Рішення № 13571008, 19.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 січня 2011 року

справа № 5020-9/200-11/240

За позовом: Державного підприємства “Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи”

(01113, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26)

до: Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 2)

про: стягнення 24312,63 грн.,

суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача (ДП “Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи”) - Золотонос О.О., довіреність № 04-11 від 04.01.2011;

відповідача (Управління капітального будівництва СМДА) - Юнда О.Б., довіреність № 67/21 від 11.01.2011.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство “Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 24312,63 грн., з яких: основна заборгованість - 18316,81 грн., 3% річних - 1002,66 грн., збитки від інфляції - 3773,26 грн., пеня - 1219,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати послуг позивача за договором на виконання державної експертизи кошторисної документації № 112-1-2008/Буд від 15.08.2008.

Ухвалою суду від 12.11.2010 порушено провадження по справі № 5020-9/200.

На виконання розпорядження голови суду від 28.12.2010 № 121 у зв’язку з припиненням повноважень судді Рибіної С.А. на посаді судді господарського суду міста Севастополя та в цілях забезпечення дотримання процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зазначена справа прийнята до провадження судді Дмитрієва В.Є. із привласненням № 5020-9/200-11/240.

Представник позивача у судовому засіданні 10.01.2011 надав суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 23426,10 грн., з яких: основна заборгованість - 18316,81 грн., 3% річних - 1002,66 грн., збитки від інфляції - 3773,26 грн., пеня –333,37 грн. Вказана заява прийнята судом.

Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2011 наполягав на задоволенні зменшених позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити з посиланням на відсутність бюджетного фінансування, а також заявив клопотання про застосування строків позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2008 між державним підприємством „Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи” (Виконавець) та Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (Замовник) було укладено договір на виконання державної експертизи кошторисної документації № 112-1-2008/Буд (далі –Договір) (а.с. 12-16).

Відповідно до пункту 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець у відповідності із предметом та метою експертизи зобов’язується виконати державну експертизу кошторисної документації (повна назва проекту): Газопровід високого тиску (1,2 мПа) від ГРС-3 до ГГРП на Північній стороні середнього тиску від ГГРП до ГГРП 6А з переходом Севастопольської бухти і вказаних ГГРП в м.Севастополі; і здійснити відповідні організаційно-методичні заходи із її проведення, а замовник –прийняти та оплатити вищезазначені послуги.

Згідно з пунктом 9.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов’язань.

Позивачем зобов’язання за Договором виконувались належним чином, відповідачу надані послуги на загальну суму 18316,81 грн., що підтверджується актом здавання-прийняття робіт від 25.12.2008 (а.с. 17).

Однак, за твердженням позивача, відповідач послуги за Договором отримав, проте оплати, передбаченої Договором, не здійснив, у зв’язку з чим станом на момент подання позовної заяви у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 18316,81 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 2.2 Договору замовник у строк не більше десяти календарних днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг зобов’язується у відповідності з виставленим рахунком або цим Договором здійснити оплату на користь виконавця у розмірі повної суми договору.

Враховуючи те, що докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 18316,81 грн. на час вирішення спору відсутні, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у цій частині у повному обсязі.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування судом не приймаються до уваги з урахуванням того, що відповідно до пунктів 1.1, 2.2 Договору зобов’язання з оплати послуг, наданих позивачем покладається саме на відповідача.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 05.01.2009 по 01.11.2010 у розмірі 1002,66 грн., та збитки від інфляції за період з січня 2009 по вересень 2010 року у розмірі 3773,26 грн.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, здійснені позивачем, суд вважає, що вказані розрахунки відповідаються вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до пункту 6.2 Договору замовник несе відповідальність перед виконавцем за неналежність виконання умов з оплати вартості замовлених за Договором послуг та іншими спільно складеними документами –шляхом сплати пені в розмірі 0,01 відсотка від несплаченої суми згідно Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла на момент прострочення.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період з 05.01.2009 по 05.07.2009 у розмірі 333,37 грн.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України (далі-Кодексу) позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стосовно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік

(частина друга статті 258 Цивільного кодексу України).

Водночас статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до частин першої та п’ятої статті 261 Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частинами третьою та четвертою стаття 267 Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені за Договором сплинув 05.07.2010.

Позовна заява здана представником позивача до відділення поштового зв’язку 06.11.2010, про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с. 23).

За таких обставин, у зв’язку з наявністю заяви відповідача про застосування судом строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені та відсутністю поважних причин пропущення позивачем цього строку, суд визнає позовні вимоги у цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 2, код ЄДРПОУ 02498725, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного підприємства “Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи” (01113, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26, код ЄДРОПУ 35691621, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 18316,81 грн., 3% річних у розмірі 1002,66 грн., збитки від інфляції у розмірі 3773,26 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 230,93 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 232,64 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 21.01.2011.