Рішення № 13570367, 21.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.11 Справа № 4/4/11

Суддя

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (69063, АДРЕСА_1)

До відповідача Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів”, (69600, м. Запоріжжя, вул.Димитрова, буд.50)

Про стягнення 4 248 грн. основного боргу за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 007 від 09.02.2010 р., 100,21 грн. три відсотки річних та 263,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_3, довіренність серія ВРЕ №153169 від 10.01.2011р.;

Від відповідача Косаревська О.М., довіреність №1 від 10.01.2011р.

09.12.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа-підприємць ОСОБА_1, м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів”, м. Запоріжжя про стягнення 4 248 грн. основного боргу за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 007 від 09.02.2010 р., 100,21 грн. три відсотки річних та 263,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою від 09.12.2010р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.01.2011 р.

В судовому засіданні 21.01.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги полягають в тому, що 09.02.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір-заявку № 007 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за маршрутом: Запоріжжя-Вінниця-Житомир-Луцьк-Львів-Тернопіль. Сума фрахту складала за погодженням сторін 3 грн./км. Згідно договору-заявки відповідач повинен був розрахуватися протягом трьох днів після надання перевізником всіх необхідних документів, тобто граничний строк сплати за перевезення настав 22.02.2010 р. Позивач свої зобовязання за договором № 007 на перевезення вантажів автомобільним транспортом виконав належним чином, що підтверджується актом виконаних робіт від 18.02.2010р. Відповідач взяті на себе зобовязання за договором не виконав, грошові кошти за автоперевезення не сплатив. 08.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості за автоперевезення по договору №007 від 09.02.2010р. Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” 4 248 грн. основного боргу за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 007 від 09.02.2010 р., 100,21 грн. три відсотки річних та 263,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач в судовому засіданні 21.01.2011р. позовні вимоги за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 007 від 09.02.2010 р. визнав частково, в сумі 4 248 грн. основного боргу 100,21 грн. три відсотки річних та 184,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів, про що подав відповідний відзив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Приватним підприємством “Фабрика делікатесних сирів” (відповідачем) був укладений Договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 007 за маршрутом: Запоріжжя-Вінниця-Житомир-Луцьк-Львів-Тернопіль (далі за текстом Договір).

Відповідно до п.7 Договору сума фрахту склала за погодженням сторін 3 грн./км.

Згідно п.12 Договору відповідач повинен сплатити рахунох протягом трьох днів після надання йому перевізником всіх необхідних документів.

На виконання умов Договору Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 здійснив перевезення вантажу 18.02.2010р. за маршрутом: Запоріжжя-Вінниця-Житомир-Луцьк-Львів-Тернопіль, що підтверджується актом виконаних робіт (належним чином посвідчена копія залучена до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності із ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедитування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.Договором транспортного експедитування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідач заборгованність за вантажні автоперевезення станом на час вирішення справи в судовому засіданні не сплатив.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору № 007 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 09.02.2010р. належним чином не виконав.

31.05.2010р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким сторони підтвердили факт наявності заборгованості ПП “Фабрика делікатесних сирів” на користь ФОП ОСОБА_1 в сумі 4 248 грн.

08.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача бувла направлена претензія про сплату заборгованості за автоперевезення по договору №007 від 09.02.2010р. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення звязку 11.11.2010 р.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за вантажні автоперевезення в сумі 4 248 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ФОП ОСОБА_1 підтверджується фактичними обставинами справи.

Відповідач позовні вимоги про стягнення 4 248 грн. за вантажні автоперевезення за Договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №007 від 09.02.2010 р. визнав у повному обсязі, про що подав відповідний відзив.

Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем позову, у звязку з чим прийняти рішення про задоволення позовної заяви про стягнення з Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4 248 грн. за вантажні автоперевезення.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, становить 100,21 грн., яка розрахована за період з 23.02.2010 року по 06.12.2010 року.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 23.02.2010 р. по 30.11.2010 р., згідно розрахунку позивача, становить 263,68 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний невірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р., а саме позивачем невірно визначений індекс інфляції за спірний період (а саме позивач нараховує інфляційні витрати за окремі місяці 0,9%+1,2%+2,9%+0,5%+0,3% замість правильного 104,33 %). Таким чином, за період з березня 2010 року по листопад 2010 року стягненню з відповідача підлягає 184,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 549, ч.1 ст. 909, ч.1 ст. 929 ЦК України, ст. ст. 22, 44 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів”, (69600, м. Запоріжжя, вул.Димитрова, буд.50, код ЄДРПОУ 32875438 п/р № 2600730134907 в Дніпропетровському Центральному відділенні Промінвестбанку, МФО 305437) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (69063, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р № НОМЕР_2 в ЗОД «РайффайзенБанк Аваль», МФО НОМЕР_3) основний борг в сумі 4 248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн. 00 коп., 100 (сто) грн. 21 коп. 3% річних, 184 (сто вісімдесят чотири) 10 коп. інфляційних витрат; 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “27” січня 2011 р.