Рішення № 13567327, 17.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2011 р.Справа № 15/173-10-5230 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача Прищепа О.М.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” про стягнення заборгованості в сумі 577767,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” про стягнення заборгованості в сумі 577767,44 грн., посилаючись на наступне.

14.01.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” в особі директора Ковтуновича Юрія Дасієвича, діючого на підставі статуту, з одного боку та Товариство з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія” в особі директора Абдюніна Ігоря Миколайовича, діючого на підставі статуту, з іншого боку уклали договір поставки № 14, згідно якого позивач прийняв на себе обовязки передати у власність, а відповідач зобовязався прийняти та сплатити вартість обладнання, передбачене специфікацією.

Відповідно до п. 2.5 покупець ТОВ ВКФ „Енергоспецмонтаж” проводить платежі за обладнання на підставі специфікації або рахунка позивача.

Як зазначає позивач, 25.03.2009 р. сторони узгодили специфікацію № 30 до договору на поставку обладнання у розмірі 82961,00 грн. Так, позивач зобовязався виготовити та поставити обладнання в максимальний строк 20 робочих днів з моменту отримання 75% передплати, а відповідач в свою чергу зобов'язався сплатити 75% передплати від вартості обладнання на протязі 3 банківських днів після отримання рахунку від позивача і 25% від вартості обладнання на протязі 3 банківських днів після одержання повідомлення про виготовлення обладнання.

Відповідно до умов специфікації № 30 від 25.03.2009 р. до договору позивач має право на максимальний строк поставки який закінчувався 28.04.2009 р.

Як вказує позивач, фактично він виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем, відповідно до поставки обладнання за специфікацією № 30 від 25.03.2009 р. до договору, передчасно, поставивши обладнання 22.04.2009 р., що підтверджується видатковою накладною № 22/04-02 від 22.04.2009 р. При цьому позивач зазначає, що доставку приймав представник покупця ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 від 15.05.2007 р., виданий Шполянським РВУМВС України в Черкаській області) за довіреністю № 6 від 22.04.2009 р. на отримання від ТОВ „Південна електротехнічна компанія” цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000128 від 25.03.2009 р.

Проте, за твердженнями позивача, відповідач виконав свої зобов'язання за специфікацією № 30 від 25.03.2009 року до договору частково та невчасно, передплативши постачальнику лише 70000,00 грн. із 82961,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 295 від 31.03.2009 р. на суму 70000,00 грн. Однак, за умовами Специфікації № 30 від 25.03.2009 р. до договору покупець повинен був сплатити 30.03.2009 р. передплату в розмірі 75% від вартості обладнання, що становило 62220,75 грн., прострочивши передплату на 1 день.

17.04.2009 р. позивачем було направлено відповідачу факсимільним зв'язком повідомлення про виготовлення обладнання.

Після одержання покупцем повідомлення про виготовлення обладнання у останнього настає обов'язок на кінцевий розрахунок за обладнання за умовами специфікації № 30 від 25.03.2009 року до договору. Однак, як вказує позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання в частині кінцевого розрахунку за обладнання, передбачені вказаною специфікацією.

Так, позивач нарахував відповідачу за невиконання грошового зобов'язання по специфікації № 30 від 25.03.2009 р. до договору (основна сума заборгованості 12961,00 грн.): 3% річних в розмірі 631,72 грн. та інфляційні на прострочену суму в розмірі 1910,47 грн.

Крім того, позивач зазначає, що 22.04.2009 р. відповідач отримав від позивача рахунок-фактуру № СФ-0000180 на оплату обладнання в сумі 731434,00 грн. На дану партію обладнання між сторонами не було укладено специфікації і сторони в телефонному режимі узгодили поставку обладнання не пізніше вересня 2009 р. та 100% передплату після одержання рахунку-фактури, керуючись п.2.5 договору.

На виконання своїх договірних зобов'язань по поставці обладнання передбаченого рахунком-фактурою № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. позивач поставив обладнання відповідачу 14.08.2009 р., що підтверджується видатковою накладною № 14/08-03 від 14.08.2009 р. Доставку приймав представник покупця ОСОБА_1 за довіреністю № 147 від 14.08.2009 р. на отримання від ТОВ „Південна електротехнічна компанія” цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000180 від 22.04.2009 р.

В свою чергу, як стверджує позивач, відповідач виконав свої договірні зобов'язання по сплаті рахунку-фактури № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. на поставку обладнання невчасно та не в повному обсязі, сплативши позивачу:

- 22.06.2010 р. - 100 000,00 грн. (платіжне доручення № 651 від 22.06.2010 р. на суму 100 000,00 грн.);

- 23.06.2010 р. - 100 000,00 грн. (платіжне доручення № 655 від 23.06.2010 р. на суму 100 000,00 грн.);

- 23.09.2010 р. - 150 671,00 грн. (платіжне доручення № 159 від 23.09.2010 р. на суму 300000,00 грн.)

Також позивач зазначає, що 24.09.2010 р. ним був отриманий від відповідача лист за вих. № 2538/0202 щодо призначення платежу згідно платіжного доручення № 159 від 23.09.2010 р. на суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 50000,00 грн., згідно якого слід вважати наступне призначення платежу: „Оплата за матеріали згідно рахунків № СФ -0000180 від 22.04.2009 р. 150671,00 грн. та № СФ-0000381 від 06.08.2009 р. 14929,00 грн.”

За твердженнями позивача, директор ТОВ „Південна електротехнічна компанія” Абдюнін І.М. прохання відповідача задовольнив і бухгалтерією позивача було зараховано на розрахунковий рахунок останнього по рахунку-фактурі № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. лише 150671,00 грн.

Також позивач стверджує, що неоплачену решту від суми рахунку-фактури № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. в розмірі 380763,00 грн. відповідач не сплатив до теперішнього часу. У звязку з цим позивач нарахував відповідачу за невиконання грошового зобов'язання, по рахунку-фактурі № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. (основна сума заборгованості 380 763,00 грн.): 3% річних в розмірі 31907,55 грн. та інфляційні на прострочену суму в розмірі 96475,41 грн.

21.08.2009 р. відповідач отримав від позивача рахунок-фактуру № СФ-0000412 на оплату обладнання на суму 43824,00 грн. При цьому позивач вказує, що на дану партію обладнання між сторонами також не було укладено специфікації та сторони в телефонному режимі узгодили поставку обладнання не пізніше жовтня 2009 р., та 100% передплату після одержання рахунку-фактури, керуючись п.2.5 договору.

Як вказує позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань по поставці обладнання, передбаченого рахунком-фактурою № СФ-0000412 від 21.08.2009 р., позивач поставив обладнання відповідачу 05.10.2009 р., що підтверджується видатковою накладною № 05/10-01 від 05.10.2009 року. Доставку приймав також представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю № 233 від 05.10.2009 р. на отримання від ТОВ „Південна електротехнічна компанія” цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000412 від 21.08.2009 р.

Так, за твердженнями позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по сплаті рахунку-фактури № СФ-0000412 від 21.08.2009 р. на поставку обладнання не виконав зовсім, у звязку з чим позивач нарахував відповідачу за невиконання грошового зобов'язання по рахунку-фактурі № СФ-0000412 від 21.08.2009 р. (основна сума заборгованості 43824,00 грн.): пеню в розмірі 1944,46 грн., 3% річних в розмірі 1696,52 грн. та інфляційні на прострочену суму в розмірі 5653,31 грн.

Відтак, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, за розрахунками позивача становить 577767,44 грн., у т.ч. основна заборгованість - 437548,00 грн.; пеня - 1944,46 грн.; 3% річних - 34235,79 грн.; інфляційні втрати - 104039,19 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2010 р. порушено провадження по справі № 15/173-10-5230 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач проти відзиву заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” (покупець) був укладений поставки № 14, згідно якого позивач прийняв на себе обовязки передати у власність, а відповідач зобовязався прийняти та сплатити вартість обладнання, найменування, кількість, якість і вартість якого визначені в специфікаціях поставленого обладнання, які являються невідємною частиною вказаного договору.

Порядок розрахунків визначено в розділі 2 вказаного договору поставки.

Так, ціна на обладнання є фіксованою та зміні не підлягає з моменту підписання сторонами специфікації на кожну партію обладнання (п. 2.2).

Покупець здійснює платежі за обладнання на підставі специфікації і/або рахунку постачальника (п. 2.5).

Також покупець може здійснювати авансування за обладнання, а за поставлене обладнання покупець здійснює поетапну оплату на підставі підписаних накладних (п. 2.6).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.8).

Згідно п. 3.2 вказаного договору строк кожної поставки обладнання зазначається в узгоджених сторонами договору Специфікаціях (додатках) до договору.

П. 3.3 договору передбачено, що датою поставки вважається дата приймання обладнання покупцем.

Відповідно до п. 3.4. договору постачальник зобов'язаний повідомити покупця у письмовій формі (в тому числі по факсу) про готовність обладнання, а також зазначити його характеристики.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що прийманням вважається підписання уповноваженими представниками обох сторін акта здачі-приймання обладнання і/або видаткової накладної. Покупець здійсню приймання обладнання за кількістю і якістю у присутності представника постачальника із зазначенням дати приймання в акті здачі-приймання і/або накладній.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2009 р. ТОВ „Південна електромеханічна компанія” та ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” склали специфікацію № 30 до договору поставки № 14 від 14.01.2008 р., згідно якої позивач здійснює поставку обладнання на загальну суму 82961,00 грн., в т.ч. ПДВ 13826,83 грн. При цьому порядок розрахунків визначено в п. 2 вказаної специфікації № 30: покупець зобовязується оплатити 75% вартості партії товару до його поставки впродовж 3 банківських днів після отримання рахунку і 25% вартості партії товару обладнання на протязі 3 банківських днів після отримання повідомлення про виготовлення до відвантаження обладнання.

В п. 3 специфікації № 30 вказано, що максимальний строк виготовлення 20 робочих днів з моменту отримання 75% передоплати.

Так, на підставі вказаної специфікації позивачем був виставлений рахунок-фактуру № СФ-0000128 від 25.03.2009 р. на суму 82961,00 грн. Як вбачається з виписки ВАТ „Сведбанк” по рахунку позивача за 31.03.2009 р., відповідачем було сплачено згідно рахунку-фактури фактуру № СФ-0000128 від 25.03.2009 р. суму в розмірі 70000,00 грн. (платіжний документ № 295).

При цьому 17.04.2009 р. позивачем було направлено відповідачу факсимільним зв'язком повідомлення № 50 від 17.04.2009 р. про виготовлення обладнання. В свою чергу 22.04.2009 р. позивач здійснив поставку обумовленого обладнання згідно специфікації № 30 від 25.03.2009 р. до договору, що підтверджується видатковою накладною № 22/04-02 від 22.04.2009 р. При цьому поставлене обладнання було отримано уповноваженою особою відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю № 6 від 22.04.2009 р., згідно якої був уповноважений на отримання від ТОВ „Південна електротехнічна компанія” цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000128 від 25.03.2009 р.

Проте, за твердженнями позивача, відповідач виконав свої зобов'язання за специфікацією № 30 від 25.03.2009 року до договору частково, передплативши постачальнику лише 70000,00 грн., решту частину суми в розмірі 12961,00 грн. відповідач не сплатив.

Так, в обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач у відзиві на позов вказує, що згідно змісту рахунку-фактури № СФ-0000128 від 25.03.2009 р. термін дії цього рахунку складає 3 календарних дні. З огляду на те, що оплату 25% вартості обладнання, зазначеної у рахунку-фактурі, відповідач повинен був сплатити після отримання повідомлення про виготовлення обладнання та з огляду на те, що термін дії рахунку-фактури закінчився 30.03.2009 р., відповідач стверджує, що не міг здійснювати оплату по недійсному рахунку-фактурі, а позивач додатковий рахунок-фактуру на сплату залишку суми вартості обладнання не надав.

Між тим специфікація № 30 не передбачає таких вимог щодо необхідності виставлення покупцю іншого рахунку на сплату 25% вартості партії товару, тому відповідач повинен був сплатити залишок суми вартості товару згідно п. 2.5 договору на підставі специфікації та/або рахунку постачальника. Посилання відповідача на те, що ним не було отримано повідомлення про виготовлення до відвантаження товару, судом до уваги не приймаються, оскільки такі посилання відповідача суперечать дійсним обставинам справи. Зокрема, матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач надсилав відповідачу повідомлення № 50 від 17.04.2009 р. про виготовлення обладнання і саме після направлення цього повідомлення останній доставив відповідачу обумовлене специфікацією № 30 обладнання, про що свідчить видаткова накладна № 22/04-02 від 22.04.2009 р. Відтак, відповідач повинен був у відповідності з умовами п. 2.6 договору на підставі вказаної видаткової накладної сплатити решту частину суми за поставлене обладнання, що не було зроблено відповідачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2009 р. позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000180 на оплату обладнання в сумі 731434,00 грн. Так, як вказує позивач, на дану партію обладнання між сторонами не було укладено специфікації і сторони в телефонному режимі узгодили поставку обладнання не пізніше вересня 2009 р. та 100% передплату після одержання рахунку-фактури, керуючись п. 2.5 договору.

При цьому слід зазначити, що позивачем зобов'язання по поставці обладнання, передбаченого рахунком-фактурою № СФ-0000180 від 22.04.2009 р., були виконані, зокрема, позивач поставив обладнання відповідачу 14.08.2009 р., що підтверджується видатковою накладною № 14/08-03 від 14.08.2009 р. До того ж поставлене обладнання було отримано уповноваженою особою відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю № 147 від 14.08.2009 р., згідно якої він був уповноважений на отримання від ТОВ „Південна електротехнічна компанія” цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000180 від 22.04.2009 р.

Однак, як зясовано судом, відповідач свої зобов'язання по сплаті рахунку-фактури № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. на поставку обладнання виконав не в повному обсязі. Так, згідно наявних в матеріалах справи виписок АТ «Сведбанк»відповідачем було сплачено 500000,00 грн., у т.ч.:

- 22.06.2010 р. - 100 000,00 грн. (платіжний документ № 651 від 22.06.2010 р. на суму 100 000,00 грн.);

- 23.06.2010 р. - 100 000,00 грн. (платіжний документ № 655 від 23.06.2010 р. на суму 100 000,00 грн.);

- 23.09.2010 р. - 300000,00 грн. (платіжний документ № 159 від 23.09.2010 р. на суму 300000,00 грн.), з яких в рахунок оплати віднесено 150671,00 грн.

При цьому, як зазначає позивач, 24.09.2010 р. ним був отриманий від відповідача лист за вих. № 2538/0202 щодо призначення платежу згідно платіжного доручення № 159 від 23.09.2010 р. на суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 50000,00 грн., згідно якого слід вважати наступне призначення платежу: „Оплата за матеріали згідно рахунків № СФ -0000180 від 22.04.2009 р. 150671,00 грн. та № СФ-0000381 від 06.08.2009 р. 14929,00 грн.” Так, за твердженнями позивача, директор ТОВ „Південна електротехнічна компанія” Абдюнін І.М. прохання відповідача задовольнив і бухгалтерією позивача було зараховано на розрахунковий рахунок останнього по рахунку-фактурі № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. лише 150671,00 грн.

Отже, неоплачена сума по рахунку-фактурі № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. складає розмірі 380763,00 грн.

Вказані доводи позивача відповідачем не спростовано. Однак, в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що у виставленому позивачем рахунку-фактурі №СФ-0000180 від 22.04.2009р. відсутня вказівка про строк оплати, а тільки вказано термін їх дії, також позивач не надсилав відповідачу повідомлень про готовність цих партій обладнання, як передбачено умовами Договору. До того ж поставка за видатковою накладною №14/08-03 була здійснена тільки 14.08.2009р.

Між тим такі доводи відповідача щодо нездійснення оплати у звязку з невстановленням строку оплати до уваги суду не приймаються, оскільки строк виконання зобовязань з оплати поставленого обладнання встановлений п. 2.6 договору, згідно якого сплата здійснюється на підставі підписаної видаткової накладної. Відтак, відповідач мав здійснити повну оплату рахунку-фактури № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. не пізніше 14.08.2009 р.

Також 21.08.2009 р. позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000412 на оплату обладнання в сумі 43824,00 грн. При цьому позивач вказує, що на дану партію обладнання між сторонами також не було укладено специфікації та сторони в телефонному режимі узгодили поставку обладнання не пізніше жовтня 2009 р., та 100% передплату після одержання рахунку-фактури, керуючись п.2.5 договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх договірних зобов'язань по поставці обладнання, передбаченого рахунком-фактурою № СФ-0000412 від 21.08.2009 р., позивач поставив обладнання відповідачу 05.10.2009 р., що підтверджується видатковою накладною № 05/10-01 від 05.10.2009 року. Поставлене обладнання було прийнято представником відповідача ОСОБА_1 за довіреністю № 233 від 05.10.2009 р. на отримання від ТОВ „Південна електротехнічна компанія” цінностей за рахунком-фактурою № СФ-0000412 від 21.08.2009 р.

Однак, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, відповідач свої зобов'язання по сплаті рахунку-фактури № СФ-0000412 від 21.08.2009 р. на поставку обладнання не виконав взагалі. Як випливає з відзиву на позов, несплата відповідачем вказаного рахунку також обумовлена ненастанням строку сплати. Проте, такі доводи судом спростовуються з огляду на положення п. 2.6 укладеного між сторонами договору.

До того ж відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлене обладнання згідно договору поставки № 14 від 14.01.2008 року в розмірі 437548,00 грн. (12961,00 грн. + 380763,00 грн. + 43824,00 грн.).

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Разом з тим невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 8.6. договору поставки № 14, у разі порушення строків оплати вартості обладнання на кожну партію товару, покупець сплачує постачальнику за весь період прострочення платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором поставки від 14.01.2008 р. щодо оплати поставленого товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, виходячи з суми заборгованості по кожній поставці обладнання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, строк виконання зобов'язання щодо повної оплати відповідачем поставленого обладнання за видатковою накладною № 22/04-02 від 22.04.2009 р. настав - 22.04.2009 р., за видатковою накладною № 14/08-03 від 14 серпня 2009 р. - 14.08.2009 року, за видатковою накладною № 05/10-01 від 05.10.2009 р. 05.10.2009 р.

Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку ціни позову, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості в сумі 43824,00 грн. по рахунку-фактурі № СФ-0000412 від 21.08.2009 р., поставка обладнання за яким була здійснена 05.10.2009 р. Так, розмір нарахованої пені за період з 07.12.2009 р. по 23.02.2010 р. (79 дн.) складає 1944,46 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором поставите від 14.08.2009 р. щодо оплати поставленого товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу зазначену пеню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму заборгованості по рахунку-фактурі № СФ-0000180 від 22.04.2009 р. Між тим, враховуючи те, що строк оплати вказаної суми настав в момент поставки 14.08.2009 р. (видаткова накладна № 14/08-03 від 14 серпня 2009 р.), відповідно прострочка мала місце з 15.08.2009 р., а не з 24.04.2009 р., як зазначено позивачем у розрахунку до позову, відповідно з огляду на вказане сума 3% річних складатиме 25114,23 грн., виходячи із зазначених позивачем у розрахунку суми позову періодів нарахування рінчих. Адже за період з 15.08.2009 р. по 01.01.2010 р. (139 дн.) розмір 3% річних складатиме 8356,38 грн. (731434,00 грн./100% * 3%:365 дн.* 139 дн.)

Також суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму заборгованості по рахунку-фактурі № СФ-0000412 від 21.08.2009 р. Між тим, враховуючи те, що строк оплати вказаної суми настав в момент поставки 05.10.2009 р. (видаткова накладна № 05/10-01 від 05 жовтня 2009 р.), відповідно прострочка мала місце з 06.10.2009 р., а не з 23.08.2009 р., як зазначено позивачем у розрахунку до позову, відповідно з огляду на вказане сума 3% річних складатиме 1538,04 грн., виходячи із зазначених позивачем у розрахунку суми позову періодів нарахування річних. Адже за період з 06.10.2009 р. по 01.01.2010 р. (87 дн.) розмір 3% річних складатиме 313,37 грн. (43824,00 грн./100% * 3%:365 дн.* 87 дн.).

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. У звязку з цим суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат.

Між тим з огляду на Рекомендації Верховного Суду України, викладені у листі від 03.04.1997 р. N 62-97р, та враховуючи встановлений судом період прострочення платежу інфляційні витрати, нараховані на суму боргу по рахунку-фактурі № СФ-0000180 від 22.04.2009 р., складають:

-за період з 15.08.2009 р. по червень 2010 р.: 731434 грн./100%*104,97% (сукупний індекс інфляції) = 767786,27 грн., інфляційне збільшення 36352,27 грн.

-за червень 2010 р. на суму 631434 грн. інфляційні не нараховуються з огляду на те, що індекс інфляції у цей період склав 99,6%.;

-за період з червня 2010 р. по вересень 2010 р.: 531434 грн./100%*103,51% (сукупний індекс інфляції) = 550087,33 грн., інфляційне збільшення 18653,33 грн.

-за період з вересня 2010 р. по жовтень 2010 р.: 380763 грн./100%*103,41% (сукупний індекс інфляції) = 393747,02 грн., інфляційне збільшення 12984,02 грн.

Між тим з огляду на Рекомендації Верховного Суду України, викладені у листі від 03.04.1997 р. N 62-97р, та враховуючи встановлений судом період прострочення платежу інфляційні витрати, нараховані на суму боргу по рахунку-фактурі № СФ-0000412 від 21.08.2009 р., складають:

-за період з жовтня 2009 р. по жовтень 2010 р.: 43824 грн./100%*111,06% (сукупний індекс інфляції) = 48670,93 грн., інфляційне збільшення 4846,93 грн.

За таких обставин, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, складає 538981,28 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Південна електротехнічна компанія” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32,33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” про стягнення заборгованості в сумі 577767,44 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” (65011, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 50,кв. 3, код ЄДРПОУ 32521827, р/р 26005300000355,в ОФАКБ «Форум», МФО 388409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія” ( 65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2, код ЄДРПОУ 31681625, р/р 26002003894101, в Одеському відділені АТ «СВЕДБАНК»(публічне) МФО 300164) заборгованість в сумі 538981/пятсот тридцять вісім тисяч девятсот вісімдесят одна/грн.. 28 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 5389/пять тисяч триста вісімдесят девять/грн. 81 коп.; 220/двісті двадцять/грн. 16 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2011 р.