Рішення № 13570780, 24.01.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.

Справа № 18/125

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Безчасній Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/125

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір", м. Київ

до відповідача: закритого акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

про стягнення 798 625,26 грн.

Представники сторін:

від позивача - Черниш М.О., довіреність № б/н від 06.01.2011 р.;

від відповідача - Полєва О.І., довіреність № 173-10 від 01.11.2010 р.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення із закритого акціонерного товариства "Креатив" боргу в сумі 1 317 519,91 грн., з якого: 1 130 320,30 грн. сума основного боргу, 91 633,34 грн. пені, 70 895,24 грн. індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних в сумі 24 671,03 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки №286/КГФ від 08.01.2009 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

Заявою від 28.12.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги та згідно поданого нового розрахунку просить стягнути з відповідача борг в сумі 961 524,04 грн., з якого: 830 000,00 грн. сума основного боргу, 40 750,62 грн. пені, 66 756,69 грн. індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних в сумі 24 016,73 грн. (т. 1 а.с. 109-131).

Заявою від 24.01.2011 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути із закритого акціонерного товариства "Креатив" заборгованість в сумі 798 625,26 грн., з якої: 680 000,00 грн. сума основного боргу, 40 451,43 грн. пені, 54 157,10 грн. інфляційних та 24 016,73 грн. 3 % річних (т. 3 а.с. 69).

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи в судових засіданнях 30.11.2010 р., 17.12.2010 р., 05.01.2011 р., 10.01.2011 р. та 19.01.2011 р. відкладався з підстав, зазначених в ухвалах господарського суду. В судовому засіданні 17.01.2011 р. оголошувалась перерва до 19.01.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2011 р. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав; представник відповідача позов визнав повністю та заявив клопотання про розстрочення виконання судового рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи та дослідженні в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору поставки № 286/КГФ від 08.01.2009 р., за яким позивач, як Продавець, зобов'язався поставити, а відповідач, як Покупець, - прийняти і оплатити Товар, визначений специфікаціями (т. 1 а.с. 15-16).

Підписаною між сторонами специфікацією до договору поставки № 286/КГФ від 08.01.2009 р. узгоджено поставку Товару - гофроящики, умови поставки - DDU, поставка без сплати мита (м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19) відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" та умови оплати - за кожну партію Товару протягом 30 календарних днів після передачі Товару Покупцю (т. 1 а.с. 17).

Строк договору поставки сторонами визначено з моменту його підписання і до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по договору (додаткова угода від 16.12.2009 р., т. 1 а.с. 16 на звороті).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у встановлений договором строк. Натомість, покупець згідно з нормами статей 689, 692 Цивільного кодексу України зобов'язаний прийняти товар та оплатити його після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів "Інкотермс" термін "поставка без сплати мита", означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

У відповідності до статті А.4. названих правил продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Статті Б.1., Б.4. даних правил встановлюють зобов'язання покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4., та сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно до укладеного договору позивачем в період з травня 2009 р. по квітень 2010 р. здійснено поставку відповідачеві Товару на загальну суму 8 548 242,80 грн., що оформлено накладними (т. 1 а.с. 18-58)

Зазначений Товар отримано особою, уповноваженою на отримання з боку відповідача згідно виписаних ним довіреностей (т. 1 а.с. 78-83).

Дане оформлення відпуску-прийняття товарів відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, зокрема Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), посилання на яку міститься в договорі, та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України N 99 від 16.05.1996 р.

Факт прийняття Товару по зазначеним вище накладним відповідачем не заперечується.

Поміж тим, вартість отриманого товару оплачено відповідачем частково, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 680 000,00 грн., яка визнана відповідачем в поясненні від 24.01.2011 р. (т. 3 а.с. 67).

Враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми, з відповідача підлягає стягненню за вимогою позивача сума основного боргу в розмірі 680 000,00 грн., що є вартістю отриманого відповідачем і неоплаченого Товару. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування штрафних санкцій, визначених договором або законом.

Штрафними санкціями згідно статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.

Сторонами в п. 5.3. договору поставки № 286/КГФ від 08.01.2009 р., передбачено, що у випадку прострочення Покупцем строків оплати вартості Товару, він зобов'язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт договору відповідає, зокрема, вимогам статті 231 Господарського кодексу України, статей 546, 547, 549, 551 Цивільного кодексу України.

Крім того, норми статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлюють, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За даних обставин, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого Товару, є правомірним нарахування позивачем пені в розмірі 40 451,43 грн. за період:

з 14.04. по 14.10.2010р. на суму вартості Товару 73 061, 57 грн., отриманого 13.03.2010р. за накладною № S0100087;

з 17.04. по 14.10.2010р. на суму вартості Товару 71 400,38 грн. отриманого 16.03.2010р. за накладною № S0100095;

з 30.04 по 14.10.2010р. на суму вартості Товару 71 400,38 грн. отриманого 31.03.2010р. за накладною № S0100108;

з 01.05 по 14.10.2010р. на суму вартості Товару 71 400,38 грн. отриманого 01.04.2010р. за накладною № S0100115;

з 02.05. по 14.10.2010р. на суму вартості Товару 71 400,38 грн. отриманого 02.04.2010р. за накладною № S0100119;

з 06.05. по 14.10.2010р. на суму вартості Товару 66 445,34 грн. отриманого 06.04.2010р. за накладною № S0100124;

з 09.05. по 14.10.2010р. на суму вартості Товару 71 400,38 грн. отриманого 09.04.2010р. за накладною № S0100123.

Наданий відповідачем розрахунок пені (т. 3 а.с. 68) відхиляється судом, оскільки ним здійснено нарахування по 13.10.2010 р., тоді як позивач нарахував пеню по 14.10.2010 р. (т. 2 а.с. 105), що відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 40 451,43 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 54 157,10 грн. інфляційних та 24 016,73 грн. 3% річних згідно наведеного ним розрахунку (т. 1 а.с. 129-131), оскільки за вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За названою нормою вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Узгодження в договорі зазначених видів оплат не є обов'язковим. Дані суми стягуються незалежно від застосування до боржника штрафних санкцій. Їх суть полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "Основа Папір" підлягають задоволенню в повному обсязі, а заявлена сума боргу в розмірі 798 625,26 грн., з якої: 680 000,00 грн. сума основного боргу, 40 451,43 грн. пені, 54 157,10 грн. інфляційних та 24 016,73 грн. 3 % річних, підлягає стягненню із ЗАТ "Креатив".

Заявлене ЗАТ "Креатив" в заяві від 17.01.2011 р. (т. 3 а.с. 1-2) клопотання про розстрочення виконання рішення господарського суду на шість місяців згідно запропонованого графіку відхиляється судом в силу наступного.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Розстрочка виконання рішення суду, у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, є можливою тільки за наявності виняткових обставин, які ускладнюють або роблять неможливим його виконання, про що доводить в суді сам заявник.

Поміж тим, відповідачем в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних доказів на підтвердження наявності обставин, що є підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Так, подану заяву відповідач обґрунтовує перебуванням підприємства у скрутному фінансовому становищі. Однак, жодного документу фінансової звітності, який би відображав дійсний фінансовий стан боржника, відповідачем до суду не подано.

З огляду на викладене, господарський суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду за заявою ЗАТ "Креатив" від 17.01.2011 р.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31146251, п/р 26006102934001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" (юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 29-А; фактична адреса: 01030, м. Київ, вул. Пірогова, 4/26, оф. 14, п/р 26007050002463 в ПриватБанку м. Дніпропетровська, МФО 305299) заборгованість в сумі 798 625,26 грн. з якої: 680 000,00 грн. сума основного боргу, 40 451,43 грн. пені, 54 157,10 грн. індекс інфляції та 24 016,73 грн. 3% річних, а також 7 986,25 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 28.01.2011 р.