Постанова № 13567600, 18.01.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.Справа № 14/123-10-4007

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Лавренюк О.Т.

суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Бахчеван Х.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Олейніков Є.М., дов. № 106 від 07.10.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2., дов. б/н від 11.10.2010 р

розглянувши апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (далі по тексту СПД-ФО ОСОБА_3)

на рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2010 р.

по справі № 14/123-10-4007

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „ЛЕНД-ЛІЗ” (далі по тексту ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ”)

до СПД-ФО ОСОБА_3

про розірвання договору фінансового лізингу, повернення майна та стягнення 44562,60 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ”, 13.09.2010 р. звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до СПД-ФО ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 1405/138 від 14.05.2008 р. (далі по тексту Договір) в розмірі 38419,16 грн., 6143,44 грн. пені, 532,00 грн. витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, розірвання Договору, повернення ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” раніше передане їм СПД-ФО ОСОБА_3 майно за Договором, а саме сідельний тягач Renault RVI, шасі № НОМЕР_2 та напівпричеп Krone шасі № НОМЕР_3 у кількості 1 (однієї) одиниці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані умови Договору, а саме порушено графік сплати щомісячних лізингових платежів, з посиланням на ст.ст. 526, 530, 626, 651 ЦК України, ст.ст. 7, 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

12.11.2010 р. до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” про зменшення позовних вимог, а саме позивач просить викласти п.п. 3, 6 позовних вимог позову в наступній редакції: 3. Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_3 заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором у розмірі 19027,00 грн. 6. Компенсувати за рахунок СПД-ФО ОСОБА_3 витрати на сплату державного мита у розмірі 336,70 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2010 р. по справі № 14/123-10-4007 (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено, розірвано Договір; зобовязано СПД-ФО ОСОБА_3 повернути ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” сідельний тягач Renault RVI, шасі № НОМЕР_2 та напівпричеп Krone шасі № НОМЕР_3; стягнуто з СПД-ФО ОСОБА_3 на користь ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” 36027,00 грн. суми основного боргу, 6143,44 грн. пені, 422,44 грн. державного мита та витрати на ІТЗ у сумі 236,00 грн., тобто позовні вимоги були задоволені без урахування заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, СПД-ФО ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2010 р. по справі № 14/123-10-4007 частково скасувати, прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” про стягнення з відповідача боргу по сплаті лізингових платежів у сумі 19027,00 грн., в решті позовних вимог відмовити, та стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

18.01.2011 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив від ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” на апеляційну скаргу, 18.01.2011 р. представник в судовому засіданні був присутнім, надавав суду усні пояснення щодо задоволення апеляційної скарги в частині зменшення суми заборгованості, в задоволені іншої частини апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду в частині розірвання договору лізингу, повернення предмету лізингу та стягнення пені обґрунтовано і скасуванню не підлягає.

Представник СПД-ФО ОСОБА_3 був присутній у судових засіданнях від 16.12.2010 р. та 18.01.2011 р. по даній справі, надавав усні пояснення щодо задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, колегія судів встановила наступне.

14.05.2008 р. ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” та СПД-ФО ОСОБА_3 уклали Договір, відповідно до умов якого ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” передало СПД-ФО ОСОБА_3 в платне користування терміном на 36 місяців сідельний тягач Renault RVI 2001 р.в., шасі № НОМЕР_2, напівпричіп Krone 1999 р.в. шасі № НОМЕР_3 вартістю 371680,00 грн. про що був складений акт прийому-передачі обєкту лізингу (додаток 3 до Договору).

Згідно з додатком 4 до Договору встановлено графік, розмір та кількість лізингових платежів, які повинні сплачуватись відповідачем. Лізингові платежі сплачуються за виставленими рахунками в національній валюті.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон) Лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Оплата лізингових платежів здійснюється у гривні шляхом перерахування на поточний рахунок позивача або готівкою в касі уповноваженого банку на поточний рахунок позивача (п. 9.4. Договору).

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом, за яким фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Статтею 2 Закону встановлено, що відносини, які виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Права та обовязки сторін за договором фінансового лізингу детально визначені у статтях 10, 11 Закону, зокрема, лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно положень ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених л лізингоотримувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 6.4 та 6.5 Договору передбачено, що лізингоотримувач не має право розірвати або припинити даний Договір по любим причинам, крім випадків, узгоджених Сторонами, та лізингодавець не має права розірвати або припинити даний Договір протягом того часу, коли лізингоотримувач виконує свої обовязки по даному Договору.

Крім того, лізингодавець має право в односторонньому порядку достроково припинити дію даного Договору, з письмовим повідомленням лізингоотримувача, та повернути обєкт лізингу, якщо лізингоотримувач не проводить оплату лізингодателю лізингових платежів на протязі 14 днів після настання строку їх оплати, згідно Додатку № 4 до Договору; якщо лізингоотримувач, протягом 14 днів після отримання письмового повідомлення лізингодавця, не приймає міри для усунення будь-якого порушення Договору, виявленого лізингодавцем.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про розірвання договору лізингу, про повернення предмету лізингу, дійшов висновку що вимоги про розірвання договору та повернення предмету лізингу правомірні, оскільки Відповідач істотно порушив умови Договору , однак судова колегія не може погодитись з таким висновком, оскільки як вбачається з матеріалів справи, за період, який Позивач вказав, як період несплати лізингових платежів, Відповідач проводив оплату лізинових платежів і заборгованість за спірним Договором на час розгляду справи складала всього 19027,00 грн.

Крім того, судова колегія не вбачає істотних порушень умов Договору лізингу, які б привели до негативних наслідків для лізингодавця, оскільки відповідач не припиняв оплату лізингових платежів, а сплата заборгованості частинами, з урахуванням фінансової ситуації не може вважатися істотним порушенням умов Договору.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Розірвання Договору лізингу, по якому сплачено більш ніж 50% вартості предмету лізингу, по якому відсутні негативні наслідки для Позивача не може вважатися справедливим.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду в частині розірвання договору лізингу та відповідно зобовязання Відповідача повернути предмети лізингу, підлягає скасуванню з відмовою в задоволені позову про розірвання Договору лізингу та зобовязання повернути предмет лізингу.

Щодо стягнення з СПД-ФО ОСОБА_3 на користь ТОВ „ЛЕНД-ЛІЗ” 36027,00 грн. основного боргу, 6143,44 грн. пені за Договором, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно позовних вимог позивач заявив до стягнення боргу по сплаті лізингових платежів 38419,16 грн., 6143,44 грн. пені за Договором.

СПД-ФО ОСОБА_3 15, 18, 19 жовтня 2010 року частково сплатив борг в розмірі 23900,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

04.11.2010 р. СПД-ФО ОСОБА_3 сплачує ще 17000,00 грн. боргу, про що є відповідні платіжні документи, у звязку з чим сума заборгованості перед позивачем складає 19027,00 грн.

12.11.2010 р., до прийняття рішення по справі, Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з Відповідача борг у розмірі 19027,00 грн.

Однак, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги без врахування заяви про зменшення позову, посилаючись на приписи ст. 22 ГПК України.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду, оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог; до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК).

Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог до прийняття рішення по справі, зменшення позовних вимог не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін по справі і тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення заборгованості у розмірі 36027,00 грн., без врахування заяви про зменшення позовних вимог, у звязку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, з прийняттям рішення про стягнення боргу з Відповідача на користь Позивача в розмірі 19027,00 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, допустив порушення процесуальних норм, а саме неправильне застосування ст. 22 ГПК України, що й призвело до прийняття неправомірного рішення в частині стягнення суми боргу по Договору.

Позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню також не підлягають, оскільки розмір пені розраховано Позивачем з боргу у сумі 36027,00 грн., а матеріалами справи доведена заборгованість в сумі 19027,00 грн. по якій розрахунок не здійснено.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки не підтверджені належними доказами щодо понесених ним збитків у звязку з невиконанням Договору відповідачем, та тим, що дії відповідача щодо погашення заборгованості за Договором свідчать тільки про його зацікавленість та бажання виконувати свої обовязки по Договору.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає правових підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги СПД-ФО ОСОБА_3, оскільки місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, було допущено порушення норм як матеріального, так і процесуального права, та не було надано вірної оцінки наданим до суду доказів та наявним матеріалам справи, а тому і оскаржене рішення підлягає скасуванню.

Судові витрати, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись cm.cm. 49, 99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області по справі № 14/123-10-4007 від 12.11.2010 р. скасувати частково.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „ЛЕНД-ЛІЗ” (65045, м. Одеса, вул. Катериненська, 25, оф. 15, п/р 26505103508001 в ПАТ „Альфа-Банк” у м. Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 31502612) 19027,00 грн. боргу по сплаті лізингових платежів.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „ЛЕНД-ЛІЗ” (65045, м. Одеса, вул. Катериненська, 25, оф. 15, п/р 26505103508001 в ПАТ „Альфа-Банк” у м. Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 31502612) 190,27 грн. державного мита та 106,29 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева