Рішення № 13570442, 20.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/47020.01.11

За позовом Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»

ДоДержавного територіального галузевого обєднання «Південно

Західна залізниця»

Про стягнення заборгованості 84316776,11 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від позивача Харькова М.Д. (дов. 25/2011 від 10.01.2011 р.); Щербак С.О. (дов.

12/2010 від 12.04.2010 р.)

від відповідачаЧеркезюк Д.В. (дов. № 9НЮ від 04.01.2011 р., Олімпієва О.С. (дов. 5-

/1Ю від 04.01.2011 р.) Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “ВТБ Лізинг Україна” (далі по тексту позивач або ПП “ВТБ Лізинг Україна”) звернулося з позовною заявою до Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-Західна залізниця” (далі по тексту відповідач або ДТГО “Південно-Західна залізниця”) про стягнення заборгованості 84316 776,11 грн. по наступним договорам фінансового лізингу:

по договору №10-ФЛ-ПЗ/П-071621/НЮ від 20.06.2007 року 14829361,54 грн. основного боргу, 738148,24 грн. пені, 138356,82 грн. 3% річних, 701368,09 грн. інфляційних втрат;

по договору №11-ФЛ-ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007 року 3327132,46 грн. основного боргу, 173861,37 грн. пені, 29588,19 грн. 3% річних, 151585,79 грн. інфляційних втрат;

по договору №12-ФЛ-ПЗ/П-071622/НЮ від 12.06.2007 року 1792310,59 грн. основного боргу, 91556,76 грн. пені, 16309,33 грн. 3% річних, 83129,43 інфляційних втрат;

по договору №223-ФЛ-ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007 року 1193325,24 грн. основного боргу, 71118,72 грн. пені, 9862,66 грн. 3% річних, 51571,22 грн. інфляційних втрат;

по договору №224-ФЛ-ПЗ/Ш-72122/НЮ від 23.08.2007 року 3751146,24 грн. основного боргу, 195594,01 грн. пені, 33433,74 грн. 3% річних, 171201,14 грн. інфляційних втрат;

по договору №227-ФЛ-ПЗ/Ш-072124/НЮ від 23.08.2007 року 3418493,54 грн. основного боргу, 173861,37 грн. пені, 31241,95 грн. 3% річних, 159089,71 грн. інфляційних втрат;

по договору №228-ФЛ-ПЗ/Е-072129/НЮ від 23.08.2007 року 3299489,73 грн. основного боргу, 194236,05 грн. пені, 27603,03 грн. 3% річних, 143741,51 грн. інфляційних втрат;

по договору №229-ФЛ-ПЗ/П-072123/НЮ від 23.08.2007 року 3349178,21 грн. основного боргу, 173861,37 грн. пені, 29987,24 грн. 3% річних, 153396,52 грн. інфляційних втрат;

по договору №230-ФЛ-ПЗ/Ш-072427/НЮ від 09.10.2007 року 1041042,75 грн. основного боргу, 54045,73 грн. пені, 9320,49 3% річних, 47678,62 грн. інфляційних втрат;

по договору №232-ФЛ-ПЗ/Ш-072303/НЮ від 25.09.2007 року 6456517,83 грн. основного боргу, 384789,75 грн. пені, 53362,12 грн. 3% річних, 279001,03 грн. інфляційних втрат;

по договору №234-ФЛ-ПЗ/Л-072172/НЮ від 31.08.2007 року 2783992,68 грн. основного боргу, 122740,45 грн. пені, 27582,91 грн. 3% річних, 138098,54 грн. інфляційних втрат;

по договору №239-ФЛ-ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007 року 4928829,95 грн. основного боргу, 214646,48 грн. пені, 49424,71 грн. 3% річних, 246856,11 інфляційних втрат;

по договору №244-ФЛ-ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007 року 424368,80 грн. основного боргу, 25291,18 грн. пені, 3507,35 грн. 3% річних, 18343,55 грн. інфляційних втрат;

по договору №256-ФЛ-ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007 року 9064529,44 грн. основного боргу, 540219,09 грн. пені, 74917,05 3% річних, 391697,10 грн. інфляційних втрат;

по договору №270-ФЛ-ПЗ/Ш-072329/НЮ від 29.12.2007 року 4090916,10 грн. основного боргу, 243806,74 грн. пені, 33810,79 грн. 3% річних, 176780,13 грн. інфляційних втрат;

по договору №ПЗ/Т-073267/НЮ від 27.12.2007 року 12353856,77 грн. основного боргу, 568687,81 грн. пені, 127483,21 грн. 3% річних, 636489,04 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за вказаними Договорами фінансового лізингу в частині своєчасного та повного внесення лізингових платежів, які складаються із сум, скоригованих на Коефіцієнт коригування і еквівалентних відшкодуванню вартості предмету лізингу, а також винагороди Позивача, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків та інших витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.11.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 22.12.2010 року.

20.12.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 9/470 в звязку з неможливістю його явки у судове засідання 22.12.2010 року з поважних причин.

Ухвалою суду від 22.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 13.01.2011 року в звязку з клопотанням відповідача про відкладення справи та неподанням відповідачем по справі всіх витребуваних судом матеріалів по справі.

13.01.2011 р. в судовому засіданні представник позивача надав уточнення позовних вимог у звязку із частковим погашенням відповідачем суми основного боргу та підтвердив свої позовні вимоги, обґрунтовуючи їх наступним:

Між позивачем та відповідачем було укладено договори фінансового лізингу № 10-ФЛ ПЗ/П-071621/НЮ від 20.06.2007 р., № 11-ФЛ ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007 р., № 12-ФЛ ПЗ/П-071622/НЮ від 12.06.2007 р., № 223-ФЛ ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007 р., № 224-ФЛ ПЗ/П-072122/НЮ від 23.08.2007 р., № 227-ФЛ ПЗ/П-072124/НЮ від 23.08.2007 р., № 228-ФЛ ПЗ/Е-072129/НЮ від 23.08.2007 р., № 229-ФЛ ПЗ/П-072123/НЮ від 23.08.2007 р., № 230-ФЛ ПЗ/П-072427/НЮ від 09.10.2007 р., № 232-ФЛ ПЗ/Ш-072303/НЮ від 28.08.2007 р., № 234-ФЛ ПЗ/Л-072172/НЮ від 31.08.2007 р., № 239-ФЛ ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007 р., № 244-ФЛ ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007 р., № 256-ФЛ ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007 р., № 270-ФЛ ПЗ/Ш-073329/НЮ від 29.12.2007 р., № ПЗ/Т-073267/НЮ від 27.12.2007 р. Всі зазначені договори є типовими, за своєю правовою природою є договорами фінансового лізингу, ідентичними за змістом. У відповідності до умов вказаних договорів відповідачеві було передано в тимчасове платне володіння Предмети лізингу згідно актів приймання передачі. Оплату лізингових платежів за користування вказаним майном відповідач мав здійснювати згідно графіків нарахування платежів, які є невідємними частинами договорів. Згідно умов договорів кожен лізинговий платіж має бути скоригований на коефіцієнт коригування в дату фактичної сплати такого платежу. Відповідач порушує умови вказаних договорів, а саме: несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує лізингові платежі, передбачені умовами договорів. Позивач посилається також на той факт, що для придбання предметів лізингу за замовленням відповідача позивач отримав кредит в іноземній валюті (доларах США) і для сплати платежів по ньому купує іноземну валюту за курсом, що діє на момент такої купівлі. Умовами договорів передбачено, що в разі, якщо лізингоодержувач порушує передбачені цим договором терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно графіків лізингових платежів до відповідних договорів, то на суму простроченої заборгованості лізингодавець має право нараховувати пеню починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобовязань, встановленого цим договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача загальну заборгованість в розмірі 75861472,16 грн., з яких 65001572,56 грн. основний борг, 3966465,12 грн. пеня, 695791,59 грн. 3% річних, 3550027 грн. інфляційних втрат, в звязку із частковим погашенням заборгованості за період з 10.10.2009 року по 10.11.2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовні заяви проти заявлених вимог заперечував з мотивів їх необґрунтованості та зазначив наступне.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором і може включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

В договорах фінансового лізингу, укладених між позивачем та відповідачем, лізинговий платіж включає дві складові (суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу і суму процентів), тому коригування на коефіцієнт (К) є безпідставним, так як коригується не тільки імпортна складова ціни (а саме коригується не лише основний борг позивача по кредиту в іноземній валюті і проценти в іноземній валюті за цей кредит), а ще й коригується винагорода (прибуток) позивача - резидента, яка не має імпортної складової.

У договорах фінансового лізингу передбачено, що лізинговим періодом для розрахунку лізингових платежів є календарний місяць і тому коефіцієнт коригування може визначатися лише на день фактичної оплати в звітному (календарному) місяці і не може визначатися на день оплати після закінчення звітного місяця, так як фактично в останній день звітного місяця вже виконані послуги за звітний місяць (складений акт виконаних робіт за звітний місяць, в якому зазначена вартість наданих послуг за звітний місяць) і ціна цих послуг в подальшому не може змінюватися. Сторони договору можуть передбачити нарахування пені за несвоєчасну сплату боргу (простроченої кредиторської заборгованості, що підтверджена графіком та актом виконаних робіт). Тобто, сторони договору можуть коригувати вартість послуг за звітний період лише до моменту підписання акту виконаних робіт за цей період (до дати нарахування винагороди). Нарахування лізингових платежів за звітний календарний місяць не може здійснюватись у два етапи, а повинно здійснюватись лише в останній день звітного місяця. Відповідач також зазначив, що він здійснює лізингові платежі згідно з графіками сплати, які визначаються в додатках до кожного договору. Згідно умов договорів фінансового лізингу сума лізингового платежу, що підлягає сплаті має бути скоригована на коефіцієнт коригування у випадку зміни курсу долара США. В той же час іншими умовами цих же договорів фінансового лізингу зазначено, що всі зміни та доповнення в ці договори можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюються додатковими угодами до цих договорів. Застосування ПП «ВТБ Лізинг Україна»коефіцієнту коригування призводить до зміни вартості предмета лізингу за договором, а отже внесення змін до договорів повинно оформлюватись відповідними додатковими угодами. Також відповідач зазначив, що оплата лізингових платежів, яка складається з винагороди лізингодавця (що включає в себе відсотки, комісії й інші витрати лізингодавця, що звязані з виконанням договору) та суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, у фінансовому плані залізниці затвердженому Кабінетом Міністрів України передбачена в сумі лізингових платежів згідно з Графіками сплати, які визначені в додатках до договору, і які є невід'ємними частинами кожного договору фінансового лізингу, без коригування на коефіцієнт коригування (К) у випадку зміни курсу долара США за ставкою НБУ на момент здійснення оплати.

Крім того, відповідач вказав на розбіжність в розрахунку заборгованості, який відображено в Додатку №1 до позовної заяви (Розрахунок ціни позову) та контррозрахунку заборгованості, зроблений фахівцями фінансової служби відповідача.

При цьому відповідач не надав контррозрахунку пені та 3 % річних, оскільки, на його думку, їх розрахунок зроблений позивачем вірно.

З огляду на це відповідач просив у позові відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.01.2011 року оголошувалась перерва до 20.01.2011 року в звязку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів по справі.

У судовому засіданні 20.01.2011 року представником позивача надано додаткові пояснення по справі.

20.01.2011 р. в судовому засіданні сторони підтвердили свою позицію, позивач надав уточнення № 2 до позовної заяви, а відповідач уточнений конррозрахунок.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, у 2007 році між ДТГО «Південно Західна залізниця»та ПП «ВТБ Лізинг Україна»було укладено ряд договорів фінансового лізингу, а саме: №10-ФЛ-ПЗ/П-071621/НЮ від 20.06.2007 року; №11-ФЛ-ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007р.; №12-ФЛ-ПЗ/П-071622/НЮ від 12.06.2007р.; №223-ФЛ-ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007р.; №ПЗ/Т-073267/НЮ від 27.12.2007р.; №224-ФЛ-ПЗ/Ш-72122/НЮ від 23.08.2007р.; №227-ФЛ-ПЗ/Ш-072124/НЮ від 23.08.2007р.; №228-ФЛ-ПЗ/Е-072129/НЮ від 23.08.2007р.; 229-ФЛ-ПЗ/П-072123/НЮ від 23.08.2007р.; №230-ФЛ-ПЗ/Ш-072427/НЮ від 09.10.2007р.; №232-ФЛ-ПЗ/Ш-072303/НЮ від 25.09.2007р.; №234-ФЛ-ПЗ/Л-072172/НЮ від 31.08.2007р.; №239-ФЛ-ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007р.; №244-ФЛ-ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007р.; №256-ФЛ-ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007р.; №270-ФЛ-ПЗ/Ш-072329/НЮ від 29.12.2007р.

Вищезазначені договори, укладені між позивачем і відповідачем, за своєю правовою природою є договорами фінансового лізингу. Вказані договори є типовими. Дані договори є ідентичними за змістом і відрізняються лише предметами лізингу, їх вартістю, розміром лізингових платежів та в деяких договорах нумерацією пунктів.

Укладені договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно умов договорів фінансового лізингу позивач за замовленням відповідача набув у власність предмети лізингу та передав їх відповідачу у строкове платне володіння, що підтверджується актами передачі майна в лізинг, а саме:

- по договору № 10-ФЛ ПЗ/П-071621/НЮ від 20.06.2007 р. актами від 01.09.2008р. та від 29.09.2008 р. було передано дві машини для виправки колії зі стабілізатором баласту 09-32 CSMxDYN

- по договору № 11-ФЛ ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007 р. актом від 08.10.2007 р. було передано одну машину виправно - підбивочно - рихтувальну ДКМ-1 (машина для виправки стрілочних переводів)

- по договору № 12-ФЛ ПЗ/П-071622/НЮ від 12.06.2007 р. актом від 27.06.2008 р. було передано одну пересувну рейкозварювальну машину КРС-1

- по договору № 223-ФЛ ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007 р. актом від 07.04.2008 р. було передано один мотовоз вантажно-транспортний МПТ-6

- по договору № 224-ФЛ ПЗ/П-72122/НЮ від 23.08.2007 р. актами від 29.10.2007 р., від 27.11.2007 р. та від 28.12.2007 р. було передано три моторні платформи самохідні ПМ-2Д

- по договору № 227-ФЛ ПЗ/П-072124/НЮ від 23.08.2007 р. актом від 30.07.2008 р. було передано один тяговий модуль ПТМ-630 (шляхова тягова машина)

- по договору № 228-ФЛ ПЗ/Е-072129/НЮ від 23.08.2007 р. актом від 26.03.2008 р. було передано три автомотриси дизельні монтажні типу 1АДМ-1.3

- по договору № 229-ФЛ ПЗ/П-072123/НЮ від 23.08.2007 р. актом від 23.01.2008 р. було передано одну машину виправно підбивочно рихтувальну для стрілочних переводів ДКМ-1

- по договору № 230-ФЛ ПЗ/П-072427/НЮ від 09.10.2007 р. актами від 25.01.2008 р. та від 15.01.2008 р. було передано двадцять один автомобіль ЗИЛ-5301 МЕ "Бичок"

- по договору № 232-ФЛ ПЗ/Ш-072303/НЮ від 28.08.2007 р. актом від 29.12.2007 р. було передано один комплект обладнання цифрових систем комутації для ст. Жмеринка

- по договору № 234-ФЛ ПЗ/Л-072172/НЮ від 31.08.2007 р. актом від 26.03.2008 р. було передано один комплект обладнання для прально прасувального комплексу

- по договору № 239-ФЛ ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007 р. актом від 14.07.2008 р. було передано одну вагономийну машину LFT-W/L03973-600 (потужністю 600 вагонів/доба)

- по договору № 244-ФЛ ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007 р. актом від 09.12.2007 р. було передано один комплект обладнання для цифрової АТС ст. Біла Церква

- по договору № 256-ФЛ ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007 р. актами від 29.12.2007 р. та від 21.03.2008 р. було передано один комплект обладнання для організації транспортної мережі SDH на дільницях Жмеринка-Одеса, Київ-Миронівка, Київ-Підволочиськ, Київ-Конотоп-Ворожба

- по договору № 270-ФЛ ПЗ/Ш-073329/НЮ від 29.12.2007 р. актом від 29.12.2007 р. було передано один комплект обладнання для цифрової АТС ст. Коростень

- по договору № ПЗ/Т-073267/НЮ від 27.12.2007 р. актом від 15.01.2008 р. було передано один рейковий автобус РА-2

Оплату лізингових платежів за користування вказаним майном відповідач зобов'язався здійснювати згідно графіків нарахування платежів, які є невідємними частинами договорів.

Графіки нарахування платежів розраховані з урахуванням вартості кожної одиниці предмета лізингу та винагороди лізингодавця в розмірі 17 % (п. 1.7. кожного з договорів).

Сторони вносили зміни до вказаних договорів, шляхом підписання додаткових угод та підписували фактичні Графіки лізингових платежів, які також є невідємними частинами договорів, належним чином завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором і може включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Пунктами 3.2 (3.1), 3.4 (3.3 або 3.2) договорів встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8,1.9 договорів.

Пунктом 3.5 (3.4 або 3.2) договорів встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 договорів.

Пунктом 3.5 (3.4 або 3.3) договорів встановлено, що лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються відповідачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування сумами лізингових платежів.

Згідно з пунктом 3.6 (3.5 або 3.4) договорів зобовязання відповідача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після зарахування суми відповідного платежу на рахунок позивача.

Згідно з п. п. 3.7 (3.6 або 3.5), 3.11 (3.10 або 3.9) договорів, лізингові платежі, що надійшли від відповідача зараховуються позивачем у наступному порядку: 1) в рахунок оплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів. Відповідач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Відповідно до п. 1.8, 1.9, 3.4 (3.3 або 3.2), 3.7 (3.6 або 3.5), 3.11 (3.10 або 3.9) договорів, відповідач зобовязався щомісячно, виходячи з підписаного сторонами фактичного графіку лізингових платежів, який є невідємною частиною цього договору, не пізніше 20 числа поточного місяця, сплачувати лізингові платежі скориговані на коефіцієнт коригування на день, коли фактично здійснюється платіж, починаючи з 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулась передача предметів лізингу.

Згідно п. 1.8, 1.9 договорів коефіцієнт коригування це розрахункова величина, одержана з відношення: К= «Курс2»/ «Курс1», де «Курс1»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Таким чином, умовами Договорів фінансового лізингу Сторонами було погоджено специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані Відповідачем саме на час здійснення відповідних розрахунків. Тобто момент коригування лізингового платежу чітко повязаний з моментом фактичного перерахування Відповідачем грошових коштів на рахунок Позивача.

Відповідач не визнає застосування коефіцієнту коригування і відмовляється від виконання своїх зобовязань, передбачених в п. 1.8, 1.3 договорів, що підтверджується, зокрема, і актами звіряння розрахунків, підписаними станом на 31.03.2009 року.

Зі змісту долучених Позивачем до матеріалів справи Актів звірки взаєморозрахунків за Договорами між Сторонами вбачається, що Позивачем у повній відповідності до умов Договорів фінансового лізингу здійснювалось коригування проведених Відповідачем платежів на момент їх перерахування, виходячи з розміру Коефіцієнту коригування, тому така сума правомірно зарахована Позивачем до заборгованості Відповідача.

Стосовно твердження Відповідача, що застосування Позивачем Коефіцієнту коригування призводить до зміни вартості Предмета лізингу за Договорами, а внесення змін повинно оформлюватись відповідними договорами та згідно з передбаченим порядком, суд зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь які умови договору, що не суперечать законодавству.

Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме зміна курсу гривні по відношенню до долару США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, що підтверджується наступними нормами.

Згідно ч. 1 ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Відповідно д ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують субєкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях (ч. 2 ст. 189 ГК України).

В п. 1 Постанови Кабінету міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18.12.1998 р. № 1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування субєктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Згідно п. 1 Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 04.02.1998 р. № 34, валюта долар США, так само як і євро, віднесена до вільно конвертованої валюти, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали (1 група).

Водночас, жодних обмежень можливості використовувати співвідношення курсу іноземної валюти при проведенні індексації плати за надання майна в користування ані вказаною постановою, ані іншими нормами законодавства, не передбачено.

Отже, чинне законодавство обмежує застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобовязань і визначення ціни продукції, робіт чи послуг в іноземній валюті.

Таким чином, положення Договорів фінансового лізингу та Графіки сплати лізингових платежів повністю відповідають вимогам наведених вище норм чинного законодавства, оскільки визначають розмір лізингових платежів в гривнях та передбачають, що платежі мають сплачуватись в гривнях.

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оскільки Сторонами при укладенні Договорів фінансового лізингу у момент їх укладення було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договорів, серед яких ціна та порядок розрахунків, тому такі умови є погодженими при повному їх розумінні Сторонами під час підписання вказаних Договорів.

Твердження відповідача про те, що він своєчасно сплачує лізингові платежі згідно графіка не відповідає дійсності і не підтверджене належними доказами, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки банку.

Таким чином, відповідач порушує умови вказаних договорів, а саме: несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує лізингові платежі, передбачені договорами, додатковими угодами та фактичними графіками лізингових платежів.

З даним твердженням суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідач посилається на акти виконаних послуг за звітний місяць, в яких у зазначена вартість наданих послуг за звітний місяць, проте жодного акту суду не надав.

Згідно п. 1.9. кожного з договорів передбачає, що коефіцієнт коригування розраховується з урахуванням курсу НБУ для одного долару США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. Застережень щодо будь якого звітного чи календарного місяця, або щодо будь якої іншої дати, окрім дати, коли фактично здійснюється платіж, в жодному з договорів немає.

Що стосується послуг, виконаних в звітний місяць, то згідно закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобовязується набути у власність річ згідно вимог лізингоодержувача і передати цю річ останньому на визначений строк за плату (лізингові платежі). Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач, як лізингодавець, виконав свої зобовязання, а саме: набув предмети лізингу у власність та передав їх відповідачу в користування за плату на визначений строк. При цьому ні договорами фінансового лізингу, ні чинним законодавством в цій галузі не передбачено обовязок щомісячно складати акти виконаних послуг.

Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається (ст.. 33 ГПК України), що відповідачем зроблено не було.

Суд звертає увагу, що відповідач в даному твердженні не заперечує можливість нарахування коефіцієнту і оспорює лише порядок його визначення.

Сторони договору можуть коригувати вартість послуг також не відповідає дійсності, бо це не передбачено умовами договорів. Однак, законодавство (ст. 6 та ст. 627 ЦК України, ст. 179 ГК України) передбачає, що сторони є вільними при укладенні договору, а отже можуть домовитись про спосіб порядок оплати по договору, що і було зроблено за допомогою коефіцієнту коригування.

З твердженням відповідача про те, що нарахування має проводитись в останній день звітного місяця, також не можна погодитись, оскільки нарахування лізингових платежів здійснене на весь період лізингу і відображене у відповідних графіках, а зобовязання по сплаті лізингових платежів виникає щомісячно відповідно до п. 3.5. кожного з договорів (не пізніше 20 числа поточного місяця).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Спірне зобовязання виникло в силу укладених між сторонами договорів, що відповідають вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно норми ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість за користування Предметами лізингу по Договорам фінансового лізингу Відповідачем в повному обсязі не погашена, доказів протилежного суду не надано. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на положення Договорів фінансового лізингу, що були підставою для здійснення нарахування Лізингових платежів.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договорів фінансового лізингу передбачено, що Відповідач не має права затримувати платежі, строк сплати яких настав.

Строки виконання зобовязань по оплаті лізингових платежів встановлені в Графіках сплати лізингових платежів та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали. При цьому, судом визнається правомірним коригування заборгованості з Лізингових платежів на Коефіцієнт коригування, проведений на момент звернення до суду з позовом, оскільки строки виконання зобовязання з оплати таких платежів настали та мають бути здійснені Відповідачем з урахуванням такого коригування.

Статтею 202 ГК України та ст. 598 ЦК України визначено, що зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи Позивача, зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів відповідно до погоджених Графіків сплати лізингових платежів з урахуванням коригування на відповідний Коефіцієнт), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 65001572,56 грн. основного боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням коефіцієнту коригування, викладені в позовній заяві та уточненнях до неї, на загальну суму 65001572,56 грн., є правомірними, а саме: по договору № 10-ФЛ ПЗ/П-071621/НЮ від 20.06.2007 р. основний борг у розмірі 12 653 047,02 грн., по договору № 11-ФЛ ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007 р. основний борг у розмірі 2 861 345,61 грн., по договору № 12-ФЛ ПЗ/П-071622/НЮ від 12.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 527 817,19 грн., по договору № 223-ФЛ ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007 р. основний борг у розмірі 1 100 474,46 грн., по договору № 224-ФЛ ПЗ/П-72122/НЮ від 23.08.2007 р. основний борг у розмірі 3 221 765,44 грн., по договору № 227-ФЛ ПЗ/П-072124/НЮ від 23.08.2007 р. основний борг у розмірі 2 911 978,30 грн., по договору № 228-ФЛ ПЗ/Е-072129/НЮ від 23.08.2007 р. основний борг у розмірі 3 043 462,37 грн., по договору № 229-ФЛ ПЗ/П-072123/НЮ від 23.08.2007 р. основний борг у розмірі 2 869 205,33 грн., по договору № 230-ФЛ ПЗ/П-072427/НЮ від 09.10.2007 р. основний борг у розмірі 891 840,49 грн., по договору № 232-ФЛ ПЗ/Ш-072303/НЮ від 28.08.2007 р. основний борг у розмірі 5 933 301,02 грн., по договору № 234-ФЛ ПЗ/Л-072172/НЮ від 31.08.2007 р. основний борг у розмірі 2 089 640,49 грн., по договору № 239-ФЛ ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 3 685 231,59 грн., по договору № 244-ФЛ ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 389 979,24 грн., по договору № 256-ФЛ ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 8 341 606,38 грн., по договору № 270-ФЛ ПЗ/Ш-073329/НЮ від 29.12.2007 р. основний борг у розмірі 3 759 400,60 грн., по договору № ПЗ/Т-073267/НЮ від 27.12.2007 р. основний борг у розмірі 9 721 477,03 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, то в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів належного виконання зобовязань за Договорами фінансового лізингу Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Як встановлено судом, відповідач вчасно не розрахувався з позивачем у звязку з чим виникла заборгованість, а отже пеня, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобовязання підлягають стягненню, однак, враховуючи те, що позивачем зроблено невірний розрахунок інфляційні втрати неправильно застосовано індекс інфляції, а тому за перевіреним судом розрахунком, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 3966465,12 грн. пені, 695791,59 грн. 3% річних, 3441686,65 грн. інфляційних втрат.

Таким чином суд задовольняє позов частково.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіального галузевого обєднання «Південно Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ26199565) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»(03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 72, другий підїзд, 9 поверх; код ЄДРПОУ34356910) 65001572 (шістдесят пять мільйонів одна тисяча пятсот сімдесят дві) грн. 56 коп. основного боргу, 3966465 (три мільйона девятсот шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят пять) грн. 12 коп. пені, 695791 (шістсот девяносто пять тисяч сімсот девяносто одна) грн. 59 коп. 3% річних, 3441686 (три мільйона чотириста сорок одна тисяча шістсот вісімдесят шість) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 22109 (двадцять дві тисячі сто девять) грн. 36 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 62 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 25.01.2011 р.