Рішення № 13570832, 11.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          11.11.10                                                                                           Справа№ 23/90

Господарський суд Львівської області у складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. за участю представників: позивача Працьовитої С.М., відповідача Охріменко В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до львівського комунального підприємства „Залізничтеплоенерго” про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу №06/08-1647 ТЕ-21 від 29.09.2008 року

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства „Залізничтеплоенерго”, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3709323,21 грн., в т.ч. 2441264,13 грн. основного боргу, 803844,07 грн. втрат від інфляційних процесів, 173242,71 грн. 3% річних, 290972,30 грн. пені за прострочений період та судові витрати.

Розпорядженням голови суду 29 вересня 2010 року, у зв’язку із закінченням повноважень судді Бортник О.Ю., справа №23/90 була передана для розгляду по суті судді Гриців В.М.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви для подання сторонами додаткових доказів та письмових пояснень. 08 листопада 2010 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 11 листопада 2010 року.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала повністю, надала суду детальний розрахунок суми позовних вимог. Повідомила суд, що такі на дату прийняття рішення відповідачем не погашені. Надала суду оригінали долучених до позову документів для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача позовні вимоги визнає частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Щодо пені відповідач зазначає, що він надає населенню послуги з опалення та гарячого водопостачання. Заборгованість населення за надані послуги становить 24060000,00 грн. В той же час фізичні особи-боржники звільнені від сплати пені за прострочення оплати наданих послуг. За 2001-2009р.р. підприємство пред’явило 8956 позовів до фізичних осіб про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, частина яких задоволена. У ВДВС були пред’явлені до виконання виконавчі документи, однак у зв’язку з пожежею, що сталася в липні 2007 р. в приміщенні ВДВС, більшість виконавчих документів знищено, тому підприємство змушене звертатися до судів про видачу їх дублікатів і повторно пред’являти до виконання. Ці обставини, на думку відповідача, є форс-мажорними,тому відповідач не несе відповідальності за прострочення оплати.

30.09.2010р. відповідач подав клопотання, в якому просить врахувати значний ступінь виконання зобов’язання, майновий стан відповідача та зменшити на 99% розмір пені, а також відстрочити виконання рішення суду на 24 місяці.

Позивач подав заперечення на відзив відповідача, в якому не погоджується з доводами відповідача та заперечує проти відстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру пені, посилаючись на те, що поставлений за даним договором газ не використовувався для вироблення теплової енергії для потреб населення, що компанія має збитки в 2009р. та в 2010р. На підтвердження своїх заперечень позивач подав звіти про фінансові результати компанії за 2009р. та за 1-ше півріччя 2010р., згідно з якими за 2009р. прибуток компанії становить 145 393 тис. грн., збитки – 309954 тис. грн., за 1-ше півріччя 2010р. - прибуток 106302 тис. грн., збитки – 1155330 тис. грн.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази в їх сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст. 655 ЦК України).

Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст. 230 ГК України.

Згідно із п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України).

Умовами договору (п. 7.10) встановлено, що пеня нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно з матеріалами справи, 29 вересня 2008 року дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та Львівське комунальне підприємство „Залізничтеплоенерго” уклали договір поставки природного газу №06/08-1647 ТЕ-21 за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач зобов’язався прийняти у власність і своєчасно оплатити зазначений природний газ у обсязі, зазначеному у договорі.

На виконання договірних зобов’язань позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня - грудня 2008 року, січня - вересня 2009 року природний газ на загальну суму 37727331,99 гривень. Даний факт позивач підтверджує актами прийому-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач не заперечує цього факту.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач усіх свої зобов’язань за договором не виконав, оплату природного газу здійснив частково та з порушенням строків, а саме вартість отриманого газу оплатив частково, в сумі 35286067,86 грн., що підтверджено платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи. На дату розгляду справи загальна сума основного боргу перед позивачем становить 2441264,13 грн. Відповідач заборговану суму визнає, проте доказів погашення цієї суми боргу суду не надав.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Викладене спростовує твердження відповідача про обмеження нарахування пені шестимісячним строком, починаючи від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Адже п. 6 ст. 232 ГК України обмежує нарахування пені за умови, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач як боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу позивача як кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу 231284,69 грн. пені, 554566,53 грн. інфляційних втрат, 26216,70 грн. –3% річних згідно розрахунку пені, інфляційних, 3% річних.

Доводи відповідача, що борг виник лише в липні 2009 року спростовується фактичним обставинам справи, в тому числі актами передачі-приймання природного газу за період з жовтня 2008 року до липня 2009 року та доказами часткової оплати його вартості.

Доводи відповідача про неможливість погашення ним заборгованої суми через неправильне зарахування платежів, про підготовку проекту закону про списання пені і штрафів, про реструктуризацію заборгованості на підставі законів України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»та «Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року», про труднощі із здійсненням виконавчого провадження, в тому числі й з причини пожежі у виконавчій службі, важкий фінансовий стан не можуть прийматись, як підстава для часткової відмови у позові та слугувати підставою для зменшення розміру пені й відстрочення виконання рішення на 24 місяці.

Адже в платіжних документах відповідач вказував, зокрема, призначення платежу, а позивач, відповідно до вказаного призначення платежу й зараховував сплачені суми; законами України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»та «Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року» передбачено реструктуризацію заборгованості за послуги газопостачання, яка утворилась станом на 1 липня 2003 року та станом на 1 грудня 2006 року, а предметом спору є заборгованість, що утворилась в період з жовтня 2008 року до вересня 2009 року; відповідач не пояснив, не надав доказів і не обґрунтував яке відношення до спірної суми мають виконавчі провадження зі стягнення коштів з боржників за спожиту теплову енергію за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки; причини тривалості здійснення виконавчих проваджень та які дії вжито відповідачем, як стягувачем у виконавчих провадженнях.

Слід зазначити й те, що не тільки відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, доводи про важкий фінансовий стан надав і позивач.

Надані відповідачем розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції нараховані з порушенням вимог чинного законодавства і є неправильними. Так, при розрахунку пені відповідачем застосована облікова ставка НБУ 9.5% за 182 дні прострочення, в той час як до 08.06.2010р. діяла облікова ставка НБУ 10,25%, і лише з 08.06.2010р. – 9,5%. Відповідачем нараховані 3% в сумі 26216,70 грн. лише за листопад 2008 р. –вересень 2009 р., а не за весь період прострочення, а втрати від інфляції нараховані не від суми боргу, а від сплачених відповідачем сум в рахунок оплати газу.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зокрема: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором №06/08-1647 ТЕ-21, згідно з яким здійснювалась поставка відповідачу природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання. Отже, посилання відповідача на заборгованість населення за спожиту теплову енергію суд вважає безпідставним. Жодних доказів на підтвердження заборгованості установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання за поставлену їм теплову енергію перед відповідачем, суду не подано. Відтак, відповідачем не доведено, що його заборгованість перед позивачем є наслідком несплати спожитої теплової енергії її споживачами.

Суду також не подано належних доказів, які підтверджують майновий стан відповідача на день вирішення спору. Довідку відповідача про нараховані та поступлені доходи з грудня 2009 року по 09 вересня 2010 року не можна вважати належним доказом фінансового стану підприємства на час розгляду справи.

Враховуючи період прострочення виконання грошового зобов’язання, суми заборгованості та збитки позивача за 1-ше півріччя 2010 року в сумі 1155330 тис. грн., суд вважає, що пеня, яка підлягає до задоволення, не є надмірно великою порівняно із збитками кредитора.

Щодо відстрочення на 24 місяці виконання рішення суду, то відповідачем не доведено наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим впродовж двох років.

Крім того, суд також враховує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року вже понад 1 рік (за умовами договору кінцевий строк оплати газу, поставленого у вересні 2009 року, - 10 жовтня 2009 року). Проте станом на дату розгляду справи (листопад 2010 року) відповідач не надав суду доказів оплати стягуваної суми чи її частини.

На підставі викладеного суд вважає, що відсутні підстави для зменшення пені, яка підлягає до задоволення, та для відстрочення виконання рішення суду.

Судові витрати суд покладає на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства „Залізничтеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. Петлюри, 4-А; ідентифікаційний код 20784943) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 2441264,13 грн. основного боргу, 290972,30 грн. пені, 803844,07 грн. інфляційних втрат, 173242,71 грн. 3% річних та судові витрати: 25500,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                           Гриців В.М.