Рішення № 135656093, 13.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року Справа№200/1450/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

02 березня 2026 року ОСОБА_1 , позивач, звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (з урахуванням уточнень):

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12 грудня 2025 року №083950027520 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

За змістом викладеного 05 грудня 2025 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12 грудня 2025 року №083950027520 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу 31 рік. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та зауважує, що у рішенні від 12 грудня 2025 року №083950027520 зазначено, що її страховий стаж становить 28 років 7 місяців 19 днів. Станом на 23 лютого 2026 року, на головній сторінці мого особистого кабінету на сайті Пенсійного фонду України у графі «Загальний страховий стаж» значиться страховий стаж 35 років 8 місяців 17 днів. За довідкою Пенсійного фонду України від 26 лютого 2026 року про трудовий та страховий стаж з 01 січня 2004 року по 31 січня 2026 року страховий стаж за цей період складає 18 років 10 місяців 0 днів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12 грудня 2025 року №083950027520 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано: період роботи з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року згідно довідки від 31 жовтня 1989 року №4361, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи; період роботи з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року згідно трудової книжки від 10 вересня 1998 року НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою, що непередбачена Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, крім того, згідно запису №7 трудової книжки не зазначеного назву підприємства після проведення реорганізації; періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2007 року, з 01 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року, з 21 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України. Страховий стаж особи становить 28 років 07 місяців 19 днів. Відтак, відповідач вважає, що немає підстав для скасування від 12 грудня 2025 року №083950027520.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року вирішено ряд питань, зокрема, відкрито провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано визначені судом докази, встановлено та роз`яснено порядок надання заяв по суті та доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року відмовлено задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначені судом докази по справі та втретє витребувано докази у відповідача.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 .

05 грудня 2025 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком.

До зазначеної заяви позивачем, зокрема, надано копії: паспорта, рнокпп, дубліката трудової книжки, диплома, свідоцтва про шлюб, довідки від 31 жовтня 1989 року №4361.

12 грудня 2025 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, прийнято рішення №083950027520 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

«Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 05 грудня 2025 року.

Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.

Вік заявниці 60 років 10 днів.

Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон 1058), становить 32 роки.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого: обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до 31 грудня 2003 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Підпунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, (далі - Інструкція) передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу' або звільнення з роботи вносяться після видання наказу (розпорядження) та виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. У разі звільнення працівника всі записи про роботу, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно пункту 3-1 Розділу XV Закону до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

*Результати розгляду документів доданих до заяви:

Страховий стаж особи становить 28 років 7 місяців 19 днів

*за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період роботи з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року згідно довідки від 31 жовтня 1989 року №4361, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи;

період роботи з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року згідно трудової книжки від 10 вересня 1989 року НОМЕР_3 , оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою, що непередбачена Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162. Крім того, згідно запису №7 трудової книжки не зазначено назву підприємства після проведення реорганізації;

періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2007 року, з 01 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року, з 21 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

*Для зарахування до страхового стажу:

періодів роботи з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року, з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинній документів за час виконання роботи та довідки про реорганізацію підприємств.

Працює.

Відмовити у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату 26 листопада 2028 року.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує».

19 грудня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом вих.№0800-0205-8/156082 повідомило позивача, що її заява від 05 грудня 2025 року №2260 розглянута та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 12 грудня 2025 року №083950027520 згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійного страхування».

Судом встановлено, що відповідно до записів №5-8 копії дубліката трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10 вересня 1989 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року працювала на посадах секретаря-машиніста, начальника відділу кадрів в Спільному Українсько-Хорватському підприємстві з обмеженою відповідальністю «Герц».

Суд констатує, що в записі №7 копії дубліката трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10 вересня 1989 року не зазначено назву підприємства після проведення реорганізації та запис №8 щодо звільнення позивача засвідчено печаткою підприємства.

Згідно з довідкою Інспекції державного страхування Кіровського району м. Донецька від 31 жовтня 1989 року №4361 позивач працювала в Інспекції державного страхування Кіровського району м. Донецька на посаді інспектора по обліку (бухгалтерія) з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року.

Суд констатує, що дійсно в довідці від 31 жовтня 1989 року №4361 не зазначено відомості щодо наказів про прийняття та звільнення з роботи.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, періоди з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року, з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року, з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2007 року, з 01 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року, з 21 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року не зараховано до загального страхового стажу позивача. Загальний страховий стаж позивача складає 28 років 07 місяців 19 днів.

Суд зауважує, що не досліджує та не надає оцінку доказам, які не мають відношення до предмету спору в цій справі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), (далі Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Пунктами 2.2.-2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6. зазначеної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. вказаної вище Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем надано дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10 вересня 1989 року.

Судом встановлено, що відповідно до записів №5-8 дубліката трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10 вересня 1989 року позивач з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року працювала на посадах секретаря-машиніста, начальника відділу кадрів в Спільному Українсько-Хорватському підприємстві з обмеженою відповідальністю «Герц».

Отже, позивач має відповідні записи у дублікаті трудовій книжці щодо періодів його роботи, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Однак, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року згідно трудової книжки від 10 вересня 1989 року НОМЕР_3 , оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою, що непередбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162. Крім того, згідно запису №7 трудової книжки не зазначено назву підприємства після проведення реорганізації.

Суд констатує, що дійсно в записі №7 дубліката трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10 вересня 1989 року не зазначено назву підприємства після проведення реорганізації та запис №8 щодо звільнення позивача засвідчено печаткою підприємства.

Тобто, відповідачем не заперечується, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періоду його роботи, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, але не зарахування такого періоду піддано формальним обмеженням з боку відповідача.

У той же час, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою, що непередбачено Інструкцією №162, та не зазначено назву підприємства після проведення реорганізації, спростовано матеріалами справи.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року згідно довідки від 31 жовтня 1989 року №4361, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи.

Як встановлено судом вище, згідно з довідкою Інспекції державного страхування Кіровського району м. Донецька від 31 жовтня 1989 року №4361 позивач працювала в Інспекції державного страхування Кіровського району м. Донецька на посаді інспектора по обліку (бухгалтерія) з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року.

Суд констатує, що дійсно в довідці від 31 жовтня 1989 року №4361 не зазначено відомості щодо наказів про прийняття та звільнення з роботи.

У той час, вказана довідка містить необхідні відомості щодо періоду роботи позивача, є чинною та в судовому порядку недійсною не визнавалась.

Враховуючи зазначене, суд зауважує, що та обставина, що в довідці відсутні відомості щодо наказів про прийняття та звільнення з роботи не може слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу.

Крім того, відповідач відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV вправі перевірити інформацію, яка зазначена в довідці.

Однак, в спірному рішенні не зазначено, що відповідач надсилав запити до архівних установ, з метою уточнення інформації про факт роботи позивача.

Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.

Відповідно до статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов`язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем всіх можливих дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з метою отримання відомостей, необхідних для виконання ним функцій, передбачених зазначеними нормами пенсійного законодавства, останнім суду не наведено та не надано.

Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, що гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

У даному випадку позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не змогло отримати та перевірити підтверджуючі документи про страховий стаж позивача. Відповідачем не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача та передчасні висновки про недостатність у позивача страхового стажу для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України, судом оцінювались саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті рішення №083950027520 від 12 грудня 2025 року.

При цьому, за наслідком викладених доводів і обґрунтувань, є підстави стверджувати, що при розгляді заяви від 05 грудня 2025 року відповідачем безпідставно не зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року.

Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року №1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року, згідно довідки від 31 жовтня 1989 року №4361, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи, спростовано матеріалами справи.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2007 року, з 01 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року, з 21 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

Суд зауважує, що в тексті позовної заяви позивач серед іншого зазначає, що за період з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2007 року інформація, документи відсутні. За період 01 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року: звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, звіт за 2013 рік; розписка про одержання звіту від 10 лютого 2014 року (Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області). За період з 21 травня 2015 року по 31 серпня 2016 року: надіслала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік до Гадяцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується наступними документами: опис вкладення у цінний лист 04 лютого 2016 року, поштова квитанція 6906311149599 від 04 лютого 2016 року про відправлення цінного листа, рекомендоване повідомлення про вручення цінного листа від 15 лютого 2016 року (копії податкової декларації не зберіглося); за 2016 рік дані звітності відповідають Індивідуальним відомостям про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зазначеним в довідці за формою ОК-5.

У той час, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання позивачем разом із заявою від 05 грудня 2025 року зазначених вище документів, які можуть підтвердити сплату внесків до Пенсійного фонду України у періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2007 року, з 01 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року, з 21 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року, що позивачем не заперечується.

Протилежного позивачем не доведено та відповідних доказів суду не надано.

Відтак, на момент звернення до пенсійного органу із заявою від 05 грудня 2025 року позивачем не було надано відповідачу докази, які б підтверджували сплату внесків до Пенсійного фонду України у періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2007 року, з 01 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року, з 21 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року, тому суд не надає оцінку відповідним підтверджуючим документами, які долучено позивачем до позовної заяви, оскільки останні не досліджувались та не оцінювались відповідачем як суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення №083950027520 від 12 грудня 2025 року.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), станом на 09 грудня 2025 року та 26 лютого 2026 року, вбачається, що за періоди з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2007 року, з 01 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року, з 21 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року дійсно відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України, що відповідачем не заперечується.

Водночас, суд зауважує, що в позовних вимогах позивач не просить зарахувати такі періоди до її загального страхового стажу, тому суд в межах цієї справи не вирішує питання щодо наявності або відсутності підстав для зарахування вказаних періодів.

Відтак, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №083950027520 від 12 грудня 2025 року.

З огляду на зазначене, суд констатує, що рішення №083950027520 від 12 грудня 2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, після скасування судом рішення, відповідач зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача визначені судом періоди роботи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №083950027520 від 12 грудня 2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року, з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 грудня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №279295247 від 14 січня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29604; код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №083950027520 від 12 грудня 2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20 серпня 1984 року по 28 червня 1985 року, з 12 грудня 1990 року по 14 квітня 1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 грудня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 березня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна