Рішення № 135626723, 13.04.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/634/26

Провадження №2/149/715/26

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2026 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Олійника І. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ТОВ "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Цикл Фінанс" пред`явлено позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст заявлених вимог

Позов мотивований тим, що між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, які зобов`язався повернути, а також сплатити проценти та комісію. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та допустив заборгованість в розмірі 14298,49 грн, які позивач, набувши право вимоги, просить стягнути разом із судовими витратами по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн, а також витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Рух справи та процесуальні дії

Ухвалою суду від 25.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позиція учасників справи

Відповідач, представник відповідача заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подали. 03.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем здійснено обґрунтованого розрахунку заборгованості за кредитним договором, а надана виписка по рахунку не містить інформації про нараховані проценти та комісію за обслуговування кредиту. Позивач не довів факт отримання відповідачем коштів та наявність заборгованості за основним боргом, а щомісячна комісія за обслуговування фактично не підтверджена наданням будь-яких послуг. Крім того, представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності.

Представник позивача заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також відповіді на відзив не подав.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом

За умовами кредитного договору № 22031000070868 від 01.08.2018 (далі - Договір) ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надав відповідачу кредит у розмірі 6800 грн, строком 12 місяців, тобто до 01.08.2019, з процентною ставкою за користування кредитом: на строкову заборгованість - 0,001% річних; на прострочену заборгованість - 56% річних та щомісячною комісією за обслуговування кредиту - 6% від суми кредиту. Сторони погодили, що погашення заборгованості за Договором здійснюється за графіком платежів.

Згідно виписок та розрахунку заборгованості, проведених ПАТ "Банк Кредит Дніпро", заборгованість відповідача за Договором, з урахуванням внесених відповідачем сум, становить 14298,49 грн, з яких: 6232,42 грн - основний борг; 3578,07 грн - проценти; 4488 грн - комісія.

15.12.2021 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та позивачем укладено договір факторингу № 15/12/21 за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача за договором у розмірі 14298,49 грн.

Позивач скористався професійною правничою допомогою, розмір витрат на яку становить 3500 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.ст. 1048, 1054 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13).

Щодо заборгованості та щомісячної комісії за обслуговування кредиту

Обґрунтовуючи розмір заборгованості за Договором позивач виходить із того, що відповідач не повернув кредит у розмірі 6232,42 грн, не сплатив проценти у розмірі 3578,07 грн та комісію у розмірі 4488 грн.

Представник відповідача заперечує проти розрахунку, посилаючись на відсутність його належного обґрунтування та на те, що надана виписка по рахунку не містить відомостей про нарахування процентів і комісії, однак не наводить конкретних помилок у розрахунку та не подає альтернативного.

Перевіривши наданий розрахунок судом встановлено, що він містить складові заборгованості, зокрема відомості про розмір отриманого кредиту - 6800 грн, строк кредитування - 12 місяців, тобто до 01.08.2019, процентну ставку - 0,001% річних на строкову заборгованість, 56% річних на прострочену заборгованість, розмір щомісячної комісії - 408 грн, що відповідає умовам договору.

Цей розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, узгоджується з виписками по рахунку та дає можливість встановити складові заборгованості та їхній розмір.

При цьому суд враховує, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, що свідчить про виконання ним умов Договору та спростовує доводи представника відповідача про неотримання відповідачем грошових коштів.

Надаючи оцінку доводам позивача та запереченням відповідача щодо щомісячної комісії суд враховує, що така комісія передбачена п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За умовами укладеного банком та відповідачем Договору, який містить також графік платежів, видно, що щомісячна комісія у розмірі 6% погоджена сторонами Договору за розрахунково-касове обслуговування, що відповідає вимогам ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування". З розміром - 408 грн в місяць, а також періодом нарахування цієї комісії відповідач був обізнаний в момент укладення договору. Отже, підстав для висновку про несправедливість чи нікчемність цих умов немає.

Заперечуючи нарахування комісії, зазначаючи про несправедливість умов договору відповідач у судовому порядку їх не оскаржив, ці умови недійсними не визнавалися, а тому зважаючи на презумпцію правомірності правочину Договір підлягає виконанню, що частково і було зроблено відповідачем.

Щодо позовної давності

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався та відмінений з 30.06.2023.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, згідно п. 19 Розділу "Прикінцеві положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, зупиняються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тобто, строки, визначені, у т.ч. ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину та зупинені на строк дії воєнного стану, а тому пред`явлення 23.02.2026 даного відбулося з дотриманням строку позовної давності.

За встановлених обставин, зокрема того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконав та допустив заборгованість, позивач набув право вимоги до відповідача за Договором, а строк позовної давності не сплив, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/WestAlianceLimited" проти України"), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що розмір витрат є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на їх виконання, а також із ціною позову, суд доходить висновку, що розмір витрат є обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено повністю, а тому з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Цикл Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 22031000070868 від 01.08.2018 в розмірі 14298,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Цикл Фінанс" судові витрати в розмірі 6162,4 грн, з яких: 2662,4 грн - судовий збір; 3500 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, - 13.04.2026.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ТОВ "Цикл Фінанс", код ЄДРПОУ 43453613, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ігор ОЛІЙНИК