Постанова № 13568460, 20.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року 15 год. 53 хв. Справа № 2а-9690/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛазаренко М.С.

при секретаріГончаренко Н.А.

за участю представників

від позивача: Москаленко Д.Ф.

від відповідача: Лисенко О.В.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Ферротрейдінг»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення №0001372305/0/22329 від 17.08.2010

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Ферротрейдінг» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення №0001372305/0/22329 від 17.08.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та дав пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення є законним та надав відповідні письмові пояснення.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 08.06.2010 року по 29.06.2010 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Закритого акціонерного товариства «Ферротрейдінг» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2010 р.. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено Акт №124/23-509/31612766 від 06.07.2010 року.

За результатами виявлених порушень, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення №0001372305/0/22329 від 17.08.2010р, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3302668 грн. 50 коп., у тому числі основний платіж - 2201779 грн., штрафні санкції - 1100889 грн. 50 коп.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ЗАТ «Ферротрейдінг» звернувся до суду з позовом про його визнання нечинним.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р., що призвело до:

1)заниження податку на додану вартість на загальну суму 2201770 грн., у тому числі за грудень 2009р. у сумі 1525530 грн., за січень 2010р. у сумі 61246 грн., за березень 2010р. у сумі 62003 грн.;

2)завищення значення р.26 «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за липень 2009р. у розмірі 3117 грн., за серпень 2009р. у розмірі 3117 грн., вересень 2009р. у розмірі 805863 грн., жовтень 2009р. у розмірі 2203584 грн., листопада 2009р. у розмірі 2203584 грн., грудень 2009р. у розмірі 678054 грн., січень 2010р. у розмірі 62003 грн., лютий 2010р. у розмірі 62003грн.

Перевіркою встановлено, що ЗАТ «Ферротрейдінг» (Покупець) та TOB «Раміта-2008» уклали Договір №491 від 03.09.2009р. про наступне.

Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити брухт чорних шіів (далі-товар).

Кількість та якість визначаються в специфікаціях до даного договору.

Ціна товару визначається в специфікаціях до цього договору. Загальна сума договору складає суму всіх його специфікацій.

Поставка товару Постачальником здійснюється на умовах DDU - склад Покупця (м. Запоріжжя, Південне шосе, 59).

Поставка товару здійснюється узгодженими сторонами партіями. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної на товар.

Розрахунки за цим договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Покупця, або в будь-якій іншій не забороненій діючим законодавством України формі.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється з врахуванням інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кідькості, затвердженій постановою Державного арбітражу при Советі Міністрів СССР від 15.06.1965р № П-6, а також інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного спожитку по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Советі міністрів СССР від 25.04.1966р №П-7.

Строк дії договору - з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Раміта-2008» у розмірі: за липень 2009р. 3117 грн., за вересень 2009р. 2201944 грн.

Розрахунки проведено у вексельній формі: простим векселем №1965751 від 30.10.2009р. на суму 6419625 грн. 60 коп. та через розрахунковий рахунок.

До перевірки надано документи, які свідчать про отримання позивачем від ТОВ «Раміта 2008» 907,145 тон металобрухту.

Згідно аналізу Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що основним постачальником ТОВ «Раміта-2008» є ТОВ «Радіссон» та ТОВ «Імпекс торг».

Постачальником підприємств ТОВ «Раддісон» та ТОВ «Імпекс торг» згідно аналізу Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є ТОВ «Фабрика Башмачок».

ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя службовою №965/26-31 від 29.06.2010р. надано пояснення директора та засновника ТОВ «Фабрика Башмачок». Відповідно до наданих пояснень, в період здійснення фінансово-господарської діяльності основним видом діяльності підприємства було виробництво та ремонт взуття. Після втрати в середині 2008р. документів фінансово-господарської діяльності було прийнято рішення про ліквідацію підприємства, тобто з другої половини 2008р. підприємство фактично не здійснювало фінансово-господарську діяльність, жодні первинні документи (податкові накладні, накладні) не складалися, договори не укладалися, взаємовідносини з іншими СГД не здійснювалися.

ЗАТ «Ферротрейдінг» діяло без належної обачності, підприємству мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан контрагента ТОВ «Раміта-2008», умови ведення вказаним підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускалися.

Таким чином діяльність ТОВ «Раміта 20008» була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди для третіх осіб переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобовязань.

Таким чином, у результаті порушення контрагентом ТОВ «Ферротрейдінг» - ТОВ «Раміта-2008» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад», угоди укладені з ТОВ «Раміта-2008» на реалізацію товару на адресу останнього, та в свою чергу угоди, укладені контрагентами ТОВ «Фабрика «Башмачок» на подальшу реалізацію даного товару мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Ферротрейдінг» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Суд вважає дані висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.1990 (із змінами та доповненнями) - «Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій», до функцій податкових органів не входить визнання договорів нікчемними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та т.і.

Додатково слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., зареєстрованим в Мінюсті України 25.08.2005 р. за N 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Субєкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Згідно з п. 2.1 ст.2 Закону «Про податок на додану вартість», платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п. 7.2.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

е) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Таким чином, приписами Закону України «Про податок на додану вартість» визначений тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ у ціні товару - відсутність податкової накладної.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) «у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом , на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 ст. 9 Закону «Про ПДВ» реєстрація діє до дати її анулювання.

У судовому засіданні представником позивача зазначено та не спростовано представником відповідача, що згідно офіційного сайту ДПА України у ТОВ «Імпекс торг» свідоцтво ПДВ анульовано 14.04.2010р., ТОВ «Радісон» є платником ПДВ, у ТОВ «Фабрика «Башмачок» свідоцтво пдатника ПДВ скасоване 08.10.2009р., тобто після укладання правочинів між ЗАТ «Ферротрейдінг» та ТОВ «Раміта-2008».

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки щодо виявлених порушень, не підтверджені належними доказами, а податковим органом не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0001372305/0/22329 від 17.08.2010 року у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001372305/0/22329 від 17.08.2010, прийняте державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Ферротрейдінг» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 28.12.2010 року

Суддя М.С. Лазаренко

Постанову виготовлено у повному обсязі 24 грудня 2010 року.