Постанова № 13569115, 22.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 р. № 2а-9651/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Демяновського Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Бугари Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Сокальжитлокомунсервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 20 жовтня 2010 року №0009211601/0, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) в розмірі 13 031, 52 грн. ( 50% від суми узгодженого податкового зобовязання). В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємство частково сплатило узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за Декларацією з податку на додану вартість за серпень 2006 року (№ 21162 від 20 вересня 2006 року) у сумі 2 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1976 від 27 вересня 2006 року, тому нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Представник позивача Грушка М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Сокальському районі Львівської області Сольвар О.М. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що податковим органом правомірно винесено оскаржене податкове повідомлення рішення за порушення позивачем пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

За результатами проведеної ДПІ у Сокальському районі Львівської області документальної невиїзної (камеральної) перевірки дотримання КП «Сокальжитлокомунсервіс»вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181 ІІІ від 21 грудня 2000 року складено Акт № 824/160/31963156 від 08 жовтня 2010 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобовязання за вересень 2006 року з податку на додану вартість у розмірі 26 063,00 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем 20 жовтня 2010 року винесено податкове повідомлення рішення за № 0009211601/0, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) у розмірі 13 031,52 грн. (50% від суми узгодженого податкового зобовязання) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 5.1 статті 5 згаданого Закону, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків, як передбачено першим абзацом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону, зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5 статті 5 Закону № 2181ІІІ КП «Сокальжитлокомунсервіс»в межах граничного строку сплати податкового зобовязання частково сплатило узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за Декларацією з податку на додану вартість за серпень 2006 року (№ 21162 від 20 вересня 2006 року) у розмірі 2 000,00 грн., підтвердженням чого є платіжне доручення № 1976 від 27 вересня 2006 року, сума платежу 2 000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за серпень 2006 року.

З Акту перевірки та Розрахунку до нього (Додаток 1) вбачається, що податковим органом не зараховано в рахунок погашення податкового боргу підприємства, визначеного в Декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року (№ 21162 від 20 вересня 2006 року) (граничний термін сплати 02 жовтня 2006 року), сплачену платником податку кошти в сумі 2000,00 грн. за платіжним дорученням № 1976 від 27 вересня 2006 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновок податкового органу про затримку позивачем сплати узгодженої суми податкового зобовязання на суму 26 063,00 грн. помилковим.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач допустив затримку узгодженої суми податкового зобовязання на суму 24063,00 грн., на яку податковий орган повинен був здійснити нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи відповідача про законність висновків податкового органу, встановленого в ході перевірки і відображеного в Акті № 824/160/31963156 від 08.10.10 року, та правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення № 0009211601/0 від 20 жовтня 2010 року спростовуються зібраними по справі доказами, тому судом до уваги не беруться.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення № 0009211601/0 від 20 жовтня 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на 2000,00 грн. сплаченого податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення № 0009211601/0 від 20 жовтня 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на 2000,00 грн. сплаченого податку на додану вартість, суд прийшов до висновку, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року та «Про державну податкову службу»від 04 грудня 1990 року за № 509 ХІІ і з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів, тому підлягає визнанню протиправним в частині зайвого нарахування 1000 грн. штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

У разі визнання податкового повідомлення рішення протиправним воно є таким, що не діє з моменту його прийняття, відтак скасування не потребує.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області № 0009211601/0 від 20 жовтня 2010 року в частині зайвого нарахування 1000 грн. штрафних санкцій за платежем : податок на додану вартість.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2010 року.

Суддя:підпис-з оригіналом звірено.

Суддя Демяновський Г.С.