Рішення № 13570711, 24.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/16324.01.11 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю “СОКІЛ”

Про стягнення 155553,20 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. паспорт серії АК № НОМЕР_1 від 04.07.2000р.

Від відповідача не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 155553,20 грн. заборгованості у звязку з порушенням умов договору про надання юридичних послуг № 29/3/10 від 29.03.2010 р., з яких 137397,84 грн. основного боргу, 293,62 грн. 3% річних, 17861,74 грн. пені, крім того 1600,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання з оплати юридичних послуг, визначених п. 2.3 договору №29/3/10 від 29.03.2010 р., укладеного між ТОВ «Сокіл»і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 порушено провадження у справі № 49/163 та призначено до розгляду на 17.12.2010 р.

Під час розгляду справи позивачем через канцелярію Господарського суду м. Києва 17.12.2010 р. було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача 137397,84 грн. основного боргу, 530,63 грн. 3% річних, 32 288,53 грн. пені, крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

10.01.2011 р. через канцелярію Господарського суду м.Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 137 397,84 грн., 3% річних в розмірі 801,59 грн., інфляційних витрат в сумі 3857,44 грн., суму пені 21296,67 грн., крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні у звязку з його безпідставністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокіл»(Замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір № 29/3/10 про надання юридичних послуг (далі Договір), згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1).

Згідно п. 2.1 Договору Виконавець бере на себе виконання наступних обовязків:

-представляти у встановленому порядку інтереси Замовника в господарському суді при розгляді правових питань з Відповідачем Відкритим акціонерним товариством «Київметробуд»(код ЄДРПОУ 01387432);

--представляти в установленому порядку інтереси Замовника у виконавчому провадженні при стягненні грошових коштів з Боржника Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»(код ЄДРПОУ 01387432).

Пунктом 2.3 Договору визначено. що послуги Замовнику надаються

шляхом:

-усного та письмового консультування з юридичних питань;

-складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо;

-надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів Замовника в органах судової влади;

-особистої участі Виконавця в господарських судах України;

-особистої участі Виконавця в органах державної виконавчої служби.

У відповідності до п. 4.1 Договору визначено, що за послуги, визначені

в п. 1.1 Договору, Замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі:

-2000,00 грн. без ПДВ за підготовку процесуальних документів для подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва;

-1000,00 грн. без ПДВ за особисту участь Виконавця в розгляді справи в господарському суді за кожне судове засідання;

-4% від суми задоволених Господарським судом позовних вимог;

-1000,00 грн. без ПДВ за підготовку та подання заяви про примусове виконання рішення господарського суду;

-1000,00 грн. без ПДВ за особисту участь Виконавця у виконавчому провадженні за кожне особисте відвідування.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання умов положень пп. 4.1.1, 4.1.2 Договору позивачем в інтересах ТОВ «Сокіл»було підготовлено позовну заяву про стягнення з ВАТ «Київметробуд»заборгованості за договором субпідряду від 10.01.2007 р. № 12/002, подано її до Господарського суду м. Києва, здійснено представництво майнових інтересів ТОВ «Сокіл»під час розгляду Господарським судом м.Києва (суддя Качан Н.І.) справи № 31/269 за позовом ТОВ «Сокіл»до Публічного акціонерного товариства «Київметробуд»про стягнення заборгованості за договором субпідряду від 10.01.2007 р. № 12/002.

За вказані послуги відповідач здійснив розрахунки з позивачем та перерахував на його рахунок 5000 грн., про що сторонами підписано акти здавання-приймання наданих послуг від 15.06.2010 р., 08.09.2010 р. 30.09.2010 р., 08.10.2010 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Під час розгляду Господарським судом м.Києва справи № 31/269 сторони звернулись з заявою про затвердження мирової угоди, за умовами якої відповідач ПАТ «Київметробуд»зобовязується сплатити в порядку передбаченому затвердженим графіком заборгованість в сумі 3434946,02грн. до 31 березня 2011 року, позивач ТОВ «Сокіл»погоджується на розстрочення заборгованості в сумі 3 434 946,02 грн. до 31 березня 2011 року. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 р. задоволено заяву про затвердження мирової угоди, затверджено текст мирової угоди, а провадження у справі припинено.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Отже, саме постановленням судового рішення закінчується діяльність суду по розгляду справи і вирішенню спору. Результат вирішення справи по суті знаходить офіційне закріплення в судовому рішенні, яке містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і ґрунтується на нормі права, що застосована судом.

В той час, як наслідком укладення сторонами мирової угоди є припинення провадження у справі, в результаті чого судом приймається відповідна ухвала. Тобто, мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, а сторони у такий спосіб відмовляються від судового захисту та ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах. Тобто, мирова угода в господарському судочинстві - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами.

Зі змісту положень п. 4.1 Договору вбачається, що Замовник взяв на себе зобовязання виплатити Виконавцю винагороду в розмірі 4% від суми, яка буде присуджена до стягнення господарським судом в результаті задоволення позовних вимог, що можливо лише при прийнятті рішення по суті. Положеннями вказаного Договору не передбачено зобовязання Замовника сплачувати винагороду Виконавця у випадку затвердження судом мирової угоди у справі.

Враховуючи те, що у справі № 31/269 судом не приймалось рішення по суті, а розгляд справи закінчився укладенням сторонами мирової угоди та її затвердженням відповідною ухвалою суду, то, відповідно, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача винагороди в розмірі 4% від суми задоволених позовних вимог є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобовязаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Митрохіна А.В.

Дата підписання рішення 28.01.2011