Рішення № 13571163, 17.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17 січня 2011 року справа № 5020-2/059 За позовом:Публічного акціонерного товариства Банк „Морський”

(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А)

до:фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99703, АДРЕСА_2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Високі технології”

(99038, АДРЕСА_1)

пророзірвання кредитного договору та стягнення суми боргу у розмірі 1854187,47 грн

за зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99703, АДРЕСА_2)

до: Публічного акціонерного товариства Банк „Морський”

(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А

про визнання кредитного договору недійсним

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача Онущак Н.С., довіреність № 976/16 від 23.04.2010;

відповідач ОСОБА_4, довіреність № 928 від 18.05.2010;

відповідач ОСОБА_5, довіреність № 927 від 18.05.2010;

третя особа не зявився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Банк „Морський” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення 1854187,47 грн., з яких: 1351412,07 грн. основний борг, 102056,83 грн. заборгованість по відсотках, 503,62 грн. пеня, 400214,95 грн. штраф.

Позивача подав заяви вих. №9415-д від 17.05.2010 та №1469/16 від 06.07.2010 про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги про стягнення заборгованості і штрафних санкцій збільшені і заявлена до стягнення сума становить 1854187,91 грн., з яких: 1351412,07 грн. основний борг, 102057,27 грн. заборгованість по відсотках, нарахованих за період з 26.08.2009 по 25.03.2010, 503,62 грн. пеня, 400214,95 грн. штраф (т. 1 арк. с. 60-61, т. 2 арк. с. 42-45).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги нормами статей 526, 651 Цивільного кодексу України і невиконанням Відповідачем умов кредитного договору №810606-КЮ від 01.09.2006 щодо внесення платежів у встановлені графіком погашення кредиту та відсотків строки.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства Банк „Морський” про визнання кредитного договору №810606-кю від 01.09.2006 недійсним.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що при укладені кредитного договору не були дотримані вимоги пунктів 1,2 статті 203, статті 207, частини 2 статті 345 Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, вважає, що передбачений пунктом 3.2.9 договору штраф тягне за собою незаконне збагачення банку, що у сукупності порушує цивільні права відповідача (арк. с. 70-74).

Позивач проти зустрічного позову заперечує, вважає позов необґрунтованим (арк. с. 101-102).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Банк “Морський” (найменування юридичної особи змінилося на Публічне Акціонерне товариство Банк “Морський” відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 19.10.2009 (т. 1 арк.с. 27) (далі - Банк) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір №810606-КЮ (далі Кредитний договір), згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит у сумі 145 775,00 (сто сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) ЄВРО на строк до 30 серпня 2011 року з виплатою відсотків за користування кредитом виходячи із 12 (дванадцять) % річних (т. 1 арк. с. 9-15).

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 09.06.08 до кредитного договору №810606-КЮ від 01.09.06 розмір відсотків по договору збільшено до 13 (тринадцяти)% річних.

Пунктом 3.3.1 Договору передбачений обовязок Позичальника використовувати кредит на зазначені у пункті 1.1 цілі, забезпечити своєчасну оплату процентів та повернути кредит у сумі 145775 ЄВРО не пізніше 30.08.2011 відповідно до графіку, зазначеного у додатку № 1 до договору.

Згідно з пунктом 3.2.3 Договору та Додаткової угоди № 2 до Договору Позичальник зобовязаний виплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи з 12% ставки річних, а з 09.06.2008 - 13% ставки річних, але не пізніше останнього банківського дня місяця на рахунок №2068110677 в ВАТ Банк “Морський”, МФО 324742.

Відповідно до пунктів 4.7-4.10 Договору спірні питання за цим договором врегульовуються шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди спір передається до господарського суду міста Севастополя. Зміни до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі. Строк дії договору встановлюється із дня надання кредиту до повного виконання Позичальником зобовязань а договором.

Згідно з іпотечним договором від 01.09.2006, укладеним між ВАТ Банк “Морський” (Іпотекодержатель) та ТОВ “Високие технологии“ (Іпотекодавець), Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобовязань субєкта підприємницької діяльності (Позичальника) перед Іпотекодержателем за Кредитним договором №810606-КЮ від 31.08.2006 та виконання в повному обсязі зобовязань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за Кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно літ. „А1”, тамбур, літ. „а3” вбудовані приміщення цокольного поверху, що має окремий вхід, загальною площею 578,1 кв.м. та приямок к цокольному поверху, що складає 11/100 часток основного будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 арк. с. 16-20).

На виконання умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 145775 ЄВРО, підтвердженням чого служить меморіальний валютний ордер №43/550 від 07.09.2006 (т. 1 арк.с. 47).

Однак, відповідач свої зобовязання перед Банком за Кредитним договором виконував неналежним чином, у звязку з чим у Позичальника утворилася заборгованість за кредитом станом на 13.03.2010 у розмірі 123060,18 ЄВРО (що складає 1351412,07 грн. за курсом НБУ на 13.03.2010), заборгованість по відсотках за період з 26.08.2009 по 25.03.2010 у розмірі 9293,38 ЄВРО (що складає 102057,27 грн. за курсом НБУ).

За порушення Позичальником зобовязань по внесенню платежів по відсотках Банком нарахована за період з 29.09.2009 по 01.03.2010 і заявлена до стягнення пеня у розмірі 45,86 ЄВРО (що складає 503,62 грн. за курсом НБУ) та штраф згідно пункту 3.2.9 Кредитного договору за невиконання умов цього Договору щодо строків внесення платежів і страхування предмету іпотеки і у розмірі 36443,75 ЄВРО (що складає 400214,95 грн. за курсом НБУ). Всього заявлено до стягнення 1854187,90

Враховуючи викладене, позивач 24.02.2010 звернувся до відповідача листом (вих. № 490/04-02) з вимогами погасити заборгованість за кредитом у розмірі 131128,75 ЄВРО (без з урахуванням пені, штрафу) (т.1 арк.с. 26).

Відповідач, вимоги позивача не виконав, суму заборгованості за договором не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з позовом про розірвання Договору та стягнення з відповідача суми боргу за кредитом і процентах, пені та штрафу.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з приписами статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві надану ним позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором, та сплатити проценти за його використання.

Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з умовами Договору позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти з розрахунку 12 відсотків річних, а відповідно до додаткової угоди №2 до кредитного договору від 09.06.2008, з виплатою відсотків виходячи із 13% річних з 09.06.2008.

Заборгованість за кредитом склала 123060,18 ЄВРО, що еквівалентно 1351412,07 грн. за курсом НБУ на 13.03.2010.

За розрахунками позивача сума боргу відповідача за простроченими відсотками склала 9293,38 ЄВРО, що еквівалентно 102057,27 грн. за курсом НБУ за період з 26.08.2009 по 25.03.2010.

У процесі розгляді спору відповідач заявляв клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи з посиланням на те, що позивачем невірно виконаний розрахунок суми заборгованості та тим , що відповідач не має вищої освіти.

Ухвалою суду від 12.10.2010 призначено у справі судову бухгалтерську експертизу, витрати по проведенню судової бухгалтерської експертизи покладені на відповідача, проте 29.12.2010 матеріали справи повернулись до господарського суду міста Севастополя з експертної установи у звязку з неоплатою судової експертизи.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача щодо невірності розрахунку позивача, та вважає що він є обґрунтованим.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач на даний час своїх зобовязань за кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за його користування не виконує.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за кредитом у розмірі 1351412,07 грн. та суми прострочених відсотків у розмірі 102057,26 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із пунктом 3.3.5 Договору Позивачем нарахована пеня у сумі 503,62 грн. (за період з 29.09.2009 по 13.03.2010). Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його вірним та таким, що не суперечить вимогам закону, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також відповідно до пункту 3.2.9 Договору позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 25% від суми кредиту, а саме 36443,75 ЄВРО (36443,75 грн. за курсом НБУ на 13.03.2010).

Суд встановив, що Позичальник порушив умови Кредитного договору щодо внесення платежів по кредиту, докази страхування відповідачем предмету іпотеки відсутні.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3.2.3 Договору у випадку недотримання Позичальником умов договору Банк має право розірвати Договір та достроково стягнути кредит та проценти за його використання з виплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій у період, за який стягується пеня, розрахованої від суми невиконаного зобовязання за кожний день прострочення виконання зобовязання.

Згідно з пунктом 3.2.9 Договору Банк має право достроково стягнути з Позичальника, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно, суму заборгованості за кредитом (з урахуванням процентів та пені за прострочення платежів) та штраф в розмірі 25% від суми кредиту у випадку невиконання Позичальником будь-якої з умов кредитного договору або здійснення будь-яких дій стосовно закладеного майна, не узгоджених з Банком.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення боргу.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невнесення Позичальником у передбачені Кредитним договором строки платежів по кредиту і відсотках є істотним порушенням договору.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги стосовно розірвання кредитного договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями частини 5 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про розірвання Кредитного договору обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то підстав для їх задоволення не вбачається виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилання відповідача на те, що зміст Кредитного договору суперечить положенням Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” суд відхиляє, оскільки Банк має ліцензію, дозвіл та додаток до дозволу, в якому перераховуються всі операції, які банк має право здійснювати, в тому числі і валютні операції, і у нього немає необхідності отримувати на кожну валютну операцію індивідуальну ліцензію.

Розрахунки між Позичальником і Банком по Кредитному договору здійснювались у національній валюті (всі операції між Банком і позичальником здійснювались у національній валюті України гривні), позовні вимоги також заявлені у національній валюті.

При укладенні Кредитного договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення на укладення договору було вільним без примушення, договір укладений у письмовій формі і направлений на реальне настання наслідків (для Позичальника одержання кредиту, для Банку одержання відсотків за користування кредитними коштами та повернення кредиту).

Відсутність згоди ОСОБА_6 - чоловіка ОСОБА_2 на укладення Кредитного договору не є підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки при укладенні цього договору суперечностей з нормами статей 65, 67 Сімейного кодексу України, на які посилається відповідач, не виникло.

Відповідно до статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Статтею 67 цього Кодексу встановлено, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі.

Таким чином, для укладення Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_2 Кредитного договору згода її чоловіка діючим законодавством не вимагалась.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Вважати розірваним кредитний договір №810606-КЮ від 01.09.2006, укладений між Відкритим акціонерним товариством Банк “Морський” (найменування юридичної особи змінилося на Публічне Акціонерне товариство Банк “Морський”) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (99703, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відсутні відомості щодо рахунків) на користь Публічного акціонерного товариства Банк “Морський” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А, ідентифікаційний код 20748213, р/р 2909090061 у ПАТ Банк “Морський”, МФО 324742) 1854187,91 грн., з яких 1351412,07 грн. основного боргу, 102057,27 грн. заборгованість за відсотками, 503,62 пеня, 400214,95грн. штраф, а також 18541,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 24.01.2011.