Рішення № 13567499, 25.01.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.11

Справа № 10/153-10.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М., розглянувши матеріали справи №10/153-10

за позовом: відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми

до відповідача: компанії «ZEROMAX GmbH», Швейцарія

про визнання договору частково недійсним та стягнення 13679,31 доларів США

за участю представників сторін:

від позивача: Ротт А.О.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач просить визнати недійсним п. 14.2. Договору № 1/75 від 17.07.2008р., укладеного між сторонами даного спору, а також стягнути з відповідача 13679,31 доларів США.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та на виконання вимоги судової ухвали від 18.01.2011р. щодо уточнення адреси відповідача подав лист, яким просить долучити до матеріалів справи копію Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданого Головним управління статистики у м. Києві, відповідно до якого представництво в Україні компанії «ZEROMAX GmbH» знаходиться за тією ж адресою, що й адреса зазначена у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 29, кв. 5.

Відповідач у судове засідання не з’явився, письмово відзиву на позов не подав, оскільки судова ухвала від 18.01.2011р. про відкладення розгляду справи направлена відповідачеві на ту ж саму адресу, що зазначена у позові, поштовим відділення станом на 25.01.2011р до суду не повернута, та знаходження офіційного представництва відповідача за цією адресою підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем у судовому засіданні, тому суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, тому згідно ст. 75 господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

17.07.2008р. між відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково – виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» та компанією «ZEROMAX GmbH» був укладений Договір № 1/75 на виконання шефмонтажних та шефналагоджувальних робіт, а також проведення експлуатаційних випробувань обладнання при будівництві дожимної компресорної станції «Газлі», яка знаходиться на території Республіки Узбекистан.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, а саме: довідки з ЄДРПОУ № 9766/06 (а.с. 35), свідоцтва про реєстрацію № ПІ-3700 від 25.05.2006р. (а.с. 36), довідки про взяття на облік платника податків № 25568/29-207 від 21.06.2006 (а.с. 37) представництво компанії «ZEROMAX GmbH» знаходиться на території України в м. Києві за адресою вул. Івана Франка, 29, к.5.

Позивач просить визнати недійсним п. 14.2 договору, яким передбачено, що в разі неможливості вирішити спір шляхом переговорів, сторони передадуть його на розгляд в Арбітражний (Господарський) Суд, для розгляду у відповідності з застосуванням матеріального права України або Узбекистану. Рішення суду є остаточним та обов’язковим для виконання обома сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно з п. 2.1 договору, позивач, за завданням відповідача, зобов’язався виконати роботи та надати результати робіт відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити роботи на умовах, в порядку та строки, встановлені договором.

Станом на дату звернення позивача з позовом до господарського суду, позивач зобов’язаний виконати за умовами договору роботи на загальну вартість близько 709031 доларів США

Отже, спір щодо визнання договору частково недійсним має вирішуватись у господарському суді за місцем знаходження зобов’язаної сторони, тобто позивача.

Умовами п. 14.2 Договору сторони визначили, що спір, який виник при виконанні умов Договору буде передано в арбітражний або господарський суд із застосуванням законодавства країни однієї зі сторін. Але з зазначеного формулювання пункту 14.2 Договору неможливо визначити, до якого саме судового органу повинні звертатись сторони договору за захистом своїх законних прав та інтересів, та відповідно до законодавства якої саме країни має розглядатись спір. Отже, вказана норма договору не встановлює для сторін договору жодних прав чи обов’язків щодо обрання судового органу, до компетенції якого відноситься вирішення спорів, що виникають під час виконання умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки п. 14.2 Договору не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає вимогу позивача щодо визнання недійсним п. 14.2 договору № 1/75 від 17.07.2008р. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 13679,31 доларів США, посилаючись на те, що відповідачем в порушено строки оплати за виконані роботи відповідно до договору № 1/75 від 17.07.2008р.

Відповідно до статті 1 договору, «результатом робіт» є результат виконаних позивачем робіт, при якому обладнання повністю готове до промислової експлуатації у відповідності з вимогами, встановленими договором, технічними та екологічними вимогами, встановленими нормативними актами Республіки Узбекистан.

Згідно з п. 3.1 договору, загальна вартість договору орієнтовно складає 1098200 доларів США та включає в себе компенсацію всіх витрат позивача у зв’язку з виконанням робіт, включаючи, але не обмежуючись: прямі витрати, накладні витрати, усі податки та збори, що підлягають сплаті на території України.

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач має здійснювати оплату на банківський рахунок позивача у розмірі 100% загальної вартості договору платежами, кожен з яких у розмірі 100% вартості виконаної частини робіт, упродовж 25 (двадцяти п’яти) календарних днів з дати підписання сторонами проміжного Акту сдачі-приймання робіт, по формі КС-2, з наданням табелю робочого часу з візою відповідача та рахунку-фактури.

Згідно п. 4.3 договору, валютою договору та валютою платежу є долар США.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13679,31 доларів США позивач зазначає, що на виконання умов договору в період з 31.10.2008р. по 28.02.2010р. він виконав та передав відповідачу результати робіт на загальну суму 389168,75 доларів США, що підтверджується наступним актами сдачі-приймання робіт: № 155 від 31.10.2008р. на суму 55440 доларів США; № 159 від 28.11.2008р. на суму 62580 доларів США; № 178 від 30.12.2008р. на суму 94170 доларів США; № 2 від 30.01.2009р. на суму 71761,14 доларів США; № 15 від 27.02.2009р. на суму 47536,18 доларів США; № 27 від 31.03.2009р. на суму 7560 доларів США; № 40 від 30.04.2009р. на суму 5670 доларів США; № 60 від 27.05.2009р. на суму 25522,12 доларів США; № 79 від 30.06.2009р. на суму 2520 доларів США; № 141 від 30.10.2009р. на суму 2730 доларів США; № 163 від 31.12.2009р. на суму 5040 доларів США; № 13 від 28.02.2010р. на суму 8639,31 доларів США.

В свою чергу, як зазначає позивач у позові, відповідач здійснив оплату виконаних робіт на загальну суму 375489,44 доларів США відповідно до свіфт-повідомлень: від 17.12.2008р. на суму 55440 доларів США; від 06.02.2009р. на суму 62580 доларів США; від 20.03.2009р. на суму 213467,32 доларів США; від 18.05.2009р. на суму 13230 доларів США; від 16.11.2009р. на суму 28042,12 доларів США; від 08.12.2009р. на суму 2730 доларів США.

Строк оплати виконаної частини робіт на суму 5040 доларів США наступив через 25 днів після підписання акту сдачі-приймання робіт № 163 від 31.12.2009р., а саме – 25.01.2010р., на суму 8639,31 доларів США – через 25 днів після підписання акту сдачі-приймання робіт № 13 від 28.02.2010р., а саме – 25.03.2010р.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 13679,31 доларів США.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідачем доказів сплати 13679,31 доларів США, що еквівалентне 108935,19 грн., основного боргу не подано, тому суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, стст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1089,35 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись стст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 14.2 договору № 1/75 від 17.07.2008р. укладеного між відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В. Фрунзе» та компанією «ZEROMAX GmbH».

3. Стягнути з компанії «ZEROMAX GmbH» (RUSSIAN COMMERCIAL Ltd., Acc. IBAN: CH 5108 6600 1930 1800 333 (USD) SWIFT: PNBP US3N NYC) на користь відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М,В. Фрунзе» (40004,м. Суми, вул. Горького, 58, і.к. 05747991) 108935,19 грн. заборгованості, а також 1179,35 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили за заявою особи на користь якої ухвалене дане рішення.

СУДДЯ І.В. МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 28.01.2011р.