Рішення № 135700757, 15.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2026 року Справа № 280/1065/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області (Запорізька обл., Пологівський р-н, с. Воскресенка, вул. Центральна, будинок 312; м. Запоріжжя, Запорізька обл. пр. Соборний 152В, каб. 217, ЄДРПОУ 26403971) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області (далі відповідач) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82955924 від 22 січня 2026 року;

- зобов`язати Виконавчий комітет Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,3 кв.м, житлова площа 41,8 кв.м та складається з: кімната 13, 6 кв.м., кухня 9,1 кв. м., кімната 5,0 кв.м., кімната 5,7 кв.м., кімната 13,5 кв.м., кухня 4,4 кв.м., кімната 4,0 кв.м., кладова 10,1 кв.м. за громадянкою України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач не погоджується з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області №82955924 від 22 січня 2026 року, яким відмовлено у проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач своїм рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із наявністю єдиного формального та стандартного формулювання - не отриманням відомостей з реєстрів (кадастрів) автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року від органу бюро технічної інвентаризації на заявлений об`єкт. Разом з тим, позивач вважає, що така підстава для відмови у реєстрації не зазначена серед підстав, визначених частини 1 статті 24 Закону №1952-VI. Відтак, відсутність у прийнятому державним реєстратором рішенні визначених статтею 24 Закону №1952-IV підстав, для відмови в державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, призводить до його незаконності. Позивач вказує, що навіть, відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону №1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації. Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1065/26. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.

10 лютого 2026 року позивачем до суду подано заяву, в якій остання просить суд вважати правильним місцезнаходження Відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_3 , фактичне місцезнаходження відповідно до наявної на офіційному сайті інформації - м. Запоріжжя, Запорізька обл. пр. Соборний 152В, каб. 217.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві від 30 березня 2026 року посилається на те, що державний реєстратор зобов`язаний діяти відповідно до процедури, встановленої Законом та здійснити дії, направлені на отримання інформації, на підставі якої він має право вчинити реєстраційну дію. Вказує, що законодавством передбачено обов`язок державного реєстратора надіслати запит до відповідного органу, яким проведено державну реєстрацію/оформлення прав до 01 січня 2013 року в усіх випадках, коли відповідні відомості відсутні в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом для актуалізації відомостей про права. Зазначає, що наявність у позивача (суб`єкта права) оригіналів документів не дозволяє державному реєстратору ігнорувати вимоги чинного законодавства стосовно отримання інформації про права, зареєстровані до 01 січня 2013 року. Вказує, що державний реєстратор був позбавлений можливості одержати документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на будинок за позивачем. Просить відмовити у позові.

08 квітня 2026 року позивачем до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій остання не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03 серпня 2022 року № 2327-5001954259 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 18 квітня 1983 оку №30, зареєстрованому у Виконавчому комітеті Кам`янської сільської ради народних депутатів, Притула Т.Д. подарувала ОСОБА_1 ? частину житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .

Вказаний договір містить підпис секретаря виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Василівського району та печатку Кам`янської сільської ради Василівського району.

Окрім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 жовтня 2000 року №934023 ОСОБА_1 є спадкоємцем ? будинковолодінння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .

Окрім того, згідно технічного паспорту від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 є замовником технічного паспорту для житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .

27 листопада 2025 року позивач звернулась засобами електронного зв`язку через Портал «ДІЯ» власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будинку, розташованого за адресою за адресою АДРЕСА_2 .

До заяви позивачем додано правовстановлюючі документи, а саме: -свідоцтво про право на спадщину посвідчений 16 жовтня 2000 року державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 1-1350; договір дарування посвідчений 18 квітня 1983 року секретарем виконавчого комітету Кам`янської сільської ради народних депутатів Василівського району Запорізької області за № 30 -технічний паспорт від 18 липня 2000 року, технічний паспорт від 14 лютого 2022 року - лист-відповідь на запит виданий Василівською районною радою Запорізької області 11 липня 2025 року № 01-24.

19 січня 2026 року державним реєстратором Виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області Антоновою Р.І. прийнято на розгляд заяву, яка була надіслана в електронному вигляді через Портал «Дія», від ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Державним реєстратором запит до відповідного органу не направлявся, оскільки позивачем до заяви про реєстрацію права власності на житловий будинок додано лист-відповідь Василівської районної ради Запорізької області № 01-24 від 11 листопада 2025 року щодо можливості отримання довідки про підтвердження права власності.

Згідно вищезазначеного листа Василівської районної ради Запорізької області № 01-24 від 11 листопада 2025 року державну реєстрацію прав власності на житловий будинок за адресою: Запорізька обл., м Василівський р., с. Кам`янське, вулиця Залізнична, будинок 29 здійснювало РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації Василівської районної ради Запорізької області. До 24 лютого 2022 року архівні справи на паперових носіях інформації щодо об`єктів нерухомого майна зберігались в БТІ м. Василівка Запорізької області за адресою б-р Центральний 6а. Від початку військового вторгнення (лютий 2022) населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території. Внаслідок ворожого обстрілу міста Василівки, будівля в якій знаходилося КП БТІ Василівської районної ради Запорізької області була зруйнована. Довідки та витяги отримати неможливо.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області Антонової Р.І. від 22 січня 2026 року за № 82955924 позивачу в проведенні реєстраційних дій.

В обґрунтування рішення зазначено, що з урахуванням абзацу 2 пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2025 року, частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію необхідну для такої реєстрації, уразі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав. До заяви ОСОБА_1 додано лист Василівської районної ради Запорізької області № 01-264 від 11 листопада 2025 року Державним реєстратором встановлено, що до 24 лютого 2022 року архівні справи напаперових носіях щодо державної реєстрації прав власності у с.Кам`янське Василівського району Запорізької області зберігались в РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області за адресою: бульвар Центральний, 6а місто ВасилівкаЗапорізької області. Від початку вторгнення з лютого 2022р. м.Василівка знаходиться на тимчасово окупованій території. Внаслідок ворожого обстрілу міста, будівля, в якій знаходилося РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО була зруйнована. Від 24 лютого 2022 року РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО свою діяльність не здійснює. Довідки та витяги отримати не можливо. Частиною 8 статті 18 Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4,5 статті 11 № 1207-VII).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина 4 статті 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 Закону № 1952-IV).

Пунктом 1 статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав врегульовано нормами статті 23 Закону № 1952-IV.

Так, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках (частина 1):

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2).

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина 3).

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (частина 4).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01 січня 2013 року. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.

При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

За приписами пункту 3 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Частиною 5 статті 23 Закону №1952-IV передбачено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Пунктом 8 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV установлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав, серед іншого, є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Суд встановив, що за результатами розгляду заяви позивача про реєстрацію прав на нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , державним реєстратором антоновою Р.І. без звернення до РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації через те, шо до 24 лютого 2022 року архівні справи на паперових носіях щодо державної реєстрації прав власності у с.Кам`янське Василівського району Запорізької області зберігались в РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області за адресою: бульвар Центральний, 6а місто Василівка Запорізької області. Від початку вторгнення з лютого 2022 року м.Василівка знаходиться на тимчасово окупованій території. Внаслідок ворожого обстрілу міста, будівля, в якій знаходилося РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО була зруйнована. Від 24 лютого 2022 року РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО свою діяльність не здійснює. Отримання довідки чи копії технічних документів отримати неможливо.

Суд зазначає, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону №1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому, відповідно до пунктів 3, 14 частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно Свідоцтва про право на спадщину від 16 жовтня 2000 року №934023, договору дарування від 18 квітня 1983 року №30, технічного паспорту від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин суд зазначає, що у спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.

Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову у проведення державної реєстрації.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд приходить до висновку, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №82955924 від 22 січня 2026 року прийняте без врахування дотримання порядку встановленого положеннями чинного законодавства та наданих заявником документів, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування (анулювання) відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Відповідно до статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону №1952-IV дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи те, що підставами для відмови позивачу в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації щодо реєстрації права власності на будинок, що було підставою для прийняття рішення про залишення без руху заяви про державну реєстрацію прав, оцінку яким судом надано в межах даного рішення, суд дійшов висновку з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1324,54 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82955924 від 22 січня 2026 року.

Зобов`язати Виконавчий комітет Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1324,54 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 квітня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов