Рішення № 13570385, 24.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.11 Справа № 20/100/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МД ГРУП ДНІПРОПЕТРОВСЬК” (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 1; 49051, м. Дніпропетровськ, п/в вул. Косіора,18, а/с 3105)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69002, АДРЕСА_1)

Про стягнення 201506,94 грн. та зобовязання підписати акт звірки взаєморозрахунків

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача Мартинова Ю.С. (дов. № 1 від 04.01.2010 р.);

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 202187,07 грн. заборгованості за поставлений товар по договору № 33/09 від 06.02.2009р. та зобовязання відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків № 677 від 30.09.2010р. та видати другий екземпляр позивачу.

Ухвалою господарського суду від 25.11.2010 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/100/10, судове засідання призначено на 09.12.2010р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.01.2011р. за клопотанням відповідача. Ухвалою господарського суду від 17.01.2011р. у звязку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 24.01.2011р.

24.01.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

24.01.2011р. позивачем через канцелярію господарського суду Запорізької області подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 201506,94 грн. заборгованості за отриманий товар та зобовязати відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків № 47 від 17.01.2011р. та видати другий екземпляр позивачу. Копія заяви була направлена відповідачу 18.01.2011 р., що підтверджується копіями фіскального чеку № 9013 від 18.01.2011 р. та опису вкладення до листа.

Відповідно до ст. 22 ГПК України суд прийняв заяву до розгляду. Таким чином, розглядаються вимоги про стягнення суми 201506,94 грн. та зобовязання відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків № 47 від 17.01.2011р. та видати другий екземпляр позивачу.

Позивач позов підтримав, вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору № 33/09 від 06.02.2009р. щодо оплати товару протягом 5 банківських днів з дати відвантаження, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, свого представника не направив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким 30.11.2010р. відповідач особисто отримав ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 09.12.2010р. Від відповідача через канцелярію суду за вх. № 09-06/28162 від 09.12.2010 р. надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість зявитися до суду через хворобу. Ухвалою господарського суду від 09.12.2010р. клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено. Однак і в наступні судові засідання відповідач не зявився, відзив не надав.

Згідно з п. 3.6 роз'яснень Президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “МД ГРУП ДНІПРОПЕТРОВСЬК” (постачальник за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 33/09, за умовами якого постачальник зобовязується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобовязується прийняти продукцію від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору (п. 1.1 договору). Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість продукції та її ціна передбачаються в рахунках-фактурах. Додаткові характеристики продукції можуть бути передбачені сторонами в специфікаціях або інших додатках до договору. За домовленістю сторін, у специфікаціях або додаткових угодах до договору на окремі партії продукції можуть бути передбачені інші умови поставки (п.п. 1.2, 3.1).

Згідно з п. 3.2 договору на кожну партію продукції постачальник в обовязковому порядку надає покупцю документи: а) рахунок-фактура; б) видаткова накладна; в) податкова накладна; г) сертифікат якості виробника (копія, завірена печаткою постачальника).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок та умови розрахунків, які здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію продукції. За домовленістю сторін допускається оплата готівкою (в касу підприємства) або розрахунок банківською платіжною карткою (п. 4.1). Вартість продукції визначається в специфікаціях та/або рахунках-фактурах, які є невідємними частинами договору. Загальна вартість продукції визначається за сумою вартості всіх підписаних специфікацій та/або рахунків-фактур (п. 4.2). Умови оплати продукції: 100% оплата вартості кожної партії товару на умовах відстрочення платежу. Покупець здійснює оплату протягом пяти банківських днів з дати відвантаження продукції, про що свідчить підписана представниками обох сторін видаткова накладна (п. 4.3). В разі залишку грошових коштів після проведення відвантаження та отримання покупцем рахунку-фактури за відвантажену продукцію, покупець зобовязаний до кінця звітного кварталу письмово розпорядитися залишком грошових коштів. У випадку не надходження від покупця письмового розпорядження у вказаний термін, постачальник має право самостійно здійснити повернення залишку грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця згідно з платіжними реквізитами, вказаними в договорі, або постачальник має право враховувати цю суму як передплату за майбутні поставки (п. 4.5).

Згідно з п.п. 6.2.2, 6.2.3 покупець зобовязався оплатити продукцію на умовах цього договору. При оплаті продукції в платіжному дорученні вказати: призначення платежу, номер даного договору та рахунку-фактури, на підставі яких проводиться оплата; організувати отримання уповноваженими особами продукції згідно передбачених договором специфікаціями або рахунками-фактурами строків поставки. Повноваження осіб на отримання продукції, їх право розписуватись у видаткових накладних, підтверджується дорученням, засвідченим належним чином.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р. У випадку, якщо жодна з сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний рік.

Позивачем було поставлено відповідачеві за умовами договору № 33/09 від 06.02.2009 р. продукцію, що підтверджується видатковою накладною від 12.04.2010 р. № 1140 на суму 124469,08 грн. та видатковою накладною № 1395 від 26.04.2010 р. на суму 155986,74 грн. (загальна сума поставки за вказаними накладними складає 280455,82 грн.), копії яких долучені до матеріалів справи (а.с 72, 74 том 1).

Продукція за видатковою накладною від 12.04.2010 р. № 1140 була отримана відповідачем особисто за довіреністю № 21 від 09.04.2010 р. (а.с. 87 том 1), за видатковою накладною від 26.04.2010 р. № 1395 за довіреністю ЯОЧ № 437063 від 26.04.2010 р. (а.с. 88 том 1).

Відповідно відповідачу позивачем були виставлені рахунок № 1277 від 09.04.2010 р. на суму 124469,08 грн. (а.с. 73 том 1) та рахунок № 1581 від 26.04.2010 р. на суму 155986,74 грн. (а.с. 75 том 1).

Відповідач свої зобовязання за договором № 33/09 від 06.02.2009 р. виконав не в повному обсязі, сплатив за поставлену продукцію по видатковими накладними № 1140 від 12.04.2010 р., № 1395 від 26.04.2010 р. - 78948,88 грн. Проведена відповідачем оплата за договором № 33/09 підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок (а.с.89-153). При цьому слід зазначити, що як вбачається із матеріалів справи, протягом дії договору позивач неодноразово здійснював поставки продукції за іншими видатковими накладними, які відповідачем оплачувались. Однак, всупереч умов п.п 6.2.3 договору відповідач у платіжних дорученнях вказував призначенням платежу номер даного договору і не зазначав рахунки-фактури, на підставі яких проводиться оплата. Внаслідок чого, позивач згідно з умовами договору самостійно зараховував оплати в рахунок заборгованості за іншими видатковими накладними (які не є предметом спору), або як передплату за майбутні поставки.

Таким чином, мається заборгованість за поставлену продукцію за видатковою накладною від 12.04.2010 р. № 1140 та видатковою накладною № 1395 від 26.04.2010 р. у сумі 201506,94 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 09.08.2010 р. № 564 на суму 235690,62 грн., згідно з якою позивач просить сплатити заборгованість у сумі 202187,07 грн. за видатковими накладними № 1140 від 12.04.2010 р. та № 1395 від 26.04.2010 р., а також штрафні санкції у розмірі 33503,55 грн. Претензія була направлена відповідачу 13.08.2010 р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком № 7639 від 13.08.2010 р., копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 155 том 1). Претензія позивача залишилася без відповіді та задоволення.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексуУкраїни, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобовязання щодо оплати за поставлену продукцію, в звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 201506,94 грн.

Відповідач доказів належного виконання умов договору щодо оплати за поставлену продукцію не надав, доводи позивача не спростував .

Таким чином, вимога позивача про стягнення 201506,94 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем заявлена позовна вимога про зобовязання відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків № 47 від 17.01.2011 р. та видати другий екземпляр акту позивачу.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів в порядок і спосіб, встановлений законодавством. Цією нормою, а також ст.20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі субєктів господарювання.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів звірки взаєморозрахунків, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову, а саме: згідно з актом звірки субєкти господарювання (бухгалтерії) звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками, довіреностями тощо. За своїми ознаками акти звірки взаєморозрахунків не відносяться до актів, які можуть бути предметом розгляду господарських судів, оскільки не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією здійснення певних господарських операцій. Захист права відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматися від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобовязання відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків і видати другий екземпляр акту не призводить до поновленого порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Враховуючи викладене, вимога позивача щодо зобовязання відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків та видати другий екземпляр акту позивачу не підлягає розгляду в господарському суді, провадження в даній частині слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Згідно зі ст.ст. 47, 49 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” судові витрати у розмірі 85 грн., сплачені позивачем за вказану позовну вимогу, підлягають поверненню на користь позивача з Державного бюджету.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в іншій частині покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 47, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в КБ “Металург” м. Запоріжжя, МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МД ГРУП ДНІПРОПЕТРОВСЬК” (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 1, п/р 260080586571 в ДФ АБ “Експрес-банк”, МФО 306964, ЄДРПОУ 33717794) суму 201506 грн. 94 коп. основного боргу, 2015 грн. 07 коп. витрат на державне мито, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У частині позову - зобовязання відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків № 47 від 17.01.2011р. та видати другий екземпляр акту позивачу провадження припинити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю “МД ГРУП ДНІПРОПЕТРОВСЬК” (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 1, п/р 260080586571 в ДФ АБ “Експрес-банк”, МФО 306964, ЄДРПОУ 33717794) довідку на повернення з Державного бюджету України державного мита, сплаченого за платіжним дорученням № 2112 від 22.12.2010 р. в сумі 85 грн.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 28.01.2011 р.