Рішення № 135696026, 15.04.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/419/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №4 (м.Красилів) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Лангова Романа Руслановича, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора відділення поліції № 4 (м. Красилів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Лангова Р.Р. серія ГНА №5914528 від 11.10.2025 про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.4 ст.126 КУпАП, справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення

Позовні вимоги мотивовані тим, що вищевказаного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, не вчиняв. 11.10.2025 не керував транспортним засобом. Того дня приїхав та поїхав з м.Красилів автобусом. Неподалік школи навпроти костелу побачив мотоцикл, який був в нерухомому стані з вимкненим двигуном, та вирішив сфотографуватись біля нього. Кому належить вказаний мотоцикл, йому невідомо.

В цей час підійшли працівники поліції, один з яких запропонував сісти на мотоцикл та сказати, що керував ним, що позивач, розхвилювавшись, і зробив. Тоді працівник поліції запропонував пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, однак позивач відмовився, так як не керував транспортним засобом та будь-яких вимог Правил дорожнього руху не порушував.

Процесуальні дії суду та позиції учасників.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від представника Головного управління національної поліції України в Хмельницькій області надійшов відзив на позов, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову.

Відзив мотивовано тим, що о 11.10.2025 під час несення служби екіпажем поліції було зупинено транспортний засіб KAWASAKI ZX6R під керуванням позивача через рух на мотоциклі без мотошолома та номерного знака, чим він порушив пункти 2.3 (г) та 2.9 (в) Правил дорожнього руху України, що відповідає пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час перевірки за наявними базами даних було встановлено, що постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року у справі № 677/1037/25 позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позивач стверджує, що не керував мотоциклом, а лише вирішив сфотографуватися біля нього. Проте ця версія спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. На відеозаписі о 15 год. 31 хв. зафіксовано, як на запитання інспектора щодо напрямку руху: «Звідки їдете, куди?», Позивач чітко відповідає, що їхав «зверху донизу». Дане твердження було зроблено позивачем добровільно, без будь-якого тиску, що свідчить про факт усвідомлення ним своєї ролі як водія.

Твердження про фотографування на нерухомому мотоциклі є спробою уникнути відповідальності. Під час патрулювання працівники поліції виявили транспортний засіб, що рухався без номерного знака, а водій керував ним без мотошолома. Надалі водій здійснив зупинку на прилеглій до школи території. З метою фіксації порушення Правил дорожнього руху та обставин адміністративного правопорушення, поліцейський, увімкнувши нагрудний відеореєстратор, підійшов до водія. Момент безпосереднього руху на відеозаписі не зафіксовано, оскільки на той час реєстратори були вимкнені, працівники поліції не могли заздалегідь знати про вчинення правопорушення, а тому ввімкнули камери безпосередньо під час виявлення та реагування на подію. Той факт, що відеозапис розпочинається з моменту безпосереднього спілкування, не спростовує обставин особистого спостереження інспектором правопорушення в динаміці.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій вимоги позову підтримав, справу просить розглянути у їх відсутність.

Інспектор ВП №4 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області (який також є представником по довіреності Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області) подав заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити без його участі; у задоволенні позовних вимог просив відмовити з вказаних у відзиві підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про

адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ГНА № 5914528 від 11.10.2025, винесеною інспектором відділення поліції № 4 (м.Красилів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Ланковим Романом Руслановичем, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вказаної постанови, 11.10.2025 о 15 год 30 хв. у м. Красилів, вул. Центральна, 44, Хмельницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KAWASAKI ZX6R без державного номерного знаку, будучи позбавленим права керування транспортними засобами на один рік, відповідно до постанови Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року у справі №677/1037/25, чим порушив пункт 2.1.а Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно постанови Красилівського районного суду Хмельницької області від 22.12.2025 у справі №: 677/2107/25, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст, 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У вказаному судовому рішенні зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 480348 від 11.10.2025 (який був предметом судового розгляду у справі №677/2107/25), 11.10.2025 о 15 год 30 хв. в м. Красилів, вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KAWASAKI ZX6R з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП (будучи особою, яка піддавалася протягом року стягненню за аналогічне правопорушення).

Суд дійшов висновку, що з даних відеозапису встановлено, що під час того, як працівники поліції підходять до ОСОБА_1 , він сидить на незаведеному мотоциклі, який стоїть на «лапці». Інспектор повідомив, що його зупинено, оскільки керував без мотошолому; запитав, звідки їхав, ОСОБА_1 відповів їхав «зверху донизу.

Факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зупинки цього транспортного засобу з наданого відеозапису не вбачається. Жодних ознак руху та зупинки на відеозаписі не зафіксовано.

Щодо фіксації на відеозаписі того, що ОСОБА_1 вказує, що їхав «зверху-донизу», то з огляду на його заперечуючі пояснення у судовому засіданні (зокрема, що він не керував транспортним засобом, у той день приїхав та поїхав з м.Красилів автобусом. Ішов від зупинки в напрямку школи. Побачивши мотоцикл KAWASAKI ZX6R, була їдея сфотографуватися біля нього. Саме працівник поліції запропонував йому сісти на мотоцикл та сказати, що він їхав), суд зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Будь-яких доказів, які б підтверджували факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить суд, і застосовані норми права

Пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Складом правопорушення, за яке передбачається адміністративна відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Проте сама по собі постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови посилався на відеозапис із портативного відеореєстратора поліцейського, на якому позивач вказує, що він їхав зверху-донизу.

Разом з тим, у вказаному відеозаписі не зафіксовані фактичні відомості на підтвердження стверджуваного порушення.

Будь-яких інших доказів, в тому числі зафіксованих показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на підтвердження порушення, матеріали справи не містять, як і доказів, які б указували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Навіть якщо на відеозаписі з боді-камери поліцейського зафіксовано, що особа повідомляє про певні обставини або погоджується з вчиненням правопорушення, такі пояснення є лише позицією особи та не можуть розглядатися як самостійний доказ вчинення адміністративного правопорушення.

Так, у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №177/525/17 зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, де суд зазначив, що визнання особою вини саме по собі не звільняє орган, який притягає до відповідальності, від обов`язку доведення факту правопорушення належними доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Крім цього, згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

У постанові Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі №560/7397/24 вказано, що преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту).

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

- ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;

- ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);

- ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

- судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Суд зазначає, що обставини, встановлені судовим рішенням від 22.12.2025 у справі №677/2107/25, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, оскільки сторони є тотожними, а обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, уже були встановлені зазначеним судовим рішенням та не підлягають повторному доказуванню.

При винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП судом досліджувались обставини події, в тому числі матеріали відеозапису. Судом було встановлено, що відеозапис з бодікамери не підтверджує той факт, що позивач керував транспортним засобом, належних та достатніх доказів цього не надано.

Інших (нових) доказів на підтвердження вини позивача не надано.

За відсутності належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, суд доходить висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки докази протилежного суду надано не було.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до переконання, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1,3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 встановила, що за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при поданні даного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у розмірі 665,60 грн. (прожитковий мінімум 3328 грн х 0,2).

Отже, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 665,60 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, вирішення питання про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн. здійснюється за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст.9,19,72-77,241-246,255,286,295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора відділення поліції № 4 (м. Красилів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Лангова Р.Р. серії ГНА №5914528 від 11.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, адреса: вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29017, код ЄДРПОУ 40108824.

Інспектор відділення поліції №4 (м.Красилів) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області старший лейтенант поліції Лангов Роман Русланович, адреса робочого місцезнаходження: 31000 м.Красилів вул.Грушевського.46 Хмельницький район Хмельницька область

Повний текст судового рішення складено 15.04.2026

Суддя С. В. Васільєв