Рішення № 13570215, 11.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2011

Справа №2-24/5590-2010

За позовом Державне підприємство «Дельта-лоцман» (54001, м.Миколаїв, вул..Лягіна, 27)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія» (98319, м.Керч, вул..Юних Ленінців, 16)

Про стягнення 2 895,69 долларів США

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Берестовенко Р.Г., представник за довіреністю від 31.12.2010р. №6, паспорт ЕС 241501 виданий 14.02.1997р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: до Господарського суду АРК звернулось Державне підприємство «Дельта-лоцман» з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія» про стягнення 2 895,69 долларів США.

Позовні вимоги вмотивовані наступним.

28.12.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №230/П-07 про надання послуг з лінійного і портового лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надання послуг Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та наданню права проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р.Дунай-Чорне море, а також надання інформаційних послуг судну при проходженні судном глибоководного суднового ходу р.Дунай-Чорне море за заявками відповідача; та відповідач зобов’язався прийняти і оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

На виконання укладеного договору позивач у квітні-липні 2010р. надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам, які знаходились під агентуванням відповідача.

В свою чергу відповідач оплатив надані послуги, проте із простроченням погашення заборгованості.

Таким чином, позивач нарахував пеню – 1683,59 долларів США та 1212,10долларів США – штрафу, усього 2895,69 долларів США

Також позивач просить покласти на відповідача суму судових витрат.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не надав, заявив клопотання про зобов’язання позивача зробити перерахунок надмірно нарахованих сум пені та штрафних санкцій за прострочку виконання зобов’язань по сплаті за надані послуги судам під іноземним прапором.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав письмові пояснення з урахуванням позиції відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

28.12.2007 р. між позивачем по справі ( Підприємство ) та відповідачем по справі ( Агент ) був укладений договір №230/П-07.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору на умовах даного договору Підприємство зобов’язується за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягненню ( переміщенню ) суден в акваторії порту, надавати послуги служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузсько – Дніпровсько – ліманському, Херсонському морським каналам і глибоководному судновому ходу р. Дунай – Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном, а агент зобов’язався прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно – правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та ( або ) доповнень до нормативно – правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно – правові акти з урахуванням змін та ( або ) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та ( або ) доповненнями.

Відповідно до п. п. 2.2.3 вказаного договору агент зобов’язався здійснювати своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором – у ВКВ, а під прапором України – у національній валюті України, та вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. п. 2.2.4 агент зобов’язався сплачувати рахунки, виставлені Підприємством у терміни, визначені цим договором.

Відповідно до п. п. 4.2.1 вказаного договору до подання заяви агент здійснює передплату у розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки.

Відповідно до п. 4.2.1 вказаного договору остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі п’яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору він набирає сили з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.

В подальшому сторонами по справі 22.09.2008 р. була укладена Додаткова угода №4 до вищевказаного договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.1 у наступній редакції: «договір набирає чинності з 01.01.2008 р. і діє до 31.12.2010 р.».

У виконання умов вказаного договору позивач у квітні – липні 2010 р. надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден, які знаходилися під агентуванням відповідача по справі.

Для оплати наданих послуг відповідачу було видано відповідні рахунки, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи ( т.2, а. с. 44 – 151; т. 3, а. с. 1 – 150; т. 4, а. с. 1 – 150; т. 5, а. с. 1 – 78 ).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати виставлених рахунків проводив несвоєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач вказує на те, що отримані рахунки були сплачені ним хоч і з затримкою, але раніш строків, вказаних позивачем, у підтвердження чого представив платіжні доручення в іноземній валюті, відповідно до яких вказував, що своєчасно переводив гроші, але надходили вони до відповідного рахунку позивача несвоєчасно не з його вини.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до ст.. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.

Як вже вказувалося вище п. 4.2.1 вищевказаного договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі п’яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках.

З вказаного випливає, що зобов’язання з оплати коштів за вищевказаним договором вважається виконаним з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок кредитора ( позивача по справі ).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

З вказаного випливає, що кредитор не повинен нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами ( судновласниками або обслуговуючими банками ). А відсутність у боржника необхідних коштів, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей, а також несвоєчасне виконання платіжних доручень банком відповідача, не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання.

Таким чином, за неналежне виконання зобов’язання контрагентом боржника несе відповідальність боржник ( відповідач по справі ).

Вказану правову позицію підтверджено Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 р. по справі №2-29/4579-2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 3 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки АА №079762 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України позивачем по справі є державним підприємством ( т. 5, а. с. 81 ).

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору №230/П -07 сторони дійшли згоди про те, що в разі порушення взятих на себе за цим договором зобов’язань агент за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1% несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені та штрафу суд з ним погодився та вважає, що розмір пені складає 1683,59 доларів США, а розмір штрафу – 1212,10 доларів США.

З урахуванням вказаного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторонам, що повний текст рішення буде складено 13.01.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13.01.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія», 98319, м. Керч, вул. Юних Ленінців, 16, ( п/р 26038301392845/840 в Керченському відділенні Промінвестбанку, МФО 324548, ЄДРПОУ 321652228 ) на користь державного підприємства «Дельта-лоцман», 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, ( р/р 26007001010084 в «державному Експертно – Імпортному Банку України», м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003 ) пеню у розмірі 1683,59 доларів США, штраф у розмірі 1212,10 доларів США, державне мито у розмірі 28,96 доларів США та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.