Постанова № 13569492, 28.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-5066/10/1470

          м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ”, Жовтневий район, Миколаївська область

до відповідача: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, м. Миколаїв

Суть спору: про скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю ”ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень від 17.02.10 р. № 0000082301/0, від 28.04.10 р. № 0000082301/1, від 16.07.10 р. № 0000082301/2, прийнятих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області (надалі - відповідач), про зменшення бюджетного відшкодування на загальну суму 3038205 грн.

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування є безпідставними, оскільки Акт перевірки не містить жодних обґрунтувань щодо встановлення порушень та відповідних пояснень стосовно виникнення суми завищення бюджетного відшкодування.

На думку позивача, вказана сума не відповідає додатку 11 до Акту перевірки від 08.02.10 р. № 56/23-34539925, в якому наведені зведені дані щодо задекларованих позивачем та встановлених у ході перевірки показників розділу III «Розрахунки с бюджетом за звітний період»декларації з ПДВ. Вказана сума не узгоджується з декларацією з податку на додану вартість за березень 2009 р., поданою позивачем, а також з даними перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2009 р., яка була здійснена відповідачем, про що складений Акт перевірки від № 05.11.09 р. № 1177/23-34539925.

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю з тих підстав, що надані позивачем заперечення до Акту перевірки законодавчо не обґрунтовані і не можуть бути враховані при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

          Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

           На підставі ч.3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

-В період з 19.01.10 р. по 01.02.10 р. відповідач по справі провів позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2009 р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2007 р., березні, травні 2009 р., за наслідками якої був складений Акт від 08.02.10 р. № 56/23-34539925 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зробив висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- підпункту ”б” підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (надалі –Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на суму 1635061 грн.;

- підпункту ”а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 р. на суму 1403144 грн.

За наслідками зроблених висновків відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.02.10 р. № 0000082301/0, від 28.04.10 р. № 0000082301/1, від 16.07.10 р. № 0000082301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 р. на 1635061 грн. та за травень 2009 р. на 1403144 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає висновки відповідача помилковими, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, виходячи з наступного.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 р.

В пункті 4 розділу 4 ”Висновку” Акту перевірки зазначено про порушення позивачем підпункту ”б” підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на суму 1635061 грн.

Підпункт 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлює порядок дій податкового органу у випадку якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Відповідно до вказаної норми, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно наданих відповідачем заперечень на позовну заяву, вбачається, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень та травень 2009 р. було здійснено у зв’язку з тим, що позивачем не надано документів, які підтверджують фактичну оплату ПДВ постачальникам товарів та послуг.

Інформація щодо оплати податку на додану вартість, який включено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2009 р. (за даними ДПІ) наведена у додатках 12-14 до Акту перевірки. Але він не містить результатів перевірки фактичної сплати позивачем податку на додану вартість, який був ним включено до складу податкового кредиту у березні 2009 р.

В пункті 3.2 Акту перевірки є посилання відповідача на складений Акт перевірки від 15.06.09 р. № 595/23-34539925, згідно якому позивачем було завищено від’ємне значення між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов’язання у березні 2009 р. на 1046780 грн. у зв’язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених підрядним організаціям, які виконували роботи з реконструкції, та постачальникам будівельних матеріалів. На думку відповідача ці витрати –не пов’язані зі здійсненням господарської діяльності.

З наведеного вбачається, що заперечення відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2009 р. суперечать змісту Акту перевірки від 08.02.10 р. та Акту перевірки від 15.06.09 р.

Інформація щодо оплати податку на додану вартість, який включено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2009 р., за даними ДПІ наведена у додатках 12-14 до Акта перевірки від 08.02.10 р. № 56/23-34539925. Факт придбання товарів (послуг) та оплати їх вартості з урахуванням ПДВ, за рахунок якого був сформований податковий кредит у травні 2009 р. та стосовно якого відповідач не підтвердив фактичну оплату, підтверджується актами виконаних робіт (послуг) або видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками, які є в матеріалах справи. Інформація, щодо фактичної сплати позивачем ПДВ наведена у табличному вигляді за формою, відповідною Додаткам 12-13 до Акту перевірки від 15.06.10 р.

Акт перевірки від 08.02.10 р. не містить жодних обґрунтувань цього висновку, та жодних пояснень, щодо виникнення вказаної відповідачем суми. Зазначена сума не відповідає додатку 11 до Акту перевірки від 08.02.10 р., в якому наведені зведені дані щодо задекларованих позивачем та встановлених у ході перевірки показників розділу III «Розрахунки с бюджетом за звітний період»декларації з ПДВ.

Вказана сума не узгоджується з декларацією з податку на додану вартість за березень 2009 р., поданою позивачем, а також з даними перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2009 р., яка була здійснена ДПІ (Акт перевірки від № 05.11.09 р. № 1177/23-34539925), та раніше прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 17.11.09 р. № 0000832301/0.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не порушив підпункт 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, виходячи із змісту викладеного та матеріалів справи, тому рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на 1635061 грн. є безпідставними.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2009 р.

В пункті 5 розділу 4 ”Висновку” Акта перевірки вказано про порушення позивачем підпункту ”а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого ним було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 р. на суму 1403144 грн.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом встановлення порушення позивачем норм податкового законодавства є висновки Акта перевірки від 08.02.10 р.

Згідно частини 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. У розумінні вказаної норми предметом доказування по справі є на думку відповідача підтвердження встановленого перевіряючи ми факту відсутності у позивача під час здійснення перевірки деяких документів, які могли підтвердити фактичну сплату ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, це є єдиною підставою підтвердження висновків відповідача про порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР України.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 (надалі - Порядок), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Згідно з підпунктом 2.3.2 Порядку у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, працівники повинні ДПІ зазначити в акті перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з Акту перевірки від 08.02.10 р. він не містить переліку документів, які на думку відповідача були відсутні у позивача під час здійснення перевірки, до Акту перевірки не додано пояснень посадових осіб позивача, та не відображені факти відмови від надання таких пояснень.

Суд вважає, що це свідчить про невідповідність складеного Акта перевірки вимогам вищевказаного наказу, а тому не доводить факту відсутності у позивача під час здійснення перевірки документів, що підтверджують сплату ПДВ.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2009 р., яка була подана до ДПІ 16.06.09 р., позивач не звертався до останнього із заявою про бюджетне відшкодування ПДВ на банківський рахунок.

Акт перевірки від 08.02.10 р. не містить жодних обґрунтувань зроблених перевіряючими висновків та будь-яких пояснень щодо виникнення вказаної суми, яка також не відповідає інформації наведеної відповідачем у додатку 11 до нього.

Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2009 р. на 1403144 грн. є безпідставним.

Щодо заяви до бюджетного відшкодування ПДВ, сплаченого у попередніх податкових періодах, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент подання позивачем декларації з ПДВ за жовтень 2009 р., якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На думку суду, виходячи зі змісту зазначеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а залишок від’ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від’ємного значення ПДВ.

Закон № 168/97-ВР не обмежує право платника податків заявляти вимоги про повернення суми бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду.

Крім того, при розгляді справи, судом встановлено, що з порушенням норм чинного законодавства складений як сам Акт перевірки, так і викладені в ньому факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. № 509-XII, із змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. № 2181-III із змінами та доповненнями (надалі –Закон № 2181-III) до компетенції контролюючих органів віднесено право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно із підпунктами 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 (надалі - Порядок) висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов’язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб’єктів господарювання –юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 р. № 584.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Порядку результати виїзної планової перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обов’язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб’єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб’єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, ”приховування об’єкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка тощо).

Судом з’ясовано, що висновки Акту перевірки від 08.02.10 р. є неузгодженими з його описовою частиною, він містить друкарські помилки, має два однакових за змістом пункти 3.3.3, а в останньому абзаці пункту 3.6 є посилання на додаток 20, який не має жодного відношення до змісту цього абзацу.

Так, в останньому абзаці на сторінці 29 Акту перевірки зазначено, що в порушення підпункту 5.12.6 пункту 5.12 статті 5 наказу ДПА України від 30.05.97 р. №166 ”Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” із змінами та доповненнями позивач відобразив у рядку 23.5 Декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р. (вхідний від 17.07.09 р. № 13480) суму зменшення залишку від’ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за 2008 р. у розмірі 4031101 грн., та суми зменшення залишку від’ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за наслідками позапланових виїзних перевірок в розмірах за відповідні періоди: січень 2009 р. –340714 грн., лютий 2009 р. –361159 грн., березень 2009 р. –1046780 грн., квітень 2009 р. –567735 грн., за травень 2009 р. на суму 467005 грн., за червень 2009 р. на суму 247586 грн., за липень 2009 р. на суму 351323 грн., за жовтень 2009 р. на суму 65905 грн.

Тобто, згідно викладеному в Акті перевірки позивач повинен був в декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р. врахувати висновки ДПІ за наслідками перевірок, які було здійснено після подання цієї декларації, у тому числі висновок цього же Акту перевірки щодо завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та жовтень 2009 р. на суму 65905 грн.

Жодних пояснень з боку відповідача з цього приводу стосовно того, в який спосіб позивач повинен був це зробити Акт перевірки від 08.02.10 р. не містить.

З огляду на вищенаведене, суд вважає висновки відповідача припущенням, а тому вони не можуть бути належними доказами, які б підтверджували недотримання позивачем вимог податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ”- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 17.02.10 р. № 0000082301/0, від 28.04.10 р. № 0000082301/1, від 16.07.10 р. № 0000082301/2, прийнятих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року на 1635061 грн. та за травень 2009 року на 1403144 грн

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа

12.01.2011 р.