Ухвала суду № 135628815, 13.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 квітня 2026 року Справа 160/24682/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі №160/24682/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №160/24682/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії.

14.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява позивача, в якій вона просить суд встановити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (боржника) - Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі №160/24682/25 від 01 грудня 2025 року, встановити відповідний строк для цього (7 робочих днів).

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що наразі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року по справі №160/24682/25 не виконано, тому просить суд задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року призначено заяву до розгляду у порядку письмового провадження (без виклику учасників справи) за наявними у справі матеріалами 26.01.2026 року. Також вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу строк до 23.01.2026 року для надання до суду пояснень щодо цієї заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі № 160/24682/25. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 відповідно до 382 КАС України подати у двомісячний термін з моменту отримання ухвали суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №160/24682/25. У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

25.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі №160/24682/25, в якому відповідач просить суд:

- прийняти та затвердити звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №160/24682/25;

- не накладати штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 .

Так, відповідач у поданому звіті зазначив, що фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 було здійснено попередній розрахунок нарахування та виплати позивачці середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 26.02.2025 року по 25.08.2025 року в сумі 48827,90 грн. Після з`явлення у системі Електронний суд довідки про набрання судовим рішенням законної сили, а саме 06.02.2026 року фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 було подано начальнику забезпечувального фінансового органу центрального фінансово-економічного управління Сухопутних військ України розрахунок (заявку на додаткове фінансування) потреби у коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ2800. Як випливає із зазначених вище розрахунків, було замовлено суму 48828 грн. для виконання рішення суду від 01.12.2025 року у справі №160/24682/25, а в якості кінцевого отримувача коштів вказано ОСОБА_1 . У подальшому, а саме 06.03.2026 року фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 подавався начальнику забезпечувального фінансового органу повторний (шомісячний) розрахунок потреби у коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ2800. Просить суд врахувати, що Військова частина НОМЕР_1 не є прибутковою організацією, фінансується за рахунок Державного бюджету України, не має у своєму розпорядженні вільних коштів та не є головним розпорядником коштів. Головним розпорядником коштів є Міністерство оборони України, до якого власне і були подані розрахунки потреби у коштах. Зарахування відповідних сум на рахунок позивача буде здійснене після надання відповідного бюджетного фінансування.

Суд розглянув звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України в порядку письмового провадження.

Так, за наслідками дослідження матеріалів справи, змісту заяви та додатків до неї, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у даній справі адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 26.02.2025 року по 25.08.2025 року в сумі 48827,90 грн., без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 26.02.2025 року по 25.08.2025 року в сумі 48827,90 грн., без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Таким чином, рішення суду від 01.12.2025 року у даній справі набрало законної сили 12.01.2026 року.

Однак, позивач вказує, що відповідач не виконав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року, тому вона звернулася до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Дослідивши звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в даній справі, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд наголошує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Судом встановлено, що 06.02.2026 року фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 було подано начальнику забезпечувального фінансового органу центрального фінансово-економічного управління Сухопутних військ України розрахунок (заявку на додаткове фінансування) потреби у коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ2800.

Як випливає із зазначених вище розрахунків, було замовлено суму 48828 грн. для виконання рішення суду від 01.12.2025 року у справі №160/24682/25, а в якості кінцевого отримувача коштів вказано ОСОБА_1 .

У подальшому, а саме 06.03.2026 року фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 подавався начальнику забезпечувального фінансового органу повторний (шомісячний) розрахунок потреби у коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ2800.

Суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не є прибутковою організацією, фінансується за рахунок Державного бюджету України, не має у своєму розпорядженні вільних коштів та не є головним розпорядником коштів. Головним розпорядником коштів є Міністерство оборони України, до якого власне і були подані розрахунки потреби у коштах.

Таким чином, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень судом встановлено, що судове рішення у справі №160/24682/25 залишається невиконаним.

Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судового рішення має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність поведінки суб`єкта владних повноважень, пов`язані з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Згідно з ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, звіт відповідача слід прийняти та встановити йому новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №160/24682/25.

Водночас стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.

Зважаючи на те, що відповідач здійснив конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд дійшов висновку про не можливість застосування до керівника відповідача штрафу за несвоєчасне виконання судового рішення, оскільки відсутні обставини, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, відсутня недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, яка свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Керуючись статтями 248, 294, 295, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі №160/24682/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №160/24682/25 - до 12.06.2026 року.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна