Рішення № 13570630, 25.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/42125.01.11 За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

третя особа ОСОБА_1

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі

4 163, 97 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Бабич В.В. представник за довіреністю від 01.06.2010 року;

від відповідача Кучма О.Л. представник за довіреністю від 16.06.2010 року;

від третьої особи не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 4 163, 97 грн.

Вимоги позивач обґрунтував тим, що 05.05.2009 року вул. Купріна у Кіровському районі м. Донецьк сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Шкода Октавія, д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілем марки Джилі, д/н НОМЕР_2. Автомобіль марки Джилі, д/н НОМЕР_2 був застрахований Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт»на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів. Позивачем було виплачене страхове відшкодування у розмірі 4163, 97 грн. Цивільно-правова відповідальність винного у ДТП гр. ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

На думку позивача, враховуючи те, що страховик виплатив страхове відшкодування, до останнього в порядку, передбаченому ст. 1191 ЦК України перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача. У звязку з цим, позивачем була направлена відповідачеві заява на виплату страхового відшкодування в порядку зворотного права вимоги (регресу). Відповідач відповіді на зазначену заяву не надав, виплату не здійснив.

Враховуючи зазначене, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 року було порушено провадження у справі, залучено Будякова Костянтина Вікторовича у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 14.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2010 року частково подав витребувані ухвалою суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2010 року частково подав витребувані судом докази, проти позовних вимог не заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 14.12.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 29.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року розгляд справи відкладено на 25.01.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2011 року позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.01.2011 року подав докази по справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецьк, від 04.06.2009 року та постанови Кіровського районного суду м. Донецька по справі № 3-1554-09 від 29.05.2009 року вбачається, що 05.05.2009 року в 19 год. 40 хв. водій ОСОБА_1., керуючи автомобілем Шкода Октавія, д/н НОМЕР_1, та рухаючись на ньому по вул. Купріна у Кіровському районі м. Донецьк, в порушення вимог п. 13.1 ПДР України, не урахував дорожні умови, не обрав безпечну дистанцію, та скоїв зіткнення з автомобілем Джилі, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2., внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Кіровським районним судом м. Донецьк по справі № 3-1554-09 від 29.05.2009 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. на користь держави.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Джилі, д/н НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору К № 045036 добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави від 12.09.2008 року, укладеного між Акціонерним страховим товариством «АИС-поліс»(страховик), ОСОБА_2 (страхувальник) та АКБ «Правекс-банк»(вигодонабувач).

Правонаступником Акціонерного страхового товариства «АИС-поліс»є Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», що підтверджується п. 1.2 статуту Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», затвердженого загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», протокол № 39 від 26.10.2010 року.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Акціонерного страхового товариства «АИС-поліс» 18.05.2009 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження (акт № 10179 від 18.05.2009 року), матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Джилі, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 4382, 72 грн.

Як вбачається із акту службового розслідування (страхового акту) № 1583-1173/09 від 28.07.2009 року, Акціонерним страховим товариством «АИС-поліс»було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування 4163, 97 грн.

14.01.2010 року Акціонерним страховим товариством «АИС-поліс»було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4163, 97 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відомістю виплат, та платіжним дорученням № 1925 від 14.01.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм Будяковим К. В., Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України стало в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого гр. ОСОБА_2.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення набув статусу кредитора у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки. Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між гр. ОСОБА_1. та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», укладено поліс № ВВ/8808601 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Шкода Октавія, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього Полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000, 00 грн., франшиза 0, 00 грн.

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 зазначеного Закону, договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, згідно полісу № ВВ/8808601 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, крім відповідальності власника застрахована і цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.

Як вбачається з довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецьк від 04.06.2009 року, гр. ОСОБА_1. керував автомобілем Шкода Октавія, д/н НОМЕР_1 на законних підставах.

Так, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як страховик відповідальності власника автомобіля Шкода Октавія, д/н НОМЕР_1, а також будь-якої іншої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб, є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю Джилі, д/н НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Як вбачається з акту службового розслідування (страхового акту) № 1583-1173/09 від 28.07.2009 року, до суми належної до виплати, страховиком включені витрати на проведення експертизи у розмірі 83, 00 грн.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Крім того, згідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не зявився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоду. У такому випадку страховик зобовязаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність обовязку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою, оскільки витрати на проведення експертизи мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.

Отже, враховуючи вищевикладене страховик повинен відшкодувати лише вартість оціненої шкоди майну відповідно до лімітів відповідальності страховика.

Слід також зазначити, що згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2010 року відповідачем була отримана відповідна заява (№ 2836 від 28.09.2010 року).

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, на день прийняття рішення по справі строк для виплати страхового відшкодування настав.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів оплати відповідачем у встановлений законом строк страхового відшкодування у порядку регресу до справи не надано.

Тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі 4080, 97 грн. (4163, 97 грн. 83, 00 грн.)

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20; ідентифікаційний код: 22229921) страхове відшкодування у розмірі 4080, 97 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 99 (девяносто девять) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231 (двісті тридцять одну) грн. 28 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання 27.01.2011 року.