Рішення № 135639213, 02.04.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2463/21

Провадження № 2/589/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Лєвши С.Л.,

з участю секретаря судового засідання Шаповал А.С.,

позивача ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції,

представника позивача адвоката Глуха М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Шостка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

- про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за час користування позикою,-

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 25 лютого 2018 року у розмірі 36075 доларів США.

В обґрунтування позову зазначено, що 25 лютого 2018 року ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 в борг 27000 доларів США, строком на три роки з оплатою процентів в розмірі 300 доларів США щомісячно, з поверненням позики до 01 квітня 2021 року.

Відповідач ОСОБА_2 прийняв кошти, та власноруч написав боргову розписку, в якій зобов`язався повернути позивачу кошти в розмірі 27000 доларів США, протягом трьох років, до 01 квітня 2021 року. Крім цього, зобов`язався сплатити проценти в розмірі 300 доларів США в місяць протягом всього періоду користування коштами.

Відповідач ОСОБА_2 повернув борг частково в розмірі 2625 доларів США, іншу частину боргу в строки зазначені в розписці відповідач не повернув.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково показав, що відповідач до теперішнього часу борг не повернув. Залишок боргу складає 24375 доларів США. У той час, коли було укладено договір позики, який є предметом спору цієї справи, було укладено і інші договори між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , і гроші, які повертав ОСОБА_2 поверталися за іншими договорами, тому графік виплат наданий ОСОБА_2 договору позики від 25.02.2018 не стосується.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Глух Микола Володимирович позовні вимоги підтримав, додаткового зазначив, що ОСОБА_2 борг визнає, оскільки розповідає що частину грошей повернув, частину - ні. Про факт отримання відповідачем коштів у борг підтверджується розпискою написаною власноруч ОСОБА_2 . Щодо відкладення розгляду справи за клопотанням представника відповідача, зазначив, що справа слухається тривалий час. У 2025 році справа відкладалась декілька разів за клопотанням саме представника відповідача, відповідач на жодному судовому засіданні не був присутнім. На підтвердження відрядження представником відповідача не надано належних доказів, отже вважає, що не має підстав відкладати розгляд справи. Також, в судовому засіданні заперечив щодо долучення диску з аудіозаписом розмови між позивачем та відповідачем, оскільки позивач ОСОБА_1 не був попереджений ОСОБА_2 про запис їх розмови на аудіозаписуючий пристрій. Щодо належності доказу поліграфічної експертизи також заперечив, оскільки це не є належним та допустимим доказом.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Кирилкін Радіон Олегович в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце його проведення повідомлені. Від представника відповідача - адвоката Кирилкіна Р.О. до суду надано клопотання про відкладення судового засідання, яке розглянуто та ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленою 02 квітня 2026 року без оформлення окремого документа та зазначеною у протоколі судового засідання, відмовлено у задоволенні.

16 червня 2023 року відповідачем ОСОБА_2 до суду поданий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Тобто, для підтвердження наявності боргу на момент звернення до суду позивач повинен надати оригінал боргової розписки, чого у відповідності до норм чинного законодавства зроблено не було, а тому ставить під сумнів наявність заборгованості як такої та відповідного права звернення до суду для захисту своїх прав.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_2 повинен повернути кошти у розмірі 36075 доларів США, що не відповідає дійсності.

26 лютого 2018 року кошти в розмірі 17000 доларів США було повернуто ОСОБА_1 . Вказаний факт визнавався останнім у особистій з ним розмові.

Крім того, у адресованому ОСОБА_1 листі від 19 лютого 2021 року було зазначено вказаний факт, що 26 лютого 2018 року кошти в розмірі 17000 доларів США було повернуто, вказаний документ останній отримав та жодних заперечень не надіслав.

Також, звертає увагу суду, на той факт, що відповідно до «графіку виплат» за період з 01 квітня 2018 року по 17 лютого 2020 року було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 10500 доларів США. Відповідно до «графіку виплат» за кожну виплату ОСОБА_1 ставив свій особистий підпис. В той же час у позовній заяві факт отримання вказаних коштів позивач не визнає, написати розписку про отримання цих коштів відмовився, в свою чергу такі дії тягнуть за собою наслідки передбачені ст.613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Сплата 08 січня 2021 року суми у розмірі 2625 доларів США, фактично визнається позивачем у справі. (том 1, а.с.40-42)

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З оригіналу розписки від 25 лютого 2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяв в борг у ОСОБА_1 , 1978 року народження, гроші в сумі 27000 доларів США строком на три роки. Строк повернення боргу до 01 квітня 2021 року. За користування вказаними грошима нараховуються відсотки в розмірі 300 доларів США кожного місяця. (том 1, а.с.167)

Із фотокопії повідомлення від 12 лютого 2021 року адресованого ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , вбачається, що останній просить з`явитися ОСОБА_1 17 лютого 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 . Також, у повідомленні зазначено, що у разі повернення ОСОБА_2 . ОСОБА_1 боргу, останній зобов`язувався переоформити приміщення в розмірі 50 відсотків на ОСОБА_2 , як зазначено в розписці про «Спільну власність» від 25 лютого 2018 року. Крім цього, вказано що у випадку відмови ОСОБА_1 від отримання грошових коштів від ОСОБА_2 та переоформлення приміщення на ОСОБА_2 , які зазначені в розписці про «Спільну власність» від 25 лютого 2018 року, ОСОБА_2 буде вимушений звернутися до поліції, за фактом шахрайства з боку ОСОБА_1 і до суду, для захисту своїх порушених прав.(а.с.14) Аналогічне зазначено у повідомленні від 18 лютого 2021 року адресованого ОСОБА_1 від ОСОБА_2 (том 1, а.с.15)

Із фотокопії листа ОСОБА_2 адресованого ОСОБА_1 від 19 лютого 2021 року, вбачається, що станом на 17 лютого 2021 року загальна сума боргу ОСОБА_2 становить 13850 доларів США. З отриманих коштів в розмірі 27000 доларів США, 26 лютого 2018 року повернуто кошти в розмірі 17000 доларів США, (які отримані згідно розписки від 25.02.2018), на придбання приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (раніше кафе «ДЖИН», зараз кафе «Don Рерріпо»).

Також станом на 17 лютого 2021 року було повернуто кошти в розмірі 10500 доларів США, відповідно до «графіку виплати коштів» по розписці від 25 лютого 2018 року, про отримання коштів в розмірі 27000 доларів США, про що маються відповідні підписи.

Також 08 січня 2021 року було повернуто кошти в розмірі 2625 доларів США, відповідно до написаної власноруч розписки від 08 січня 2021 року.

Не заперечує перевести решту коштів, на особистий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 13850 доларів США, водночас в разі повернення ним боргу, існує розписка від 25.02.2018 «Спільну власність» де ОСОБА_1 зобов`язується нотаріально переоформити на ОСОБА_2 50% приміщень, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_3 , та за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, повідомив що, 18 лютого 2021 року на адресу ОСОБА_1 було відправлено лист, із повторним повідомленням про те що 23 лютого 2021 року о 15-00 годині в магазин «ДомВікон», за адресою: АДРЕСА_1 , з`явитись для передачі боргу та написання ОСОБА_1 відповідної розписки про отримання решти грошових коштів, так як було це засвідчено власноруч в розписці від 08 січня 2021 року. (том 1, а.с.16)

Як вбачається з фотокопії листа ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 погодився з отриманням боргу від ОСОБА_2 проте зі сплатою боргу в повному обсязі на свій картковий рахунок. (том 1, а.с.17)

Суд не бере до уваги звукозаписи надані ОСОБА_2 на CD-R диску (том 1, а.с.84), оскільки суд вважає, що це не допустимий електронний доказ.

Так, відповідно до ч.1 ст.78 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Так, ОСОБА_2 здійснив звукозапис бесід із ОСОБА_1 , але враховуючи те, що робити запис голосу людини можна з її дозволу, а останній не знав, що розмови записують та на якій пристрій записують, оскільки йому про це не було повідомлено, то суд доходить висновку, що це є прихованими звукозаписами, а тому не можуть бути використані як доказ у суді.

Крім цього, суд не бере до уваги яка належний та допустимий доказ висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа від 09 серпня 2023 року. (том 1, а.с.86-92)

Поліграф це багатоканальна контрольно-вимірювальна система, призначена фіксувати динаміку зміни фізіологічних показників організму людини під час дослідження на визначення її психоемоційного стану у відповідь на пред`явлення за спеціальною методикою певних стимулів і подальше їх відтворення на екрані монітора та збереження й архівування за допомогою комп`ютеру.

При цьому слід зазначити, що поліграф не читає думки, а лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк).

Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що законодавець дозволяє використовувати поліграф у вузькому професійному колі (Інструкція щодо застосування комп`ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2004 року №842, Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа у Державному бюро розслідувань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2017 року №449, Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України, затверджене Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 грудня 2016 року №1285 тощо).

Крім того, опитування учасників процесу з використанням поліграфа не відноситься до експертиз, передбачених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.

Відповідно до підпунктів 6.8.1-6.8.2 пункту 6.8 розділу VI Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа. Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій. Такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.

Тому, висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа у цивільній справі №589/2463/21 від 16 червня 2021 року, не відноситься до висновків експерта чи документів у розумінні глави 5 ЦПК України «Докази і доказування». Крім того, суд ураховує відсутність нормативно-правового акта, що врегульовує питання проведення судової експертизи (психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу (детектору брехні) для цілей цивільного судочинства, зокрема, визначення основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких особа може бути піддана такій перевірці. Інформація, яка отримана за наслідками опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - багатоканальної контрольно-вимірювальної системи є орієнтувальною та ймовірною.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02 липня 2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

31 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №707/2606/16-ц, провадження №61-28762св18), досліджуючи питання виконання боргового зобов`язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив наступний висновок, статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином судом встановлено наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов, а саме, що між сторонами: позивачем ОСОБА_1 , як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_2 , як позичальником, укладено 25 лютого 2018 року договір позики грошових коштів із строком його виконання до 01 квітня 2021 року, а саме щодо повернення грошових коштів у сумі 27000 доларів США, зі сплатою відсотків в розмірі 300 доларів США кожного місяця протягом усього часу користування позикою.

Вказане не заперечувалося сторонами.

Позивач вказав, що відповідачем частково повернуто борг в сумі 2625 доларів США.

Фотокопію графіка виплат (том 1, а.с.65) суд не бере до уваги, оскільки в ньому зазначено іншу дату - 26.02.2018, що не співпадає із датою укладення договору позики 25.02.2018.

Суду надано доказ лише про часткове виконання договору позики укладеного 25 лютого 2018 року, а саме у сумі 2625 доларів США, тобто залишок боргу становить 24375 доларів США.

Договір позики пред`явлено до виконання про стягнення боргу у строки і в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи №464/3790/16-ц, зробила висновки, які виклала у постанові від 16 січня 2019 року (провадження №14-465цс18). Так, посилаючись на вимоги ст. 1046 та 1049 ЦК України Велика Палата Верховного Суду вказала, що укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми як в іноземній валюті, так і в національній валюті України.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Суд встановив, що сторонами при укладенні розписки досягнуто домовленостей щодо сплати відсотків у розмірі 300 доларів США в місяць протягом всього періоду.

Отже, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав, грошові кошти (борг) позивачу у встановлений строк (до 01 квітня 2021 року) не повернув, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості з нарахованими відсотками за час прострочення боргу в розмірі зазначеному позивачем, а саме за основною сумою 24375 доларів США та відсотків за договором позики за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2021 року в сумі 11700 доларів США, а всього стягнути 36075 доларів США.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, із квитанції №60 від 16.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за позовом в розмірі 908 гривень 00 копійок. (том 1, а.с.1)

З врахуванням зазначеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок.

Також, у відповідності до ч. 6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави до стягнення підлягає сума судового збору у розмірі 8805 гривень 48 копійок.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 76-81,83, 141, 258, 259, 263-268, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за час користування позикою, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 лютого 2018 року у сумі 24375 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят п`ять) доларів США та проценти за договором позики від 25 лютого 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2021 року в сумі 11700 (одинадцять тисяч сімсот) доларів США, а всього 36075 (тридцять шість тисяч сімдесят п`ять) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 8805 (вісім тисяч вісімсот п`ять) гривень 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Сторони:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складений 13 квітня 2026 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша