Рішення № 135629070, 10.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 рокуСправа №200/8945/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправним наказ командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , №429 від 01.11.2024 року, про результат службового розслідування;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , №429 від 01.11.2024 року, про результат службового розслідування.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідно до оскаржуваного наказу на нього було покладено матеріальну відповідальність у зв`язу зі встановленням нестачі облікованого майна медичної служби у сумі 1 326 986,85грн. та 4637,47грн. майна служби зв`язку. Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом і вважає його протиправним, оскільки Військовою частною НОМЕР_1 не було витяги з бойових журналів та рапортів, де зазначається найменування використаного майна, його кількість та періоди використання. Також позивач зазначає, що протягом 2024 року нею та іншими військовослужбовцями подавались рапорти про пошкоджене майно внаслідок бойових дій та про використане майно. Матеріали службового розслідування не містять точного переліку майна, що перебувало у віданні позивача під час проходження служби та не містять точних відомостей про передане майно виконуючому обов`язки, що не було відображено та враховано при проведенні службового розслідування. У зв`язку з вищезазначеним звернувся з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її адміністративного позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу повернуто позивачеві.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 ппеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 рокускасувано, а справу №200/8945/24 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2025 передано адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу на розгляд іншого адміністративного суду - Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4).

16 червня 2025 року справа №200/8945/24 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 зазначена справа розподілена судді Луніній О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №160/21245/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні та витребувано у відповідача додаткові докази у справі.

04.08.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначають, що службове розслідування за фактом втрати військового майна проведено відповідачем згідно Порядку проведення службового розслідування, затвердженого Наказом МОУ від 21.11.2017р. №608. Так, зазначають, що відповідно до результатів службового розслідування від 27.10.2024 року було встановлено, що нестача майна у військовій частині НОМЕР_1 по номенклатурі медичної служби та служби зв`язку виникла внаслідок не належного виконання своїх посадових обов`язків колишнім начальником медичної служби начальником медичного пункту лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 . Такими діями, що встановлені службовим розслідуванням, позивачем було завдано збитки державі, у зв`язку з чим 01.11.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 на виконання вимог ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» видано письмовий наказ від 01.11.2024 №429 «Про результати службового розслідування». Згідно цього ж наказу, за неналежне виконання службових обов`язків та допущення нестачі майна, в наслідок чого державі заподіяно майному шкоду в розмірі 1331624,32грн., лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у зазначеному розмірі збитків. Таким чином військова частина НОМЕР_1 вказує, що не допускала жодних неправомірних дій відносно позивача. З огляду на викладене вважають позовні вимоги безпідставними та просять відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

12.08.2025 року позивачем подано відповідь на відзив проти позову, в якій позивач вказує, що жодними матеріалами наявними у справі не підтверджується прийняття ОСОБА_1 майна, яка в подальшому було встановлено, як нестача. Матеріали справи не містять підтверджень того, що таке майно перебувало на балансі і що його прийнято було саме позивачем. В акті зазначено, що в комісії не було облікової документації, тому нестача виявлялась шляхом співставлення фактично наявного майна з даними акту інвентаризації від 10.04.2024, відповідно до якого не було виявлено нестачі. З огляду на викладене вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №200/8945/24 в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.

Згідно наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( по особовому складу) №137 від 30.03.2023, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 і присвоєно первинне військове звання офіцерського складу «молодший лейтенант».

З 03.04.2023 молодший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2023 №772, справи та посаду начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 прийняла та приступила до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.03.2024 №134 начальнику медичної служби начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту медичної служби ОСОБА_1 присвоєно чергове військове звання «лейтенант медичної служби».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2024 №232 по стройовій частині начальнику медичної служби начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_1 лейтенанту медичної служби ОСОБА_1 встановлено строк для передачі справ та посади 10 календарних днів.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 ( по особовому складу) №319 від 02.08.2024 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2024 №239 ОСОБА_1 виключена зі списків військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з призначенням на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_4 .

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( з адміністративно господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» №389 від 27.08.2024, наказу командира військової частини НОМЕР_1 №397 від 24.09.2024 «Про продовження строку службового розслідування», акту прийому передачі посади начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , комісією проведено службове розслідування.

В акті викладено наступний опис вчиненого правопорушення:

«Під час складання прийому передачі посади начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2024 року виявлено нестачу військового майна, облікованого за медичною службою військової частини НОМЕР_1 , яка виникла під час перебування на посаді начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 .

Під час службового розслідування встановлено нестачу майна за номенклатурою медичної служби: гумка для килимка ПРО 20шт.; сумка аптечка першої медичної допомоги Medical aid kit bag 36шт.; ноші санітарні 7шт.; аптечка АМЗІ І FAKІІ 116шт.; тактичний візок для евакуації 3шт.; запасник до рюкзака 1шт.; ноші SCEDCO 4 шт.; комплект медичного спорядження, медична аптечка бійця 20шт.; рюкзак середній укомплектований 1шт.; аптечка універсальна - 115 шт.; та майна за номенклатурою служби зв`язку: планшет Samsung Х205 1шт., карта Micro SDXC memory card 128 GB Kingston -1шт. на загальну суму: 1 350 223, 61грн.

Службовим розслідуванням вказано, що оскільки лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 не було надано облікові документи, виявлена нестача визначена шляхом співставлення фактично наявного майна медичної служби з даними акту інвентаризації наявності та якісного стану майна медичної служби від 10.04.2024, атестата майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 №61 від 25.08.2023 та наявними первинними обліковими документами ( накладними).

Лейтенант медичної служби ОСОБА_1 , у поясненнях від 23.08.2024, доданих до акту приймання передачі посади начальника медичної служби начальника медичного пункту НОМЕР_1 від 24.08.2024, стверджує, що журнали обліку майна, первинні облікові документи, а також планшет і картка пам`яті були втрачені у період її відрядження до військової частини НОМЕР_5 з 03.06.2024 по 17.08.2024.

В акті службового розслідування зазначено, що рапорти ОСОБА_1 про втрату облікових документів та майна медичної служби дійсно зареєстровані у військовій частині НОМЕР_1 від 18.08.2024 за вх. №4625/459 та за вх. №4626/459. Однак вказані рапорти не підтверджують вжиття ОСОБА_1 заходів щодо збереження майна медичної служби.

В акті службового розслідування викладено вичновок, згідно якого під час службового розслідування встановлено, що під час службового розслідування встановлено, що порушення лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 вимог статей 11, 16, 82-84, 87-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та підпункти 3.1.7, 3.1.9 Положення про військове ( корабельне) господарство Збройних Сил України, призвело до втрати ( нестачі) військового майна, облікованого за медичною службою військової частини НОМЕР_1 на суму 1 331 624,32грн., з яких: 1 326 986,85грн. за номенклатурою майна медичної служби та 4 637,47грн. за номенклатурою майна служби зв`язку.

Під час службового розслідування також встановлено, що діях лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України.

Акт службового розслідування від 27.10.2024 року затверджено командиром Військової частини НОМЕР_1 01.11.2024 року.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування» завершено службове розслідування за фактом нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 .

Військове майно Військової частини НОМЕР_1 за номенклатурою медичної служби: гумка для килимка ПРО 20шт.; сумка аптечка першої медичної допомоги Medical aid kit bag 36шт.; ноші санітарні 7шт.; аптечка АМЗІ І FAKІІ 116шт.; тактичний візок для евакуації 3шт.; запасник до рюкзака 1шт.; ноші SCEDCO 4 шт.; комплект медичного спорядження, медична аптечка бійця 20шт.; рюкзак середній укомплектований 1шт.; аптечка універсальна - 115 шт.; та майна за номенклатурою служби зв`язку: планшет Samsung Х205 1шт., карта Micro SDXC memory card 128 GB Kingston -1шт. на загальну суму: 1 350 223, 61грн вважати втраченим внаслідок нестачі.

Визнано, що матеріальна шкода у розмірі 1 331 624,32грн., завдана державі внаслідок недбалого виконання лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 службових обов`язків, передбачених статтями 11,16, 82-84, 87-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та підпункти 3.1.7, 3.1.9 Положення про військове ( корабельне) господарство Збройних Сил України та підлягає відшкодуванню за її рахунок в повному обсязі.

Не погоджуючись з з вказаним рішенням про притягнення до повної матеріальної відповідальності, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який відповідними Указами Президента України продовжувався і триває станом на день розгляду справи.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Статтею 9 Статуту передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ).

Частиною першою, другою статті 3 Закону № 160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов`язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеній у постановах від 25.03.2020 у справі № 814/2281/16, від 25.06.2020 у справі № 825/2405/18, від 11.06.2020 у справі № 1540/4486/18, від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18, від 13.11.2019 у справі № 620/302/19, від 12.12.2018 № 813/2751/17.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до частини статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.

Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника)

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис

Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі Порядок № 608).

Відповідно до пункту 2 розділу І службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Так, у зв`язку із фактом нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 , проведено службове розслідування.

При цьому, Розділом V Порядку № 608 визначено порядок оформлення результатів службового розслідування. Зокрема, відповідно до пунктів 1-6 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно з актом проведення службового розслідування, затвердженим Командиром військової частини НОМЕР_1 ,підполковника ОСОБА_4 , встановлено, що Під час складання прийому передачі посади начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2024 року виявлено нестачу військового майна, облікованого за медичною службою військової частини НОМЕР_1 , яка виникла під час перебування на посаді начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 .

Під час службового розслідування встановлено нестачу майна за номенклатурою медичної служби: гумка для килимка ПРО 20шт.; сумка аптечка першої медичної допомоги Medical aid kit bag 36шт.; ноші санітарні 7шт.; аптечка АМЗІ І FAKІІ 116шт.; тактичний візок для евакуації 3шт.; запасник до рюкзака 1шт.; ноші SCEDCO 4 шт.; комплект медичного спорядження, медична аптечка бійця 20шт.; рюкзак середній укомплектований 1шт.; аптечка універсальна - 115 шт.; та майна за номенклатурою служби зв`язку: планшет Samsung Х205 1шт., карта Micro SDXC memory card 128 GB Kingston -1шт. на загальну суму: 1 350 223, 61грн.

Службовим розслідуванням вказано, що оскільки лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 не було надано облікові документи, виявлена нестача визначена шляхом співставлення фактично наявного майна медичної служби з даними акту інвентаризації наявності та якісного стану майна медичної служби від 10.04.2024, атестата майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 №61 від 25.08.2023 та наявними первинними обліковими документами ( накладними).

Лейтенант медичної служби ОСОБА_1 , у поясненнях від 23.08.2024, доданих до акту приймання передачі посади начальника медичної служби начальника медичного пункту НОМЕР_1 від 24.08.2024, стверджує, що журнали обліку майна, первинні облікові документи, а також планшет і картка пам`яті були втрачені у період її відрядження до військової частини НОМЕР_5 з 03.06.2024 по 17.08.2024.

В акті службового розслідування зазначено, що рапорти ОСОБА_1 про втрату облікових документів та майна медичної служби дійсно зареєстровані у військовій частині НОМЕР_1 від 18.08.2024 за вх. №4625/459 та за вх. №4626/459. Однак вказані рапорти не підтверджують вжиття ОСОБА_1 заходів щодо збереження майна медичної служби.

В акті службового розслідування викладено висновок, згідно якого під час службового розслідування встановлено, що під час службового розслідування встановлено, що порушення лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 вимог статей 11, 16, 82-84, 87-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та підпункти 3.1.7, 3.1.9 Положення про військове ( корабельне) господарство Збройних Сил України, призвело до втрати ( нестачі) військового майна, облікованого за медичною службою військової частини НОМЕР_1 на суму 1 331 624,32грн., з яких: 1 326 986,85грн. за номенклатурою майна медичної служби та 4 637,47грн. за номенклатурою майна служби зв`язку.

Під час службового розслідування також встановлено, що діях лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України.

За результатами проведення службового розслідування дисциплінарна комісія визнала, що матеріальна шкода, у розмірі 1 331 624,32грн., завдана державі внаслідок недбалого виконання лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 службових обов`язків, передбачених статтями 11,16,82-84, 87-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та підпунктів 3.1.7, 3.1.9 Положення про військове ( корабельне ) господарство Збройних Сил України та підлягає відшкодуванню за її рахунок в повному обсязі.

Оцінка акта за результатами службового розслідування, в тому числі оцінка дій посадових осіб щодо його складання, викладення у ній висновків, а також щодо самих висновків розслідування, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого за результатами такого розслідування.

Таким актом індивідуальної дії, що породжує певні права та обов`язки є наказ, що прийнятий за результатами розгляду акту. Саме наказ і є у цій справі предметом судового аналізу щодо відповідності вимогам чинного законодавства.

Зокрема, згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( з основної діяльності) від 01.11.2024 року №429 «Про результати службового розслідування» завершено службове розслідування за фактом нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 .

Військове майно Військової частини НОМЕР_1 за номенклатурою медичної служби: гумка для килимка ПРО 20шт.; сумка аптечка першої медичної допомоги Medical aid kit bag 36шт.; ноші санітарні 7шт.; аптечка АМЗІ І FAKІІ 116шт.; тактичний візок для евакуації 3шт.; запасник до рюкзака 1шт.; ноші SCEDCO 4 шт.; комплект медичного спорядження, медична аптечка бійця 20шт.; рюкзак середній укомплектований 1шт.; аптечка універсальна - 115 шт.; та майна за номенклатурою служби зв`язку: планшет Samsung Х205 1шт., карта Micro SDXC memory card 128 GB Kingston -1шт. на загальну суму: 1 350 223, 61грн вважати втраченим внаслідок нестачі.

Визнано, що матеріальна шкода у розмірі 1 331 624,32грн., завдана державі внаслідок недбалого виконання лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 службових обов`язків, передбачених статтями 11,16, 82-84, 87-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та підпункти 3.1.7, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України та підлягає відшкодуванню за її рахунок в повному обсязі.

За наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин, слід встановити, чи було заподіяно позивачем пряму дійсну шкоду (що є однією з умов притягнення до матеріальної відповідальності).

Зі змісту спірного наказу слідує, що відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 вчинено дії, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX із змінами, внесеними згідно із Законом № 1417-IX від 27.04.2021 року.

Суд враховує, що у межах службового розслідування надано пояснення лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 , що в період 02.04.2023 по 23.08.2024, під час її перебування на посаді, облік військового майна медичної служби вівся в повному обсязі та проводилися звірки наявності та обліку майна з підрозідлами військової частини НОМЕР_1 . Також вона зазначила, що під час приймання передачі посади нею були також передані залишки облікових документів, які вдалось знайти після переміщення медичного пункту військової частини НОМЕР_1 з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_1 , яке відбулося в період її перебування у відрядженні до військової частини НОМЕР_5 з 03.06.2024 року по 17.08.2024 року.

Окрім наведеного в акті службового розслідування відображно, що комісією не було взято до уваги рапорти ОСОБА_1 про втрату облікових документів та майна медичної служби, що зареєстровані у військовій частині НОМЕР_1 від 18.08.2024 року за вх. №4625/459 та вх. №4626/459.

Тобто, позивачем було подано рапорти про втрату облікових документів та майна медичної служби на наступний день після повернення до частини після її перебування у відрядженні до військової частини НОМЕР_5 .

Також в акті службового розслідування надано пояснення військовослужбовців, що в період з 10.04.2024 року по 17.08.2024 року виконували обов`язки начальника медичної служби, зокрема сержант ОСОБА_5 у своїх поясненнях зазначив, що під час виконання службових обов`язків облікову документацію медичної служби йому ніхто не передавав та йому не відомо чи взагалі велась така документція. Окрім наведеного зазначив, що документи та майно медичної служби могли бути втрачені під час переміщення медичного пункту військової частини НОМЕР_1 з АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 .

Також пояснення про відсутність облікової документації майна медичної служби Військової частини НОМЕР_1 було надано старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_6 та сержантом ОСОБА_7 , що також виконували обов`язки начальника медичної служби протягом періоду з 10.04.2024 року по 17.08.2024 року.

Суд зазначає, що події, які досліджувалися дисциплінарною комісією мали місце в умовах ведення бойових дій.

Загальновідомим є факт того, що з 24.02.2022 війська зс рф здійснили широкомасштабне вторгнення на територію України у зв`язку із чим в Україні запроваджено дію правового режиму воєнного стану.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що Законом України від 15.03.2022 № 2124-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2124-IX) встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» за закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.

Бойовий імунітет передбачає звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України»,від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу,бойової техніки чи іншого військового майна,наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння),настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вказаним Законом внесено зміни, зокрема, до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Аналіз вказаних норм свідчить про те, що дія Закону № 2124-IX розповсюджується на матеріальну відповідальність військовослужбовців під час виконання бойових завдань.

Водночас, за приписами статті 9 Закону № 160-ІХ завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Суд зазначає, що, хоча при розгляді справи і не встановлено виконання бойових завдань чи інших обставин, що передбачають звільнення від відповідальності зв`язку з бойовим імунітетом, однак враховує надані до матеріалів адміністративної справи витяги з журналу бойових дій та рапортів, якими повідомлено про факти знищення медичного обладнання, зокрема ведення оборонних дій, ворожих мінометних та артилерійських обстрілів та скидів невідомих вибухових пристроїв з БПЛА та скидів ворожих дронів.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та беручи до уваги загальновідомі факти, суд вважає, що при виконанні наказів про евакуацію особового складу та військового майна з місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , обстановка на місцевості свідчила про існування реального ризику для життя та здоров`я осіб, які перебували у вказаний час у зазначеному місці.

Проте, акт службового розслідування, який став підставою для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, складений без дослідження усіх обставин та без ретельного дослідження причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на порушення ним вимог статті 8 Закону № 160-ІХ та пункту 3 розділу VIII Порядку № 608, а саме відсутності жодних документів, які повинні бути долучені до акта службового розслідування, щодо вартісної оцінки завданої шкоди (довідка та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності).

Таким чином, відповідачем не доведено, що позивач своїм неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків, спричинив втрату або розкрадання військового майна, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо притягнення позивача до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , №429 від 01.11.2024 року щодо притягнення позивача до матеріальної та дисциплінарної відповідальності є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалюючи дане рішення суд керується також статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ураховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним наказ командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , №429 від 01.11.2024 року, про результат службового розслідування.

Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , №429 від 01.11.2024 року, про результат службового розслідування.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна