ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"25" січня 2011 р.Справа № 6/124 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/124
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
до фермерського господарства "Наталка", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Морозівка, вул. Попова, 96,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурівське", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Бандурівка, пров. Шкільний, 1-а
про стягнення 153138,78 грн,
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 5299 від 13.12.2010,
від відповідача - Бандурка Петро Володимирович, довіреність від 05.01.2011
від третьої особи - участі не брали
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області із позовом про стягнення з фермерського господарства "Наталка" заборгованості в сумі 149913,47 грн, з яких 86431,15 грн основного боргу з орендної плати, 13388,02 грн інфляційних нарахувань, 3873,20 грн 3% річних, 3252,06 грн пені, 42969,04 грн неустойки за користування об'єктом оренди за час прострочення.
Заявою від 04.01.2011 № 04/1, яка за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог, позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути на його користь з відповідача 153138,78 грн, з яких 88199,94 грн основної заборгованості, 13648,79 грн збитків від інфляції, 3948,86 грн 3% річних, 3324,95 грн пені та 44016,24 грн неустойки за користування об'єктом оренди за час прострочення (том 1 а.с. 86 - 87).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди об'єктів нерухомого майна № 01/4-8 від 01.04.2008 по сплаті орендної плати, а також невиконанням ним встановленого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі внаслідок припинення Договору, у зв'язку з відмовою орендодавця від вказаного договору на підставі статті 782 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги з урахуванням їх уточнення в судовому засіданні позивачем підтримані у повному обсязі.
Відповідач надав заперечення на позовну заяву (том 1 а.с. 105 - 106), за змістом якого зазначив, що з 07.07.2009 власником переданого в оренду нерухомого майна є товариство з обмеженою відповідальністю "Бандурівське", так як позивачем згідно акта приймання-передачі від 07.07.2009 до статутного капіталу новоствореного сторонами у даній справі товариства передано нерухоме майно, яке є предметом договору оренди. З урахуванням зазначеного заборгованість відповідача повинна розраховуватись за період з 01.04.2008 по 07.07.2009, і за його розрахунком складає 48763,06 грн.
З урахуванням вказаної заборгованості розмір 3% річних складає 2316,24 грн за період з 01.05.2008 по 01.12.2010 .
В цій частині позовні вимоги відповідачем визнано.
В частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних, неустойки у розмірі подвійної плати за користування відповідачем об'єктом оренди за час прострочення повернення такого об'єкту відповідач просить відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування та пропуском строку позовної давності (в частині нарахування пені).
Ухвалою від 05.01.2011 господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Бандурівське", оскільки рішення з даного господарського спору може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї із сторін у справі.
Третя особа участі представника в судовому засіданні не забезпечила, вимог ухвали суду від 05.01.2011 не виконала, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 а.с. 145).
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та фермерським господарством "Наталка" (Орендар) 01.04.2008 укладено договір оренди об'єктів нерухомого майна № 01/4-8, згідно пункту 1.1 якого Орендодавець зобов'язався передати за плату Орендареві у строкове платне користування, а Орендар, в свою чергу, зобов'язався прийняти у строкове платне користування об'єкти нерухомого майна (Об'єкт оренди) та сплачувати Орендодавцеві орендну плату і повернути об'єкт оренди після припинення дії даного договору (далі - Договір, том 1 а.с. 17 - 21).
Відповідно до пункту 1.3 Договору Об'єкт оренди являє собою окремі об'єкти нерухомості, а саме:
- контора (літера - А згідно технічного паспорту), площею 151,0 кв.м. з добудованою котельнею (літера - Б згідно технічного паспорту) площею 10,98 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2;
- критий тік (літера - А згідно технічного паспорту), площею 1860 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3;
- ангари арочні в кількості дві штуки (літера - А, літера - Б згідно технічного паспорту), кожний площею 644,3 кв.м. - загальна площа - 1288,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_4.
Пунктами 3.5, 3.6 Договору передбачено, що при переданні Об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.
Згідно акта передачі в оренду об'єктів нерухомого майна від 01.04.2008 № 1 (далі - Акт, том 1 а.с. 22) Об'кт оренди передано фермерському господарству "Наталка" для використання його за прямим призначенням, яким відповідно до пункту 2 Договору є зберігання та переробка сільськогосподарської продукції.
Строк оренди, як передбачено пунктом 4.1 Договору, складає два календарні роки з дати прийняття об'єкта оренди за актом передання-приймання.
Пунктом 4.2 сторони погодили, що якщо жодна із сторін в місячний строк до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, строк оренди автоматично пролонгується на термін передбачений п. 4.1.
Розмір орендної плати та порядок розрахунків за Договором сторони узгодили у п'ятому розділі.
Так, розмір орендної плати за весь об'єкт оренди у цілому складає 3000,00 грн на місяць (пункт 5.1 Договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (пункт 5.2 Договору).
Орендна плата сплачується в безготівковому порядку щомісячно рівними частками на поточний рахунок Орендодавця не пізніше десятого числа кожного місяця. Орендна плата може також сплачуватись готівкою (пункт 5.3 Договору).
Відповідно до пункту 8.6 Договору Об'єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі.
Згідно пункту 10.1 Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його та акта передачі в оренду об'єктів нерухомого майна уповноваженими особами сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 10.1 цього договору та закінчується через два календарні роки (пункт 10.2 Договору). Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору (пункт 10.3 Договору).
Договір та Акт підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором оренди.
Відповідно до статей 283, 284 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до пунктів 10.1, 10.2 Договору, строк його дії сплив 01.04.2010.
Сторонами не надано доказів звернення одна до одної в місячний строк до закінчення строку оренди з приводу припинення дії договору.
Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З огляду на відсутність заперечень сторін та у відповідності до пункту 4.2 Договору, термін його дії автоматично пролонговано на термін, передбачений пунктом 4.1 Договору.
Згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Матеріали справи не містять доказів внесення Орендарем орендної плати за Договором.
Позивачем 06.05.2010 на адресу відповідача направлено повідомлення № 5/5 від 05.05.2010 про відмову від договору оренди в порядку статті 782 Цивільного кодексу України з вимогою негайно звільнити приміщення та сплати заборгованості з орендної плати з урахуванням її індексації відповідно до пункту 5.2 Договору (том 1 а.с. 23), яке відповідач одержав 13.05.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист ( том 1 а.с. 24, 25).
Таким чином договір є розірваним з 13.05.2010.
Згідно уточненого розрахунку позивача (том 1 а.с. 88) та письмового пояснення, підтвердженого відповідними правовими нормами, щодо порядку нарахування орендної плати (том 1 а.с. 94 - 97), з чим погоджується господарський суд, заборгованість відповідача з орендної плати, яка визначається відповідно до пункту 5.2 Договору за період з 01.04.2008 по 12.05.2010 складає 88199,94 грн, доказів погашення якої відповідачем не надано.
У наданому суду запереченні (том 1 а.с. 105 -106) відповідач посилається на набуття права власності на Об'єкт оренди з 07.07.2009 товариством з обмеженою відповідальністю "Бандурівське" (далі - ТОВ "Бандурівське) з огляду на те, що позивачем до статутного фонду цього товариства при його створенні передано нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.07.2009 № 1 та статутом ТОВ "Бандурівське".
Відповідач обґрунтовує заперечення посиланням на статтю 770 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, на статтю 12 Закону України "Про господарські товариства", якою передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного фонду, а також на статтю 328 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності набувається на підставі правочину (в даному випадку, зазначає відповідач, є дія позивача, спрямована на набуття корпоративних прав ТОВ "Бандурівське" та припинення прав на об'єкти нерухомості та прав і обов'язків щодо такої нерухомості).
Таким чином, вважає відповідач, у позивача припинилося право власності на Обєкт оренди з моменту набуття права власності на корпоративні права ТОВ "Бандурівське", а саме з моменту державної реєстрації такого товариства - 07.07.2009, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ "Бандурівське" та відповідною відміткою на статуті ТОВ "Бандурівське).
Відповідачем надано статут товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурівське", який затверджено загальними зборами учасників товариства з відміткою Державного реєстратора про державну реєстрацію юридичної особи 10.07.2009 (том 1 а.с. 107 - 119), а також свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Бандурівське" (том 1 а.с. 121), довідку з ЄДРПОУ (том 1 а.с. 132), акт приймання-передачі від 07.07.2009 № 1 (том 1 а.с. 120).
Так, відповідно до пунктів 9.1, 9.4 Статуту ТОВ "Бандурівське", учасниками товариства є фермерське господарство "Наталка", частка якого становить 69,6% статутного капіталу та ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі 30,4%.
Згідно пункту 10.2.2 Статуту ТОВ "Бандурівське" вкладом ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства є майно вартістю 70000,00 грн, що перебуває у його власності, а саме:
1. Контора (літера-А, згідно технічного плану) площею 151,0 м.кв. з добудованою котельнею (літера-Б, згідно технічного плану) площею 10,98 м.кв. вартістю 10000,00 грн, розташована за адресою: АДРЕСА_2;
2. Критий тік (літера-А, згідно технічного плану) площею 1860,0 м.кв. вартістю 30000,00 грн, розташована за адресою: АДРЕСА_3.
3. Ангари арочні в кількості 2 штуки (літера-А, літера-Б згідно технічного плану) кожен площею 644,3 м.кв. - загальна площа 1288,6 м.кв. вартістю 15000,00 грн кожен - загальна вартість 30000,00 грн, розташовані за адресою: АДРЕСА_4.
Тобто, вкладом ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Бандурівське" є , передане в оренду фермерському господарству "Наталка", нерухоме майно за договором оренди.
Відповідно до акта приймання-передачі від 07.07.2009 № 1 ОСОБА_1 передав вказане нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ "Бандурівське".
Враховуючи те, що предметом Договору є нерухоме майно, яке передано позивачем до статного капіталу новоствореного господарського товариства, на що і посилається в обґрунтування своєї позиції відповідач, господарський суд вважає за необхідне врахувати приписи законодавства, що регулюють умови та порядок набуття права власності на нерухоме майно.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.
Зазначені норми законодавства не визначають момент набуття господарським товариством права власності на нерухоме майно, що вноситься як вклад до статутного капіталу господарського товариства, а визначають лише підстави набуття права власності на це майно господарським товариством.
Тобто, вказані норми права передбачають передачу такого майна відповідно до вимог закону.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові ВГСУ від 23.06.2010 у справі № 50/503(10/88-ПН-09).
Слід зазначити, що підписання акта приймання-передачі нерухомості до статутного (складеного) капіталу товариства також ще не означає набуття ним права власності на нерухомість. Акт приймання-передачі будівлі від засновника до новоствореного товариства потрібен лише для підтвердження фактичного виконання своїх зобовязань засновником щодо внесення свого вкладу на вимогу Закону та відповідно до статуту.
Тобто, акт-приймання передачі від 07.07.2009 № 1 не може вважатися ні правочином, ні договором, так як не породжує будь-яких правових наслідків для сторін, а лише фіксує факт виконання умов статуту щодо формування статутного капіталу ТОВ "Бандурівське" шляхом внесення до нього майна (частки).
Чинним законодавством встановлено спеціальний порядок набуття права власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації; держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.
Таким чином, для набуття права власності на нерухоме майно, як внесок до статутного капіталу господарського товариства, останнє повинно здійснити державну реєстрацію права власності на таку нерухомість.
Державна реєстрація права власності проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації в порядку згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (далі - Тимчасове положення).
Згідно пункту 8.1 Тимчасового положення, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності, за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, юридичним особам у разі внесення до статного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 18 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками) видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (додаток 2 до Тимчасового положення) встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, є правовстановлювальним документом.
Пункт 8.4 Тимчасового положення визначає, що свідоцтво про право власності має містити, зокрема, реквізити прийнятого рішення (найменування органу, назва документа, дата та індекс); прізвище, імя, по батькові та підпис керівника органу, який прийняв рішення. Зазначене свідоцтво скріплюється печаткою органу, який проводив оформлення права власності на нерухоме майно.
Отже, зазначеними вище нормами права встановлений певний порядок набуття та виникнення в господарського товариства права власності на нерухоме майно, внесене його учасником як вклад до статного капіталу, які передують державній реєстрації права власності на нерухоме майно.
З системного аналізу приписів законодавства, що регулюють умови та порядок набуття права власності на нерухоме майно, слідує, що право власності на нерухоме майно, внесене в статутний капітал при створенні товариства, виникає не з моменту реєстрації товариства, а з моменту реєстрації такого відчуження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.06.2010 у справі № 50/503(10/88-ПН-09).
В порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів виникнення з 07.07.2009 у ТОВ "Бандурівське" права власності на Об'єкт оренди.
В матеріалах справи містяться рішення Виконавчого комітету Бандурівської сільської ради від 13.10.2010 №№ 32, 33, 34 про оформлення права власності на Об'єкт оренди за ТОВ "Бандурівське" (том 2 а.с. 7, 8, 9).
Відповідачем надано Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.11.2010, згідно яких на підставі рішень Виконавчого комітету Бандурівської сільської ради від 13.10.2010 №№ 32, 33, 34 за ТОВ "Бандурівське" оформлено право власності на Об'єкт оренди лише 02.11.2010 (том 2 а.с. 51 - 56).
Сторонами в судовому засіданні зазначено про існування спору з приводу правомірності внесення нерухомого майна як вкладу до статутного капіталу ТОВ "Бандурівське" та оформлення права власності на це майно на вказану юридичну особу згідно свідоцтв про право власності, в підтвердження чого позивачем надано копію позовної заяви та ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.12.2010 про відкриття провадження у справі (том 2 а.с. 10 - 16).
У своєму письмовому поясненні від 20.01.2011 вих. № 20 (том 2 а.с. 1 - 6) позивач також зазначив, що про неможливість переходу права власності на Об'єкт оренди до ТОВ "Бандурівське" та неможливість ним його оформлення до 02.11.2010, свідчить і те, що згідно Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.01.2011, на Об'єкт оренди було накладено заборону відчуження на нерухоме майно, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомості майна за № 6325227 (том 2 а.с. 21, 22) із зазначенням підстави обтяження - іпотечний договір № 34, за реєстром № 4598, 26.12.2007, приватний нотаріус ОСОБА_4 (том 2 а.с. 17 - 20).
Крім того, ТОВ "Бандурівське", не могло оформити право власності на Об'єкт оренди з огляду на відсутність печатки до 21.10.2010, так як згідно штампу дозвільної системи (на звороті свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Бандурівське", том 1 а.с. 121) дозвіл № 201 на її виготовлення було видано 28.10.2010.
Отже, відповідно до частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України до 02.11.2010 ТОВ «Бандурівське» не набуло прав і обовязків орендодавця за Договором, оскільки не набуло права власності на це майно у встановленому законодавством порядку.
Таким чином власником Об'єкта оренди до 02.11.2010 був ОСОБА_1.
Право власності має свої характерні ознаки: власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 Цивільного кодексу України), зокрема використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.
Позивачем надано документи, які підтверджують за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, зокрема довідки Олександрійського МБТІ від 13.01.2010 № 16, 18.01.2010 № 34 18.01.2010 № 35, а також докази вчинення ним до 02.11.2010 дій щодо майна саме як власником (том 2 а.с. 23 - 39).
Господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також, приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Господарський суд звертає увагу на те, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до пунктів 10.5, 10.6, 10.7 Договору, зміни до нього набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві (пункт 10.5 Договору).
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору (пункт 10.6 Договору)
Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві (пункт 10.7 Договору).
Як було зазначено вище Договір є розірваним з 13.05.2010 в силу приписів закону.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про належне оформлення сторонами Договору внесення до нього змін або його розірвання.
Крім того, з огляду на наведені вище норми законодавства щодо підстав та порядку набуття права власності, господарським судом не приймається в якості доказу припинення дії Договору оренди, складений між Фермерським господарством "Наталка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бандурівське" акт приймання-передачі від 11.07.2009 (том 1 а.с. 130).
Таким чином, правомірними та обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати з урахуванням індексації в розмірі 88199,94 грн за період з 01.04.2008 по 12.05.2010, вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно уточненого позивачем розрахунку, розмір неустойки у розмірі подвійної плати за користування відповідачем об'єктом оренди за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, виходячи із розміру орендної плати з урахуванням її індексації за період з 13.05.2010 по 31.10.2010 (тобто до моменту отримання ТОВ «Бандурівське» свідоцтва про право власності на Обєкт оренди) складає 44016,24 грн.
Дана вимога позивача також підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 13648,79 грн збитків від інфляції, 3948,86 грн 3% річних, 3324,95 грн пені.
Згідно уточненого розрахунку позивача (том 1 а.с. 89) збитки від інфляції за період з травня 2008 по жовтень 2010 складають 13648,79 грн.
У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
Суд враховує, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Умовами Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
Тому господарський суд приходить до висновку про безпідставність повторного нарахування позивачем інфляційних втрат на суму непогашеного відповідачем боргу по орендній платі, оскільки згідно умов договору оренди вказаний борг включав в себе щомісячний розмір орендної плати, скоригований на індекс інфляції за поточний місяць.
Наявне подвійне нарахування позивачем інфляційних втрат суперечить як змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, так і приписам частини 1 статті 61 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 24.11.2009 у справі № 03/43-38.
В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно уточненого позивачем розрахунку (том 1 а.с. 89 - 90), розмір 3% річних за період з 11.05.2008 по 30.11.2010 складає 3948,86 грн, вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.
Позивачем також уточнено розрахунок пені (том 1 а.с. 90 - 91), відповідно до якого її розмір складає 3324,95 грн за загальний період з 11.12.2009 по 30.11.2010.
Пунктом 9.2 Договору передбачена відповідальність Орендаря у випадку прострочення по оплаті орендних платежів у вигляді пені в розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік, про що зазначив у своєму запереченні на позовні вимоги відповідач (том 1 а.с. 106).
Наданий позивачем розрахунок пені відповідає всім зазначеним вище нормам законодавства та, відповідно, вимога про стягнення пені в розмірі 3324,95 грн підлягає задоволенню.
Господарським судом враховано положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фермерського господарства "Наталка" (28036, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Морозівка, вул. Попова, 96, ідентифікаційний код 22215540, р/р 260066412 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Кіровоград, МФО НОМЕР_3) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (27428, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Кіровоград, МФО НОМЕР_3) - 88199,94 грн основної заборгованості з орендної плати з урахуванням індексації, 44016,24 грн неустойки за користування об'єктом оренди за час прострочення, 3948,86 грн 3% річних, 3324,95 грн пені, державне мито в сумі 1394,94 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 214,97 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення 13648,79 грн збитків від інфляції відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя В. Г. Кабакова
Повне рішення складено 28.01.2011.
Судове рішення № 13570782, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 25.01.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 6/124. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: