Ухвала суду № 135635084, 11.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6220/26

1-кс/295/2378/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2026 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області, погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026060610000262 від 09.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, та додані до нього матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 09.07.2024 ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбування призначеного йому вироку Кременецького районного суду Тернопільської області від 29.06.2022, який набрав законної сили 01.08.2022, в частині невідбутого строку покарання, що складає: 11 місяців 2 дні, для проходження ним військової служби за контрактом.

У подальшому 06.02.2026, солдат ОСОБА_4 який перебував на тимчасовому обліку військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив місце тимчасового розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, 09.04.2026 року близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Продукти», що розташований за адресою: с. Тетерівка, вулиця Річна, 2А, Житомирського району, Житомирської області, на стільці біля вхідних дверей помітив відкриту жіночу сумку, всередині якої знаходився гаманець червоного кольору, належний ОСОБА_6 , відкрито заволодів вказаним гаманцем вартістю 300 гривень, в якому знаходилися грошові кошти в загальній сумі 500 гривень, а також дві банківські картки АТ КБ «Приватбанк», що належать потерпілій ОСОБА_6 .

У подальшому, ОСОБА_4 , утримуючи вказане майно, вибіг з приміщення магазину, та зник з місця вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 800 гривень.

Своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.

Слідчий зазначив, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 від 09.04.2026.

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 від 09.04.2026.

- протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , від 09.04.2026;

- протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , від 09.04.2026, в ході якого вилучено грошові кошти у загальній сумі 300 гривень, 1 купюра номіналом 200 гривень та 1 купюра номіналом 100 гривень;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 09.04.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , від 09.04.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , від 09.04.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , від 09.04.2026;

- протокол затримання ОСОБА_4 від 09.04.2026;

- протоколом допиту підозрюваного від 09.04.2026;

- протоколами впізнання особи за фотознімками від 09.04.2026;

- протоколом впізнання предмету за фотознімками від 09.04.2026;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

У клопотанні слідчий послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України слідчий зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що свідчить про можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також підозрюваний не має стійких соціальних зв`язків, що створює ризик переховування його від органу досудового розслідування.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 ЦПК України слідчий зазначив, що на даний час органом досудового розслідування вживаються заходи з метою встановлення всіх свідків події та проведення з ними слідчих дій, а тому існує ризик незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_4 на свідків та потерпілу ОСОБА_6 , з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій.

В обґрунтування ризику, передбаченого 5 ч. 1 ст. 177 ЦПК України слідчий зазначив, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, останній раз: 29.06.2022 Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці, на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці.

Сторона обвинувачення вважає, що запобігання наведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваногоОСОБА_4 можливе винятково у разі застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що повністю визнає свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, йому соромно перед суспільством та самим собою за такий вчинок. Готовий активно співпрацювати з органами досудового розслідуваня з метою повного розкриття злочину. Просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту з перебуванням у межах військової частини, де, виконуючи службові обов`язки, буде корисним державі.

Захисник ОСОБА_5 зазначив, що клопотання щодо підозрюваного є передчасним та надмірним, оскільки ОСОБА_4 визнає вину, активно співпрацює зі слідством, надає виключно правдиві покази. Така поведінка підозрюваного нівелює ризики переховування або перешкоджання правосуддю. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту за місце несення служби.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

В провадженні СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12026060610000262 від 09.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.

09.04.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

10.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Поняття «обґрунтована підозра» визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Частина 4 ст.186 КК України встановлює відповідальність за відкрите викрадення чужого майна, вчинене у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно з усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для визначення причетності ОСОБА_4 до подій кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені та оцінені фактичні дані, які містяться в таких документах:

- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 від 09.04.2026.

- протоколі допиту потерпілої ОСОБА_6 від 09.04.2026.

- протоколі огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , від 09.04.2026;

- протоколі огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , від 09.04.2026, в ході якого вилучено грошові кошти у загальній сумі 300 гривень, 1 купюра номіналом 200 гривень та 1 купюра номіналом 100 гривень;

- протоколі допиту свідка ОСОБА_7 , від 09.04.2026;

- протоколі допиту свідка ОСОБА_8 , від 09.04.2026;

- протоколі допиту свідка ОСОБА_9 , від 09.04.2026;

- протоколі допиту свідка ОСОБА_10 , від 09.04.2026;

- протоколі затримання ОСОБА_4 від 09.04.2026;

- протоколі допиту підозрюваного від 09.04.2026;

- протоколах впізнання особи за фотознімками від 09.04.2026;

- протоколі впізнання предмету за фотознімками від 09.04.2026;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши пояснення підозрюваного, який визнав свою причетність до скоєного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що в сукупності такі документи та пояснення вказують на те, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра є обґрунтованою.

Саме з огляду на таке розуміння обґрунтованості підозри слідчий суддя вирішуває це клопотання, та дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з наданими прокурором та слідчим поясненнями та матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність ознак криміналього правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Однак слід зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішував тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Слідчим суддею встановлено достатньо підстав вважати, що прокурором доведені ризики, на які він посилається в клопотанні, а саме - ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчим суддею враховано, що наведені в сукупності обставини, надані пояснення як самого підозрюваного, так і його захисника, прокурора, можуть переконати об`єктивного спостерігача у наявності на обґрунтованості ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_4 , не маючи стійких соціальних зв`язків, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання, в тому числі до 10 років позбавлення волі. Усвідомлюючи невідворотність суворого покарання, підозрюваний може уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування. Слідчий суддя погоджується з обгрунтуванням слідчого, що існує ризик можливості переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

В обґрунтування ризику, передбаченого ч. 3 ст. 177 КПК України, слідчий зазначив, що на даний час органом досудового розслідування вживаються заходи з метою встановлення всіх свідків події та проведення з ними слідчих дій, а тому існує ризик незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_4 на свідків та потерпілу ОСОБА_6 , з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій.

Слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України). В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Наведені обставини можуть свідчити про те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним, оскільки останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності 29.06.2022 Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України, що вказує на наявність та обгрунтування ризику, передбаченого 5 ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

Згідно статті 178 КПК України слідчим суддею враховано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Крижі Кременецького району Тернопільської області, громадянин України, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовець, з середньою освітою, раніше судимий, неодружений.

Враховуючи обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. Крім того, зважаючи на наявність зазначених вище ризиків та те, що на даний час не проведено всіх слідчих дій з метою отримання належних та допустимих доказів, слідчий суддя вважає ці обставини такими, що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню з обранням відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В силу п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи обставини кримінального провадження, слідчий суддя визначає заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 99840,00 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у строк дії ухвали на депозитний рахунок Богунського районного суду м. Житомира.

На переконання слідчого судді саме така сума застави за встановлених фактичних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку у разі її внесення, бути достатнім стримуючим фактором для запобігання ризиків, доведених прокурором.

У разі звільнення підозрюваного з-під варти у зв`язку з внесенням застави, слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст.176 - 178, 182-183, 194, 196, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 01.06.2026.

Одночасно визначити ОСОБА_4 розмір застави у виді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 99840,00 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у строк дії ухвали на депозитний рахунок Богунського районного суду м. Житомира (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26278626, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО)820172, рахунок отримувача UA678201720355249002000000277.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави вважати з моменту внесення застави.

Строк дії ухвали встановити до 01.06.2026.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1