Рішення № 135678001, 13.04.2026, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/779/25

Провадження № 2/512/109/26

"13" квітня 2026 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря Тімановського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2025 представник АТ КБ "Приватбанк" Ляр Д.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з неї на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 24.12.2013 у розмірі 119055,17 грн. станом на 17.09.2025 та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Вимоги мотивує тим, що відповідачка 24.12.2013 ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт споживчого кредиту, а також власноруч підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, чим приєдналася до кредитного договору.

На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачці відкрито картковий рахунок та видно кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 100000,00 грн. 17.2.2015 для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідачка отримала кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 02/19, тип універсальна.

Отже, відповідач не лише отримала кредитну картку, а й визнала укладення кредитного договору та погодилася з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків.

Після спливу строку дії першої картки відповідачкою для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 05/21, тип - Універсальна; кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 11/28, тип - Універсальна.

В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 42,0 % річних.

У процесі користування кредитним рахунком клієнту були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток, які банк постійно пропонує клієнту для ознайомлення огляду кожного наступного разу, коли відбуваються навіть незначні зміни. Також, в зв?язку зі змінами законодавстві - впровадженні нормами закону "Про споживче кредитування" паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 18.05.2021, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашала заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.

Позивач звертає увагу суду, що далі у процесі користування рахунком 18.05.2021 відповідачкою підписано заяву про приєднання по Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_4 , строк дії - 02/25, тип - Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України". При цьому, на момент підписання зазначеної вище Заяви заборгованість відповідачки становила 31823,99 грн, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості.

Тобто, відповідачка була належним чином повідомлена про умови кредитування зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 18.05.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42%. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 24174,58 грн.

Також, позивач звертає увагу суду, що у зв?язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації, Банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 року - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 р. відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру (детально у Розрахунку заборгованості).

Таким чином, Банк свої зобов?язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідачки відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідачка отримуючи кредитні картки фактично отримувала електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідачка мала безперервний доступ до самого рахунку.

Відповідачка зобов?язалася повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов?язаннями.

Таким чином, відповідачка порушила умови кредитного договору, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Так, представник позивача просить стягнути відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 119055,17 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 94880,59 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками 24174,58 грн.

Савранський районний суд Одеської області ухвалою від 06.10.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачці запропоновано надати у строк 15 днів з дня вручення ухвали відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачці строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву та, відповідно, відповіді на відзив для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачці за адресою, що вказана в позові.

Відповідачка в судові засідання призначені на 17.11.2025, 24.12.2025, 09.03.2026 та 13.04.2026 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, до суду повернулися конверти з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 99, 103, 104, 105, 106). Про причини неявки відповідачка суд не повідомила, відзив на позов не подавала. Інших заяв і клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, правом подати відзив відповідачка ОСОБА_1 не скористалася. До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві, проти заочного розгляду не заперечує (а.с.100).

Так, відповідачка, яка повідомлена про дату, час та місце розгляду справи до суду не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надала, свою позицію не виклала, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористалася.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За заявою позивача суд ухвалив - розглядати справу в заочному порядку відповідно до статті 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд установив, що 24.12.2013 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Крім того, вказаний кредитний договір містить особистий підпис відповідачки зазначеної як ОСОБА_2 (а.с.45).

Згідно заяви про приєднання умов та правил надання банківських послуг вбачається. що процентна ставка відсотків річних складає 42,0% - для карт «Універсальна», 40,8% - для карт «Універсальна Gold», тип процентної ставки фіксована, змінюваної ставки немає, за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду 0 грн. для карт «Універсальна», 240,00 грн. для карт «Універсальна Gold», за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредиту мінімальними щомісячними платежами 44194,00 грн. для карт «Універсальна», 55122,00 грн. для карт «Універсальна Gold», тип процентної ставки фіксована. Крім того, заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить підпис відповідачки зазначеної як ОСОБА_1 (а.с.46-56).

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 24.12.2013 вбачається, що станом на 30.06.2019 загальна заборгованість за наданим кредитом становить 29346,64 грн. (а.с.18-23).

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 24.12.2013 вбачається, що станом на 17.09.2025 загальна заборгованість за наданим кредитом становить 119055,17 грн. (а.с.24-31).

З виписки за договором №б/н за період з 17.02.2015 19.09.22025 вбачається, що відповідачка користувалася картками № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 . Факт користування відповідачкою банківськими картками підтверджується тим, що вона здійснювала за їх допомогою платежі, а також самостійно поповнювала відповідні рахунки (а.с.32-42).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 договір б/н вбачається, що зміна кредитного ліміту відбулася 17.02.2015, 11.08.2015, 14.12.2015, 20.01.2016, 21.01.2016, 07.02.2017, 06.04.2017, 1310.2017, 09.08.2018, 28.08.2018, 16.10.2019, 09.02.2022, 02.01.2023, 17.03.2023, 02.05.2025 (а.с.43).

З довідки №0000004761307815 від 19.09.2025 вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 від 17.02.2015, НОМЕР_2 від 07.05.2017, НОМЕР_2 від 07.05.2017, НОМЕР_4 від 18.05.2021, 5457082522548986 від 30.08.2024 (а.с.44).

З паспорту споживчого кредиту АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що сума кредиту від 50000,00 грн. до 800000,00 грн., строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка 0,00001% річних, загальні витрати за кредитом 44194,00 грн., 55122,00 грн., 76121,00 грн. (а.с.57-60).

Матеріали справи містять статут Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриваБанк» та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с. 15, 61-88).

Матеріали справи містять інформацію про відправлення поштової кореспонденції відповідачці (а.с.91-93).

Крім того, матеріали справи містять копія паспорта громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.89).

Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитом.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкт господарювання та фізична особа.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу, України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, судом було встановлено факт отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними та заборгованість відповідачки за кредитним договором від 24.12.2013 станом на 17.09.2025 становить 119055,17 грн., з яких: 94880,59 грн. заборгованість за тілом кредиту та 24174,58 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини, факт отримання кредитних коштів, користування ними та розмір заборгованості, відповідачка суду не надала.

Разом з тим, суд зазначає: зі змісту кредитного договору вбачається, що дані паспорта та РНОКПП споживача ОСОБА_2 , тобто відповідачки ОСОБА_1 , повністю співпадають з даними паспорта та РНОКПП на ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що вказані у кредитному договорі № б/н від 24.12.2013 паспорті дані та РНОКПП позичальника ОСОБА_2 повністю співпадають з такими відповідними даними ОСОБА_1 , судом встановлено, що відповідачка свого часу змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , враховуючи те, що зміна анкетних даних не є підставою для визнання недійсним, нікчемним кредитного договору чи визнання відповідача неналежним, суд дійшов висновку, що матеріали справи у їх сукупності свідчать, що позичальником за вказаним кредитним договором є саме відповідачка у справі, яка нині має прізвище ОСОБА_1 .

А тому, враховуючи, що відповідачка ознайомилася з умовами кредитування, однак взятих на себе зобов`язань за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, що свідчить про порушення прав позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості підлягають задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідачка взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог банку та необхідність їх задоволення.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок (3028,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується платіжною інструкцією від 24.09.2025 № ZZ424B2E8J (а.с.1).

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Документально підтверджені судові витрати позивача складають 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у сумі 119055 (сто дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят п`ять) грн 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.Ю. Брюховецький