Рішення № 13567423, 24.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.Справа № 28/132-10-4526 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "ІСТР";

до відповідача Головне управління Державного казначейства України в Одеській області

третя особа: третя особа: Ізмаїльська обєднана ДПІ в Одеської області;

про стягнення 36770 гривень.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: Терпіловська О.С. за дорученням;

Від третьої особи: не зявився;

Суть спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма „ІСТР” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю третьої особи Ізмаїльської обєднаної ДПІ в Одеській області про стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області 36770 гривень.

Відповідач: Головним управлінням державного казначейства України в Одеській області 11.11.2010 року надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Третя особа Ізмаїльська обєднана ДПІ в Одеській області надала свої заперечення на позов, вважає вимоги позивача безпідставними та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання 24 січня 2011 року в судове засідання не зявився, надав до канцелярії суду клопотання від 10.01.2011 року вх.№214/2011, в якому просить суд розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання зявився, вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено:

19 серпня 2009 року Ізмаїльською ОДПІ були складені податкові повідомлення-рішення № 0001042301/0 про донарахування ТОВ «ІВКФ «ІСТР» податку на прибуток підприємств із штрафними санкціями в сумі 40877 гривень, № 0001052301/0 про донарахування податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 111755 гривень та № 0001062301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 165071 гривень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року визнав нечинними податкові повідомлення-рішення від 19.08.2009 р. № 0001052301/0 та № 0001062301/0.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2010 року, апеляційну скаргу Ізмаїльської ОДПІ залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «ІВКФ «ІСТР» задоволено, змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду, і додатково визнав нечинним податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ № 0001042301/0 від 19. 08.2009 р.

Таким чином, Одеським окружним адміністративним судом та Одеським апеляційним адміністративним судом податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 19.08.09 р. № 0001042301/0, № 0001052301/0 і № 0001062301/0 були визнані нечинними.

25 серпня 2009 року між ТОВ «ІВКФ «ІСТР» /замовник/ та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 /виконавець/ був укладений договір про надання юридичних послуг на суму 31770 гривень.

10 вересня 2010 року сторони уклали договір про надання юридичних послуг на суму 5000 гривень.

Вказані послуги були оплачені згідно платіжних доручень №712 від 28.08.2009 року на суму 5000 гривень, платіжним дорученням №835 від 23.07.2010 року на суму 26770 гривень, платіжним дорученням №1075 від 20.09.2010 року на суму 5000 гривень, всього на суму 36770 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Те, що податкові повідомлення-рішення незаконні, що встановлено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року по справі № 2а-10882/09/1570 та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 року по справі № 2а-10882/09/1570.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільних справ, що набрало законної сили , є обовязковим для господарського суду щодо фактів , які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Таким чином, Ізмаїльська ОДПІ своїми неправомірними податковими повідомленнями-рішеннями завдала ТОВ «ІВКФ «ІСТР»шкоди в розмірі 31770 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Вимоги про відшкодування шкоди не заявлялись нами під час адміністративного судочинства, в зв'язку з чим, виходячи з положень ч. 2 ст. 21 КАС України, зважаємо можливим вирішити їх в господарському судочинстві.

Позивач звертає увагу на те, що для стягнення завданої шкоди в сумі 31770 гривень за юридичні послуги по адміністративній справі вказаної шкоди, було сплачено 5000 гривень за юридичні послуги по даній справі.

Таким чином, загальна шкода, завдана ТОВ «ІВКФ «ІСТР»Ізмаїльською об'єднаною ДПІ, склала на теперішній час 36 770,00 гривень.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що діючим законодавством України не передбачено покладення відповідальності на органи казначейства за вимогами з якими позивач звернувся до господарського суду Одеської області, оскільки відповідно ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов'язанням. Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області є окремою юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало.

На підставі ст. 48 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює лише обслуговування Державного бюджету, а не фінансує державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, як зазначає відповідач, витрати на правову допомогу підтверджуються документами - договором про надання юридичних послуг зі складання позовної заяви, документами, що підтверджують, що правова допомога надавалась фахівцем у галузі права диплом юриста або свідоцтво адвоката, документи, які підтверджують, що особа має право надавати за законом таку допомогу свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтво про сплату єдиного податку.

Крім того відповідач звертає увагу суду на те, що розмір витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню, за рахунок Державного бюджету України розраховується на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ". Постановою встановлено, якщо компенсація сплачується за рахунок держави то граничний розмір не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується до 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Відшкодування витрат на юридичні послуги повинно розраховуватися з урахуванням фактично витраченого часу на складання позовної заяви та участі у содовому засіданні. Тому на думку відповідача заявлена до стягнення сума є необґрунтованою тому просить суд у задоволені позову відмовити.

Третя особа Ізмаїльська ОДПІ в Одеській області також не погоджується з вимогами позивача та зазначає, що згідно ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства та вважає, що позивач вводить суд в оману, оскільки згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду податкові повідомлення рішення визнані судами нечині , а не як зазначає позивач незаконними.

На думку третьої особи, позивач безпідставно посилається на ст.. ст.1173 ЦК України та невірно зазначено ціну позову.

Крім того третя особа зазначає, що ОСОБА_1 представляв інтереси позивача у справі № 2а-10882/09/1570 в різних судових інстанціях по довіреності саме як приватний підприємець, а відповідно до приписів ст. 44. ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Законом не передбачена можливість відшкодування як судових витрат вартості послуг на юридичну допомогу, надану не адвокатом тому третя особа просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Позивач не погоджуючись з обставинами викладеними у відзиві на позов відповідача та третьої особи надав свої письмові заперечення від 21.12.2010 року, в яких зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода ТОВ «ІВКФ «ІСТР»завдана державним органом у зв'язку з чим має бути відшкодована державою, тобто з державного бюджету, а відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка здійснюється Державним казначейством України.

Згідно із «Положенням про Державне казначейство України», затвердженим Постановою КМ України № 1232 від 21.12.05 р., а саме, п.п. 4. п. 4 вказаного положення, казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 332 від 04.04.06 р. «Про затвердження Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі»вказані вище повноваження Державного казначейства України делеговані Головним управлінням Державного казначейства України в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, тобто в нашому випадку, головному правлінню Державного казначейства України в Одеській області.

Таким чином, на думку позивача, цілком правомірно та підставно обрано в якості відповідача Головне управління Державного казначейства України в Одеській області.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

Для звернення з адміністративним позовом та у звязку з відсутністю фахівців між позивачем /замовник/ та ФО підприємцем ОСОБА_1 /виконавцем/ було укладено договір про надання правової допомоги від 25 серпня 2009 року та від 10 вересня 2010 року.

За умовами договору від 25 серпня 20009 року замовник позивач доручає виконавцю ФОП ОСОБА_1 , а виконавець приймає на себе зобовязання надати юридичну допомогу стосовно визнання недійсними рішення ІОДПІ від 19.08.2009 року, а саме вивчити документи підготувати адміністративний позов та представляти інтереси позивача в Одеському окружному адміністративному суді.

Згідно п.3 договору за виконанні роботи замовник сплачує виконавцю винагороду в сумі 31770 гривень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року позов ТОВ «ІВКФ «ІСТР” задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення рішення від 19.08.2009 р. № 0001052301/0 та № 0001062301/0, на суму 277826 гривень.

16 червня 2010 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову Одеського окружного адміністративного суду в частині відмови решти вимог скасовано та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 року за № 0001042301/0 на суму 40877 гривень.

Після судових розглядів та остаточного рішення, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року набрала законної сили, сторони за договором підписали акт прийому-передачі наданих послуг від 9 серпня 2010 року на суму 31770 гривень.

Наданні послуги були оплачені позивачем згідно платіжних доручень № 712 від 28.08.2009 року на суму 5000 гривень, платіжне доручення № 835 від 23.07.2010 року на суму 26770 гривень та на суму 5000 гривень платіжним дорученням №1075 від 20.09 2010 року.

Судом встановлено, що виконавець ФОП ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю за №1825 від 27.11.2009 року.

Таким чином суд не приймає до уваги заперечення відповідача та третьої особи, оскільки позивачем надано та залучено до матеріалів справи: копія свідоцтва №1825 від 27.11.2009 року та копія свідоцтва про сплату єдиного податку серії З №842331від 21.12.2009 року, згідно якого вид діяльності зазначено діяльність у сфері права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Судами Одеським окружним адміністративним та Одеським апеляційним адміністративним податкові повідомлення рішення Ізмаїльської ДПІ в Одеській області визнані нечинними по справі № 2а-10882/09/1570 тому позивачем вірно застосована ст.. 1173 ЦК України.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка здійснюється Державним казначейством України.

Згідно із «Положенням про Державне казначейство України», затвердженим Постановою КМ України № 1232 від 21.12.05 р., а саме, п.п. 4. п. 4 вказаного положення, казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 332 від 04.04.06 р. «Про затвердження Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі»вказані вище повноваження Державного казначейства України делеговані Головним управлінням Державного казначейства України в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, тобто у даному випадку, Головне управління Державного казначейства України в Одеській області.

Таким чином суд доходить висновку про правомірність звернення з позовом до відповідача Головного управління Державного казначейства України в Одеській області.

Відповідно до ст..35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом є загальновідомими, не потребують доказування. Факт прийняття участі у судових засіданнях ФОП ОСОБА_1 у Одеському окружному адміністративному суді та Одеському апеляційному адміністративному суді відповідачем та третьою особою не спростовані, що дає змогу суду вважати що виконавець виконав замовлені роботи належним чином, що підтверджується актом прийняття на суму 31770 гривень.

Аналогічна вимога стосовно стягнення 5000 гривень за договором від 10 вересня 2010 року, згідно якого виконавцем було підготовлено дану позовну заяву, приймав участь у судових засіданнях, тому суд вважає вимогу про стягнення 5000 гривень також обґрунтованою.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області (65000 м. Одеса вул.. Садова, 1 а, код ЄДРПОУ 232113460 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма „ІСТР” (68600, Одеська область місто Ізмаїл, вул..Гагаріна,56, код ЄДРПОУ 02971185, р/р 260003147601 у Ізмаїльській філії АБ „Південний”, МФО 328890) 36770 (тридцять шість тисяч сімсот сімдесят) гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 367 (триста шістдесят сім) гривень 70 копійок, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26 січня 2011 року.

Суддя Гуляк Г.І.