Ухвала суду № 135643274, 11.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3167/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

власника майна - ОСОБА_4 ,

представників власників майна - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12024000000002789 від 20.12.2024,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні №12024000000002789 від 20.12.2024, а саме на:

1. земельну ділянку з кадастровим номером 5322482001:01:002:0015 (площа 0.1021 Га), яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 ;

2. земельну ділянку з кадастровим номером 5322482001:01:002:0006 (площа 0,1 Га), яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 ;

3. земельну ділянку з кадастровим номером 5322482001:01:002:0031 (площа 0,1032 Га), яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 ;

4. квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 ;

5. квартиру за адресою АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 ;

6. квартира за адресою АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 ;

7. квартиру за адресою АДРЕСА_4 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 ;

8. земельну ділянку з кадастровим номером 5322482001:01:002:0036 (площа 0.1 Га) за адресою АДРЕСА_5 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 ;

9. Грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 55 200 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті) доларів США;

10. Грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 50 000 (п`ятдесят) тисяч Євро;

11. Грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 70 000 (сімдесят) тисяч доларів США;

12. Золото загальною вагою 921 (дев`ятсот двадцять один) грам;

13. Діамант розміром 0,51 карат.

Метою накладення арешту є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та забезпечення збереження майна для подальшої конфіскації, як виду покарання.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000002789 від 20.12.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що в період часу з 22.07.2024 по 30.06.2025 службовими особами та іншими співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрохім» (код ЄДРПОУ - 44322406) (далі за текстом ТОВ «Гідрохім»), за попередньою змовою з іншими встановленими та невстановленими в ході досудового розслідування особами, у складі організованої групи, з корисливих мотивів, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинено заволодіння коштами Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ - 03327664), (далі за текстом - ПрАТ «АК «Київводоканал»), шляхом поставки на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал» коагулянту «Реагент FC (II) (хлорид заліза)» виробництва України, замість передбаченого договором «Коагулянту хлориду заліза «Donau Bellair special» виробництва Угорщини, чим спричинено збитки ПрАТ «АК «Київводоканал» у сумі 3 032 896,20 грн, що підтверджується висновком економічної експертизи № 2524 від 14.08.2025.

Установлено, що 08.07.2024, за результатами відкритих торгів, проведених ПрАТ «АК «Київводоканал», між останнім та ТОВ «Гідрохім» укладено договір №1170/24/16-24 від 02.08.2024. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Гідрохім» зобов`язалося поставити на адресу ПрАТ «АК Київводоканал» 1 600 тон коагулянту хлорид заліза марки «DONAU Bellair special» виробництва Donauchem Vegyianyag Kereskedelmi Kft (Республіка Угорщина).

Установлено, що службовими особами ТОВ «Гідрохім» з дати укладання договору, а саме з 02.08.2024 по 26.02.2025 поставлено на адресу ПрАТ «АК Київводоканал» 705 тон коагулянту хлорид заліза, який був фактично придбаний товариством у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська Хлоропереливна Станція» (далі за текстом ТОВ «АХПС»).

З метою приховування вказаного факту на адресу ПрАТ «АК Київводоканал» службовими особами ТОВ «Гідрохім» надсилалисяя підроблені супровідні документи (ТТН, видаткові накладні, сертифікати якості, тощо), що нібито підтверджують походження зазначеного коагулянту хлорид заліза.

Таким чином, за результатами виконання умов вказаного договору та поставки ТОВ «Гідрохім» коагулянту хлорид заліза від ТОВ «АХПС» замість коагулянту хлорид заліза «DONAU Bellair special» виробництва Donauchem Kft (Республіка Угорщина) ПрАТ «АК Київводоканал» завдано збитків на суму 3 032 896,20 грн, що підтверджується висновком економічної експертизи № 2524 від 14.08.2025

За результатом зібраних доказів під час досудового розслідування, 29.08.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оголошено про підозру про те, що він підозрюється в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах та в організації службового підроблення, а саме в організації внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому організованою групою, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Також, цього дня, 29.08.2025, повідомлено про підозру інших учасників організованої групи, а саме: ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, підозрюваного ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Під час досудового слідства установлено, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

Більш того, під час досудового розслдідування встановлено, що за результатом вчинення вказаного злочину, стратегічно важливому для м. Києва підприємству в особі ПрАТ «АК «Київводоканал» завдано збитків на суму понад 3 млн. гривень, а відтак, відповідно до покладених обов`язків на орган досудового розслідування, необхідно вжити всіх заходів, задля забезпечення подальшого відшкодування завданих збитків.

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, установлено майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме:

1. земельна ділянка з кадастровим номером 5322482001:01:002:0015 (площа 0.1021 Га) (з 08.12.2017 по т/ч перебуває у власності ОСОБА_4 );

2. земельна ділянка з кадастровим номером 5322482001:01:002:0006 (площа 0,1 Га) (з 08.12.2017 по т/ч перебуває у власності ОСОБА_4 );

3. земельна ділянка з кадастровим номером 5322482001:01:002:0031 (площа 0,1032 Га) (з 08.12.2017 по т/ч перебуває у власності ОСОБА_4 );

4. квартира за адресою АДРЕСА_1 (з 20.05.2022 по т/ч перебуває у власності ОСОБА_4 );

5. квартира за адресою АДРЕСА_2 (з 16.10.2013 по т/ч перебуває у власності ОСОБА_4 ).

Крім того, досудовим розслідуванням установлено, відповідно до Актового запису про шлюб №491 від 19.09.2015, виданого Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, підозрюваний ОСОБА_4 тривалий час перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 ).

Відповідно до положень ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 175 Сімейного кодексу України, майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, дружині підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві власності належить наступне майно:

квартира за адресою АДРЕСА_3 (з 21.03.2025 по т/ч перебуває у власності ОСОБА_13 );

квартира за адресою АДРЕСА_4 (з 28.02.2024 по т/ч перебуває у власності ОСОБА_13 );

земельна ділянка з кадастровим номером 5322482001:01:002:0036 (площа 0.1 Га) за адресою АДРЕСА_5 (з 18.10.2017 по т/ч перебуває у власності ОСОБА_13 ).

Також, під час досудового розслідування, 01.04.2025, на підставі ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва проведені обшуки у місцях здійснення кримінально протиправної діяльності та за адресами проживання осіб, які причетні до вчинення описаного злочину, а саме за адресами мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході яких виявлено речі, предмети та грошові кошти, а саме:

1. На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_14 від 18.03.2025 у справі № 757/12437/25-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_6 , в ході якого виявлено та вилучено:

- Грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 55 200 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті) доларів США;

- Грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 50 000 (п`ятдесят) тисяч Євро;

2. На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_1 від 18.03.2025 у справі № 757/12435/25-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_7 , в ході якого виявлено та вилучено:

- Грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 70 000 (сімдесят) тисяч доларів США;

- Золото загальною вагою 921 (дев`ятсот двадцять один) грам;

- Діамант розміром 0,51 карат.

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, використання, пересування чи передачі, тобто фактично позбавить можливості конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав у ньому зазначених.

У судовому засіданні власник майна, його представники категорично заперечили щодо доводів, зазначених у клопотанні прокурора, просили відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна у зв`язку з його не обгрунтованістю, посилаючись на письмові заперечення.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, письмові заперечення та докази, якими вони обгрунтовуються, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Позбавлення права розпоряджатися та/або користуватися майном, тобто накладення принаймні однієї із зазначених заборон, є неодмінним юридичним наслідком арешту майна, зумовленим самою правовою природою цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зазначене узгоджується з вимогами чинних для України міжнародно-правових актів. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 19 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 1 березня 2010 року), частини першої статті 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 1 січня 2010 року), частини першої статті 2 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (набрала чинності для України 1 травня 1998 року), кожна сторона цих конвенцій зобов`язується вживати необхідних заходів для забезпечення можливості конфіскації чи вилучення в інший спосіб майна осіб, винних у корупційних та інших злочинах, що охоплюються сферою дії відповідних конвенцій, у тому числі власності, вартість якої відповідає отриманим від злочинів доходам.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи зазначені обставини, з метою забезпечення конфіскації майна ОСОБА_4 як виду покарання в рамках кримінального провадження існує необхідність накладення арешту на вказане в клопотанні майно.

Так, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Згідно із частиною першою статті 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 травня 2014 року «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 29.08.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оголошено про підозру про те, що він підозрюється в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах та в організації службового підроблення, а саме в організації внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому організованою групою, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене зокрема ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частинами 1 та 2 ст. 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ Національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи слідчого про існування ризиків відчуження, знищення, спотворення вказаного майна є цілком обґрунтованими.

Викладене в клопотанні слідчого переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.

Так, критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Також слід зазначити, що згідно зі ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При цьому, у разі поділу майна подружжя частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Отже, враховуючи наведене, те, що нерухоме майно, яке є предметом розгляду даного клопотання є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_15 і накладення арешту на нього призведе до обмеження права власності співвласника - дружини підозрюваного та з урахуванням частки права власності підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання та накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває у власності підозрюваного в межах його частки, тобто 1/2.

Крім того, щодо необхідності арешту грошових коштів з метою забезпечення подальшої конфіскації майна слід зазначити, що прокурором у клопотанні та під час судового розгляду не доведено та чітко не визначено, які саме грошові кошти є власністю підозрюваного та чи є вони власністю саме ОСОБА_4 .

За версією представника ОСОБА_13 стосовно того, що грошові кошти, вилучені в ході проведених 01.04.2025 обшуків належать саме ОСОБА_13 , а не підозрюваному, про що свідчать декларації за останні декілька років.

Своєю чергою прокурор у клопотанні вказує на необхідність арешту грошових коштів, не вказуючи при цьому які докази підтверджують право власності на вказані грошові кошти.

Матеріали клопотання підтверджують, що впродовж часу, що минув з моменту вилучення грошових коштів, органом досудового розслідування не було здобуто доказів, що вказували б на те, що підозрюваний є власником такого майна, проте доводи сторони захисту щодо належності грошових коштів саме ОСОБА_13 не є переконливими.

Хоча слідчий суддя приймає наведені обставини до уваги та вважає їх слушними, проте вони не є такими, що мають вирішальний вплив на вирішення питання про арешт майна, оскільки такі доводи мають бути перевірені в ході безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, а на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості.

Щодо накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною 8 цієї ж статті передбачено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Поряд із тим, обґрунтовуючи необхідність арешту майна з метою забезпечення відшкодування завданої внаслідок кримінального правопорушення шкоди, прокурор не зазначає про те, що в кримінальному провадженні заявлено цивільні позови, що суперечить частинам 6, 8 ст. 170 КПК України, а також витяг з ЄРДР не містить відомостей про повідомлення будь - яким особам в провадженні про підозру. Тому, слідчий суддя вважає відсутніми підстави на даній стадії провадження для накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову.

В частині накладення арешту на вилучене під час проведення обшуків золото загальною вагою 921 (дев`ятсот двадцять один) грам; діамант розміром 0,51 карат, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити, оскільки прокурором не доведено розумних підстав вважати, що воно здобуте в результаті вчинення розслідуваного кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про часткове задоволення клопотання прокурора та накладення арешту у кримінальному провадженні №12024000000002789 від 20.12.2024 з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Керуючись ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12024000000002789 від 20.12.2024 - задовольнити частково.

Накласти арешт в межах кримінального провадження №12024000000002789 від 20.12.2024 з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, на майно, а саме:

- 1/ 2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5322482001:01:002:0015 (площа 0.1021 Га), яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , встановивши заборону відчуження майна;

- 1/ 2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5322482001:01:002:0006 (площа 0,1 Га), яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , встановивши заборону відчуження майна;

- 1/ 2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5322482001:01:002:0031 (площа 0,1032 Га), яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , встановивши заборону відчуження майна;

- 1/ 2 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , встановивши заборону відчуження майна;

- 1/ 2 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , встановивши заборону відчуження майна;

- 1/ 2 частки квартири за адресою АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , встановивши заборону відчуження майна;

- 1/ 2 частки квартири за адресою АДРЕСА_4 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , встановивши заборону відчуження майна;

- 1/ 2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5322482001:01:002:0036 (площа 0.1 Га) за адресою АДРЕСА_5 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , встановивши заборону відчуження майна;

- грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 55 200 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті) доларів США;

- грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 50 000 (п`ятдесят) тисяч Євро;

- грошові кошти у іноземній валюті на загальну суму 70 000 (сімдесят) тисяч доларів США;

В решті вимог клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1