Рішення № 13571150, 20.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 січня 2011 року справа № 5020-3/225 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

доПриватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”, ідентифікаційний номер 19186792

(99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23)

про визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_2, представник, довіреність № 2644 від 03.12.2010;

відповідач (ПП „Торговельний комплекс „Диалог”) Приймак А.І., представник, довіреність б/н від 09.12.2009.

Обставини справи:

24.12.2010 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” (далі відповідач) про визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва приміщення VІІІ-13, площею 115,4 м2, що розташоване на восьмому поверсі торговельного комплексу „Диалог” за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27.12.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 20.01.2011.

У судовому засіданні 20.01.2011 представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на статтю 331 Цивільного кодексу України /арк. с. 42/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2008 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” укладений договір про дольову участь у будівництві комплексу нежилих приміщень за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23 /арк. с. 8-12/.

27.01.2010 між сторонами Договору підписано Угоду про припинення дії договору про пайову участь у будівництві від 14.02.2008 /арк. с. 13/.

Відповідно до пункту 1 зазначеної Угоди сторони вирішили припинити дію договору про дольову участь у будівництві від 14.02.2008, а грошові кошти, які відповідач отримав від позивача в рахунок оплати за цим договором зарахувати у рахунок сплати за Договором пайової участі у будівництві, укладеним між ОСОБА_1 (Дольник) та Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” (Підприємство) 27.01.2010 (далі Договір) /арк. с. 14-19/.

За Договором обєктом будівництва є приміщення згідно з планом експлікації БТІ VIII-13, проектною площею орієнтовно 95 м2, що розташоване на восьмому поверсі, літ „Г2” (пункт 1.2 Договору).

Розмір пайової участі (паю) Дольника (позивача) складає 85000,00 доларів США, що еквівалентно 680000,00 грн. (пункт 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.2 Договору після закінчення будівництва та введення комплексу нежитлових приміщень до експлуатації, за умови внесення паю в повному обсязі підприємство (ПП „Торговельний комплекс „Диалог”) зобовязується передати Дольнику обєкт та всі необхідні документи для оформлення права на обєкт. Такими документами відповідно до пункту 1.6 Договору є рішення Севастопольської міської державної адміністрації „Про затвердження акта державної комісії щодо введення до експлуатації комплексу нежитлових приміщень” з додатками, цей договір та акт приймання-передачі.

12.06.2010 сторони уклали додаткову угоду до Договору, відповідно до якої планований строк закінчення будівництва та введення до експлуатації комплексу нежитлових приміщень торгового комплексу „Диалог”, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23, 31.07.2010.

Проте, до теперішнього часу будівництво торгового комплексу „Диалог”, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23 не завершено, а введення до експлуатації вказаного обєкта не здійснено.

За результатами будівельно-технічного дослідження, що здійснювалось спеціалістом Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, будівельна готовність обєкта складає 93% /арк. с. 22-28/.

Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за Договором, які повязані із внесенням грошових коштів у розмірі 680000,00 грн. виконав в повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №91111 від 14.02.2008, №22 від 18.02.2008, №127 від 07.03.2008, №91131 від 11.04.2008, №91144 від 13.05.2008 /арк. с. 31-32/.

Натомість, відповідач умови договору порушив: будівництво обєкта в строк до 31.07.2010 не завершив; частку позивача в обєкті будівництва Дольнику (позивачу) не передав.

Порушення відповідачем умов Договору щодо закінчення будівництвом обєкта та передання певної його частини позивачу спричинило звернення ФОП ОСОБА_1. до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною третьою статті 331 Цивільного кодексу України унормовано, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо обєкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис обєкта незавершеного будівництва.

Матеріалами справи підтверджено, що будівництво торговельного комплексу „Диалог” здійснювалось згідно з дозволом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт від 01.03.2005 за №75/430, що виданий на підставі державного акту на право постійного землекористування від 14.09.1994 №185, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11.11.2003 №1755-р та договору оренди земельної ділянки від 23.05.2002 №33 /арк. с. 29/.

Висновок спеціаліста Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 24.02.2009 свідчить про відповідність побудованого обєкта будівельним нормам та правилам (питання третє Висновку) /арк. с. 22-28/.

З долученої до матеріалів справи Експлікації внутрішніх площ до плану вбудованого нежилого приміщення літер „Г2” домоволодіння по вул. Велика Морська, 23 у м. Севастополі /арк. с. 20-21/ та вказаного висновку спеціаліста (питання перше) /арк. с. 22-28/ убачається, що спірне приміщення є обєктом нерухомості.

Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що однією з підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду про право власності на обєкт незавершеного будівництва.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, статтею 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” встановлено: „Субєктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на обєкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку.”

Способи захисту прав та інтересів особи визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. Одним зі способів захисту прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи те, що ПП „Торговельний комплекс „Диалог” порушило строк закінчення будівництва і введення в експлуатацію комплексу нежилих приміщень по вул. Велика Морська, 23, у м. Севастополі; не передало ОСОБА_1 частину обєкта незавершеного будівництва у власність за актом приймання-передачі, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1. виконав свої зобовязання перед ПП „Торговельний комплекс „Диалог” за Договором про пайову участь в будівництві від 27.01.2010, суд дійшов висновку про те, що на підставі пунктів 1.2, 2.2, 5.6, 7.1, 9.1, 9.2 Договору ОСОБА_1. (Дольник) як пайовик набув право власності на відповідний обєкт незавершеного будівництва, що розташований на восьмому поверсі торговельного комплексу „Диалог” по вул. Велика Морська, 23, у м. Севастополі, загальною площею 115,4 м2, визначений на плані як літ. „Г2” (приміщення VІІІ-13).

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що порушені права ФОП ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом визнання за ним права власності на відповідний обєкт незавершеного будівництва.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито при задоволенні позовних вимог покладається на відповідача.

Позивачем при подачі позову сплачено у доход державного бюджету державне мито у розмірі 85,00 грн., яке за результатами розгляду спору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом із тим, згідно з пунктом 32 Інструкції про порядок обчислення та сплати державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 19.05.1993 за №50, з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розділу 4 Договору, розмір пайової участі Дольника склав 680000,00 грн.; вказана сума була повністю внесена Дольником (позивачем). Таким чином, оскільки сума державного мита з позовів про визнання право власності складає 1 відсоток ціни позову (відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 №7-93), то позивач повинен був сплатити державне мито за подачу даного позову до суду у сумі 6800,00 грн.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Отже, з урахуванням сплати позивачем державного мита у розмірі 85,00 грн., стягненню у доход державного бюджету України підлягає державне мито у сумі 6715,00 грн. (6800,00-85,00).

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) право власності на обєкт незавершеного будівництва літ. „Г2”, що розташований на восьмому поверсі торговельного комплексу „Диалог” по вул. Велика Морська, 23 у м. Севастополі, що складається з приміщення VІІІ-13, загальною площею 115,4 м2.

3.Стягнути з Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” (ідентифікаційний код 19186792, 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) витрати по сплаті державного мита у розмірі 6800,00 грн. (шість тисяч вісімсот грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету України (Ленінський район міста Севастополя, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито у сумі 6715,00 грн. (шість тисяч сімсот пятнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О.Головко

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 25.01.2011.