Рішення № 135679390, 14.04.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 278/6337/25

Провадження по справі №2/276/346/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

при секретарі судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3498167 від 28.02.2023 в розмірі 68120 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн і витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28.02.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3498167 (далі - кредитний договір, договір), за умовами якого відповідачу був наданий кредит на суму 13000 грн на строк 359 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,99% в день. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. 26.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» було укладено договір відступлення права вимоги № 26102023, за умовами якого ТОВ «ФК Профіт» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 09.09.2025 між ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача за вищезазначеним договором. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3498167 від 28.02.2023 на загальну суму 68120 грн, з яких: 13000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 55120 грн - заборгованість по процентах.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 13.02.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка повернута до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідач, будучи повідомленим відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 28.02.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3498167, за умовами якого відповідачу був наданий кредит на суму 13000 грн на строк 359 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,99% в день.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» від 28 лютого 2024 року на картку № НОМЕР_1 28 лютого 2023 року було зараховано 13000,00 грн.

Згідно договору про відступлення права вимоги № 26102023, укладеного 26.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт», ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК Профіт» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Лінеура Україна» та боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до п. 6.1 договору про відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023 загальний розмір портфеля заборгованості права вимоги до яких відступаються складає 99537321,90 грн станом на дату підписання сторонами цього договору.

Згідно з п. 6.2.3 договору про відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023 права вимоги переходять до нового кредитора з моменту зарахування грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п.7.1 договору, на рахунок кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно з пунктами 7.1 та 7.2 договору про відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023, в якості компенсації за придбання (відступлення) права вимоги Новий Кредитор сплачує Кредиторові плату в розмірі 1170331,26 грн. Новий кредитор здійснює оплату Кредиторові шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього договору, протягом 2 робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до п.8.1.1 договору про відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023 факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної з сторін.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано доказів, на підтвердження переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Профіт» права вимоги до відповідача за кредитним договором №3498167 (витягу з реєстру боржників, акту приймання-передачі реєстру боржників, платіжних документів на підтвердження факту сплати коштів за цим договором).

Згідно з ч.9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Оскільки позивачем не надано підтвердження надсилання копії реєстру боржників від 26.10.2023 до договору відступлення права вимоги № 26102023 на адресу відповідача, надісланого до суду 12.02.2026 разом з клопотанням про долучення доказів, суд відповідно до ч.9 ст. 83 ЦПК України, не бере до уваги копії такого реєстру боржників.

09.09.2025 між ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Профіт» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» приймає належні ТОВ «ФК Профіт» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 68120 грн, з яких: 13000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 55120 грн - заборгованість по процентах.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Системний аналіз положень ст.ст. 512, 514 ЦК України свідчить, що відступлення права вимоги можливе лише у зобов`язанні, яке існує на момент укладення договору про відступлення права вимоги (у т.ч. договору факторингу).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 з ТОВ «ФК Профіт», яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги згідно договору відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023, укладеного з кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна».

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Відповідно до правових позицій, викладених Верховним Судом у постанові від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 (справа № 301/2368/14) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

Разом з цим, позивачем відповідного Реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023, Акту приймання-передачі реєстру боржників та доказів оплати відповідно до п.6.2.3. договору відступлення прав вимоги суду не надано, у зв`язку з чим не підтверджено належними доказами перехід прав вимог за кредитним договором №3498167 від 28.02.2023 від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК Профіт».

Із наведеного слідує, що позивачем не доведено належними доказами, що у ТОВ «ФК Профіт» виникло право вимоги до відповідача за кредитним договором №3498167 від 28.02.2023, що, у свою чергу, виключає подальший перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект»не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором №3498167 від 28.02.2023 до ТОВ «ФК Профіт», що, у свою чергу, виключає перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача на підставі договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025, оскільки такий договір є похідним від договору відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023, на підставі якого б ТОВ «ФК Профіт» належало право вимоги за кредитним договором №3498167 від 28.02.2023.

У своїй позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект»просило розглянути справу за відсутності його представника та на підставі наявних у справі доказів, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів заявлено не було.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, то на підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір та інші витрати покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження за адресою: 02154, м. Київ, просп. Соборності, буд. 30а, приміщення (офіс) 321, код ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д.О. Бобер