Рішення № 13570777, 24.01.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.Справа № 5/98 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства обмеженою відповідальністю "КІВІТ"

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2003,27 грн.

в засіданні взяли участь:

від позивача - представник Чесноков Д.М., довіреність № 4 від 07.07.2010;

від відповідача - участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" подано позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 2003,27 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору постачання № 139/146 від 08.07.2006 року.

У судовому засіданні, призначеному господарським судом на 03.12.2010, розгляд справи відкладався до 24.12.2010 та до 24.01.2011 року.

Відповідач до суду не зявився, про причини неявки не повідомив. Ухвала господарського суду Кіровоградської області про порушення провадження від 24.11.2010 року та ухвала господарського суду Кіровоградської області про відкладення розгляду справи від 03.12.2010 року у справі № 5/98 були повернуті органом поштового зв'язку з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання".

Проте, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, виходячи з наступного.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців надісланого на вимогу суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: 25005, АДРЕСА_1. Отже, про зміну свого місця проживання відповідач державного реєстратора не повідомив.

Ухвали про порушення провадження у справі № 5/98 від 24.11.2010 року про відкладення розгляду справи від 03.12.2010 року та від 24.12.2010 року господарським судом надіслано на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 25005, АДРЕСА_1.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали про порушення провадження у справі від 24.11.2010 року та про відкладення розгляду справи від 03.12.2010 року і від 24.12.2010 року за адресою місця проживання відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" („постачальник”) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 („покупець”) укладено договір постачання № 139/146 від 08.07.2006 року (далі - договір № 139/146 від 08.07.2006 року), за умовами якого постачальник зобовязався поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і вчасно здійснювати його оплату (а.с.7-9).

Договір підписаний повноважними особами та скріплений печатками ТОВ "КІВІТ" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

За своєю правовою природою договір № 139/146 від 08.07.2006 року є договором поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пунктів 1.2., 2.1. договору № 139/146 від 08.07.2006 року предметом постачання є товар, кількість товару, що постачаються, і дата постачання узгоджується сторонами за заявкою покупця.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2003,27 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 97431 від 09.09.2008 року; № 99711 від 07.10.2008 року.

Згідно пунктів 7.1., 7.2., 7.3. договору № 139/146 від 08.07.2006 року зворотною є тара в кількості не більш кількості необхідної для поставленого товару (тобто використана для упакування даного товару) та вказана постачальником у товарно-транспортній накладній у розділі "тара"; вартість зворотної тари встановлюється постачальником на момент продажу товару і відзначається в товарно-транспортній накладній; тара, вказана у товарно-транспортній накладній у розділі "товар", вважається товаром та сплачується на умовах даного договору.

Пунктами 5.1., 5.2 договору № 139/146 від 08.07.2006 року передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар відповідно до товарно-транспортної накладної; розрахунки за поставлений товар провадяться по факту доставки товар.

Між тим взяті на себе зобовязання за договором № 139/146 від 08.07.2006 року відповідач належним чином не виконав.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 750,00 грн., що засвідчено прибутковими касовими ордерами: № 63395 від 24.10.2008 року, № 63952 від 10.11.2008 року, № 64277 від 17.11.2008 року.

Крім того, відповідно до накладної № 97431 від 09.09.2008 року відповідачем повернуто позивачу тару на суму 114,00 грн., що згідно з договором № 139/146 від 08.07.2006 року є частковою сплатою за поставлений товар.

Внаслідок прострочення оплати товару виникла заборгованість перед позивачем у сумі 2003,27 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем прийнятого на себе грошового зобов'язання за договором № 139/146 від 08.07.2006 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду відповідачем не подано.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Виходячи з викладеного вище, господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в сумі 2003,27 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" (54050, м. Миколаїв, вул. Металургів, 32, кв. 10, ідентифікаційний код 20917692) основний борг у розмірі 2003,27 грн., судові витрати у справі на державне мито в розмірі 102 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його оголошення господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А.Змеул

Повне рішення складено 28.01.2011