Рішення № 13567325, 14.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2011 р.

Справа № 15-23-6/153-08-4474

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача - Висоцький С.О.,

від відповідача - Ельчібекян І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про стягнення 3 563 464,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про стягнення заборгованості за договором № 117-6 у розмірі 5 641 748,78 грн., у т.ч. 1155243,10 грн. основного боргу, 1 150 439,80 грн. пені, 2 989 516,69 грн. інфляційних втрат, 265 682,17 грн. 3% річних та 80 867,02 грн. 7% штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2008 р. у справі № 6/131-08-4086 задоволено позов ДК „Уктрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, а саме ВАТ „Одесагаз” зобов’язано укласти договір № 117-б на транспортування природного газу для потреб населення на 2007 рік. Договір поширює свою дію на правовідносини, що виникли з 01.01.2007 р. Так, за 2007 рік позивач транспортував природний газ, однак відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв’язку з чим позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 1155243,10 грн., пеню у розмірі 1150439,80 грн., інфляційні витрати –2 989 516,69 грн., 3% річних –265 682,17 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2008 р. у справі № 6/153-08-4474 (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою господарського суду Одеської області від 10.02.2009 р., у задоволенні позову ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2009 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 р. та рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2008 р. у справі № 6/153-08-4474 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

На підставі резолюції голови суду справу № 6/153-08-4474 було передано на розгляд судді Степановій Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2010 р. справу № 6/153-08-4474 прийнято до провадження судді Степанової Л.В. та присвоєно справі № 15-6/153-08-4474.

В ході нового розгляду справи Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 3-4 т. 2), згідно якої позивач просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” на користь позивача пеню в розмірі 56334,55 грн., суму, на яку збільшилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів у сумі 1370186,23 грн., 3% річних у сумі 275707,81 грн., штраф у розмірі 7% у сумі 1861235,44 грн., всього 3563464,03 грн. При цьому позивач вказав, що під час розгляду справи відповідачем у повному обсязі сплачено заборгованість за надані послуги по транспортуванню природного газу за 2007 рік в розмірі 1155243,10 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2009 р. у справі № 23-6/153-08-4474 позовну заяву ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” було залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2010 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 27.11.2009 р. по справі № 23-6/153-08-4474 скасовано та справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2010 р. справу № 23-6/153-08-4474 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-23-6/153-08-4474 та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

В ході нового розгляду справи позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання по оплаті послуг з транспортування природного газу за договором № 117-6. При цьому позивач зазначив, що заборгованість за договором № 117-6 у розмірі 1155243,10 грн. була сплачена відповідачем під час розгляду справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на момент звернення позивачем до суду з даним позовом заборгованість відповідача по оплаті послуг з транспортування природного газу у розмірі 1 155 243,10 грн. була відсутня.

Між тим позивач зазначив, що згідно платіжних доручень № 5917 від 29.09.2008 р. на суму 1000000,00 грн. та № 6872 від 30.10.2008 р. на суму 155243,09 грн. ВАТ „Одесагаз” було оплачено Дочірній компанії „Укртрансгаз” заборгованість за транспортування природного газу за 2007 рік.

Відповідач в свою чергу зазначив, що позивачем було помилково списано у своєму бухгалтерському обліку поточну заборгованість відповідача за послуги по транспортуванню газу у 2008 році замість направлення одержаної суму в розмірі 1000000,00 грн. на погашення боргу відповідача, що виник раніше, тобто за 2007 рік.

Так, для встановлення наявності прострочки виконання зобов’язань по оплаті ВАТ „Одесагаз” заборгованості перед Дочірньою компанією „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” за транспортування природного газу за 2007 рік та правильності нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочку виконання відповідачем зобов’язань ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2010 р. по справі № 15-23-6/153-08-4474 було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, та провадження у справі зупинено до закінчення проведення судово-економічної експертизи.

До господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи № 5511 від 29.11.2010 р. по справі № 15-23-6/153-08-4474.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2010 р. провадження у справі № 15-23-6/153-08-4474 поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 14.01.2011 р.

14.01.2011 р. позивачем були подані до суду додаткові пояснення по справі, згідно яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 56334,55 грн., суми, на яку збільшилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 1370186,23 грн., 3% річних у сумі 275707,81 грн. та штрафу у розмірі 7% у сумі 1861235,44 грн., що разом складає 3563464,03 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2008 р. по справі № 42/230-6/127-6/54-08-1075, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 р., позов ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про зобов`язання укласти договір задоволено. Згідно вказаного рішення ВАТ „Одесагаз” було зобов`язано укласти з позивачем договір на транспортування природного газу для потреб населення на 2007 р. в редакції згідно додатку до листа ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" № 1116\11-04 від 30.01.2007 р.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (виконавець) зобов'язується здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, надалі - ГРС, а ВАТ „Одесагаз” (замовник) зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок виконавця в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ від 12.07.2000 р. № 759 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств".

Відповідно до п. 11.1 договору він поширює свою дію на правовідносини сторін, які склались з 01.01.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Виходячи з аналізу ч. 2 ст. 187 ГК України, зазначеною нормою прямо вказано на умову (день, який вважається днем укладення договору), яка має бути зазначена в рішенні, а її не зазначення тягне за собою існування договору із дня набрання чинності рішенням.

Отже, з дня набрання чинності вказаним рішенням суду по справі № 42/230-6/127-6/54-08-1075 (18.09.2008 р.) відповідно набрав чинності і договір № 117-6 на транспортування природного газу для потреб населення. Між тим як вказує позивач, за вказаним договором у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 1155243,10 грн., яку було сплачено відповідачем в ході розгляду справи. При цьому позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції за неналежне виконання останнім своїх зобов’язань за договором, розрахунки яких додані до заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 5-22 т. 2). Як вбачається з вказаних розрахунків, позивачем штрафні санкції розраховані за надані послуги з транспортування природного газу в 2007 році, виходячи з дати договору від 30.01.2007 року.

П. 6.2 договору №117-6 від 18.09.2008 року визначено, що остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Оскільки п. 11.1 договору № 117-6, який набрав чинності 18.09.2008 року, встановлено строки дії договору в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2007 року, відповідно строки проведення розрахунків починають діяти з 18.09.2008 року. В свою чергу за умовами договору № 117-6 від 18.09.2008 року остаточний розрахунок за послуги по транспортуванню газу за 2007 рік наступає 18.10.2008 року.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

З іншого боку відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 5511 від 29.11.2010 р., станом на 18.10.2008 року відповідачем було сплачено за послуги по транспортуванню газу за 2007 рік суму в розмірі 48155615,15 грн. Також станом на 18.10.2008 року по договору № 117-6 у відповідача існувала заборгованість по розрахункам за транспортування газу в сумі 155243,09 грн. Зазначена заборгованість була погашена після звернення позивача до суду з даним позовом згідно платіжного доручення № 6872 від 30.10.2008 року на суму 155243,09 грн. (а.с. 46 т. 1), в графі призначення платежу якого зазначено «Заборгованість за транспортування природного газу за 2007 р., зг. реєстру б/н від 30.10.08, ПДВ 25873,85 грн.».

Так, виходячи з викладеного та з огляду на встановлений договором кінцевий розрахунок за послуги 18.10.2008 р., суд доходить до висновку про наявність прострочення платежу в розмірі 155243,09 грн. з боку відповідача у період з 19.10.2008 року по 29.10.2008 року, тобто кількість днів прострочення платежу складає 11 днів.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, чинним законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобов’язання. Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору № 117-6 від 18.09.2008 року встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 р. розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір облікової ставки Національного банку України в період з 30.04.2008 року по 16.02.2009 року складав 12% згідно з Постановою НБУ від 21.04.2008 р. № 107.

Відповідно до вищенаведеного та з огляду на прострочення сплати за надані послуги в розмірі 155243,09 грн. в період з 19.10.2008 року по 29.10.2008 року, пеня за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в договорі №117-6 від 18.09.2008 року, становить 1119,79 грн. (12%*2* 155243,09 грн.*11дн./(100*366дн.)).

При цьому слід зазначити, що здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. 12-15 т. 2) є необґрунтованим, оскільки позивачем нараховано пеню згідно п. 7.3 договору № 117-6 за період з січня 2007 року по грудень 2007 року, тоді як договір набрав чинності з 18.09.2008 р. Відповідно невірно здійснені позивачем і розрахунки інших штрафних санкцій, вимоги про стягнення яких заявлені позивачем згідно заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 3-4 т. 2).

Щодо застосування позивачем штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач, визначає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання, а саме за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості послуг, з яких допущено прострочення.

Встановлені зазначеною нормою закону штрафні санкції у розмірі 7% застосовуються за порушення строку виконання зобов’язань понад 30 днів, якщо інше не передбачено законом або договором.

Проте, оскільки договором визначена пеня за порушення умов договору № 117-6 від 18.09.2008 року по оплаті послуг, при цьому мало місце прострочення по сплаті 11 днів, відповідно зазначені штрафні санкції не можуть бути застосовані.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на існування у відповідача заборгованості. по договору № 117-6 від 18.09.2008 року в сумі 155243,09 грн. у період з 19.10.2008 року по 29.10.2008 року, відповідно 3% річних від простроченої суми складають 139,97 грн. (155243,09 грн.* 11 дн. * 3%/366дн.).

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. У зв’язку з цим суд вважає правомірним нарахування інфляційних витрат. Так, індекс інфляції за жовтень 2008 року на період прострочення платежу, а саме з 19.10.2008 року по 29.10.2008 року, за даними Державного комітету статистики України склав 101,7%. Відповідно сума заборгованості в сумі 155243,09 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції 101,7% на весь час прострочення в кількості 11 днів складає 4745,09 грн. (155243,09 грн.*11дн. *101,7 % / 366 дн.).

Відтак, загальна сума штрафних санкцій по заборгованості оплати послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в договорі №117-6 від 18.09.2008 року складає 6004,85 грн. (4745,09 грн. інфляційних + 139,97 грн. 3% річних + 1119,79 грн. пені).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” частково обґрунтовані, у зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (з урахуванням наявної суми заборгованості на момент подання позову 27.10.2008 р. 155243,09 грн.+6004,85 грн.).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про стягнення 3 563 464,03 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801; п/р 26009001200001 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) інфляційні витрати в сумі 4745/чотири тисячі сімсот сорок п’ять/грн. 09 коп., 3% річних в сумі 139/сто тридцять дев’ять/грн. 97 коп., пеню в сумі 1119/одна тисяча сто дев’ятнадцять/грн. 79 коп., витрати по сплаті держмита в розмірі 1612/одна тисяча шістсот дванадцять/грн. 48 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 5/п’ять/грн. 34 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2011 р.