Рішення № 135626009, 02.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/674/26

Провадження № 2-а/204/25/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі головуючої судді Самсонової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху,-

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, із вимогами про скасування постанови серії ЕНА № 6515067 від 15.01.2026 року, винесеної старшим сержантом поліції Педурець Філіпом Михайловичем за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, 15 січня 2026 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6515067 позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме:15 січня 2026 року о 13:13 годині в м. Дніпро, вул. Курчатова, 10, водій виконала вимоги знаку 8.4 , тобто зупинилась перед знаком стояти заборонено. Позивач зазначає, що зупинка була вимушена, в наслідок зупинки двигуна, бо не доходило пальне. Після прокачки пального ручною грушою через деякий час Позивач змогла поїхати з місця вимушеної зупинки. Позивач вважає дії інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення на неї адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, є протиправними, оскільки постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, є незаконною, а тому підлягає скасуванню. Таким чином ОСОБА_1 вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6515067 від 15.01.2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року відкрито у справі відкрито спрощене провадження, без виклику сторін

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. 15.01.2026 року позивачка, керуючи автомобілем Lexus GX 470 д/н НОМЕР_1 , здійснила зупинку транспортного засобу у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Факт порушення зафіксовано засобами відеофіксації, що відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. На підставі встановлених обставин інспектором винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення наявний повністю об`єкт встановлений порядок безпеки дорожнього руху, об`єктивна сторона зупинка в зоні дії заборонного знаку, суб`єкт водій транспортного засобу, суб`єктивна сторона вина у формі прямого умислу. Позивачка стверджує, що автомобіль зупинився через нестачу пального, а зупинка була вимушеною. Ці доводи повністю спростовуються відеодоказами, а саме аварійна світлова сигналізація не була увімкнена, позивачка пояснила, що її подруга пішла на стоянку до свого автомобіля, а вона її очікує, двигун автомобіля працює, об`єктивних ознак технічної несправності не зафіксовано. Відповідно до п. 1.10 ПДР України вимушена зупинка це припинення руху через технічну несправність або небезпеку. Пункт 9.9 ПДР зобов`язує водія у разі вимушеної зупинки негайно увімкнути аварійну сигналізацію. Невиконання цього обов`язку саме по собі спростовує довід про вимушену зупинку. Крім того, твердження про «нестачу пального через нахил» є припущенням позивачки та не підтверджені жодним доказом. Позивачка стверджує, що постанову винесено «одразу» без розгляду. Відеодокази повністю спростовують ці твердження. Поліцейський представився, повідомив про ведення фото- та відеофіксації, повідомив суть скоєного правопорушення порушення вимог знаку 3.34, запропонував надати посвідчення водія та реєстраційний документ, роз`яснив права відповідно до ст. 268 КУпАП, здійснив розгляд справи, після цього виніс постанову. Відповідно до ст. 258 КУпАП у справах про порушення ПДР постанова може виноситися на місці без складання протоколу. Інспектор діяв у межах повноважень, передбачених ст. 222 КУпАП. Право позивачки на захист порушено не було. Позивачка у позові зазначає про наявність свідків. Водночас під час розгляду справи клопотання про допит свідків не заявлялося, вимог про внесення їх до постанови не висловлювалося. Відповідно до ст. 268 КУпАП особа має право заявляти клопотання, але не скористалася цим правом. Відсутність відомостей про свідків у постанові зумовлена відсутністю відповідних заяв. До позову додано витяг про встановлення групи інвалідності. Водночас під час розгляду справи позивачка не повідомляла про наявність інвалідності, на транспортному засобі був відсутній розпізнавальний знак 7.17 «Водій з інвалідністю». Відповідно до ПДР (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ №1376 від 09.12.2022), знак 7.17 розміщується спереду і ззаду транспортного засобу, яким керує водій з інвалідністю або який перевозить особу з інвалідністю.

Позивачкою подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказано наступне. Представник відповідача наполягає, що машина не була на аварійних маячках. Але з наданих відео вбачається, що машина на аварійних проміннях. З відео чітко вбачається, що ніякої процедури розгляду справи не відбувалось. Відповідач посилається що двигун увімкнений. Машина має газове обладнання, про що вказано в свідоцтві ТЗ. Позивачка вказує, що стартувала, але машина після старту перемикається на газ та глохла, це відбувалось в наслідок сильного морозу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15 січня 2026 року поліцейським 1 взводу 4 роти 2 батальйону УПП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Педурець Ф.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6515067, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. З указаної постанови убачається, що 15 січня 2026 року о 13:13:13 у м. Дніпрі по вул. Курчатова, 10, водій керувала транспортним засобом Lexus GX 470, номерний знак НОМЕР_2 , не виконала вимогу дорожнього знаку 3.34, чим порушила п. 8.4 ПДР порушення вимог заборонних знаків, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. За вказане адміністративне правопорушення позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 340 гривень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Нормами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій aбo в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням aбo має визначений строк.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).

Згідно з положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у неавтоматичному режимі, що затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський одразу виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, без складання протоколу.

Приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно із п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.4. ПДР встановлено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;

е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як роз`яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Виходячи з наведених правових норм, на інспектора патрульної поліції покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення, зокрема, за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

У той же час, відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Як вбачається із вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, перш за все, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується наданим ним суду електронного доказу, а саме відеозапис, з якого убачається, що позивачка, керуючи транспортним засобом, перетинає перехрестя без обов`язкової зупинки перед стоп-лінією.

В той же час, позивачкою у позовній заяві зазначено, що вказане правопорушення у постанові серії ЕНА № 6515067 вона вчинила через зупинку роботи двигуна, та намагалась вчинити дії з поновлення його роботи, в той самий час працівником патрульної поліції ці дії зафіксовані не були, а відтак суд вважає такі посилання позивачки намаганням ввести суд в оману.

Позивачкою не надано суду доказів на спростування факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а посилання позивачки на власні твердження, які не знайшли свого підтвердження (зупинка роботи двигуна з причин високого нахилу при спуску з бордюру внаслідок чого не дістає рівень палива до забору пального), не спростовує факт вчинення останньою даного правопорушення. Тому, суд критично ставиться до доводів позивачки, викладених у позові.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З огляду на викладене, суд дійшов переконливого висновку про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6515067 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень, є правомірною та обґрунтованою, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

В силу вимог ст. 139 КАС України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог сплачений позивачкою судовий збір не відшкодовується.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів з дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646, місцезнаходження 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 2а.

Суддя В.В. Самсонова