Ухвала суду № 135683838, 14.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12099/26

Провадження 2/127/3495/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви судом встановлено їх невідповідність вимогам цивільно-процесуального законодавства України.

У порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається посилання позивача на положення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення його від сплати судового збору. Однак, суд не погоджується з таким твердженням позивача з наступних підстав.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус, права та пільги учасників бойових дій визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Отже, сама по собі наявність статусу військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста, учасника бойових дій (прирівняної до нього особи) не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Таким чином, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста, учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень, зокрема, ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Наведене узгоджується із позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постановах, зокрема, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 13 квітня 2020 року та від 06 травня 2020 року у справі № 9901/70/20; Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2020 року у справі № 240/934/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 18 жовтня 2023 року № 521/1372/23, від 10 червня 2024 року у справі № 320/42687/23, від 29 січня 2025 року у справі № 600/3723/24-а.

Враховуючи посилання позивача в обґрунтування його звільнення від сплати судового збору на ухвалу колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2024 у справі № 567/79/23 (провадження № 61-16782св24), суд звертає увагу позивача, що цим судовим рішенням Верховний Суд вважаючи за необхідне відступити у визначений спосіб від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, залишеного без відступу від нього її постановою від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, у інших постановах Верховного Суду (наприклад, від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, від 04 травня 2020 року у справі № 314/3549/17, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 24 листопада 2021року у справі № 761/1004/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 521/17186/20, від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21 тощо), який обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір виключно статтями 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни, передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Водночас, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у вищевказаній справі справу було повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається. Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

Таким чином, враховуючи наведе суд дійшов висновку, що предмет і підстави позову жодним чином не пов`язані з порушенням права позивача на соціальний захист саме як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), а також не пов`язані із виконанням ним військового обов`язку та/або під час виконання службових обов`язків, а тому судовий збір за подання до суду цієї заяви має бути сплачений на загальних підставах.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з Законом України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331, 20 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640, 00 гривень).

Отже, враховуючи вищевикладене, розмір судового збору при зверненні до суду із даною позовною заявою враховуючи визначену позивачем ціну позову становить 1 866, 66 гривень. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, враховуючи визначену позивачем ціну позову та положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 1 493, 33 гривень і надати суду документи, що підтверджують його сплату у відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

У документі про сплату судового збору мають бути зазначені наступні платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: отримувач коштів ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37979858; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA318999980313181206000002856; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу: (*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький міський суд Вінницької області (назва суду, де розглядається справа)).

Крім того, у порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Закон встановлює обов`язкові вимоги до позовної заяви (ст.ст. 175, 177 ЦПК України). Зокрема, від якості позовної заяви та юридично правильного її змісту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

Суд звертає увагу позивача на положення ч. 9 ст. 43 ЦПК України: якщо позов поданий до суду в електронній формі, позивач має подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 і ч. 2 ст. 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Меділабс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без руху та надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом

-зазначення у позовній заяві визначених процесуальним законом відомостей:

-щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

-надання суду:

-документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя