальник може збільшити строку кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (а.с. 14-19).

Відповідно до розрахунку, наданого ТзОВ «Мілоан» останнє на підставі вищевказаного договору обліковувало за ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 28 500,36 грн із яких 6 479 грн заборгованість за тілом кредиту, 21 281,36 грн заборгованість по сплаті процентів та 740 грн заборгованість по сплаті комісії (а.с. 12).

13 жовтня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу № 10Т відповідно до п. 4.1. якого право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору (а.с. 20-25).

Разом із тим, відповідно до витягу з додатку до вищевказаного договору факторингу ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101889102 на загальну суму 28 500,36 грн (а.с. 11).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частина друга ст. 1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав часткового задоволення позову з огляду на таке.

Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.

Таким чином, зважаючи на вище викладені фактичні обставини справи, а також на визнання ОСОБА_1 цього позову суд вважає вимоги заявника обґрунтованими та такими, які підлягають до повного задоволення.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Так, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати за розгляд цієї цивільної справи, які складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі.

Разом із тим, оскільки ОСОБА_1 визнав цей позов то суд, на підставі положень ст. 142 ЦПК України уважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та стягнути з ОСОБА_1 на користь заявника лише половину такого збору, а саме 1 211,20 грн.

Щодо питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу останнім до матеріалів позову долучено копії: договору про надання правової допомоги № 42649746 від 05 травня 2025 року (а.с. 26-28); додаткової угоди № 101889102 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 05 травня 2025 року (а.с. 29); акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) (а.с. 8).

Зокрема, із зазначеного акту приймання-передачі наданої правничої допомоги убачається, що адвокатом Міньковською А.В. заявнику в межах цього провадження надані послуги з: правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів на суму 1 000 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви на суму 500 грн; подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням на суму 500 грн.

Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 виснувано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, у цій постанові Верховний Суд висловив правову позицію з питання, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за наслідками розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи лише має бути сплачено.

У подальшому від вищевказаної правової позиції Верховний Суд не відступав (постанова від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19).

Таким чином, ураховуючи вищевикладену судову практику з приводу врегулювання подібних правовідносин, а також зважаючи на заперечення сторони відповідача щодо стягнення з нього судових витрат позивача, які суд розцінює як клопотання про зменшення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд уважає за необхідне зменшити суму таких витрат до 3 500 грн.

Зазначений висновок суду обумовлений тим, що надання адвокатом ряду консультацій клієнту з приводу способів захисту його права не є витратами, пов`язаними із розглядом цієї справи у суді. Окрім цього, суд також вказує на те, що цей позов поданий представником позивача Романенком М.Е. шляхом скерування його до суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд», що унеможливлює адвоката надати послуги з подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням.

Отже, суд уважає суму 3 500 грн (із розрахунку 5 000 1 000 - 500) такою, що відповідає принципу співмірності та розумності витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором про споживчий кредит № 101889102 від 03 червня 2021 року в загальній сумі 28 500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) гривень 36 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову на підставі платіжної інструкції в національній валюті № 101889102 від 05 вересня 2025 року, а саме 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складенний 14 квітня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький