Рішення № 13567567, 18.01.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2011 р. Справа № 14/70. За позовомПриватного підприємця ОСОБА_1 до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Інтернешнл»

проСтягнення заборгованості за послуги 23592,10 грн..

Суддя Швець Микола Васильович

Представники :

Від позивачаОСОБА_2 довіреність від 04.12.2010 року

Від відповідачаЦеханський В.Д. довіреність № 10/7 від 14.12.2010 року СУТЬ СПОРУ :

22 листопада 2010 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду про стягнення ТзОВ «Логістик-Інтернешнл»заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг в сумі 23940,10 грн. у т.ч.: (основного боргу -20000 грн., інфляційних 3005 грн., 3% річних 935,90 грн.).

07 грудня 2010 року представник позивача надав суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог від 07.12.2010 року, відповідно до якої нова ціна позову складає 23592,10 грн. у т.ч.: (основного боргу 20000 грн., інфляційних 2813 грн., 3% річних 779,10 грн.) та уточнено період нарахування інфляційних та річних вересень 2009р. - жовтень 2010 року.

21 грудня 2010 року в судовому засіданні за усним клопотанням представників сторін було оголошено перерву до 18 січня 2011 року на 11:00 год..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обємі та надав заперечення на відзив вх. № 338 від 18.01.2011 року.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просить суд у задоволені позову відмовити за спливом позовної давності з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вх. № 7586 від 21.12.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

17 червня 2009 року між ТзОВ «Логістік-Інтернешнл»та приватним підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договори-замовлення № ЛЗ-0461 та № ЛЗ-0462 на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

На виконання умов укладених договорів, приватним підприємцем ОСОБА_1 було доставлено вантаж з України в Росію, зокрема перевезення за маршрутом з України (Чернівецька обл., м. Хотин, вул. Незалежності, 49-А; фірма відправник ТзОВ ВКТ «Арго») кінцевий пункт Росія (Краснодарський край, м. Славянськ-на-Кубані, вул. Гриня, 5; фірма отримувач ООО «Славянский консервний завод») - п.6.1. п.7.1 договорів. Сума фрахту складає 16000 грн. по кожному договору (загальна сума фрахту - 32000 грн.).

Вантаж (жерстяна банка на піддонах) було доставлено автомобілями РЕНО держ. № НОМЕР_1 п/причіп НОМЕР_3 та СКАНІЯ держ. НОМЕР_4п/причіп НОМЕР_5 (про що свідчать печатки фірми отримувача ООО «Славянский консервний завод»у СMR А№0073649 та А№000106).

Згідно до п. «Оплата та умови оплати»договорів від 17.06.2009 року, оплата проводиться шляхом безготівкового розрахунку, на протязі 21 банківського дня після надання 2-х оригіналів СМR, рахунка, акта виконаних робіт, податкової накладної.

07 липня 2009 позивачем на адресу відповідача було надіслано рахунки на оплату виконаних перевезень (№ОВ09/030 від 24.06.2009 року за договором № ЛЗ-0461 та №ОВ09/031 від 22.06.2009 року за договором № ЛЗ-0462), по 2 оригінали СМR, акти виконаних робіт, податкові накладні ((підтверджується копією фіскального чеку № 0894 від 07.07.2009 року про направлення відповідачу рекомендованого листа (вх. № 339 від 18.01.2011р.)), тобто з врахуванням поштового перебігу та 21 банківського дня (п. «Оплата та умови оплати»договору) обовязок оплати отриманих послуг для відповідача настав 01.08.2009 року.

Проте в порушення умов укладених договорів, відповідачем отриманні послуги по перевезенню вантажу оплачені частково 29.10.2009 року в розмірі 5000 грн. призначення платежу за рахунком №ОВ09/031 від 22.06.2009 року та 10.12.2009 року в розмірі 7000 грн. призначення платежу за рахунком №ОВ09/031 від 22.06.2009 року (підтверджується копіями платіжних доручень № 450 від 29.10.2009р., № 530 від 10.12.2009р. та банківською випискою по рахунку ПП -ОСОБА_1), що в свою чергу спричинило виникненню основного боргу в сумі 20000 грн. у т.ч.: (( за договором № ЛЗ-0462 в сумі 4000 грн. (з рахуванням часткової сплати 12000 грн. за рахунком №ОВ09/031 від 22.06.2009 року) та за договором № ЛЗ-0461 в сумі 16000 грн.(оскільки за рахунком №ОВ09/030 від 24.06.2009 року ні яких сплат не надходило)).

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Станом на день розгляду справи, відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно до якого відповідач просить у задоволені позову відмовити за спливом позовної давності.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяву відповідача суд прийшов до висновку - в частині стягнення основного боргу в сумі 16000 грн. за договором № ЛЗ-0461 від 17.06.2009р. відмовити, з огляду на таке:

Спеціальна позовна давність до вимог, які випливають із договорів транспортного перевезення у закордонному сполученні, встановлюється:

Статтею 926 Цивільного кодексу України, - позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезенням у закордонному сполученні, встановлюється міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України, - щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 32 «Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ)»від 19.05.1956 (ратифікована Україною 01.08.2006) визначено, що строк позовної давності до вимог, які випливають з договорів міжнародного транспортного перевезення, в один рік та встановлює момент часу, з якого розпочинається перебіг вищезазначеної позовної давності- по закінченню трьохмісячного терміну з моменту підписання договору перевезення.

Враховуючи, що договір-замовлення № ЛЗ-0461 укладений між сторонами 17.06.2009р., керуючись ч. 1 ст. 32 Конвенції, строк позивної давності для вимог позивача, які випливають з даного договору, відповідно закінчується 17.09.2010 року (позовна заява надіслана позивачем до господарського суду 17.11.2010р.).

Щодо стягнення решта основного боргу в суми 4000 грн. за договором-замовленням № ЛЗ-0462 від 17.06.2009р. суд прийшов до висновку позовні вимоги в цій частині позову задовольнити, з огляду на таке:

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав суму основного боргу за договором-замовленням № ЛЗ-0462 від 17.06.2009р. шляхом часткової сплати боргу за даним договором в сумі 12000 грн. (29.10.2009 року в розмірі 5000 грн. за рахунком №ОВ09/031 від 22.06.2009 року та 10.12.2009 року в розмірі 7000 грн. за рахунком №ОВ09/031 від 22.06.2009 року (підтверджується копіями платіжних доручень № 450 від 29.10.2009р., № 530 від 10.12.2009р. та банківською випискою по рахунку ПП - ОСОБА_1)).

Отже, з огляду на встановлене судом та враховуючи приписи зазначених вище норм цивільного та спеціального законодавства України, перебіг позовної давності щодо стягнення суми в 4000 грн. за договором-замовленням № ЛЗ-0462 від 17.06.2009р. після його переривання розпочався заново з 10.12.2009р. і мав закінчитись 10.12.2010р. тобто позовна вимога щодо стягнення основного боргу в сумі 4000 грн. з врахування ст. 264 ЦК України подана вчасно (позовна заява надіслана позивачем до господарського суду 17.11.2010р.).

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційних втрат в сумі 2813 грн. та 3% річних в сумі 779,10 грн. (по двом договорам № ЛЗ-0461 та № ЛЗ-0462 від 17.06.2009 року, за період вересень 2009р.- жовтень 2010р., із загальної суми основного боргу 32000 грн. та з врахуванням часткової сплати основного боргу), суд прийшов до висновку що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 712 грн. та 3% річних в сумі 200,30 грн. (тільки за договором № ЛЗ-0462 від 17.06.2009р., тобто із загальної суми 16000 грн. з врахуванням часткової сплати основного боргу в сумі 12000 грн., за період вересень 2009р.- жовтень 2010р. (згідно заяви про зменшення-уточнення позовних вимог від 07.12.2010р.)). В решті заявлених сум інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити, оскільки вони нараховані з врахуванням суми основного боргу 16000 грн. (за договором № ЛЗ 0461 від 17.06.2009р.) в задоволені якого судом відмовлено.

За статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги (16000 грн. за договором № ЛЗ 0461 від 17.06.2009р.), вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги, в даному випадку, до вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Доводи позивача викладені у запереченні на відзив № 338 від 18.01.2011 року щодо безпідставності посилання відповідача на порушення строків позовної давності при зверненні з позовною заявою до суду, оскільки у Конвенції вказано, що пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Факт отримання претензії підтверджується, направленням відповідачу рекомендованого листа з повідомленням, де є відмітка про те, що відповідач отримав цього листа, - до уваги суду не беруться оскільки, - доказом отримання претензії на яку посилається позивач є копія рекомендованого повідомлення від 12.06.2010 року направленого на адресу відповідача гр. ОСОБА_4 якій ні якого відношення до даних договорів-замовлень укладених між сторонами по даній справі не має, окрім того ч. 2 ст. 32 «Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ)»застосовується у разі, пред'явлення претензії у письмовій формі саме перевізнику припиняє відлік терміну позовної давності до дня коли саме перевізник відхилив претензію і повернув додані до неї документи, згідно умов укладених договорів-замовлень від 17.06.2009р. перевізником являється позивач, а не відповідач, тому застосування ч. 2 ст. 32 Конвенції є недоречним.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Інтернешнл»(юридична адреса: м. Чернівці, вул. Шипинська, 8; поштова адреса: м. Чернівці, вул. Винниченка, 20; код ЄДРПОУ 35361460)

на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 поштова адреса: АДРЕСА_2; Р/р НОМЕР_3 в ХФ АКБ «Приватбанк»м. Хмельницький, МФО 315405; ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

·основний борг в сумі 4000 грн.;

·інфляційні втрати в сумі 712 грн.;

·3% річних в сумі 200,30 грн.;

·відшкодування державного мита в сумі 49,13 грн.;

·відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 48,43 грн..

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяМ.В. Швець