Рішення № 135651149, 14.04.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2158/2026 Справа № 641/1834/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Музиченко В.О.,

за участю секретаря Микитюк В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Слобідського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 в яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17405,47 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 08.06.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4284320. Відповідно до умов кредитного договору, укладення Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Кредитодавеця, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавецем правильності введення коду, направленого кредитодавецем на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus". На умовах, встановлених договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір) : 10000.00 гривень. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1.90 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника. Також, сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов договору згідно чинного законодавства України. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. 24.01.2022 було укладено договір № 24-01/2022 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4284320. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4284320. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4284320. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4284320 від 08.06.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 17405.47 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7220.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями - 0.00 грн., інфляційні збитки - 160.00 грн., нараховані 3% річних -25.47 грн.

Позивач просить суд стягнути із відповідача суму зазначеної заборгованості, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 04.03.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 7 220,00 грн. Сторона відповідача вважає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем в цій частині позовних вимог становить 3000,00 гривень. Так, виходячи з п. 1.3 умов Договору про надання споживчого кредиту від 08.06.2021 року № 4284320 сума кредиту і загальний розмір становить 10 000,00 гривень, строк кредиту 30 днів (п. 1.4 умов Договору) при процентній ставці 1,90 % в день. У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Відповідно до п. 1.4 умов Договору кредит надається строком на 30 днів. Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак, сторона відповідача вважає, що з останнього на користь позивача має бути стягнена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі: 10 000,00 грн. (сума кредиту)/100 = 100 гривень процентна ставка в день, що становить 1% відсоткової ставки за один день надання кредиту; надалі: 100 гривень (процентна ставка за день в гривневому еквіваленті)*30 (кількість днів кредитування) = 3000,00 гривень. Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем в частині стягнення заборгованість за нарахованими процентами становить 3000,00 гривень та визнається стороною відповідача. Щодо стягнення витрати на правничу допомогу зазначено, що позови в частині стягнення заборгованості з боржників за умовами укладених договорів з макрофінансовими установами становить значний процентний розгляд даної категорії справ в судах, зразки позовних заяв та методика нарахування процентів є загальнодоступною та не потребує значних правових зусиль при їх оформленні. Також слід відмітити що розрахунок заборгованості було складено первісним кредитором а не представником позивача а вимоги викладені представником позивача в позовній заяві грубо суперечать практиці Верховного Суду України та є частково та умисно надуманими представником позивача з метою збільшення ціни позову. Вартість надання правової допомоги умисно завищена стороною позивача та перевищує 50% ціни позову, що суперечить будь-яким умовам розумності та справедливості. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, сторона відповідача вважає, що стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню та має становити 1000,00 грн. Просив позовні вимоги ТОВ «Коллект-Центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 185,47 гривень, з яких: 10 000,00 гривень сума кредиту, 3 000,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами, 160,00 гривень інфляційні збитки, 25,47 гривень 3% річних та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 гривень, в решті позовних вимог відмовити.

Представником позивача було подано відповідь на відзив в якій зазначено, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована . При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Згідно п.п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Крім того, відповідач посилається на ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції 22.11.2023 року. Кредитний договір був укладений до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (№ 3498-ІХ від 22.11.2023 року), а також строк дії вищевказаного договору закінчився раніше. За таких обставин, застосування відповідачем при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором денної відсоткової ставки на рівні 1 % є безпідставним. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги . Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями. Просила позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому просив позовні вимоги задовольнити частково.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4284320, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 15700,00 грн. за стандартною ставкою, за зниженою 15415,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 або іншої платіжної кратки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Судом достовірно встановлено, та вказана обставина визнається відповідачем, що між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 08.06.2021 року був укладений кредитний договір № 4284320, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у розмірі 10000,00 грн.

24.01.2022 було укладено договір № 24-01/2022 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4284320.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4284320.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4284320.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, неналежне повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від26 березня 2020 року у справі № 61-1059св18.

Отже, позивачем належним чином підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 4284320 від 08.06.2021 року, який був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 17405,47 грн., з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7220,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 160,00 грн. інфляційні збитки, 5,47 грн. нараховані 3 % річних.

Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

В порядку частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору № 4284320 від 08.06.2021 року передбачено, що кредит надається строком на 30 днів.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ст. 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ст. 1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд, дослідивши кредитний договір № 4284320 від 08.06.2021 року встановив, що умови договору, на яких ТОВ «Коллект Центр» ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.

При цьому вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність позичальника.

Окрім цього, як слідує з наданих ТОВ «Коллект Центр» розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ст. 1048 ЦК України.

З наданих ТОВ «Коллект Центр» розрахунків слідує, що за період поза межами строку кредитування, позикодавці продовжували нараховувати саме проценти за «користування кредитом».

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позовних в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 30 днів.

Нарахування відсотків позивачем не деталізовано.

За умовами кредитного договору № 4284320 від 08.06.2021 року сторони встановили строк кредитування - 30 днів.

Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору № 4284320 від 08.06.2021 року становить 5700,00 грн., як передбачено у п. 1.8.1 кредитного договору.

Крім того, відповідач посилається на ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції 22.11.2023 року.

Так, з огляду на положенняп.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», положення ч. 5 ст.8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Окрім того, частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Кредитний договір був укладений до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (№ 3498-ІХ від 22.11.2023 року), а також строк дії вищевказаного договору закінчився раніше.

За таких обставин, застосування відповідачем при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором денної відсоткової ставки на рівні 1 % є безпідставним.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 15700,00 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 10000,00 грн. та відсотків у розмірі 5700,00 грн.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.

Щодо стягнення інфляційних збитків та 3 % річних.

Згідно ст. 625 ч.2 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Коллект Центр» на дату відступлення права вимоги, 10.01.2023 року нараховано 3 % річних у розмірі 25,47 грн. та інфляційні збитки у розмірі 160,00 грн. Позовні вимоги в цій частини задоволенню не підлягають, оскільки нарахування здійснено у період дії воєнного стану.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між позивачем та АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1599 від 01.01.2026 року, витяг з Акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року, яка містить детальний опис робіт, виконаних адвокатом: надання усної консультації 2 години (вартість однієї години 1500,00 грн.) 3000,00 грн., складання позовної зави про стягнення боргу та подані до суду 2 години (вартість однієї години 3000,00 грн.) - 6000 грн., а всього на суму 9000,00грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, судом також враховано складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ "Коллект Центр" до відшкодування витрат на надання йому правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, заяву відповідача, складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом ТОВ "Коллект Центр " сплачено 2662,40 грн. судового збору за подання позову.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, частка задоволених позовних вимог складає 90,20 %, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2401,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4284320 від 08.06.2021 року в розмірі 15700,00 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2401,48 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 1000,00 грн., а всього стягнути 19101 (дев`ятнадцять тисяч сто одна) гривні 48 копійок.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О.Музиченко