Рішення № 13571147, 18.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 січня 2011 року

справа № 5020-10/286

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел»

(65044, м. Одеса, Французький бульвар, 41-а, кв.21)

до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»

(99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8)

про стягнення 697 183,29 грн., у тому числі: 500 000,00 грн. –основний борг, 29 660,55 грн. –3% річних, 167 522,74 грн. –пені.,

за участю представників сторін:

позивача – Рубцової Ю.В., довіреність №488/11 від 17.01.2011;

відповідача – не з`явилась.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінодел»звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»про стягнення 747 183,29 грн., у тому числі: 550 000,00 грн. –основний борг, 29 660,55 грн. –3% річних, 167 522,74 грн. –пені.

07.12.2010 від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого він зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 697 137,26 грн., у тому числі: 500 000,00 грн. –основний борг, 29 614,55 грн. –3% річних, 167 522,74 грн. –пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору поставки №14/4 від 21.01.2009, а саме, обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар.

Відповідач у судові засідання 09.12.2010, 23.12.2010, 18.01.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення №9900900183767 від 29.12.2010 /а.с.32 т.2/, повідомлення про вручення поштового відправлення №9900900198500 від 14.12.2010 /а.с.50 т.2/, повідомлення про перерву /а.с.90 т.2/).

17.01.2011 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою штатного представника підприємства.

Суд відмовив в задоволенні клопотання, оскільки Відповідач є юридичною особою та не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, а неможливість такої заміни представника Відповідачем не доведена.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінодел»(Постачальник) та Державним підприємством «Севастопольський виноробний завод»(Покупець) укладений договір поставки №14/4 (далі –Договір), згідно якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити виноматеріали врожаю 2008 року (Товар) за цінами, у кількості, асортименті, та в строки, встановлені сторонами у даному Договорі та в доповненнях до нього, які є його невід’ємною частиною (п.1.1 Договору) /а.с.17/.

До Договору були укладені додаткові угоди: від 30.04.2009, від 17.08.2009, від 05.10.2009, від 26.10.2009, якими умови Договору частково змінювались /а.с.18-21 т.1/.

Відповідно до пункту 2.2 Договору Покупець проводить оплату за поставлений Товар на умовах відстрочки платежу 120 календарних днів з дати відвантаження товару.

Строк дії Договору встановлений з моменту підписання і до 31.12.2009, в частині взаєморозрахунків –до повного виконання (пункт 6.1 Договору).

На виконання умов вказаного договору Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 244 892,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними /а.с.119-150 т.1, а.с.1-16 т.2/, які підписані представниками обох сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств, довіреностями на одержання матеріальних цінностей /а.с.17-28 т.2/

Проте, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед Постачальником Покупець виконав не у повному обсязі, сплатив 5 694 892,00 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку Позивача /а.с.22-118 т.2/, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на момент подачі позову складала 550 000,00 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі Договору є господарськими зобов'язаннями, та предметом Договору є товар, який використовується у підприємницькій діяльності. Таким чином, до спірних відносин застосовується правила статті 265 ГК України та статті 712 ЦК України, і Договір є договором поставки.

Частина перша статті 712 ЦК України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 2.2 Договору остаточний термін розрахунку за поставлений товар з урахуванням 120 денної відстрочки настав 20.03.2010.

Як вже зазначалося, 07.12.2010 від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого він зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 500 000,00 грн. основного боргу у зв’язку з частковою оплатою суми боргу Відповідачем.

Крім того, у період 08.12.2010 по 15.12.2010, вже після подання позову (03.12.2010), Відповідачем оплачено 250 000,00 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку Відповідача /а.с.62-66 т.2/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з Відповідача 250 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з погашенням Відповідачем заборгованості за виконані роботи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відсутність предмету спору є підставою для припинення провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України при припинення провадження у справі мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

За правилами частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини Відповідача, а сума боргу у розмірі 250 000,00 грн. погашена ним в процесі розгляду справи, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на Відповідача.

Щодо вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 250 000,00 грн., суд задовільняє їх у повному осязі, виходячи з наступного.

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості у розмірі 250 000,00 грн., у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.12.2010, що підписаний представником Відповідача та скріплений печаткою підприємства.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 250 000,00 грн. заборгованості підтверджуються матеріалами справи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару за Договором пеню у розмірі 167 522,74 грн. за період з 20.03.2010 по 19.09.2010 та 3% річних у розмірі 29 614,52 грн. за період з 20.03.2010 по 17.11.2010.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі неоплати або за несвоєчасної оплати поставлених виноматеріалів в строки, передбачені пунктом 2.2 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки платежу, від суми поставленого, але не оплаченого товару за кожен день прострочки.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Обчислюючи розмір пені /а.с.39-40/, Відповідач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).

Також, Позивачем враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що штрафні санкції у вигляді пені підлягають задоволенню у сумі 167 522,74 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних /а.с.38-39/, зроблений Позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 29 660,55 грн. за період з 20.03.2010 по 17.11.2010 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі №5020-10/286 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел»до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»про стягнення 697 137,26 грн., у тому числі: 500 000,00 грн. –основний борг, 29 614,55 грн. –3% річних, 167 522,74 грн. –пені, в частині стягнення 250 000,00 грн. основного боргу – припинити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»(99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8, ідентифікаційний код 05314414, р/р 26008301000780 у СФ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 328696, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел» (65044, м. Одеса, Французький бульвар, 41-а, кв.21, ідентифікаційний код 33312152, р/р 26005002314001 в ОФ ВАТ «Укрінбанк», МФО 328696) заборгованість у розмірі 447 183,29 грн. (чотириста сорок сім тисяч сто вісімдесят три грн., 29 коп.), у тому числі: 250 000,00 грн. –основний борг, 167 522,74 грн. –пеня, 29 660,55 грн. – 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 697,18 грн. (шістсот дев’яносто сім грн. 18 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 24.01.2011.