Постанова № 135673975, 14.04.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/52/26

Номер провадження № 3/142/42/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2026 року с-ще Піщанка

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, що надійшли від управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яворівка Піщанського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , 09.07.2024 звільнений з посади командира 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ,-

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2026 року на адресу суду від управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 114 від 23 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ОСОБА_1 , будучи 09.07.2024 звільнений з посади командира 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин лише 20.07.2025 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (шорічна) чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення..

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав на адресу суду заяву про визнання вини та розгляд справи у його відсутність. За вказаних обставин, враховуючи положення ст. 268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вважає доведеним несвоєчасне подання суб`єктом декларування ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2024 рік, що є підставою для визнання винуватим останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією дослідивши долучені матеріали, приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №34 від 24.02.2022 сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 з 24.02.2022.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №158 від 09.07.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади командира 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 з 09.07.2024.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

ОСОБА_1 являється військовою посадовою особою, в силу підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.

Статтями 2, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що кожен громадянин України, вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, бере офіційне зобов`язання неухильно додержуватися Конституції України, цього Закону, Законів України «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інших законів України, а також прийнятих відповідно до них указів Президента України та інших нормативно - правових актів щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та сумлінно виконувати обов`язки військової служби.

Відповідно до ч.9 ст.20 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Військовослужбовці, визначені Законом України "Про запобігання корупції", зобов`язані подавати декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порядку та строки, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".

В примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, ОСОБА_1 , є також суб`єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.

Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У відповідності до статті 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті З цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у Встановленому законом порядку.

Абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Окрім цього, суб`єкти декларування, які зазначені у п.п. 1-4 ч. 7 ст. 45 Закону, подають декларації у строки, визначені ч.ч. 1-4 ст. 45 Закону (абз. 12 ч. 7 ст. 45 Закону).

Тобто на них поширюються загальні правила стосовно строків подання декларацій, а не особливі, пов`язані з відновленням обов`язку подання декларацій.

Це стосується суб`єктів декларування з числа військовослужбовців, які: 1) проходять військову службу на посадах міністрів, заступників міністрів, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на інших посадах в апаратах міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів системи правосуддя або які відряджені на такі посади; 2) входять до складу військово-лікарських комісій (ВЛК), лікарсько-льотних комісій(ЛЛК) або відряджені до них; 3) проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки(ТЦК та СП) або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів).

Відповідно до гі. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

З метою реалізації цього повноваження та на виконання п. 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів країни про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» Національне агентство підготувало Роз`яснення від 13.11.2023 № 4.

Так, дані роз`яснення надані для забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю,' мають рекомендаційний характер, не містять правових норм і відображають правозастосовну практику.

НАЗК надає роз`яснення, щодо типів існування декларацій, коли слід їх подавати та який звітний період вони охоплюють. Таким чином, Законом передбачено три типи декларацій суб`єкта декларування, а саме: 1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року 2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. І ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності. 3) декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. З ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено

Тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію за 2024 рік (щорічну) до 23:59 год. 31.03.2025.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 , лише 20.07.2025 о 11:22 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання, функцій держави або місцевого самоврядування особи за 2024 рік (щорічна) (https://public.nazk.gov.ua/documents/348fd6c1-323b-47e3-80d5-ce071dbb5609).

Доказів поважності причин неподання ОСОБА_1 , у визначений законом строк декларації суб`єкта декларування, під час розгляду справи суду не надано.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а саме порушення вимог фінансового контролю.

Обставин, що пом`якшує та обтяжує відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

На підставі викладеного, враховуючи характер та обставини правопорушення, дані про особу яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП та вважає необхідним та достатнім для виправлення останнього буде застосування до нього адміністративного стягнення відповідно до вимог санкції ч. 1 ст.172-6 КУпАП у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 33 - 35, 172-6, 221, 245, 252, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Реквізити для сплати адміністративних штрафів та інших санкцій: Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./смт. Піщанка /21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; Банк отримувача: Казначейство України; Номер рахунку (IBAN): UA178999980314020542000002890; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: