Рішення № 135701109, 14.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Київ № 320/35322/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Закарпатської митниці Держмитслужби, третя особа: Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної митної служби України , Закарпатської митниці Держмитслужби про зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної митної служби України від 04.06.2025 № 708-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника відділу боротьби з контрабандою № 1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці, 05 червня 2025 року із займаної посади, у зв?язку з встановленням факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави, відповідно до пункту 1 частини першої статті 83 та пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», припинивши дію контракту про проходження державної служби від 06.09.2023 № 947;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу боротьби з контрабандою № 1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці Державної митної служби України з 05 червня 2025 року;

- стягнути з Закарпатської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.06.2025 по дату винесення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки позивач є громадянином України за територіальним походженням, ніколи не набував громадянства іншої держави, а дані про нібито наявність у нього паспорта рф є сфальсифікованими за допомогою комп`ютерних програм. Також позивач вказує, що звільнення відбулося під час його перебування у щорічній основній відпустці, що є порушенням трудових гарантій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що підставою для видання наказу став лист Управління СБ України в Закарпатській області від 03.06.2025 № 58/5/1-1418, яким офіційно повідомлено про наявність у позивача громадянства рф. Згідно зі статтею 84 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити службовця у триденний строк з дня встановлення такого факту, що і було зроблено відповідачами. Крім того, відповідач вказує на правомірність звільнення під час відпустки у разі припинення державної служби за статтею 84 вказаного Закону.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, також надійшли пояснення, у яких наголошено про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач також надав до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких наголошено на обґрунтованості позовних вимог.

Відповідач направив до суду заперечення, в яких навів доводи щодо безпідставності позовних вимог.

Також, Державною митною службою України направлено до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, відповідач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебував на службі в митних органах України з 2012 року, пройшовши шлях від інспектора до заступника начальника відділу. Останнє місце роботи - Закарпатська митниця, де позивач проходив службу на умовах контракту № 947 від 06.09.2023.

15 травня 2025 року Закарпатська митниця звернулася до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області з запитом щодо перевірки інформації про наявність у позивача іноземного громадянства.

03 червня 2025 року за № 58/5/1-1418 було отримано відповідь, що на ім`я ОСОБА_1 11 травня 2014 року видано паспорт громадянина рф серії НОМЕР_1 . На підставі вказаного листа та доповідної записки відділу внутрішнього контролю від 03.06.2025 № 25/25/10797, начальником Закарпатської митниці було видано наказ від 04.06.2025 № 708-о про звільнення позивача з 05 червня 2025 року.

Того ж дня, 04.06.2025, копію наказу було надіслано позивачу на електронну пошту, хоча останній з 31.05.2025 перебував у щорічній відпустці.

Не погодившись з спірним наказом, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади державної служби регулює Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 84 Закону № 889-VIII, підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу є встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави.

Відповідно до частини другої статті 84 Закону № 889-VIII, у випадку встановлення факту наявності іноземного громадянства суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня встановлення такого факту.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 826/2538/18, де зазначено, що факт набуття особою громадянства іноземної держави повинен ґрунтуватися на беззаперечних доказах, оскільки він тягне за собою негативні наслідки у вигляді звільнення.

Аналізуючи фактичні обставини даної справи крізь призму вищезазначених правових висновків, судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу став офіційний документ - лист Управління СБ України в Закарпатській області.

Вказаний лист містить конкретні реквізити паспорта іноземної держави (серія, номер, дата видачі, орган видачі), що були перевірені спеціальним органом у межах його компетенції.

Оцінюючи належність вказаного листа як доказу, суд наголошує, що згідно із ст. 2 Закону України «Про Служби безпеки України» на СБУ покладено захист державного суверенітету та конституційного ладу. Саме Служба безпеки України наділена необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності, які дозволяють їй виявляти факти набуття громадянином України громадянства іншої держави.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 640/18519/22.

Суд вважає, що інформація, отримана від органів СБУ в межах виконання покладених на них законом завдань, є достатнім та належним доказом, який підтверджує набуття особою громадянства іншої країни. Належність СБУ як суб`єкта надання такої інформації не може викликати сумнівів, а відповідач (суб`єкт призначення) не зобов`язаний вчиняти жодних додаткових дій для перевірки відомостей, викладених у листі СБУ, оскільки остання є компетентним державним органом.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу, позивач посилається на те, що анкетні дані у копії паспорта рф не збігаються з його дійсними даними (місце народження, написання прізвища), а підписи у паспорті виконані іншою особою.

Проте судом встановлено, що суб`єкт призначення в особі Закарпатської митниці не наділений повноваженнями здійснювати криміналістичну експертизу документів або ставити під сумнів інформацію, надану спеціально уповноваженим органом у сфері державної безпеки. Отримавши офіційне підтвердження наявності іноземного громадянства від УСБУ, відповідач був законодавчо зобов`язаний прийняти рішення про звільнення у жорстко обмежений триденний строк.

У спірному випадку лист СБУ містив однозначне твердження про наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина рф. Враховуючи імперативні вимоги статті 84 Закону № 889-VIII, у відповідача виник саме обов`язок, а не право, звільнити позивача у триденний строк. Таким чином, видання наказу було обґрунтованим та належним виконанням суб`єктом призначення своїх посадових обов`язків.

Суд наголошує, що процедура встановлення факту наявності громадянства іноземної держави у межах Закону № 889-VIII не передбачає обов`язкового проведення дисциплінарного провадження або попереднього отримання пояснень від службовця, оскільки обов`язок звільнення виникає автоматично в силу закону при встановленні самого факту.

Щодо посилань позивача на звільнення під час перебування у відпустці, суд зазначає наступне.

Приписами ч.5 ст.42 Закону України «Про зайнятість населення» іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов`язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.6 ч.2 ст.19 Закону України «Про державну службу» на державну службу не може вступити особа, яка має громадянство іншої держави.

Як було зазначено вище п.1 ч.1 ст.83 державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

Підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави.

У випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

З огляду на вищевикладене, встановлення факту наявності іноземного громадянства у посадової особи Закарпатської митниці Держмитслужби є безумовною підставою для припинення державної служби згідно з п. 2 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу". Оскільки вказана норма має імперативний характер та констатує втрату особою самого права на державну службу, загальні гарантії захисту від звільнення, передбачені законодавством про працю, до цих правовідносин не застосовуються через пріоритетність спеціального закону.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Оскільки Закон № 889-VIII встановлює імперативну вимогу щодо звільнення у триденний строк без винятків для перебування у відпустці чи на лікарняному (на відміну від загальних норм КЗпП), дії відповідача у цій частині відповідають спеціальному закону.

Державна служба особи, яка набула іноземне громадянство, має бути припинена негайно з моменту встановлення такого факту, незалежно від перебування особи у відпустці.

Суд також враховує, що високий статус державного службовця, особливо в органах митної служби, диктує правила поведінки, що виключають будь-який політико-правовий зв`язок із державою, яку визнано агресором. Посадова особа не може одночасно захищати інтереси України та мати обов`язки перед іншою державою.

Аналогічні мотиви щодо недопустимості подвійного громадянства для осіб, які виконують державні функції, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 640/18519/22.

Щодо результатів поліграфічного дослідження, наданих позивачем, суд зазначає, що вони не спростовують фактів, зафіксованих у державних реєстрах іноземної держави та підтверджених листом СБУ.

Більше того, у листі СБУ від 03.10.2022 чітко констатовано про наявність громадянства, а на момент розгляду справи вказаний лист не був скасований або відкликаний СБУ, тому у суду та відповідача немає правових підстав для його неврахування.

Суд зауважує, що позивач не надав суду беззаперечних доказів (наприклад, довідок від компетентних органів іноземної держави про відсутність громадянства), які б спростовували інформацію СБУ. Твердження про комп`ютерне моделювання паспорта носять характер припущень та не підкріплені експертними висновками.

Суд наголошує, що державна служба - це діяльність особливого характеру, і наявність громадянства країни-агресора у особи, яка займає посаду в правоохоронному органі митної служби (відділ боротьби з контрабандою), є несумісною з національними інтересами та присягою державного службовця.

Відтак, дії Закарпатської митниці щодо оперативного реагування на лист спеціальної служби та припинення державної служби позивача є послідовними та такими, що відповідають принципу законності.

Твердження позивача про те, що він подавав заяву на проходження поліграфа, що не було реалізовано, не спростовують правомірності дій відповідача. Оскільки на момент видання наказу у суб`єкта призначення була юридично зафіксована підстава для звільнення, передбачена статтею 84 Закону № 889-VIII, відповідач не мав правових підстав для відтермінування рішення.

Суд вказує, що відповідач не зобов`язаний був вчиняти жодних дій для перевірки відомостей, адже СБУ є належним суб`єктом стосовно надання відповідної інформації і форма наданої інформації не може викликати сумнівів. Тягар відповідальності за інформацію, викладену в листі, може нести виключно видавець такої інформації (СБУ) як компетентний орган держави. При цьому, в листі чітко констатовано про наявність у ОСОБА_1 громадянства рф.

Релевантна позиція щодо допустимості як доказу листа СБУ викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 9901/166/21. Слід зазначити, що наявність російського громадянства в українських посадовців ставить під прямий удар національну безпеку України, а статус державного службовця в Україні є несумісним з громадянством країни-агресора.

Суд наголошує, що інформація про набуття позивачем громадянства іншої держави, отримана від органів СБУ в межах виконання завдань, покладених на ці органи законом, є достатнім та належним доказом.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 640/18519/22.

Таким чином, оскаржуваний наказ Закарпатської митниці Державної митної служби України № 708-о від 04 червня 2025 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу боротьби з контрабандою № 1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці був виданий на підставі встановленого у законний спосіб факту набуття позивачем громадянства іноземної держави (російської федерації), що підтверджується офіційним листом Служби безпеки України від 03.06.2025 № 58/5/1-1418.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на правомірність дій відповідача, суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч. 2 вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.