Рішення № 135629201, 13.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року Справа№200/1852/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Чумака Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

13 березня 2026 року адвокат Чумак Роман Васильович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28 січня 2026 року №104650025151 про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року, з 26 січня 1997 року по 16 квітня 1997 року, з 17 квітня 1997 року по 06 грудня 1998 року, з 03 серпня 1999 року по 03 листопада 1999 року, з 04 листопада 1999 року по 09 серпня 2001 року, з 10 серпня 2001 року по 10 вересня 2001 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 21 січня 2026 року.

За змістом викладеного 21 січня 2026 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28 січня 2026 року №104650025151 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці. Позивач зауважує, що причиною відмови у призначенні пенсії є відсутність пільгового стажу, через відсутність пільгової (уточнюючої) довідки, з чим він не погоджується. Позивач вважає, що згідно записів трудової книжки його періоди роботи за Списком №1 прирівнюються до професій за Списком №2 та підлягають зарахуванню до пільгового стажу, який дає право на призначення даного виду пенсії, а також зазначає, що стаж роботи, який не було зараховано до пільгового стажу за Списком №2, складає 5 років 4 місяці 26 днів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 28 січня 2026 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву позивача від 21 січня 2026 року та додані до неї документи, та прийнято рішення №104650025151 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 21 січня 2026 року та доданих до неї документів, до страхового стажу зараховані всі періоди, до пільгового стажу зараховано періоди роботи за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про спеціальний трудовий стаж. Довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи, відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, не надано. Для зарахування періодів роботи до страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці за Списком №2, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 06 вересня 1989 року, відсутні підстави, оскільки відсутня інформація про зайнятість повний робочий день на роботах в шкідливих та важких умовах праці за Списком №2; про характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, або їх номери, до яких включаються періоди роботи. Відповідач вважає, що рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є правомірними та законними, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року вирішено ряд питань, зокрема, відкрито провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано визначені судом докази, встановлено та роз`яснено порядок надання заяв по суті та доказів.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

21 січня 2026 року позивач через звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

До зазначеної заяви позивачем, зокрема, надано копії: паспорта, рнокпп, військового квитка, диплома, трудової книжки.

28 січня 2026 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, прийнято рішення №104650025151 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

«Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 21 січня 2026 року.

Вік заявника 55 років.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, чоловікам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 06 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу (тобто 6 років 3 місяці) на зазначених роботах, та відповідний страховий стаж пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додається довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Додаток №5) (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Страховий стаж особи становить 37 років 05 місяців 21 день.

Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 07 років 05 місяців 05 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- до страхового стажу зараховано всі періоди;

- довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи, відповідно до пункту 20 Порядку №637, не надано;

- до пільгового стажу зараховано періоди роботи за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про спеціальний трудовий стаж.

За наданими документами підтверджено право на зменшення пенсійного віку на 2 роки.

Заявник працює.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Висновок: відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті Закону №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці.».

Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб`єкта владних повноважень на адресу позивача надати додаткові документи.

Судом встановлено, що відповідно до записів №5-9, 12-15 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06 вересня 1989 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року працював електрозварювальником на автоматичних та напівавтоматичних машинах другого розряду в цеху газових балонів в Українсько-російському відкритому акціонерному товаристві «Дружковський завод газової апаратури»;

- з 26 січня 1997 року по 16 квітня 1997 року працював в цеху газових балонів і кранів учнем ливарника на машинах для лиття під тиском в Українсько-російському відкритому акціонерному товаристві «Дружковський завод газової апаратури»;

- з 17 квітня 1997 року по 06 грудня 1998 року працював ливарником другого розряду на машинах для лиття під тиском в Українсько-російському відкритому акціонерному товаристві «Дружковський завод газової апаратури»;

- з 03 серпня 1999 року по 03 листопада 1999 року працював стропальником другого розряду у ковальсько-пресовому цеху №4 тимчасово в Відкритому акціонерному товаристві «Дружківський метизний завод»;

- з 04 листопада 1999 року по 09 серпня 2001 року працював стропальником другого розряду в ковальсько-пресовому цеху №4 постійно у Відкритому акціонерному товаристві «Дружківський метизний завод»;

- з 10 серпня 2001 року по 14 листопада 2001 року працював автоматником холодновисаджувальних автоматів 1 розряду в ковальсько-пресовому цеху №4 у Відкритому акціонерному товаристві «Дружківський метизний завод».

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, періоди роботи з 20 серпня 1995 року по 06 грудня 1998 року та з 03 серпня 1999 року по 10 вересня 2001 року зараховано виключно до загального страхового стажу позивача. Загальний страховий стаж позивача складає 37 років 03 місяці 21 день, пільговий стаж роботи за Списком №2 07 років 05 місяців 05 днів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом із цим, Порядок №637, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем серед іншого зазначено результати розгляду документів, доданих до заяви:

- до страхового стажу зараховано всі періоди;

- довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи, відповідно до пункту 20 Порядку №637, не надано;

- до пільгового стажу зараховано періоди роботи за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про спеціальний трудовий стаж.

Відтак, в позовних вимогах представник позивача просить, зокрема, зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди роботи з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року, з 26 січня 1997 року по 16 квітня 1997 року, з 17 квітня 1997 року по 06 грудня 1998 року, з 03 серпня 1999 року по 03 листопада 1999 року, з 04 листопада 1999 року по 09 серпня 2001 року, з 10 серпня 2001 року по 10 вересня 2001 року.

Разом із цим, в оскаржуваному рішенні відповідач не визначив конкретні періоди роботи, які не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2, та за які саме періоди позивачу потрібно було надати довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи, відповідно до пункту 20 Порядку №637.

Як встановлено судом вище, відповідно до записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06 вересня 1989 року позивач:

- з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року працював електрозварювальником на автоматичних та напівавтоматичних машинах другого розряду в цеху газових балонів в Українсько-російському відкритому акціонерному товаристві «Дружковський завод газової апаратури»;

- з 26 січня 1997 року по 16 квітня 1997 року працював в цеху газових балонів і кранів учнем ливарника на машинах для лиття під тиском в Українсько-російському відкритому акціонерному товаристві «Дружковський завод газової апаратури»;

- з 17 квітня 1997 року по 06 грудня 1998 року працював ливарником другого розряду на машинах для лиття під тиском в Українсько-російському відкритому акціонерному товаристві «Дружковський завод газової апаратури»;

- з 03 серпня 1999 року по 03 листопада 1999 року працював стропальником другого розряду у ковальсько-пресовому цеху №4 тимчасово в Відкритому акціонерному товаристві «Дружківський метизний завод»;

- з 04 листопада 1999 року по 09 серпня 2001 року працював стропальником другого розряду в ковальсько-пресовому цеху №4 постійно у Відкритому акціонерному товаристві «Дружківський метизний завод»;

- з 10 серпня 2001 року по 14 листопада 2001 року працював автоматником холодновисаджувальних автоматів 1 розряду в ковальсько-пресовому цеху №4 у Відкритому акціонерному товаристві «Дружківський метизний завод».

Водночас, як вбачається з розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, періоди роботи позивача з 20 серпня 1995 року по 06 грудня 1998 року та з 03 серпня 1999 року по 10 вересня 2001 року зараховано відповідачем виключно до загального страхового стажу.

Тобто, відповідачем не заперечується, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів його роботи, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, але не зарахування таких періодів піддано формальним обмеженням з боку пенсійного органу.

У той час, у матеріалах справи відсутні докази того, що при перевірці поданих позивачем документів та прийнятті рішення про призначення пенсії, відповідач запропоновував надати позивачу додаткові документи, або усунути виявлені ним недоліки копії дубліката трудової книжки позивача.

Статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.

Відповідно до статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов`язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; після 16 січня 2003 року та до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36; з 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461.

Відповідно до коду 23200000-19905 підрозділу 7 Розділу XXXII «Роботи з радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають робітники, які працюють на посадах «Електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах».

Водночас, як вбачається із записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06 вересня 1989 року позивач з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року працював електрозварювальником на автоматичних та напівавтоматичних машинах другого розряду в цеху газових балонів, тому такий період роботи повинен бути зарахований до пільгового страхового стажу за Списком №2.

Відповідно до коду 1110100а-13395 пункту «а» підрозділу 1 Розділу XI «Металообробка» Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають робітники, які працюють на посадах «Ливарники на машинах для лиття під тиском».

Записами копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06 вересня 1989 року підтверджено, що позивач у період з 26 січня 1997 року по 16 квітня 1997 року та з 17 квітня 1997 року по 06 грудня 1998 року працював в цеху газових балонів і кранів учнем ливарника на машинах для лиття під тиском та ливарником другого розряду на машинах для лиття під тиском, тому такий період роботи повинен бути зарахований до пільгового страхового стажу за Списком №1.

Відповідно до коду 1110200а-18987 пункту «а» підрозділу 2 Розділу XI «Металообробка» Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають робітники, які працюють на посадах «Стропальники, зайняті зачіплюванням гарячого металу».

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06 вересня 1989 року підтверджено, що позивач у період з 03 серпня 1999 року по 09 серпня 2001 року працював постійно та тимчасово стропальником другого розряду у ковальсько-пресовому цеху №4, тому такий період роботи повинен бути зарахований до пільгового страхового стажу за Списком №1.

Відповідно до коду 2151000а-10038 пункту «а» підрозділу 10 Розділу XIV «Металообробка» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають робітники, які працюють на посадах «Автоматники холодновисадних автоматів, автоматники, автоматники на висадних верстатах, автоматники на висадних і просічних верстатах, автоматники на цвяхових автоматах, автоматники на холодно-висадних верстатах, цвяхарі, верстатники-цвяхарі, підручні автоматників, підручні цвяхарів, пресувальники на холодновисадних прес-автоматах.».

Як вже встановлено судом вище, трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у період з 10 серпня 2001 року по 14 листопада 2001 року на посаді автоматника холодновисаджувальних автоматів 1 розряду в ковальсько-пресовому цеху №4, тому незарахована частина зазначеного періоду роботи позивача з 10 серпня 2001 року по 10 вересня 2001 року також підлягає зарахуванню до пільгового страхового стажу за Списком №2.

Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, що не заперечується відповідачем.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують пільговий характер роботи позивача у періоди з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року, з 26 січня 1997 року по 06 грудня 1998 року, з 03 серпня 1999 року по 09 серпня 2001 року, з 10 серпня 2001 року по 10 вересня 2001 року, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі №127/9289/17.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Водночас, як зазначає, у позовні заяві представник позивача, що відповідно до підпункту «а» пункту 4 роз`яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці України №01-3/406-02-2 від 10 травня 1994 року «Про порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» пенсії за сумісними роботами, професіями і посадами робітникам і службовцям, зайнятим у виробництвах, професіях і посадах, передбачених в Списках №1 і 2 призначаються за Списком №2 якщо виконувані сумісні роботи, професії і посади передбачені в Списку №1 і в Списку №2.

Відтак, представник позивача вважає, що періоди роботи позивача за Списком № 1 прирівнюються до професій за Списком №2 та підлягають зарахуванню до пільгового стажу, який дає право на призначення даного виду пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Суд звертає увагу представника позивача, що в оскаржуваному рішенні відповідачем взагалі не вирішувалась питання щодо зарахування до пільгового страхового стажу спірних періодів роботи, а, отже, й не розглядались підстави щодо можливості застосування до спірних періодів положень підпункту «а» пункту 4 роз`яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці України №01-3/406-02-2 від 10 травня 1994 року «Про порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах». Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, як передчасні.

Крім того, суд зауважує, що суміщення це спосіб залучення вже працевлаштованого працівника до виконання обов`язків за іншою вакантною посадою в межах раніше укладеного трудового договору, що з означені спірних періодів роботи не вбачається.

Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що стаж роботи позивача за періоди з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року та з 10 серпня 2001 року по 10 вересня 2001 року відносяться до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, за періоди з 26 січня 1997 року по 06 грудня 1998 року та з 03 серпня 1999 року по 09 серпня 2001 року відносяться до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Підсумовуючи, окружний суд висновує, що рішення відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, №104650025151 від 28 січня 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, після скасування судом рішення, відповідач зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, враховуючи, що відповідач, як уповноважений орган, неправильно надав оцінку окремим періодам роботи позивача, та не перевіряв дотримання всіх умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в той час як судом зобов`язано зарахувати визначені періоди до пільгового стажу, тому зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду є достатнім.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №211/5254/16-а (провадження №К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі №132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області №104650025151 від 28 січня 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №1 періоди роботи з 26 січня 1997 року по 06 грудня 1998 року та з 03 серпня 1999 року по 09 серпня 2001 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №2 періоди роботи з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року та з 10 серпня 2001 року по 10 вересня 2001 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 січня 2026 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно платіжної інструкції №3AT0-08KK-XM2E-T902 від 17 березня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов адвоката Чумака Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000; код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області №104650025151 від 28 січня 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №1 періоди роботи з 26 січня 1997 року по 06 грудня 1998 року та з 03 серпня 1999 року по 09 серпня 2001 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №2 періоди роботи з 20 серпня 1995 року по 25 січня 1997 року та з 10 серпня 2001 року по 10 вересня 2001 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 січня 2026 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 квітня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна