Ухвала суду № 135672495, 14.04.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 186/197/26

№ провадження 2/646/2630/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м.Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Литвинов А.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

На виконання ухвали Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року про направлення справи за підсудністю на адресу Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла цивільна справа №186/179/26 за позовом акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Отримавши позовну заяву, суддя перевіряє, в тому числі, підсудність справи суду, до якого вона подана.

Відповідно до відповіді №2553427 від 02.04.2026 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу вбачається, що ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, фактична адреса місця проживання є: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді №2553512 від 02.04.2026 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_2 вбачається, що довідки ВПО відсутні.

22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Суд наголошує, що за правилами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи органами соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 року включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Разом з тим, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, відповідно до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», а саме означеним актом встановлений механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів (п.1).

У додатку 1 до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад міститься форма довідки про декларування/реєстрацію місця проживання осіб.

Відповідно до положень Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 року № 207, Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 7 лютого 2022 року №265, який набрав чинності 14 березня 2022 року, особа може мати декілька місць проживання/перебування.

Реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування ч. 1 ст. 28 ЦПК України, викладеного у постановах КЦС ВС від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18, щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого, та, відступаючи від попередніх позицій, у постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21 зазначила, що цивільним процесуальним кодексом передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня.

З метою дотримання правової визначеності у питанні територіальної підсудності, основоположним для визначенням є саме зареєстроване місце проживання, а не фактичне, і це правило стосується й ВПО, на чому наголошує у своєму правовому висновку Об`єднана палата КЦС в складі ВС у постанові від 24.06.2024 року у справі 554/7669/21.

Згідно з правовим висновком, викладеним Об`єднаною палатою КЦС в складі ВС, у пункті 4 вказаного вище Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.

У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом було направлено запит для встановлення місця проживання відповідача по справі

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2553321 від 02.04.2026 зазначено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2553368 від 02.04.2026 зазначено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Ровенківському міському суду Луганської області, здійснюється Біловодським районним судом Луганської області

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06 березня 2022 року змінено територіальну підсудність судових справ Біловодського районного суду Луганської області на Першотравеньський міський суд Дніпропетровської області.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, який набув чинності 25.04.2025. Зокрема, змінено найменування Першотравенського міського суду Дніпропетровської області на Шахтарський міський суд Дніпропетровської області.

Таким чином, оскільки не має підтверджуючих документів про реєстрацію місця перебування відповідачів за Основ`янським районним судом міста Харкова, то суд приходить до висновку, що адресою зареєстрованого місця проживання відповідачів є АДРЕСА_2 , а отже дана справа підсудна Шахтарському міському суду Дніпропетровської області.

Пунктом 1 ч.1 ст.31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

У відповідності до положень ч. 1 і ч. 2 статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, суд приходить до висновку, що справа не підсудна Основ`янському районному суду міста Харкова і передає її для розгляду до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 30, 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу №186/197/26 за позовною заявою публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості передати для розгляду до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя А.В. Литвинов