Постанова № 13568608, 23.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 р. № 2а-693/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представників: позивача Балаєва Ф.Д., Лах З.М.,

відповідача Сольвара О.М., Соляра В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07 липня 2009 року № 0006532301/0 (№ 0006532301/1, № 0006532301/2), яким визначено податкове зобовязання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1032793,10 грн., у т.ч. за основним платежем 516276,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 516519 грн. та від 07 липня 2009 року №0006542301/0 (0006542301/1, 0006542301/2), яким визначено податкове зобовязання за платежем по податку на додану вартість 107943,00 грн., у т.ч. за основним платежем 71962,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35981,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі укладених договорів ТзОВ «Опрон Україна»протягом 2007 2008 років придбавало у ПП «Гео Полюс», ПП «Мегаторг»та ПП «Фірма Інтергурт»вживані металоконструкції для чорного металобрухту та макулатуру, поставка та оплата яких за весь період взаємовідносин з цими субєктами підтверджується належними чином оформленими податковими накладними, виписками по банку та актами звірок взаємних розрахунків по всіх операціях. В подальшому придбана у вказаних постачальників продукція була повністю реалізована покупцям. Тому висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій з ПП «ГеоПолюс», ПП «Мегаторг»та ПП «Фірма Інтергурт»є безпідставним, а виключення з валових витрат та з податкового кредиту ТзОВ «Опрон Україна»витрат на придбання вживаних металоконструкцій та макулатури у цих підприємств необґрунтованим. Вказав, що одержаний від ЗАТ «Банк НРБ» за договором №11-В-08/21/ЮО від 29.05.2008 р. кредит на суму 520000 євро ТзОВ «Опрон Україна»був використаний за цільовим призначенням: 361000 євро - на придбання основних засобів (машин для роботи з металобрухтом) та 159000 євро - на поповнення обігових коштів, в т.ч. розмитнення та обовязкові платежі. Позики працівникам за рахунок коштів кредиту не видавалися, тому виключення з валових витрат ТзОВ «Опрон Україна»суми витрат в розмірі 65820 грн. є необґрунтованим. Крім цього, відповідач при визначенні податкового зобовязання за платежем податок на прибуток, всупереч пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 100%, тобто з перевищенням визначеного законом максимального розміру штрафної санкції. В ході розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати нечинним рішення відповідача від 07 липня 2009 року №0006552300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199945,50 грн. згідно з ч. 1 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95. В обґрунтування збільшених позовних вимог посилається на те, що відповідачем з порушенням п. 9 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 року та п. 3.5 Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів (затвердженої наказом ДПА України № 4 93 від 08.11.2005 року) були вилучені чернетки документів: ВКО № 33 від 07.04.2008 року.; ВКО № 78 від 25.06.2008 р.; ВКО № 103 від 15.08.2008 р. та ВКО № 161 від 17.12.2008 р., не враховані пояснення відповідальних осіб з цього приводу. Крім цього, відповідач застосував штрафні санкції, які є адміністративно-господарськими санкціями, з порушенням передбачених ст. 250 ГК України строків.

Представники позивача Балаєв Ф.Д. Лах З.М. в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням збільшених позовних вимог, підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Сольвар О.М. в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що в ході проведеної перевірки, результати якої відображені в акті №612/2301/34105438 від 23.06.2009 р. було встановлено, що первинними документами не підтверджено придбання позивачем товарно матеріальних цінностей за договорами поставки продукції, укладеними з ПП «Гео Полюс», ПП «Мегаторг»та ПП «Фірма Інтергурт», їх фактичне використання в господарській діяльності підприємства та понесення товариством витрат. Крім цього, товариство віднесло до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами за договором кредитування № 11-В-08/21/ЮО на суму 65820, 26 грн., надаючи в той же час безвідсоткові короткотермінові позики своїм працівникам. Таким чином, ТзОВ «Опрон Україна»занизило податок на прибуток підприємства на загальну суму 516273,57 грн., чим порушило п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР. Оскільки відповідними первинними документами не підтверджено витрати по доставці придбаних у ПП «Гео Полюс», ПП «Мегаторг»та ПП «Фірма Інтергурт»товарно-матеріальних цінностей, які б засвідчували звязок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю підприємства, то позивач безпідставно включив до податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 71962,00 грн., чим порушив пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997року № 168/97-ВР. Крім цього, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2.8, п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, яке полягало в тому, що було виявлено видаткові касові ордери на видачу готівки під звіт з каси підприємства без підтвердження отриманої суми розписом одержувача коштів. Вважає, що податковим органом податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції визначені відповідно до вимог чинного законодавства, тому податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2009 року № 0006532301/0 та від 07 липня 2009 року № 0006542301/0, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 липня 2009 року № 0006552300 є законними. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна», зареєстрований Сокальською районною державною адміністрацією як субєкт підприємницької діяльності 03.03.2006 року (код ЄДРПОУ 34105438) та перебуває на податковому обліку у Сокальському відділенні Червоноградської ОДПІ за №623.

ТзОВ «Опрон Україна»відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.03.06 року № 18617423, виданого Сокальським відділенням Червоноградської ОДПІ, був зареєстрований платником ПДВ.

Згідно наданої Управлінням статистики у Сокальському районі Львівській області довідки з ЄДРПОУ (АБ № 093095) видами діяльності ТзОВ «Опрон Україна»за КЕВД є: оптова торгівля відходами та брухтом; оброблення металевих відходів та брухту; оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; оброблення неметалевих відходів та брухту; збирання та знищення інших відходів; складське господарство.

На здійснення заготівлі і переробки металобрухту чорних металів ТзОВ «Опрон Україна» Міністерством промислової політики України видана Ліцензія (серія АВ №188940) від 19.09.2006 року з терміном дії до 19.09.2011 року.

На здійснення збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних,відходів гумових, у тому числі зношених шин) ТзОВ «Опрон Україна»Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видана Ліцензія (серія АВ №298503) від 10.11.2006 року з терміном дії до 10.11.2011 року.

За результатами планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна»ДПІ у Сокальському районі Львівської області складено акт №612/2301/34105438 від 23.06.2009 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, яким встановлено порушення:

- п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 516273,57 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 270420,2 грн., за 2007 рік в сумі 479375,22 грн., за І квартал 2008 року в сумі 124025,87 грн., за 1-ше півріччя 2008 року в сумі 379347,87 грн., за 3-и квартали 2008 року в сумі 553662,04 грн., за 2008 рік в сумі 36898,35 грн.;

- пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 71962,00 грн., у тому числі за липень 2007 року 8289,00 грн., за серпень 2007 року 8493,00 грн., за вересень 2007 року 19128,00 грн., за жовтень 2007 року 24630,00 грн., грудень 2007 року 11422,00 грн.;

- п.2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, що призвело до перевищення ліміту готівки в касі в сумі 9972,75 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Сокальському районі Львівської області прийнято:

- податкове повідомлення рішення № 0006532301/0 від 07 липня 2009 року про донарахування податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1032793,10 грн., у т.ч. за основним платежем 516276,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 516519 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 0006542301/0 від 07 липня 2009 року про донарахування податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 107943,00 грн., у т.ч. за основним платежем 71962,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35981,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000652300 від 07 липня 2009 року згідно з ч.1 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95 в сумі 199945,50 грн.

Висновок податкового органу про порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зроблено на підставі того, що первинними документами не підтверджено придбання товарно матеріальних цінностей за договорами поставки продукції, укладеними ТзОВ «Опрон Україна»з ПП «Гео Полюс», ПП «Мегаторг»та ПП «Фірма Інтергурт», їх фактичне використання в господарській діяльності підприємства та понесення товариством витрат, які б давали підстави для включення таких до складу валових витрат. Крім цього, підприємство віднесло до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами за договором кредитування № 11-В-08/21/ЮО на суму 65820, 26 грн., надаючи в той же час безвідсоткові короткотермінові позики своїм працівникам.

Поняття валових витрат виробництва та обігу, а також порядок включення сум до складу валових витрат визначаються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94 ВР від 28 грудня 1994 року.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 334/94 ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Судом встановлено, що ТзОВ «Опрон Україна» уклало договори купівлі продажу товарів:

- Договір № 58 від 02.07.2007 року з ПП «Фірма Інтергурт»;

- Договір від 20.10.2007 року з ПП «Гео Полюс»;

- Договір від 18.12.2007 року з ПП «МегаТорг».

За умовами вказаних договорів ТзОВ «Опрон Україна»придбавало у ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс» бувші в користуванні металоконструкції для чорного металобрухту та макулатуру.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач надав суду належними чином оформлені податкові накладні, прибуткові та видаткові накладні, товарно транспортні накладні; виписки по банку; акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 року між ТзОВ «Опрон Україна»з ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс».

Згідно наявних документів ТзОВ «Опрон Україна»придбало товарно матеріальні цінності у ПП «Фірма Інтергурт»на суму 1752656,21 грн., в т.ч. ПДВ 292109,37 грн.; у ПП «Гео Полюс»на суму 1446377,70 грн., в т.ч. ПДВ 241062,95 грн.; у ПП «МегаТорг»на суму 1822983,35 грн., в т.ч. ПДВ 303831,56 грн.

З актів звірки взаємних розрахунків вбачається, що розрахунки ТзОВ «Опрон Україна»з ПП «Фірма Інтергурт»були завершені 18.12.2007 року, з ПП «МегаТорг»- 01.10.2008 року.

З акту перевірки №612/2301/34105438 від 23.06.2009 р. вбачається, що відповідно до оборотно-сальдових відомостей станом на 31.12.2008 року відсутня кредиторська заборгованість ТзОВ «Опрон Україна»перед ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс».

В подальшому придбану у ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс»продукцію ТзОВ «Опрон Україна»реалізував ВАТ МК «Азовсталь», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ЗАТ «Макіївський металургійний завод», підтвердженням чого є квитанції про приймання вантажу з відмітками станції відправлення - ст. Сокаль Львівської залізниці.

Висновок про відсутність підтвердження фактичного отримання та використання в господарській діяльності позивача вказаного товару та нікчемність договорів поставки, укладених ТзОВ «Опрон Україна»з ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс», відповідачем зроблений на підставі пояснень працівників ТзОВ «Опрон Україна»ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що їм невідоме місце знаходження ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс», товариство не придбавало у цих підприємств металобрухт та макулатуру, а також на підставі того, що наявним у позивача автомобілем марки ЗІЛ 555, д.н.з. НОМЕР_1 неможливо перевезення зазначеної в товарно-транспортних та видаткових накладних кількості металоконструкцій.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 спростували вказані доводи податкового органу, ствердивши, що по вул. Дж. Вашингтона, 8 у м. Львові, де розташовувались ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс», здійснювалась загрузка бувших в користуванні металоконструкцій на належний ТзОВ «Опрон Україна»транспорт.

Згідно висновку інженерно-технічного дослідження № 06с/10 від 05.10.2010 р. навантаження вантажу на автомобіль марки ЗИЛ ММЗ 555, більшого ніж вантажопідйомність 4,5 т, яка встановлена технічною характеристикою заводу виробника, з технічної точки зору можливе.

Оскільки діяльність ТзОВ «Опрон Україна» повязана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів, неметалевих відходів та брухту, збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, то придбання позивачем у ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс»бувших в користуванні металоконструкцій для чорного металобрухту та макулатури та подальша їх реалізація свідчить про те, що витрати по договорам з вказаними постачальниками були повязані з господарською діяльністю товариства і правомірно віднесені позивачем до валових витрат.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Опрон Україна»та ЗАТ «Банк НРБ»29.05.2008 р. був укладений договір № 11-В-08/21/ЮО про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого кредит в розмірі 520 000 євро надається на придбання машин для різки та пресовки металолома (прес-ножниць) та для перезагрузки металолома; транспортування обладнання; розмитнення та обовязкових платежів, а також на поповнення оборотних коштів для закупівлі додаткових ресурсів.

Відповідачем не заперечується використання кредитних коштів в сумі 361000 євро на придбання основних засобів (машин для роботи з металобрухтом) та в сумі 159000 євро на поповнення обігових коштів, в т.ч. розмитнення та обовязкові платежі, що відображено в акті перевірки №612/2301/34105438 від 23.06.2009 р.

Податковий орган заперечує правомірність віднесення позивачем до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами з тієї підстави, що одночасно з отриманням кредитних коштів товариство надавало споживчі безвідсоткові позики своїм працівникам.

Судом встановлено, що загальними зборами трудового колективу ТзОВ «Опрон Україна»від 12.06.2007 року було внесено ряд змін до Колективного договору на 2006 2008 роки, в тому числі він був доповнений розділом VІІ «Соціальні гарантії», згідно з яким: «Сторона власника вправі видавати безпроцентну позику своїм працівникам за умови її своєчасного повернення».

Вказані зміни були зареєстровані розпорядженням голови Сокальської РДА від 24.07.07 року № 365.

Згідно умов Колективного договору ТзОВ «Опрон Україна»надавало безпроцентні позики своїм працівникам, починаючи з липня 2007 року, що підтверджується наявними в справі копіями договорів позики.

Оскільки надання безпроцентних позик розпочалося майже за рік до укладення договору про відкриття кредитної лінії № 11-В-08/21/ЮО від 29.05.2008 р., суд вважає висновок податкового органу про неправомірність включення позивачем до валових витрат відсотків за користування кредитними коштами помилковим.

Висновок податкового органу про порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 71962,00 грн. ґрунтується на тому, що товариство включило до податкового кредиту придбані у ПП «Гео Полюс», ПП «Мегаторг»та ПП «Фірма Інтергурт»товарно-матеріальні цінності, витрати по доставці яких не підтверджено відповідними первинними документами, які б засвідчували звязок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю підприємства.

Визначення платників податку на додану вартість, обєкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлено Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до статті 7.2.6 цього Закону).

За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Системний аналіз наведених пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що контрагенти позивача ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс»на момент укладення з ним договору були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому мали право на виписку податкових накладних.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Представлені позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та його право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених підприємством у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності, що дає підстави суду зробити висновок про правомірність віднесення ТзОВ «Опрон Україна»до валових витрат та включення до податкового кредиту податку на додану вартість за липень - грудень 2007 року сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс».

Встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені матеріалами справи, свідчать про те, що ТзОВ «Опрон Україна»як підприємство, яке веде господарську діяльність, повязану із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів, неметалевих відходів та брухту, правомірно включило до складу валових витрат вартість одержаних від ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс»товарно-матеріальних цінностей, які використало в своїй господарській діяльності, відтак товариство не занижувало прибуток підприємства та сформувало податковий кредит правомірно.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Надані відповідачем розрахунки фінансових санкцій (штрафів), застосованих податковим органом на підставі ст. 17 Закону № 2181 ІІІ за порушення податкового законодавства по податку на прибуток свідчать, що такі застосовані до позивача у розмірі 100%, що суперечить вимогам пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 цього Закону.

Доводи відповідача про те, що до позивача були застосовані штрафні санкції в порядку та розмірі, передбаченому Наказом ДПА України від 01.04.2010 року № 210, не заслуговують на увагу, оскільки затверджене даним наказом Узагальнююче податкове розяснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків юридичними особами містить вимогу про застосування таких у розмірах, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ.

Висновок податкового органу про порушення ТзОВ «Опрон Україна»п. 2.8., п. 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, ґрунтується на тому, що перевіркою виявлено видаткові касові ордери на видачу готівки під звіт з каси підприємства без підтвердження отриманої суми розписом одержувача коштів, а саме: ВКО № 33 від 07.04.2008 року на суму 267,75 грн., одержувач ОСОБА_9; ВКО № 78 від 25.06.2008 р. на суму 40000,00 грн., одержувач ОСОБА_10; ВКО № 103 від 15.08.2008 р. на суму 60000,00 грн., одержувач Лах З.М.; ВКО № 161 від 17.12.2008 р. на суму 385,00 грн., одержувач ОСОБА_10

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями, а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637 (з наступними змінами і доповненнями) (далі Положення № 637).

Згідно до п.1.2 Положення № 637 ліміт залишку готівки в касі (далі ліміт каси) граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до п.2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Порядок оформлення касових операцій встановлений розділом 3 Положення № 637, відповідно до п. 3.4, п.3.5. якого видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, у яких фізична особа розписується про одержання готівки із зазначенням одержаної суми.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

У разі виявлення під час перевірок таких ордерів або відомостей, згідно п.7.24 Положення № 637 сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться до розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Представник позивач Лах З.М., не заперечуючи наявності виявлених в ході перевірки видаткових касових ордерів на видачу готівки під звіт з каси підприємства без підтвердження отриманої суми розписом одержувача коштів, пояснила, що це були чернетки, які працівники податкового органу вилучили з порушенням встановленого законом порядку та не взяли до уваги належним чином оформлені видаткові касові ордери, які зберігалися в окремій папці, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були оглянуті судом.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка касир ТзОВ «Опрон Україна»ОСОБА_11 підтвердила, що у наданих нею для перевірки касових документах були помилково підшиті чернетки чотирьох видаткових касових ордерів без підписів одержувачів коштів, хоча в іншій папці були належним чином оформлені видаткові касові ордери.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків головні державні податкові ревізори-інспектори управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Львівській області ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які здійснювали перевірку в частині дотримання ТзОВ «Опрон Україна»порядку ведення операцій з готівкою, ствердили, що відображені в акті перевірки № 612/2301/34105438 від 23.06.2009 р. видаткові касові ордери на видачу готівки під звіт з каси підприємства без підтвердження отриманої суми розписом одержувача коштів, зберігалися разом з іншими документами, наданими касиром товариства для перевірки. Заперечили вилучення вказаних документів, ствердивши, що працівниками товариства на їхню вимогу без жодних застережень були зроблені ксерокопії видаткових касових ордерів без підписів.

Оскільки Положення № 637 не містить такого поняття як «чернетка видаткового касового ордеру», суд не бере до уваги доводи позивача щодо їх наявності.

Доводи позивача на порушення відповідачем п. 9 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 року та п. 3.5 Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів (затвердженої наказом ДПА України № 4 93 від 08.11.2005 року) щодо вилучення оригіналів (копій) документів, а саме: ВКО № 33 від 07.04.2008 року.; ВКО № 78 від 25.06.2008 р.; ВКО № 103 від 15.08.2008 р. та ВКО № 161 від 17.12.2008 р. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому судом до уваги не беруться.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що ТзОВ «Опрон Україна»порушило п. 2.8, п. 3.5 Положення № 637, тому ДПІ у Сокальському районі правомірно прийнято рішення про застосуваннядо позивача штрафних (фінансових) санкцій.

В той же час, суд вважає, що застосовані податковим органом за рішенням від 07 липня 2009 року № 0006552300 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 199945,50 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій, спірним рішенням від 07 липня 2009 року № 0006552300 відповідач застосував такі за чотири порушення, два з яких були вчинені більше ніж за один рік до їх застосування, а саме: 07.04.2008 року та 25.06.2008 року.

Виходячи з положень статей 238, 239, 250 Господарського кодексу України, застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень рішень № 0006532301/0 від 07 липня 2009 року та № 0006542301/0 від 07 липня 2009 року, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 липня 2009 року №0006552300 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 79855 грн. 50 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення № 0006532301/0 від 07 липня 2009 року та № 0006542301/0 від 07 липня 2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 липня 2009 року № 0006552300 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 79855 грн. 50 коп., суд прийшов до висновку, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94 ВР від 28 грудня 1994 року, Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року та Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436/95 від 12 червня 1995 року і з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є визнання його судом протиправним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення відповідача № 0006532301/0 від 07 липня 2009 року та № 0006542301/0 від 07 липня 2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 липня 2009 року №0006552300 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 79855 грн. 50 коп. підлягають визнанню протиправними.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 07 липня 2009 року № 0006532301/0 (№ 0006532301/1, № 0006532301/2) та від 07 липня 2009 року № 0006542301/0 (№0006542301/1, № 0006542301/2).

Визнати частково протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 07 липня 2009 року № 0006552300 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 79855 (сімдесят девять тисяч вісімсот пятдесят пять) грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2010 року.

Суддя Хома О.П.