Рішення № 13571020, 17.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17 січня 2011 року

справа № 5020-4/242

За позовом Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»Державної адміністрації морського і річкового транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5),

до Військової частини А-4424 ВМСУ

(м. Севастополь, вул. Дибенка, будинок 1а),

про стягнення 13168,97 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивач (ДП «Севастопольський морський торговельний порт») –Жих Т.Ю., начальник юридичного сектору юридичного відділу, довіреність №ДВ-26 від 04.01.2011;

відповідач (Військова частина А-4424 ВМСУ) –Вархола І.М., представник, довіреність б\н від 15.10.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Севастопольський морський торговельний порт»звернулося до суду з позовом до Військової частини А-4424 ВМСУ про стягнення 13168,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням з боку відповідача умов договору №9027/232 від 01.07.2009 в частині належної та своєчасної оплати отриманих транспортних послуг по буксируванню рейдовим буксиром, в результаті чого у останнього утворився борг у розмірі 13168,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.12.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 23.12.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено 23.12.2010 на 17.01.2011.

Представник позивача у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача вимоги, викладені в позовній заяві визнав, проти позову не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В:

01.07.2009 між Військовою частиною А4424 (замовник) та Державним підприємством «Севастопольський морської торговельний порт»(судновласник) було укладено Договір про надання транспортних послуг з буксирування суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України №907/232, предметом якого є надання Судновласником транспортних послуг з буксирування рейдовим буксиром за обумовлену плату Замовнику та прийняття останнім означених послуг (пункт 1.1 Договору).

Обов’язком заявника, зокрема, є сплата платні за термін надання Судном транспортних послуг за виключенням часу, коли судно (через поломку чи простої по віні Судновласника) не надавало послуги Замовнику, яке іменується часом надання послуг (пункт 5.2 Договору).

Сторони домовилися встановити платню за час надання транспортної послуги з буксирування в розмірі 1550,00 грн. для МБ «Маяк», 900,00 грн. для ЛМБ «Механік Репин»на підставі розрахунку вартості часової роботи буксиру. Після надання транспортної послуги, передбаченої заявкою Замовника, складається ордер, на підставі якого виписується рахунок, за яким здійснюється оплата транспортної послуги протягом 15 діб. Після виконання транспортних послуг складається двосторонній акт приймання та здавання послуг (пункт 6.1-.6.2).

Форма оплати послуг – безготівкова. Максимальна ставка за договором складає 25000,00 грн. (пункт 6.4-6.5 Договору).

Термін дії Договору починається з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2009. У рамках зазначеного терміну Договір може закінчити свою дію при повному виконанні сторонами своїх зобов’язань за договором.

Додатковою угодою №1 від 08.07.2009 були внесені зміни до пункту 6.5 Договору від 01.07.2009 №907/232, в частині збільшення максимальної суми за Договором до 50000,00 грн. (арк.с. 10).

У виконання умов Договору, позивачем в період з 02.07.2009 по 06.07.2009 були надані послуги по буксируванню т/х «Каховка»та т/х «Гетьман Сагайдачний».

Згідно з актом виконаних робіт, який був підписаний уповноваженими представниками сторін 21.12.2009, виконавцем були виконані, а замовником прийняти роботи, передбачені Договором №907/232 від 01.07.2009 на суму 24255,00 грн. (арк.с. 13).

У виконання умов договору, державним підприємством «Севастопольський морської торговельний порт»був виставлений рахунок №1488 Військової частині А4424 на суму 24255,00 грн., який було скеровано на адресу відповідача.

Однак, в обумовлений договором строк оплата суми боргу за договором відповідачем належним чином та у встановлений строк здійснена не була.

30.03.2010 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №ДГ-667, у який було зазначено про необхідність в строк до 15.04.2010 погасити заборгованість за виставленими рахунками та сплатити пеню за прострочення терміну платежів (арк.с. 11).

Згідно з актом звірення взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 по 04.01.2011, підписаним уповноваженими представниками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за рахунком №1488 від 21.12.2009 склала 13168,97 грн.

Невиконання прийнятого на себе зобов’язання, по внесенню оплати за отримані послуги і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 13168,97 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором щодо надання послуг, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Фактично між сторонами був укладений договір, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір про надання послуг.

Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами

Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків –після надання послуг, на підставі рахунків, за якими здійснюється оплата транспортної послуги протягом 15 діб (пункт 6.2. Договору).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 13168,97 грн. за рахунком №1488 від 21.12.2009 станом на дату розгляду справи - відсутні.

У судовому засіданні 17.01.2011 відповідач визнав позовні вимоги у заявленому розмірі.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А-4424 ВМСУ (м. Севастополь, вул. Дибенка, будинок 1а, ідентифікаційний код 24291870) на користь Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»Державної адміністрації морського і річкового транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 1125548) суму заборгованості у розмірі 13168,97 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят вісім грн., 97 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Військової частини А-4424 ВМСУ (м. Севастополь, вул. Дибенка, будинок 1а, ідентифікаційний код 24291870) на користь Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»Державної адміністрації морського і річкового транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 1125548) витрати на оплату державного мита у розмірі 131,69 грн. (сто тридцять одна грн. 69 коп.) та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 21.01.2011