Рішення № 135698456, 14.04.2026, Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 952/143/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання Оданець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зачепилівка Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», в особі представника за довіреністю Паладич А.О., через систему «Електронний суд» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 5275480 від 27.01.2025 у загальному розмірі 18 792,80 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5275480, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 200,00 грн., строком на 360 днів, з процентною ставкою 0,95 % на день.

На підставі договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025, укладеного між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» і ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором № 5275480 від 27.01.2025.

Відповідно до додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 18 792,80 грн.

Ухвалою судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 05.03.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Паладич А.О. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах ТОВ «СВЕА ФІНАНС» наполягала та просила задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5275480 від 27.01.2025, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 200,00 грн., строком на 360 днів, з процентною ставкою 0,95 % на день.

26.08.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір Факторингу № 01.02-33/25, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за кредитним договором № 5275480 від 27.01.2025.

Відповідно до Додатку 1 (витягу з Реєстру боржників) до договору факторингу, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 18 792,80 грн., з яких: 5 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 472,80 грн. - заборгованість по відсотках; 2 600,00 грн. пеня, штраф; 520,00 грн. - комісія.

Так, згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримав кредит, однак своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі не виконав, суд вважає за необхідне стягнути з нього заборгованість за указаним кредитним договором № 5275480 від 27.01.2025, яка складається із: 5 200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 472,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, 520,00 грн. комісія, а всього 16 192,80 грн., оскільки позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення пені (штрафних санкцій) суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє станом на теперішній час.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Враховуючи, що пеня (штрафні санкції), яка передбачена кредитним договором № 5275480 від 27.01.2025 (в розмірі 2 600,00 грн.) нараховано у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем.

Позов в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача пені (штрафних санкцій) задоволенню не підлягає, оскільки нарахування та стягнення пені (штрафних санкцій) за невиконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану суперечить вимогам закону.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (86%) в розмірі 2 290,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 536, 549, 625, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12-13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 137, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 353-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором № 5275480 від 27.01.2025, яка складається із: 5 200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 472,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, 520,00 грн. комісія, а всього 16 192,80 грн. (шістнадцять тисяч сто дев`яносто дві грн. 80 коп.).

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 37616221) судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2 290,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.І. Яценко