Рішення № 13567246, 11.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2011Справа №2-28/5759-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія Миколаїв» (54037, м. Миколаїв, ст. Кульбакіно, вул. Вокзальна, 5).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» (95033, м. Сімферополь. вул. Глінки/вул. Ж. Дерюгіної, 57в/2а).

Про стягнення 107884,08 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача Бурковська А.В. ю/к., довіреність № 2 від 10.01.2011р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія Миколаїв» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» про стягнення суми заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 107884,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконав зобовязання по оплаті поставленої продукції, у звязку з чим, за ним склалася заборгованість у розмірі 107884,08 грн.

Представник відповідача двічі не забезпечив явку свого представника у судове засідання, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10.04.2008р. по 28.06.2008р. Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія Миколаїв» здійснило поставку металопрокату (продукції) Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь».

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти його і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки продукції відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними (а. с. 10-17):

від 10.04.2008р. № УК-10/04-07 на суму 115772,33 грн.;

від 11.04.2008р. № УК-11/04-01 на суму 113832,36 грн.;

від 25.04.2008р. № УК-25/04-14 на суму 30702,40 грн.;

від 30.04.2008р. № УК-30/04-05 на суму 4175,82 грн.;

від 07.05.2008р. № УК-07/05-01 на суму 36072,10 грн.;

від 16.05.2008р. № УК-16/05-09 на суму 135450,24 грн.;

від 28.06.2008р. № УК-28/06-01 на суму 232695,30 грн.;

від 28.06.2008р. № УК-28/06-02 на суму 212193,16 грн., а всього на суму 880893,71 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у графі «отримав» накладних та наступними довіреностями на ім'я отримувача ОСОБА_1: Серії ЯОА № 797644 від 10.04.2008р.; Серії ЯМЧ № 844882 від 16.04.2008р.; Серії ЯЛИ № 975804 від 07.05.2008р.; Серії ЯЛИ № 975809 від 16.05.2008р.; Серії ЯЛИ № 975839 від 26.06.2008р. (а. с. 18-22).

Одночасно з постачанням продукції, позивач надав відповідачу послуги транспортування, що підтверджується актами здачі-прийомки транспортних послуг № УК-10/04-01 від 10.04.2008р. на суму 1900,00 грн., № УК-11/04-01 від 11.04.2008р. на суму 1900,00 грн. та № УК-25/04-01 від 25.04.2008р. на суму 1700,00 грн., а всього на суму 5500,00 грн. (а. с. 23-25). Зазначені акти підписано представником відповідача та скріплено відповідною печаткою.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату отриманого товару та оплату транспортних послуг, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 26-33).

Відповідач лише частково сплатив за поставлену продукцію, а саме у сумі 778509,63 грн., що підтверджується виписками банку, наявними у матеріалах справи (а. с. 34-41). Проте відсутні докази оплати відповідачем суми у розмірі 107884,08 грн.

27.07.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 216 (а. с. 41) щодо оплати суми заборгованості, яку відповідач отримав 03.08.2010р., про що свідчить поштове повідомлення (а. с. 42).

30.08.2010р. позивач направив відповідачу претензію № 238 (а. с. 43), яка отримана останнім 03.09.2010р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 11.01.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 13.01.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» (95033, м. Сімферополь. вул. Глінки/вул. Ж. Дерюгіної, 57в/2а, код ЄДРПО України 32841299) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія Миколаїв» (54037, м. Миколаїв, ст. Кульбакіно, вул. Вокзальна, 5, код ЄДРПО України 05409128) суму заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 107884,08 грн., державне мито у розмірі 1078,84 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.