Рішення № 135701121, 13.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року справа №640/12834/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Енергоринок» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державного підприємства «Енергоринок», в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову ДП «Енергоринок», яка полягала у ненаданні ОСОБА_1 шляхом відмови надання, публічної інформації на його запити №26/2020, №27/2020 та №29/2020, розпорядником якої є державне підприємство «Енергоринок»;

- зобов?язати ДП «Енергоринок» надати ОСОБА_1 повну достовірну публічну інформацію на його запити №26/2020, №27/2020 та №29/2020, розпорядником якої є ДП «Енергоринок», а саме:

- чи є (чи було) ДП «Енергоринок» адміністратором реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 р. № 2711-IV (далі - Закон № 2711-IV) та постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1163 (далі - Постанова № 1163);

??- чи перебувала акціонерна енергопостачальна компанія (АЕК) «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305), а у наступному публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Київенерго» у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону № 2711-IV та постанови № 1163, та якщо перебувала то на підставі чого ця юридична особа була включена до цього реєстру;

??- чи ініціювала АЕК «Київенерго», а у наступному ПАТ «Київенерго» та/або інші особи виключення «Київенерго» з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону № 2711-IV та Постанови № 1163, чи була ця юридична особа («Київенерго») виключена з вказаного реєстру і якщо так, то на підставі чого;

??- чи подавала АЕК «Київенерго», а у наступному ПАТ «Київенерго» під час свого перебування у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону № 2711-IV та постанови № 1163 будь-яку звітність до ДП «Енергоринок» та/або через державне підприємство «Енергоринок», передбачену Порядком надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 22 грудня 2005 р. №612 та чи є (чи було) ДП «Енергоринок» розпорядником цієї звітності «Київенерго»;

??- якими організаційно-розпорядчими актами схваленими в рамках ДП «Енергоринок» були регламентовані вказані вище повноваження ДП «Енергоринок» щодо реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, а також щодо звітності та опрацювання структур які включені до цього переліку.

Позов обґрунтовував тим, зокрема, що позивач є публічною особою за критеріями Європейського суду з прав людини, займає активну політичну діяльність і ця інформація про нього є загальновідомою.

З урахуванням потреби отримання, використання та поширення суспільно необхідної публічної інформації, реалізуючи свої права, гарантовані ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституцією України, керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації» 07 грудня 2020 року та повторно 19 лютого 2021 року направив до Державного підприємства «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок») запит на отримання публічної інформації, яка становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією), від 07 грудня 2020 року № 29/2020, між тим від ДП «Енергоринок» Позивачем 15 грудня 2020 було отримано Лист №01/22-5331 у якому містилася відмова надати запитану інформацію. Підставою відмови було вказано, що ДП «Енергоринок» не відноситься до переліку суб`єктів, визначених у ст. 13 Закону №2939, а тому не може бути розпорядником інформації в межах надісланого запиту.

Втім, Позивач вважає протиправною відмову ДП «Енергоринок» щодо ненадання інформації відповідно до Запиту №29, чим серед іншого грубо порушені його права, гарантовані ст.ст. 32 та 34 Конституції України, ст.ст. 6, 8 та 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/12834/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/12834/21 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позивачем до суду подано додаткові пояснення у справі.

Відповідачем подано відзив, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, зокрема, щодо хибного посилання Позивача на те, що питання перебування ПАТ «Київенерго» у Реєстрі є предметом жвавої суспільної дискусії, а також зазначає про необґрунтованість посилання Позивача на те, що він має право на отримання інформації, доступ до якої обмежено.

У відповіді на відзив позивач підтримав усі свої позовні вимоги.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є науковцем (доктор юридичних наук, професор), громадським активістом (експерт Української незалежної морської профспілки, експерт Кримськотатарського ресурсного центру).

Крім того, указом Президента України від 17 серпня 2017 року №220/2017 він був призначений на посаду Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим. Указом Президента України від 02 грудня 2018 року № 405/2018 звільнений з цієї посади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 605-р він був призначений Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1357-р звільнений з цієї посади.

Отже позивач є публічною особою за критеріями Європейського суду з прав людини, і ця інформація є загальнодоступною та загальновідомою.

07 грудня 2020 р. Позивачем було спрямоване поштовим відправленням ПАТ «Укрпошта» 6504518292838 із описом вкладень запит на отримання публічної інформації №26/2020 (далі - Запит № 26) до Кабінету Міністрів України (КМУ), на поштову адресу КМУ.

У Запиті № 26 Позивач просив КМУ надати йому таку публічну інформацію:

- ???які центральні органи виконавчої влади відповідали за реалізацію Закону №2711-IV починаючи з дати його ухвалення та до часу відповіді на цей запит, із вказівками на часові періоди такої відповідальності;

- ???які центральні органи виконавчої влади були та є, починаючи з часу набуття чинності закону №2711-IV та до часу відповіді на цій запит, держателями реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163, якими нормативно-правовими актами це визначене;

- які структури були та є, починаючи з часу набуття чинності Закону №2711-IV та до часу відповіді на цей запит, адміністратором реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163, якими нормативно-правовими та організаційно-розпорядчими актами це визначене;

- ???якому (яким) органу влади підпорядковане державне підприємство «Енергоринок» (ЄРДПОУ - 21515381) починаючи з часу набуття чинності Закону №2711-IV та до часу відповіді на цей запит, якими нормативно-правовими та організаційно-розпорядчими актами це визначене;

- чи є Міністерство енергетики України (ЄРДПОУ - 37552996) правонаступником Міністерства палива та енергетики України (ЄРДПОУ - 00013741) та/або Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (ЄРДПОУ - 37471933).

Відповідь на цей запит Позивач просив надати на його адресу 65023 м. Одеса, а/с 208 Одеса-23, а також у сканованому вигляді на електронну адресу babinb@ukr.net.

Також, 07 грудня 2020 р. було спрямоване поштовим відправленням ПАТ «Укрпошта» 4518292820 із описом вкладень запит на отримання публічної інформації №27/2020 (далі - Запит № 27) до Міністерства енергетики України (далі - МЕУ), на поштову адресу МЕУ.

У Запиті № 27 Позивач просив МЕУ надати таку публічну інформацію:

- ???чи є наразі МЕУ центральним органом виконавчої влади (далі - ЦОВВ), суб?єктом владних повноважень, відповідальним за реалізацію Закону №2711-IV;

- ???чи є МЕУ, як ЦОВВ та/або як суб?єкт владних повноважень правонаступником Міністерства палива та енергетики України (ЄРДПОУ - 00013741) та/або Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (ЄРДПОУ - 37471933);

- ???чи є (чи було) МЕУ держателем Реєстру згідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163 та чи існує та/або діє цей реєстр наразі, а якщо цей реєстр наразі не існує та/або не діє - то коли його існування та/або дію було припинене та на підставі чого;

- ???чи є (чи було) підпорядковане МЕУ державне підприємство «Енергоринок» (ЄРДПОУ - 515381) та чи є (чи було) це державне підприємство «Енергоринок» адміністратором Реєстру згідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163;

- чи знаходилися акції державної власності акціонерної енергопостачальної компанії Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305), а у наступному акції державної власності ПАТ «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305), у період з 2007 року та до часу їх повного відчуження Державою, у розпорядженні та/бо контролі Міністерства палива та енергетики України та/або Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як відповідального за це суб?єкту владних повноважень;

- коли та кому були відчужені акції державної власності акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305) а у наступному акції державної власності ПАТ «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305) у період з 2007 року та до їх повного відчуження, на яких умовах, чи призвело таке відчуження до отримання державою Україна матеріальних благ (коштів, майна, цінних паперів та якщо так то на яку суму), хто став розпорядником цих благ;

- чи перебувала акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (ЕРДПОУ - 0131305), а у наступному ПАТ «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305) у Реєстрі згідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163, і якщо перебувала - то на підставі чого ця юридична особа була включена до цього реєстру;

- чи ініціювала акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (ЄРДПОУ - 20131305), а у наступному ПАТ «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305) та/або інші особи своє виключення з Реєстру згідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163, чи була ця юридична особа виключена з вказаного реєстру і якщо так - то на підставі чого;

- ???чи подавала акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305), я у наступному ПАТ «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305) під час свого перебування у Реєстрі згідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163 звітність до уповноваженого центрального органу виконавчої влади чи до інших структур, передбачену Порядком надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 22 грудня 2005 р. №612 (далі - Порядок №612), та який орган влади наразі є розпорядником цієї звітності «Київенерго»;

- надати посвідчену копію наказу Міністерства палива та енергетики України від 22 грудня 2005 р. №612 «Про затвердження порядку надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості» та усіх документів, затверджених цим наказом (у його первинній редакції), включно з усіма додатками; надати посвідчену копію наказу Міністерства палива та енергетики України від 04 квітня 2006 р. №110 «Про внесення змін до Порядку надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості»; надати посвідчену копію наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості раїни від 15 квітня 2011 р. №66 «Про внесення змін до наказу Мінпаливенерго України від 22 грудня 2005 року №612» та усіх документів (додатків) затверджених цим наказом; надати посвідчену копію наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості раїни від 17 липня 2013 р. №480 «Про внесення змін до Порядку надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які руть участь у процедурі погашення заборгованості».

Також 7 грудня 2020 р. було спрямоване поштовим відправленням ПАТ «Укрпошта» 02307752627 із описом вкладень запит на отримання публічної інформації №29/2020 (далі - Запит №29) до Державного підприємства «Енергоринок», ЄДРПОУ - 21515381 (далі - ДП «Енергоринок») на поштову адресу «Енергоринок» Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27.

Керуючись Законом № 2939-VI, Позивач просив «Енергоринок» надати таку публічну суспільно-необхідну формацію:

- ???якому органу державної влади підпорядковане наразі та було підпорядковане з 2005 р. державне підприємство «Енергоринок» (ЄРДПОУ - 21515381);

- ???чи є (чи було) державне підприємство «Енергоринок» адміністратором Реєстру згідно Закону № 2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. № 1163;

- чи перебувала акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (ЄРДПОУ -00131305), а у наступному публічне акціонерне товариство «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305) у Реєстрі згідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163, та якщо бувала то на підставі чого ця юридична особа була включена до цього реєстру;

- чи ініціювала акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (ЄРДПОУ - (00131305) а у наступному ПАТ «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305) та/або інші особи виключення «Київенерго» з Реєстру згідно Закону Nє 2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163, чи була ця юридична особа («Київенерго») виключена з вказаного реєстру і якщо так, то на підставі чого;

- чи подавала акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305), а в наступному ПАТ «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305) під час свого перебування у Реєстрі відповідно Закону №2711-IV та постанови КМУ від 7 грудня 2005 р. №1163 будь-яку звітність до «Енергоринок» та/або через «Енергоринок», передбачену Порядком №612 та чи є (чи було) «Енергоринок» розпорядником цієї звітності «Київенерго»;

- якими організаційно-розпорядчими актами схваленими в рамках «Енергоринок» були регламентовані вказані вище повноваження «Енергоринок» щодо Реєстру, а також щодо звітності та опрацювання структур які включені до цього переліку.

Відповідь на цей запит Позивач просив надати на його адресу 65023 м. Одеса, а/с 208 Одеса-23, а також у сканованому вигляді на електронну адресу babinb@ukr.net.

Подібне поставлення аналогічних чи подібних за змістом питань Запиту №26, Запиту №27 та Запиту № 29 було зумовлене тим, що ОСОБА_1 було слід достеменно визначити - хто саме та у якому обсязі є розпорядником зазначеної інформації, адже КМУ, МЕУ та «Енергоринок» могли бути розпорядниками цієї інформації у різному ступені та обсязі.

У відповідь на вказані Запити від уповноважених органів влади були надіслані відповідні Листи.

Секретаріат Кабінету Міністрів України Листом від 14.12.2020 №17-20/3314 повідомив, що не являється розпорядником інформації, тому керуючись ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до інформації» запит надіслано до Міненерго, Мінрегіону, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до ДП «Енергоринок» для розгляду в установленому порядку.

15.12.2020 №01/22-5331 ДП «Енергоринок» на запит ОСОБА_1 №29 повідомило, що не є розпорядником інформації, зазначило що, Розрахунковий центр припинив своє існування та ведення реєстру припинено, а громадянин ОСОБА_1 не є уповноваженою особою підприємства паливно-енергетичного комплексу, що брало участь у процедурі погашення заборгованості, а тому не являється спеціальним суб`єктом для отримання інформації зазначеної у запиті.

21.12.2020 №01/22-5364 ДП «Енергоринок» на підставі доручення КМУ щодо розгляду в межах компетенції, запиту гр. ОСОБА_1 зазначило, запитувана інформація зводиться до надання роз`яснень та тлумачень застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 №2711-IV та Порядку ведення реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, та користування його даними, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 №1136, на які в своєму Запиті посилається громадянин ОСОБА_1 .

Вказано, що ДП «Енергоринок» згідно вимог чинного законодавства України не наділене повноваженнями надавати роз`яснення та тлумачення положень вищезазначених нормативно-правових актів та зобов`язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Національна комісія, що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Листом від 21.12.2020 №13723/28/7 надала відповідь, в якій зазначила, що відповідно до ст. 3 Закону 2711-IV Кабінет Міністрів України постановою від 07.12.2005 №1163 затвердив Порядок ведення реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, та користування його даними, який визначає механізм формування, ведення та користування даними реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, права та обов`язки держателя реєстру, його адміністратора та користувачів, доступу до інформації (далі - Порядок ведення реєстру), що міститься у ньому.

Відповідно до пункту 3 Порядку ведення реєстру держателем реєстру є Мінпаливенерго.

Пунктом 5 Порядку ведення реєстру визначено, що адміністратором реєстру є розрахунковий центр - підрозділ оптового постачальника електричної енергії - державного підприємства «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок»), що забезпечує ведення та користування даними реєстру.

Відповідно до статуту ДП «Енергоринок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №922, суб?єктом управління підприємства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Міністерство розвитку громад та територій України Листом від 22.12.2020 зазначило, що Порядком ведення реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, та користування його даними, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. №1163, встановлено, що Адміністратором реєстру є розрахунковий центр - підрозділ оптового постачальника електричної енергії - державного підприємства «Енергоринок», що забезпечує ведення та користування даними реєстру. Держателем реєстру є Мінпаливенерго.

На Запит №27 Міністерство енергетики України повідомило Листом 13.01.2021, що з огляду на необхідність надання великого обсягу інформації для формування відповіді на зазначений запит та враховуючи що Міненерго не є розпорядником усієї запитуваної інформації, що зумовлює необхідність звернутись із запитом про її надання до ДП «Енергоринок», пізніше Листом від 08.02.2021 Міністерство енергетики України надало відповідь на Запит №27, в якому, між тим, зазначило, що щодо пунктів 7-9 відповідного запиту, для одержання інформації, запитуваної у відповідних пунктах, Міненерго листом від 13.01.2021 №26/1.3-17.1-382 звернулося до ДП «Енергоринок».

Із наданих Листів, копії яких містяться у матеріалах справи, вбачається факт того, що розпорядником інформації з низки поставлених питань, зокрема з питань щодо «Київенерго» є ДП «Енергоринок», який при цьому на запит №29 листом №01/22-5331 по суті відмовив у наданні відповіді Позивачу взагалі.

Вказане стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно зі ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ч. 2 ст. 13 цього Закону до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч. 3 ст. 13 цього Закону).

Згідно зі ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 20 Закону України «Про інформацію» визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ч. 1 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 Закону України «Про інформацію» також визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 Закону).

Згідно з ч. 4 ст. 21 цього Закону до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

3) про стан здоров`я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов`язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;

5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

51) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до закону;

6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 22 вказаного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 ст. 22 вказаного Закону визначено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного Закону розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Згідно з ч. 4 ст. 22 вказаного Закону у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Запити позивача відповідали вимогам законодавства. Запитувана позивачем інформація не належить до інформації з обмеженим доступом, що також не заперечується відповідачем.

Позивач вважав, що запитувана ним публічна інформація є інформацією, що становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією).

Вказана обставина розглянута Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року у справі №200/6802/21, а тому відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України не потребує доведенню в даній адміністративній справі.

Також, аналізуючи доводи позивача та позицію відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

В постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» звернуто увагу на те, що при визначенні того, чи є суспільний інтерес в отриманні інформації, суди повинні враховувати положення ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» і те, що перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним (п. 6.4 Постанови Пленуму).

Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 6.4 постанови також зазначив, що з огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті виправдано надає судам можливість визначати, чи є конкретна інформація суспільно необхідною, з врахуванням індивідуальних обставин справи.

Таким чином, оцінюючи конкретну інформацію на предмет наявності суспільного інтересу до неї, суди повинні застосовувати певні критерії.

Так, наприклад, інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє:

1) дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз`яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії;

2) з`ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа;

3) посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень;

4) дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ;

5) запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців;

6) захисту навколишнього середовища, виявленню завданої або можливої шкоди екології, обізнаності суспільства про дійсний стан довкілля та чинники, які на нього впливають;

7) виявленню ризиків для здоров`я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам;

8) виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб;

9) інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо;

10) інформуванню про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто осіб, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, у ширшому значенні, осіб, які відіграють певну роль у громадському житті - в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері;

11) викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників;

12) виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов`язків, дискримінації за будь-якою ознакою;

13) інноваціям, науковим дослідженням;

14) економічному розвитку, підприємницькій діяльності, інвестиціям;

15) виявленню фактів введення громадськості в оману.

Крім того, визначаючи те, чи є інформація суспільно необхідною, суди повинні враховувати:

1) особу запитувача. Якщо інформацію запитує журналіст або особа, яка, користуючись сучасними засобами комунікації, створює площадку для суспільного обговорення важливих питань, систематично інформує суспільство про суспільні події, представник громадської організації, це є додатковим аргументом на користь наявності суспільного інтересу запитуваної інформації;

2) кількість осіб (фізичних чи юридичних), яких стосується запитувана інформація. Так, наприклад, інформація про структуру тарифу оплати комунальних послуг стосується кожного члена територіальної громади, на яку поширюється відповідне рішення. Тому чим більша кількість осіб, на чиї права, обов`язки та інтереси впливає запитувана інформація, тим більший суспільний інтерес до неї;

3) наявність суспільної дискусії на момент отримання розпорядником інформації запиту (стосується актуальної дискусії, яка ведеться, наприклад, у засобах масової інформації, парламенті чи місцевій раді);

4) час, який минув з моменту створення інформації/документа. Так, чим більше часу проходить з моменту створення інформації/документа, тим меншою, здебільшого, є потенційна шкода в розголошенні і, відповідно, тим більше перевага надається розкриттю інформації;

5) чим менша ймовірність завдання шкоди, тим більша перевага надається розкриттю інформації;

6) якщо інформація стосується публічного діяча або особи, яка претендує на зайняття публічної посади, то це додатковий аргумент на користь розкриття інформації. Така інформація може бути обмежена в доступі лише через серйозні обставини та високу ймовірність завдання істотної шкоди. Публічними діячами у цьому контексті можуть вважатись особи, які обіймають посади публічної служби (посади в державних органах, органах місцевого самоврядування) або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Чим вищою є посада публічної служби, яку займає особа або на яку претендує особа, тим меншою є можливість обмеження доступу до інформації про неї;

7) лише дуже серйозні доводи на користь суспільного інтересу в розголошенні інформації можуть переважити можливу шкоду інтересам захисту права на невтручання в особисте життя та захисту персональних даних, коли йдеться про так звані вразливі персональні дані (дані про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних).

Проаналізувавши наведені позивачем обставини, в тому числі зазначені Листи Секретаріату Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерства розвитку громад та території України, Міністерства енергетики України щодо запитів ОСОБА_1 , а також вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, в тому числі постанову пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», враховуючи особу позивача як запитувача інформації (який, в тому числі систематично інформує суспільство про суспільні події), час, який минув з моменту створення інформації, наявність суспільних дискусій щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу (до яких належав відповідач, що ним не заперечується), суд погоджується з тим, що запитувана позивачем інформація є публічною та такою, що становить суспільний інтерес - є суспільно необхідною інформацією, якою володіє відповідач, а тому відповідач згідно з п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником такої інформації.

З огляду на наведене позивач як запитувач інформації мав право на отримання такої інформації, як зазначено у ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, у встановлений вказаним Законом строк.

Між тим, запити позивача не були розглянуті в порядку та у строк, що встановлені вказаним Законом, чим порушені наведені вимоги законодавства та право позивача на отримання інформації у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк (ст. 20 Закону).

Вказані порушення свідчать про протиправну відмову відповідача щодо надання відповідей на запити щодо отримання інформації.

Крім того, суд зазначає, що частина запитуваної позивачем інформації, зокрема чи є (чи було) ДП «Енергоринок» адміністратором реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 р. № 2711-IV (далі - Закон № 2711-IV) та постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1163 (далі - Постанова № 1163); якими організаційно-розпорядчими актами схваленими в рамках ДП «Енергоринок» були регламентовані вказані вище повноваження ДП «Енергоринок» щодо реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, а також щодо звітності та опрацювання структур які включені до цього переліку - не потребувала будь-якого опрацювання, адже вказані запити стосуються організаційно-розпорядчих актів, схвалених в рамках ДП «Енергоринок», якими були регламентовані повноваження щодо реєстру, а також звітності та опрацювання структури які включені до цього переліку, потребувала стислої відповіді, документи щодо такої інформації безумовно мають бути в наявності у відповідача. Інша запитана інформація мала бути завчасно сформована та опрацьована відповідачем, як суб`єктом господарювання згідно з податковим та господарським законодавством та відповідно до порядку ведення Реєстру.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Частинами 2 і 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як, зокрема, ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію.

Отже, недотримання розпорядником інформації вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, мало місце і призвело до порушення прав позивача як запитувача інформації.

З огляду на наведене, порушені права підлягають захисту.

З метою повного, ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений (рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine, заява №28924/04, п. 50) суд дійшов висновку, що слід визнати протиправною відмову відповідача щодо не надання відповідей на запити позивача в порядку та у строк, що встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації», та зобов`язати відповідача надати відповіді на запити позивача на інформацію в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 263 цього Кодексу (оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію) виконуються негайно.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною відмову ДП «Енергоринок», яка полягала у ненаданні ОСОБА_1 шляхом відмови надання, публічної інформації на його запити №26/2020, №27/2020 та №29/2020, розпорядником якої є державне підприємство «Енергоринок».

Зобов`язати ДП «Енергоринок» надати ОСОБА_1 повну достовірну публічну інформацію на його запити №26/2020, №27/2020 та №29/2020, розпорядником якої є ДП «Енергоринок», а саме:

- чи є (чи було) ДП «Енергоринок» адміністратором реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 р. № 2711-IV (далі - Закон № 2711-IV) та постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1163 (далі - Постанова № 1163);

- чи перебувала акціонерна енергопостачальна компанія (АЕК) «Київенерго» (ЄРДПОУ - 00131305), а у наступному публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Київенерго» у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону № 2711-IV та постанови № 1163, та якщо перебувала то на підставі чого ця юридична особа була включена до цього реєстру;

- чи ініціювала АЕК «Київенерго» а у наступному ПАТ «Київенерго» та/або інші особи виключення «Київенерго» з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону № 2711-IV та Постанови № 1163, чи була ця юридична особа («Київенерго») виключена з вказаного реєстру і якщо так, то на підставі чого;

- чи подавала АЕК «Київенерго», а у наступному ПАТ «Київенерго» під час свого перебування у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону № 2711-IV та постанови № 1163 будь-яку звітність до ДП «Енергоринок» та/або через державне підприємство «Енергоринок», передбачену Порядком надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 22 грудня 2005 р. №612 та чи є (чи було) ДП «Енергоринок» розпорядником цієї звітності «Київенерго»;

- якими організаційно-розпорядчими актами схваленими в рамках ДП «Енергоринок» були регламентовані вказані вище повноваження ДП «Енергоринок» щодо реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, а також щодо звітності та опрацювання структур які включені до цього переліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок Державного Підприємства «Енергоринок».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.