Рішення № 135651771, 14.04.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/3540/25

Провадження 2/718/1311/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого - судді Мінів О.І.,

секретаря судових засідань Анучкіної О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду м.Кіцмань, в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу №718/3540/25 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», інтереси якого представляє Мохир Ярослав Вікторович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

У грудні 2025 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору (оферти) № 14.05.2025-100000800 від 14.05.2024 року, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4000 гривень, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.05.2024 року, із строком кредитування 189 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту -7% від суми кредиту та дорівнює 280 гривень 00 копійок, яка розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 60 гривень 00 копійок, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-2319.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 25400 грн., що складається з: Тіла кредиту - 8000 грн. Процентів - 11720 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 560 грн. Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1120 грн. Неустойки - 4000 грн.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Зазначає, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанції про перерахунок коштів від 14.05.2025 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 14.05.2025-100000800 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальник- ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

09.03.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Дороган І.І. скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого з пред`явленими позовними вимогами відповідач не погоджується в повному обсязі, оскільки він тільки мав намір отримати кредит, ознайомився на сайті позивача з надзвичайно високими процентними ставками та санкціями і не оформив, тобто не уклав з позивачем кредитний договір в електронній формі. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості жодного погашення кредиту не здійснено, що ще раз доводить факт не отримання кредиту відповідачем та запізнілою реакцією позивача щодо проведення позовної роботи тільки після сплину півроку. Відповідач переконаний, що працівники позивача здійснили певні електронні махінації та намагаються перекласти відповідальність на відповідача за кредитні кошти, які ним не отримувалися.

Відповідно до п 2.3.2 кредитного договору відповідач дійсно заповнив заявку на вебсайті та надав позивачу свої особисті дані. На підставі вказаних відповідачем даних позивач зареєстрував відповідача у ІКС Кредитодавця через вебсайт Кредитодавця (Особистий кабінет). Однак, оферту відповідач не приймав, тобто не підписував її в електронному вигляді і на телефон відповідача не надходив одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору. Доказів підписання кредитного договору в електронному вигляді позивач не надав. Так, електронний підпис одноразовим ідентифікатором це унікальний алфавітно-цифровий код (пароль), що надсилається користувачу (в SMS, e-mail) для підтвердження дії або підписання документа. Він виступає аналогом власноручного підпису в електронній комерції, забезпечуючи швидку авторизацію та юридичну силу угод, якщо інше не передбачено законом. Доказами підпису документа електронним одноразовим ідентифікатором (SMS-код, email-пароль) є технічні дані, зафіксовані системою в момент підписання: час дії, IP-адреса, номер телефону або email, на який надіслано код, та сам факт введення унікальної послідовності. Це прирівнюється до власноручного підпису в е-комерції.

Вважає, що спростовує докази отримання кредиту є посилання позивача в позовній заяві, що «,,,відповідно до Договору від 14.05.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 4000 грн., ОСОБА_1 14.05.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 4000 грн. В той час згідно довідки про розрахунок заборгованості в період з 14.05.2025 р по 18.11.2025 року та в прохальній частині позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість в сумі 25 400,00 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом 8 000,00 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 11 720,00 гривень, 560,00 грн. комісії за видачу кредиту, 1120,00 грн. комісія за обслуговування кредиту, 4000,00 грн. неустойка.

Просить відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за безпідставністю та стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику, представником І.І.Дороган скеровано на адресу суду заяву, в якій зазначено, що позовні вимоги вони не визнають, просять відмовити в задоволенні позовних вимог із підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини встановлені судом

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14.05.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 14.05.2025-100000800 шляхом обміну електронним повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти) (а.с.25-31).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: - пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора; - заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; - відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до пункту 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Пунктом 2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) встановлено технологію (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Крім того, за змістом заявки споживача ОСОБА_1 від 14.05.2025 року, яка є невід`ємною частиною договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредиту (оферта) від 14.05.2025 № 14.05.2025-100000800 ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти).

Також підтвердження позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження позичальника ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 14.05.2025 року № 14.05.2025-100000800, з яким попередньо уважно ознайомився.

Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення Е632).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Вiдповiдно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору №14.05.2025-100000800 від 14.05.2025, кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: 1.дата надання/видачі кредиту - 14/05/2025; 2.сума кредиту: 4000,00 грн.; 3.строк, на який надається Кредит - 189 днів з дати його надання; 4.дата повернення (виплати) кредиту - 18/11/2025; - процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; - комісія, пов`язана з наданням кредиту 7 % від суми Кредиту та дорівнює 280,00 грн.; Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 280 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 10 720, 00 грн. та загальні витрати за споживчим кредитом 6720,00 грн.; Неустойка: 60 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов?язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов?язання.

Ураховуючи наведене товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.

Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-2319.

Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора.

Заявка споживача ОСОБА_1 від 14.05.2025 року, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 4441-11ХХ-ХХХХ-2319.

Поряд з тим, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.05.2025 укладено додатковий договір до кредитний договір (оферти) № 14.05.2025-100000800-1 шляхом обміну електронним повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти) (а.с.32-34).

Відповідно до пункту 1 пропозиції про укладання додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), сторони домовилисьза взаємною згодою сторін та ініціативою позичальника збільшити: суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 8000,00 грн., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами договорах (чергові транші); за даними додаткового договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 4000,00 грн.; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) - 15/05/2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту ( 2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-2319. Днем надання кредиту (2-го траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальника 4441-11ХХ-ХХХХ-2319. Строк , на який надається кредит (а саме 2-й транш) 188 днів з дати його надання. Строни домовилися, що позичальник відповідно до даного додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу 7 % від суми 2-го траншу, що дорівнює 280,00 грн..; комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового договору встановлюється у розмірі 560,00 грн. починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

Згідно п.1.7. сторони домовилися за взаємною згодою з дати укладення даного додаткового договору викласти пункт договору, який встановлює розмір та порядок нарахування неустойки, в наступній редакції : « Неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.»

Відповідач розумів, що підписує примірну пропозицію про укладення додаткового договору до кредитного договору (оферта), підписуючи дану пропозицію одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення К-948).

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 8 000 грн., обумовлені Договором та додатковою угодою до нього, що підтверджується копією довідки № 1-1912 від 19.12.2025 та № 1-1912 від 19.12.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно яких 14.05.2025 о 12:37 було успішно перераховано кошти на платіжну катку клієнта на суму 4 000 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 740946978, призначення платежу: видача за договором кредиту №14.05.2025-100000800 та 15.05.2025 о 21:43 було успішно перераховано кошти на платіжну катку клієнта на суму 4 000 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 742461978, призначення платежу: видача за договором кредиту №14.05.2025-100000800 (а.с. 13-14).

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

Як вбачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.05.2025-100000800 від 14.05.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 25 400 грн., яка складається з: 8000 грн. основний борг; 11720,00 грн. проценти, які нараховані за період з 14.05.2025 по 18.11.2025; 560 грн. комісія за надання; 1120,00 грн. комісія за обслуговування та 4000,00 грн. неустойка. ( а.с.15)

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та додаткового договору, заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та додаткового договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн. двома траншами, а отже акцептовано умови договору.

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом - одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Крім того, відповідачем під час укладення кредитного договору № 14.05.2025-100000800 від 14.05.2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (а.с.24)

Таким чином в підписаній відповідачем пропозиції чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору і додаткового договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору. Розрахунок заборгованості підтверджують існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем не спростовані жодними доказами.

Мотиви з яких виходить суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах(у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться(роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Одним із видів договорів є договір приєднання, яким, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 641 ЦК України, про позицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно положень ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній невказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом зазначається, що за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора на веб-сайті ТОВ «Споживчий центр», який ОСОБА_1 отримав на свій фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , підписано (акцептовано) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, графік платежів, підтверджено укладення кредитного договору, отже кредитний договір (оферти) №14.05.2025-100000800 від 14.05.2025 укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Істотні умови договору такі як сума кредиту, строк, процентна ставка та відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов`язання погоджено в Заявці до Договору, яка містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е 632 (а.с.25.-31).

Тобто у підписаній відповідачем заяві про укладення кредитного договору чітко зазначені умови кредитного договору, строк кредиту, відсоткова ставка, дата повернення кредиту, комісія пов`язана із наданням кредиту, розмір неустойки за невиконання /неналежне виконання зобов`язання.

За загальними умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що відповідає положенням ст. 1055 ЦК України.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 14.05.2025-100000800 від 14.05.2025 року становить 25 400,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 11 720,00 грн. - заборгованість за процентами нараховані за період з 14.05.2025 року по 18.11.2025 року, 560,00 грн. комісія за надання, 1120,00 грн. комісія за обслуговування та 4000,00 грн. - неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не надав суду доказів щодо виконання зобов`язань в частині повернення грошових коштів.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 8 000,00 грн. є обґрунтованими.

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно).

Кредитний договір № 14.05.2025-100000800 був укладений 14.05.2025 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», та відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися по 18.11.2025 року.

Таким чином, первісним кредитором умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1 % є правомірною, тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитним коштами на загальну суму 11 720,00 гривень слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту та за обслуговування суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 р. № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті1, статті11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 р. у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10.06.2017 р. набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 р. № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 р. в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 р. в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 р. у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі пункту 8 договору комісія за надання кредиту 280 грн, що становить 7% від суми кредиту та відповідно пункту 1.4. додаткового договору комісія пов`язана з наданням другого траншу (частини суми кредиту) - 7%, що також дорівнює 280,00 грн.

Разом з тим, пункт 8 договору та пункт 1.4. додаткового договору не містять зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Тому суд виходить із того, що позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем про споживчий кредит.

За таких обставин положення договору між сторонами про споживчий кредит про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту 560 грн. є нікчемними.

Крім того, згідно умов додаткового кредитного договору п. 1.4. передбачено комісію за обслуговування з дати укладення даного додаткового договору встановлюється у розмірі 560,00 грн. починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

Оскільки договір кредиту не містить переліку додаткових та супутніх послуг ТОВ за які встановлюється плата за обслуговування кредиту у вигляді комісії, встановлена у п. 1.4. додаткового договору до кредитного договору умова про сплату комісії є нікчемною.

Враховуючи наведене вимога позивача до відповідача про стягнення комісії 560,00 грн. - пов`язаної з наданням кредиту та 1120,00 грн. додаткова комісія за обслуговування кредиту є необґрунтованою.

Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає таке.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статті 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Відповідно до кредитного п. 1.7. додаткового договору до кредитного договору № 14.05.2025-100000800 від 14.05.2025 року, неустойка 120,00 грн. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми. Згідно розрахунку позивача заборгованість за неустойкою становить 4000,00 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 4000,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 19 720 грн., з яких: 8000,00 грн. основний борг, 11 720,00 грн. - заборгованість за процентами,

В решті частині вимог щодо стягнення 560,00 грн. комісії за надання, 1120,00 грн. комісії за обслуговування та неустойки в сумі 4000,00 грн. слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (77,63%).

При розподілі судових витрат по оплаті судового збору, суд враховує пропорційність задоволених вимог.

Позов заявлено всього на суму 25 400,00 грн., а задоволено 19 720,00 грн., тобто на 77,63 % (19 720,00 грн х 100 % / 25 400,00 = 77,63 % ).

А саме, позовні вимоги задоволені на 77,63, 2422,40 грн. (ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову, з врахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8) х 77,63% = 1880,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правову допомогу у суді представником відповідача надані: копія договору про надання юридичної (правничої) допомоги № 85 від 13.01.2026 (а.с.55), копію розрахунку витрат часу на виконання договору № 85 від 13.01.2026, який проведено 05.02.2025 та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 03/2026 від 06.03.2026, відповідно до якої прийнято від ОСОБА_1 оплату послуг адвоката за надання професійної правничої допомоги згідно договору № 85 від 13.01.2026 у сумі 6000,00 грн. (а.с.57)

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з 25 400,00 грн задоволено 19 720,00 грн, то і відповідно розмір витрат на професійну правничу, встановлений у фіксованому розмірі, підлягає частковому стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з ТОВ «Споживчий центр» на корить ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1342,20 грн. (6000,00 грн х 22,37 % / 100 = 1342,20 грн.), пропорційно до частини задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.525,526,612,1050 ЦК України, ст. 206, ст.ст.258 - 260,263 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», інтереси якого представляє Мохир Ярослав Вікторович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського 133- А, код за ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) суму заборгованості за кредитним договором № 14.05.2025-100000800 від 14.05.2025 у розмірі 19 720 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського 133- А, код за ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 50 коп.

В решті частині позову щодо стягнення 560,00 грн. комісії за надання, 1120,00 грн. комісії за обслуговування та неустойки в сумі 4 000,00 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського 133- А, код за ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 342 ( одна тисяча триста сорок дві гривні) 20 копійок.

Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: вул. Саксаганського 133 А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О.І. Мінів